Справа № 182/3743/25
Провадження № 1-кп/0182/1003/2025
23.09.2025 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого -судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі суду в м. Нікополі обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2025 за № 12025046340000158, 09.07.2025 за № 12025041340000745 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Нікополь Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
за участю сторін судового провадження
прокурора ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),
обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ з ДУВП №4),
захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),
Прокурор Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_6 17.06.2025 надіслав до Нікопольського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 19.05.2025 за № 12025046340000158 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 України.
Щодо обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався.
Ухвалою від 20.06.2025 було призначено підготовче судове засідання на 12.08.2025, яке в подальшому відкладено на 23.09.2025.
В підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні присутнім не був, надавши заяву, в якій просить проводити підготовче судове засідання та судовий розгляд без його участі. Матеріальних претензій не має, цивільний позов заявляти не бажає.
Крім того, прокурор Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_6 05.08.2025 надіслав до Нікопольського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 09.07.2025 за № 12025041340000745 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 25.09.2025.
Ухвалою від 08.08.2025 було призначено підготовче судове засідання на 23.09.2025.
Потерпілий ОСОБА_8 в підготовчому судовому засіданні присутнім не був, надав заяву, в якій просить проводити підготовче судове засідання та судовий розгляд без його участі. Матеріальних претензій не має, цивільний позов заявляти не бажає.
Вислухавши сторін судового провадження, суд вважає, що справи можуть бути призначені до судового розгляду.
Згідно обвинувальних актів та реєстрів матеріалів досудового розслідування, було зібрано достатньо даних для розгляду кримінальних проваджень у судовому засіданні. Обвинувальні акти відповідають вимогам КПК України. Процесуальних порушень, які перешкоджають розгляду справ, в суді не встановлено. Кримінальні провадження підсудні Нікопольському міськрайонному суду. Підстав для закриття проваджень, передбачених п.4-8 ч.1, ч.2 ст. 284 КПК України, не встановлено.
Учасники судового провадження вважають за можливе призначити справи до судового розгляду у відкритому судовому засіданні одноособово суддею, за участю прокурора, обвинуваченого, захисника.
Обвинуваченим було заявлено клопотання про об'єднання даних кримінальних проваджень, яке підтримано його захисником. Прокурор не заперечував проти об'єднання справ.
Відповідно до ст. 217, 334 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть об'єднуватись матеріали кримінального провадження щодо однієї особи, обвинуваченої у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а тому клопотання обвинуваченого про об'єднання справ підлягає задоволенню.
Крім того, оскільки строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики: п. 1 - переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів; п. 3 - ризик тиску на потерпілих та свідків; п. 5 - ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Прокурор вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належне виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та не здатні запобігти наявним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження строків тримання під вартою. Посилається на те, що прокурором не доведено наявність ризиків, на які він посилається; він переховуватись не збирається, всіляко співпрацював зі слідством, добровільно видав викрадені речі та самостійно з'явився до слідчого судді на розгляд клопотання про застосування до нього запобіжного заходу. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 - в будинку його знайомого ОСОБА_9 , який не проти його проживання там і який під час обрання запобіжного заходу надавав свою згоду слідчому судді.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримала клопотання свого підзахисного. Посилаючись на практику ЄСПЛ, вважає клопотання прокурора не обґрунтованим, бо доказів існування процесуальних ризиків, на які він посилається, немає. ОСОБА_3 співпрацював зі слідством, жодним чином не перешкоджав та не переховувався. Тому також просила змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на домашній арешт.
Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень /злочинів/, які, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягнення цілі якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ «Феррарі-Браво проти Італії».
Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, «Осаковський проти України» від 17.07.2014 та ін).
Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду. Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій. Про це свідчить і те, що ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що у провадженні суду перебувають кримінальні провадження відносно нього, почав переховуватись від суду, у зв'язку з чим ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 23.01.2025 був оголошений у розшук.
Також суд враховує ризик тиску на потерпілих, свідків з метою зміни ними показань, або уникнення від дачі показань шляхом зміни місця проживання.
Також на думку суду наявний і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, бо ОСОБА_3 не має постійного та законного джерела доходу, ніде не працює, а вчинення нових злочинів перетворив на свій основний заробіток, що свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких стримуючих факторів та буде спонукати його продовжити свою злочинну діяльність. Окрім того, ОСОБА_3 вчинив нові тяжкі злочини в той час, як на розгляді Нікопольського міськрайонного суду перебуває вже кілька кримінальних проваджень відносно нього, а тому існування даного ризику не виключається. Отже, на думку суду, прокурором доведено наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Оскільки наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, то вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який на даній стадії судового розгляду. Судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочався, а обставини, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились. Тому суд не вбачає підстав для зміни або скасування раніше обраної для ОСОБА_3 міри запобіжного заходу.
Все це, на думку суду та з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою обвинуваченому.
Оскільки строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 25.09.2025, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає, оскільки будь-яких доказів можливості проживання за вказаною ним адресою та згоди власника житла суду не надано.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, слідчий суддя зобов'язаний визначити обвинуваченому розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК.
Враховуючи всі обставини справи, особу обвинуваченої, суд вважає доцільним обрати заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 грн.
Керуючись ст. 217, 314, ч.3 ст. 315, 316 КПК України, суд
Об'єднати справи № 182/3743/25 № 1-кп/0182/1003/2025 по кримінальному провадженні № 12025046340000158 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та № 182/4852/25 № 1-кп/0182/1066/2025 по кримінальному провадженні № 12025041340000745 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України під загальним № 182/3743/25 № 1-кп/0182/1003/2025.
Призначити об'єднане кримінальне провадження до відкритого судового розгляду одноособово суддею на «03» жовтня 2025 р. об 11.30 год. за участю сторін судового провадження.
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
Продовжити щодо ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на 60 діб, тобто до 21 листопада 2025 р.
Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 грн. для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і зобов'язаний виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із м. Нікополь Дніпропетровської області, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, заставодавцю, кожному окремо, що у разі нез'явлення обвинуваченого за викликом до суду без поважних причин або неповідомлення про причини своєї неявки або порушення обов'язків, покладених цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя: ОСОБА_1