133/3484/25
1-кс/133/543/25
Іменем України
24.09.25 м. Козятин
Слідчий суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання дізнавача СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025025230000151 від 11.09.2025 р., за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,-
До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області надійшло вказане клопотання, яке мотивоване наступним. 11.09.2025 до чергової частини відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт працівника БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП, що під час несення служби на стаціонарному посту поліції «Махнівка», що знаходиться на автодорозі М-21 сполученням «Виступовичі-Могилів-Подільський» в с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області, було зупинено для перевірки автомобіль «ВАЗ 2112» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 , у якого виявлено та вилучено паперовий згорток з речовиною рослинного походження, зовні схожою на подрібнені рослини конопель, та прозорий пакет з зіп-застібкою з невідомою речовиною.
Так, 11.09.2025 в період часу з 18:10 год. по 18:25 год. біля стаціонарного посту поліції «Махнівка», що знаходиться на автодорозі М-21 сполученням «Виступовичі - Могилів-Подільський» в с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_5 добровільно видав паперовий згорток з речовиною рослинного походження, зовні схожою на рослини коноплі, та прозорий пакет з зіп-застібкою з невідомою речовиною.
Вищевказаний паперовий згорток з речовиною рослинного походження та прозорий пакет з зіп-застібкою з невідомою речовиною визнано речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки вони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час вказаного кримінального провадження.
Просить слідчого суддю накласти арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 12025025230000151 від 11.09.2025, а саме: паперовий згорток з речовиною рослинного походження та прозорий пакет з зіп-застібкою з невідомою речовиною. Після проведення всіх необхідних слідчих дій речові докази, а саме: паперовий згорток з речовиною рослинного походження та прозорий пакет з зіп-застібкою з невідомою речовиною помістити до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, що знаходиться за адресою: вулиця Героїв Майдану, 30, місто Козятин, Хмільницький район, Вінницька область.. Зазначає мету накладення арешту - швидке та всебічне розслідування кримінального провадження.
Прокурор, дізнавач та власник майна у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Прокурор, дізнавач надав заяву, згідно якої просить справу розглядати за його відсутності. Отже, вважаю можливим розгляд справи без його участі сторони обвинувачення та власника майна, оскільки стороною обвинувачення висловлена позиція про підтримання клопотання у поданій заяві, неявка власника майна не перешкоджає розгляду даного провадження.
Перевіривши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, встановив наступне.
11.09.2025 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025025230000151 від 11.09.2025, внесено відомості вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Згідно даних витягу з ЄРДР, 11.09.2025 до чергової частини відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт працівника БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП, що під час несення служби на стаціонарному посту поліції «Махнівка», що знаходиться на автодорозі М-21 сполученням «Виступовичі-Могилів-Подільський» в с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області, було зупинено для перевірки автомобіль «ВАЗ 2112» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 , у якого виявлено та вилучено паперовий згорток з речовиною рослинного походження, зовні схожою на подрібнені рослини конопель, та прозорий пакет з зіп-застібкою з невідомою речовиною.
Так, 11.09.2025 в період часу з 18:10 год. по 18:25 год. біля стаціонарного посту поліції «Махнівка», що знаходиться на автодорозі М-21 сполученням «Виступовичі - Могилів-Подільський» в с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_5 добровільно видав паперовий згорток з речовиною рослинного походження, зовні схожою на рослини коноплі, та прозорий пакет з зіп-застібкою з невідомою речовиною.
Вищевказаний паперовий згорток з речовиною рослинного походження та прозорий пакет з зіп-застібкою з невідомою речовиною визнано речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України постановою дізнавача ОСОБА_3 від 11.09.2025 р.
Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає, що положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Метою застосування заходів кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Формальне посилання на положення ст.98 КПК України не може розцінюватися як відповідне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.
Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів повинні також перевірити не лише наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно, яке визнано речовим доказом, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а й правовий статус такого майна, тобто чи підпадає вказане майно під категорію тимчасово вилученого майна, в розумінні положень КПК України, чи накладення арешту буде сприяти виконанню завдання щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У клопотанні ставиться питання про накладення арешту на речовину рослинного походження, яка була вилучена дізнавача під час огляду транспортного засобу під керуванням ОСОБА_5 . Вказане стало підставою для порушення кримінального провадження за ч. 1 ст. 309 КК України, тобто в клопотанні йдеться про накладення арешту на наркотичні засоби, тобто предмети, які вилучені з обігу, та які не підлягають поверненню особі, у якої їх вилучено.
Так, відповідно до положень ч. 7 ст. 237 КПК України, при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Законодавцем також визначено подальшу долю тимчасово вилученого майна наступним чином.
Згідно положень ч. 1 ст. 169 КПК України припинення тимчасового вилучення майна, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту;
5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Частиною 3 ст. 172 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Як передбачено положеннями п. 2 «б» Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 (далі Інструкція), у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов'язані вилучати предмети і документи, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання).
Частиною 4 вказаної інструкції визначено, що до вилучених з обігу належать:
- предмети, придбання і використання яких здійснюється за особливими дозволами і вичерпний перелік яких визначений законодавством України;
- предмети, виготовлення, придбання, зберігання, збут і розповсюдження яких забороняється законодавством;
- документи, визначені законодавством та іншими нормативними актами.
Щодо зберігання даних речових доказів.
За змістом статті 100 КПК України сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 20 Інструкції при розслідуванні кримінальних справ підлягають вилученню наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, що перебувають у незаконному обігу, а також обладнання, яке застосовується для їх незаконного виготовлення. Зберігання вилученого забезпечує орган, який провадить розслідування.
Як передбачено п. 21 Інструкції, під час провадження дізнання або досудового слідства (до винесення постанови про закриття справи) і до набрання законної сили вироку суду, а також під час перевірки до винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вилучені наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори в опечатаному вигляді зберігаються у приміщенні для зберігання речових доказів органу, який провадить дізнання або досудове слідство. В оперативних частинах установ виконання покарань вилучені наркотичні засоби зберігаються за межами житлової і виробничої зон.
Враховуючи наведене, аналізуючи дані норми у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучені речовини рослинного походження є речовими доказами, в розумінні положень ст. 98 КПК України, проте, вказане майно не має та не може мати статусу тимчасово вилученого майна, про що прямо вказано у положеннях ч. 7 ст. 237 КПК України. Додатково вказане узгоджується з тим, що не може таке майно не може бути повернуто власнику, в той час, як тимчасово вилучене майно підлягає поверненню за певних обставин, визначених у положеннях КПК України. Норми Інструкції детально регламентують порядок вилучення та зберігання майна, вилученого з обігу, зокрема і наркотичних засобів та передбачають особливий порядок його зберігання. Отже, завдання щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вже вирішено положеннями Інструкції та додатковому правовому закріпленню у виді накладення слідчим суддею арешту на майно не підлягають. Таким чином, відсутні достатні дані про можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження такого майна в разі зберігання у відповідному приміщенні відповідальною службовою особою.
Відповідно до ч. 1ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що дізнавачем не доведено необхідності арешту майна, яке зазначено в клопотанні, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому підстави для застосування арешту на речовий доказ - невідому речовину, вилучену 11.09.2025 під час проведення огляду місця події у ОСОБА_5 .
Отже, у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 237, 369, 376 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025025230000151 від 11.09.2025 р., за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1