Справа № 134/1522/25
3/134/374/2025
Іменем України
25 вересня 2025 року с-ще Крижопіль
Суддя Крижопільського районного суду Вінницької області Кантониста О.О., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 675884 від 19.09.2025, ОСОБА_1 19 вересня 2025 року близько 10 год. 23 хв. за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме: виражався в її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
Таким чином, ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства).
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 19.09.2025 року, у якій він просить суд розглянути справу без його участі.
Відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, тому суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 675884 від 19.09.2025, ОСОБА_1 19 вересня 2025 року близько 10 год. 23 хв. за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме: виражався в її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
З рапорту працівника поліції слідує, що 19.09.2025 року о 10 год. 20 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.09.2025 року о 10 год. 19 хв. заявниця ОСОБА_2 повідомила, що її син, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, створює нестерпні умови для проживання, можливо, має при собі ніж. В ході реагування на дане повідомлення було встановлено, що заявниця на місці події відсутня, в телефонному режимі повідомила, що її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , вчинив сварку на ґрунті сімейно-побутових відносин, під час якої виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. Також було опитано гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка являється сусідкою гр. ОСОБА_1 .
Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 від 19.09.2025 року, її сусід ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем та на даний час перебуває на лікуванні, протягом декількох днів виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою своїй матері ОСОБА_2 , з якою проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 неодноразово покидала будинок, так як боялася свого сина. 19.09.2025 року вона знову пішла з дому, оскільки син її ображав.
Згідно форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 19 вересня 2025 року, проведеної інспектором СРПП ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Зубенко І.В., рівень небезпеки ОСОБА_1 визначено як низький.
Долучена до протоколу про адміністративне правопорушення копія термінового заборонного припису стосовно кривдника неналежної якості, оскільки у ній взагалі не видно рукописного тексту, тому суд не бере її до уваги.
Письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.
Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому аби повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були вчинені.
Для встановлення події правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами зазначеного Закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
При цьому, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство». Системний аналіз чинного національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняться від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Водночас, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Таким чином, самі по собі нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди її психічному здоров'ю.
Відповідно до положень КУпАП, справа має розглядатися в межах обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, встановлення інших обставин правопорушення, за межами обвинувачення, порушує право на захист від конкретного адміністративного обвинувачення.
Наявні в матеріалах справи письмові докази є явно недостатніми для визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства психологічного та фізичного характеру в розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Будь-яких доказів неправомірних дій ОСОБА_1 , що завдали шкоди фізичному або психічному здоров'ю ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, сам по собі факт певної конфліктної ситуації між ними не свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно матері ОСОБА_1 та відповідно свідчили про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, вважаю за необхідне провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 283, 284 КУпАП, суддя -
постановила:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Крижопільський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя