Крижопільський районний суд Вінницької області
2/134/33/2025
Справа № 134/1532/24
Іменем України
24 вересня 2025 року Крижопільський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого-судді: Лабая О.В.
з участю секретаря судового засідання: Трачук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селище Крижопіль, Вінницької області заяву представника позивача - адвоката Вдовоцова С.П. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про поділ майна подружжя -
, -
В провадженні Крижопільського районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Вдовоцова С.П. до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Рішенням суду від 16 вересня 2025 року даний позов задоволено та ухвалено про визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право на 1/4 частину у праві спільної власності на комплекс, будівль та споруд загальною площею 974,0 кв.м., що розміщений за адресою АДРЕСА_1 , індексний номер 38732421, визнання за ОСОБА_1 право в порядку поділу майна подружжя на 1/4 частину у праві спільної власності на комплекс, будівль та споруд загальною площею 974,0 кв.м,. що розміщений за адресою АДРЕСА_1 , індексний номер 38732421, та стягнуто з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1546 (одна тисяча п'ятсот сорок шість) гривень 18 копійок.
Під час ухвалення рішення у даній справі не було вирішено питання про розподіл судових витрат на правничу професійну допомогу.
18 вересня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Вдовоцова С.П. про розподіл судових витрат, в якій останній просить ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача 15000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заяви вказує, що 16 вересня 2025 року було ухвалено рішення по справі та позов задоволено. Згідно договором про надання правничої допомоги б/н від 15.07.2024 року між адвокатом Сергієм Вдовцовим та фізичною особою ОСОБА_4 , акту надання послуг та квитанції, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Через канцелярію Крижопільського районного суду Вінницької області представником позивача 24.09.2025 року подано заяву про зменшення судових витрат, в обґрунтування якої покликається на те, що відповідачем визнається розмір витрат в сумі 5000,00 грн. оскільки при поданні позовної заяви адвокат Вдовцов С.П. зазначив орієнтовний розрахунок витрат в розмірі 10000,00 грн та йому було достеменно відомо про кількість адвокатських запитів зроблених ним під час підготовки позовної заяви. В той же час з акту виконаних робіт слідує, що 10000,00 грн. це витрати лише в судових засіданнях, представником позивача не доведено понесених фактичних витрат та орієнтовних.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши та оцінивши доводи заяви та додані до неї документи, дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача;
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев'ята статті 141 ЦПК України).
Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Під час розгляду справи представником позивача було заявлено про намір подання доказів розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішенням суду від 16 вересня 2025 року даний позов задоволено.
Клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі подано представником позивача 18 вересня 2025 року, тобто у межах встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України строку.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, оскільки такий розподіл не було здійснено під час ухвалення рішення суду.
На підтвердження розміру судових витрат представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 15.07.2024 року за укладений між адвокатом Вдовцовим С.П. та ОСОБА_1 відповідно до п. 2.1 вказано, що вартість правової допомоги за цим договором зазначається в актах приймання передачі наданих послуг та в платіжних (розрахункових) документах.
Копію акту наданих послуг від 16.09.2024 року, яким сторонами погоджено, що за надання консультації, ознайомлення з документами, складання та направлення адвокатських запитів, клопотань та позовної заяви кількість 5 годин, вартість однієї години чи одного процесуального документа 1000,00 грн. загальна сума 5000,00 грн; що за представництво інтересів в Крижопільському районному суді Вінницької області, вартість однієї години чи одного процесуального документа 10000,00 грн. загальна сума 10000,00 грн; загальна вартість послуг складає 15000,00 гривень.
Квитанцію № 16/09/25 від 16 вересня 2025 року на вартість послуги 15000,00 грн.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 р. по справі № 904/4507/18 не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи фактичний обсяг наданих позивачу юридичних послуг, а саме представником позивача при поданні позовної заяви подано клопотання про витребування доказів від 03.09.2024 року яке задоволено судом ухвалою від 06.09.2024 року, клопотання про витребування доказів від 13.02.2025 року яке залишено представником позивача без розгляду, відсутність у справі відзиву на позовну заяву та не складання заперечення на відзиву на позовну заяву, ознайомлення із матеріалами справи саме позивачем ОСОБА_1 14.01.2025 року, відсутність у акті наданих послуг від 16.09.2024 року деталізації наданих послуг, а також наявність обґрунтованого клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат, та визнання витрат на надання правничої допомоги в сумі 5000,00 грн., суд приходить до висновку, що справедливим, розумно обґрунтованими та співмірним із вказаними вище обставинами є розмір судових витрат, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, в сумі 8000,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 270 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Клопотання представника позивача адвоката Григоренка Андрія Олександровича - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 (вісім тисяч ) гривень.
Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: