Рішення від 25.09.2025 по справі 183/7268/25

Справа № 183/7268/25

№ 2-а/183/99/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорока О.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) осіб, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2025 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови № 948 від 07.07.2025, якою до нього застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 948 від 07.07.2025 р., ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч.3 ст. 210 КУпАП за те, що 02.07.2025 р. він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з 18.05.2024 року по теперішній час не уточнив свої дані, у тому числі результати медичних оглядів ВЛК для визначеності придатності до виконання військового обов'язку за станом здоров'я, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Позивач зазначає, що він перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується відомостями наявними у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та відповідно його військово-облікового документу. Зазначив, що ніколи не ухилявся від ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим паче має бронювання до 27.01.2026 року, що підтверджується Повідомленням про бронювання військовозобов'язаного та відповідними відомостями в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг».

Звергає увагу на те, що з 19.05.2024 року встановлено 60-денний строк для уточнення громадянам України свої дані, вказаний обов'язок він виконав та 30.05.2024 року уточнив дані про себе, що підтверджує витягом із за стосунку «Резерв+» та відповідною відміткою в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг».

Також вважає, що спірна постанова винесена 07.07.2025 року з порушенням статті 38 КУпАП, тобто поза межами трьох місяців з дня вчинення на думку відповідача правопорушення.

Щодо не проходження медичного огляду ВЛК то зазначив, що у оскаржуваній постанові не вказано відповідних норм які б порушив позивач. Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, що передбачено чинним законодавством України, в тому числі і вимогами нормативно-правових актів, на які посилається відповідач у спірній постанові.

Наголошує, про те, що позивачу не було вручено повісток на проходження ВЛК. Тому твердження відповідача про порушення ним вимог, які зобов'язували б його проходити ВЛК вважає неправомірними.

Таким чином позивач вважає себе невинним, не погоджується із зазначеним, постанову № 948 від 07.07.2025 року просить скасувати та закрити провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.159 КАС України порядку сторони не скористалися.

Постановленою суддею ухвалою від 04 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 18).

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 948 від 07.07.2025 р., ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ст. 129 Конституції України - основною засадою судочинства є забезпечення права на перегляд справи, який гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України - місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України - визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 7 КУпАП).

Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП - про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Суд встановив, що відповідно до постанови №948, складеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. за порушення (п.17-1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп.п.4 п.10-1 п.1Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, п.п.3.1,3.2 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міноборони України № 402 від 14.08.2008, абз.4 п.п.1 п.2 Розділу ІІ Закону України від 11.04.2024 року № 3633-ІХ, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022), а саме за те, що не уточнив своїх персональних даних щодо результатів медичного огляду ВЛК для визначення придатності до виконання військового обов'язку.

При цьому ОСОБА_1 має бронювання до 27.01.2026 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (а.с. 13).

Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 30.05.2024 року уточнив дані про себе, що підтверджує витягом із за стосунку «Резерв+» та відповідною відміткою в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», тобто дані оновлено ще до винесення оскаржуваної постанови, а отже вчасно.

Згідно постанови, позивач з 18.05.2024 року по теперішній час не уточнив свої дані, у тому числі результати медичних оглядів ВЛК для визначеності придатності до виконання військового обов'язку за станом здоров'я. Таким чином, установлено вчинення триваючого адміністративного правопорушення, чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.

Згідно інформації із за стосунку «Резерв+», уточнення даних відбулось 30.05.2025 року. Після взяття його на облік будь-яких викликів, направлень для проходження військово-лікарської комісії від ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував. Крім того, у постанові відсутні будь-які відомості про те, що його було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також про те, що він проігнорував цей виклик.

Позивач має бронювання до 27.01.2026 року, що підтверджується Повідомленням про бронювання військовозобов'язаного та відповідними відомостями в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг».

Так відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 1 Вказаного Закону виконання військового обов'язку, який включає також і дотримання правил військового обліку, громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Аналогічні положення закріплені і в ч. 7 ст. 1 діючої редакції статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», де зазначено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Докази, що свідчать про ігнорування ОСОБА_1 викликів до ІНФОРМАЦІЯ_2 з 18.05.2024 року для того щоб стати на військовий облік та для проходження медичного огляду у матеріалах справи відсутні, та будь-яких посилань на них при винесенні оскаржуваної постанови не має, що виключає посилання відповідача на триваюче правопорушення.

У відповідності до п.60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заброньованим за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 додатка 5, надається на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940; 2024 р., № 107, ст. 6790), або на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. № 45, - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 р. № 12 і від 7 червня 2024 р. № 674.

Варто зауважити, що у відповідності до п.63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

За таких обставин, у ОСОБА_1 , який має бронювання та отримав, в такий спосіб відстрочку від мобілізації, в силу закону, не зобов'язаний оновлювати свої персональні дані щодо результатів медичного огляду ВЛК для визначення придатності до виконання військового обов'язку до закінчення бронювання.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, про відсутність події адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, за яке, ОСОБА_1 піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.

Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом».

Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП, є недоведеним.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн.(а.с. 1).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.247, 251, 255, 256, 280, 283 КУпАП,ст. ст.2, 9, 77, 90, 99, 241-246, 255, 257, 286КАС України,суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Постанову № 948 від 07.07.2025, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір 605,60 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Сорока О.В.

Попередній документ
130496191
Наступний документ
130496193
Інформація про рішення:
№ рішення: 130496192
№ справи: 183/7268/25
Дата рішення: 25.09.2025
Дата публікації: 29.09.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (25.09.2025)
Результат розгляду: заяву задоволено повністю
Дата надходження: 17.07.2025
Учасники справи:
головуючий суддя:
СОРОКА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА
суддя-доповідач:
СОРОКА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА