Справа № 178/1384/25
23 вересня 2025 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025041460000178 від 12.06.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Авдіївка Донецької області, українця, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, працюючого прибиральником в Дитячому садочку «Сонечко», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на території України, в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан строком на 30 діб, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території України введено воєнний стан із 06 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено, останній раз Указом Президента України № 235/2025 від 15 квітня 2025 року, затвердженим Законом України № 4356-ІХ від 16 квітня 2025 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб, який продовжено до теперішнього часу.
10 червня 2025 року у період з 02:00 год. по 03:00 год., ОСОБА_3 , достовірно знаючи, про дію на території України воєнного стану, перебуваючи у підсобному приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , розпиваючи спиртні напої разом з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помітив мобільний телефон «Samsung Galaxy A05», 4/128 GB, SM-A055, s/n НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , SN: НОМЕР_5 , світло-зеленого кольору, у чохлі чорного кольору типу “книжка» та Sim-картою мобільного оператора Київстар з номером НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_8 , де у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
В подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, 10.06.2025 року у період з 02:00 год. по 03:00 год., ОСОБА_3 , перебуваючи поряд з мобільним телефоном «Samsung Galaxy A05», 4/128 GB, SM-A055, s/n 0924, НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , SN: НОМЕР_5 , світло-зеленого кольору, у чохлі чорного кольору типу “книжка» та Sim-картою мобільного оператора Київстар з номером НОМЕР_6 , який лежав на стільці в підсобному приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , та який належить на праві власності ОСОБА_8 , визначив вказаний мобільний телефон як предмет свого злочинного посягання.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, впевнившись, що за його діями ніхто не спотерігає, діючи умисно, таємно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи при цьому, що своїми діями здійснює таємне, незаконне, безоплатне вилучення чужого майна, поза волею власника, взяв до рук, тобто викрав, мобільний телефон «Samsung Galaxy A05», 4/128 GB, SM-A055, s/n НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , SN: НОМЕР_5 , світло-зеленого кольору, вартість якого складає 3244,80 грн., який на момент викрадення знаходився у чохлі чорного кольору типу «книжка», вартість якого складає 185,86 грн., та на момент викрадення у вищевказаному телефоні перебувала Sim-карта мобільного оператора Київстар з номером НОМЕР_6 , вартість якої складає 199 грн, тобто майно, що на праві власності належить потерпілому ОСОБА_8 , таким чином, заподіявши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 3629,66 грн. Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального проавопорушення разом з викраденим майном зник, розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд.
Вказані умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
23 червня 2025 року між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , якій на підставі ст.36 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025041460000178 від 12.06.2025 року з одного боку та підозрюваний ОСОБА_3 , з іншого боку, за участю захисника ОСОБА_5 , за письмової згоди потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , укладена угода про визнання винуватості, згідно з вимогами ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до змісту укладеної та підписаної сторонами угоди, ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України у повному обсязі та зобов'язується беззастережно визнати свою винуватість у обсязі пред'явленого під час судового розгляду. Угодою про визнання винуватості від 23 червня 2025 року сторони погодили покарання ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком, термін якого буде визначено на розсуд суду з покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України.
Потерпілим ОСОБА_8 надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ч.4 ст.469 КПК України.
При цьому, сторони підтвердили, що розуміють і усвідомлюють наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, в тому числі і умисного, передбачені ст.476 КПК України. ОСОБА_3 розуміє, що наслідком укладання та затвердження даної угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394, 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, підстави та порядок оскарження вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному та касаційному порядку роз'яснені та зрозумілі.
Обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.
Прокурор просить затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_3 узгоджену міру покарання. зазначив, що при укладанні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.
Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання, з видом та мірою якого він згодний. Злочин вчинив при зазначених в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості обставинах, просить затвердити укладену між ним і прокурором угоду. Розуміє свої права, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 також просив затвердити угоду про визнання винуватості з огляду на те, що вона відповідає інтересам його підзахисного.
Відповідно до ст.469 КПК України, за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.
Згідно із п.1 ч.3 ст.314 КПК України , у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст.473 КПК України. Зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена прокурором та обвинуваченим, визначена у межах санкцій ч.4 ст.185 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб не встановлено. Підстав для відмови в затверджені угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.
Проаналізувавши надані матеріали кримінального провадження, враховуючи думки учасників процесу, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, дійшов до висновку щодо можливості затвердження угоди та застосування покарання, узгодженого угодою про визнання винуватості.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст.185 КК України є правильною. Вказане кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, потерпілим надано згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим, що відповідає вимогам ч. 4 ст.469 КПК України. Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання, обвинуваченого судом не встановлено.
Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на диспансерних обліках у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, добровільно відшкодував завдані збитки потерпілому, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання, цілком відповідає ступеню тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком, встановивши обов'язки, передбачені п.1,2 ч. 1 ст.76 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України та санкції зазначеної статті.
Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов не заявлено.
Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 368, 369, 370, 373, 374, 394, 469, 472, 474-476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23 червня 2025 року між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, що внесене в ЄРДР за № 12025041460000178 від 12.06.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року на майно - скасувати.
Речові докази по кримінальному провадженню:
- аркуш паперу з розміткою «в клітинку» розмірами 17,5х13 см, із зазначенням ІМЕІ та марки телефону, який був наданий потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити в матеріалах кримінального провадження;
- мобільний телефон «Samsung Galaxy A05», 4/128 GB, SM-A055, s/n НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , SN: НОМЕР_5 , чохол чорного кольору типу «книжка», Sim-карта мобільного оператора Київстар з номером НОМЕР_6 , які знаходяться на зберіганні в камері схову відділення поліції № 6 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути ОСОБА_10 .
Роз'яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинувачем може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1