Справа № 128/753/25
Іменем України
25 вересня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
при секретарі Нагірняк Т.А.
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецької Олени Юріївни про визнання права власності в порядку спадкування,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_2 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецької Олени Юріївни про визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 та останнім місцем його проживання та реєстрації якого було АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що померлий є його батьком, а відповідач його рідним братом. Позивач зазначає, що прийняв спадщину ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкоємець першої черги. Також згідно позову, дружина померлого (мати позивача) - ОСОБА_4 , спадщину після смерті чоловіка не прийняла і написала заяву фактично про загальну відмову від прийняття спадщини чоловіка на користь синів. Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, у вигляді: - права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520655300:02:010:0150 по АДРЕСА_2 ; - права власності на квартиру АДРЕСА_3 . Позивач вказує, що з метою оформити земельну ділянку та спадковий будинок, отримавши посвідку на постійне проживання від 04.02.2022 року звернувся до нотаріуса згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29.11.2022 року №316241175, на що останній 29.11.2022 року видав свідоцтва про право на спадщину за законом НСЕ 009249, витяг № 316241175 від 29.11.2022 року на право власності 0.5 земельної ділянки кадастровий номер 0520655300:02:010:0150 та свідоцтво на право власності НОМЕР_1 , витяг №316240590 від 29. 11. 2022 року на об'єкт житлової нерухомості, квартира часткою .
Поруч з цим, ОСОБА_1 пояснює, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації» встановлено низку спеціальних тимчасових обмежень та заборон для громадян російської федерації в Україні, метою яких є забезпечення захисту національних інтересів та збереження майна в умовах воєнного стану. Позивач вказує, що у зв'язку з тим, що його рідний брат є громадянином росії та не претендує на отримання майна то ОСОБА_2 видав на його ім'я ОСОБА_1 доручення про отримання усього наявного спадкового майна, а також він склав нотаріальну заяву від 23.02.2024 року, про відмову від майна, та дозвіл на отримання даного майна в користь позивача, переклад даної заяви на українську мову засвідчена нотаріусом Рудиком Л.В. 17.05. 2024 року, та зареєстрована в реєстрі №1664.
З огляду на вищевикладене позивач звернувсь з даним позовом до суду, яким просить визнати право власності в порядку спадкування за законом.
В судове засідання сторони не з'явились, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Представник позивача ОСОБА_1 в особі адвоката Слуцької Т.В. надала суду заяву, якою позовні вимоги підтримує та просить задоволити, засідання провести у її відсутність та не заперечують проти заочного розгляду справи за наведених підстав.
Відповідач ОСОБА_2 є належним чином повідомленим судом про дату, час і місце судового засідання, однак у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подав. Також відповідач повідомлявся через оголошення на веб-порталі судової влади України, Єдиний державний реєстр судових рішень: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідно до наданих позивачем відомостей про його зареєстроване місце проживання, відповідач проживає на території російської федерації.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.
24 лютого 2022 року о 12 год. 12 хв. Міністерство закордонних справ України опублікувало офіційну заяву щодо розриву дипломатичних відносин з Російською Федерацією, зазначивши, що Президент України підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, у зв'язку з чим МЗС України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.
Наведене унеможливлює надсилання відповідачу процесуальних документів, здійснення судових викликів та повідомлень через дипломатичні канали у відповідності до норм міжнародного права.
Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_2 до суду не надходив.
Третя особа приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецька О.Ю. про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином.
Крім того, інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: http://vnr.vn.court.gov.ua
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За письмовою згодою позивача суд постановив 25.09.2025 року ухвалу про заочний розгляд справи у відповідності до ст. 223 ЦПК України.
У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, дослідивши та проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, дійшов висновку, виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_3 .
Останнім місцем проживання та реєстрації якого було АДРЕСА_1 .
Померлий ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та є спадкоємцями першої черги після смерті померлого. Дружина померлого - ОСОБА_4 , спадщину після смерті чоловіка не прийняла і написала заяву фактично про загальну відмову від прийняття спадщини чоловіка на користь синів, що вбачається з матеріалів спадкової справи.
Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, у виді: - права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520655300:02:010:0150 по АДРЕСА_2 ,(відповідно до рішення Вороновицької селищної ради 13 сесія 22 скликання від 19.05.1997 року, зареєстрованого управлінням Держкомзему у Вінницькому районі 16 червня 2011 року; - права власності на квартиру АДРЕСА_3 , згідно правовстановлюючого документу - Свідоцтва на право власності на житло, виданого Вінницькою районною державною адміністрацією 26 травня 1994 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 25 травня 1994 року, №174, зареєстрованого КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 30 травня 1994 року в реєстрову книгу №1 за реєстровим № 39/39.
Нотаріусом було видано 29.11.2022 року в свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 - НСЕ 009249, витяг № 316241175 від 29.11.2022 року на право власності 0.5 земельної ділянки кадастровий номер 0520655300:02:010:0150 та свідоцтво на право власності НОМЕР_1 , витяг №316240590 від 29. 11. 2022 року на об'єкт житлової нерухомості, квартира часткою (а.с.11-14).
Відповідач ОСОБА_2 рідний брат позивача є громадянином росії та оскільки не претендує на отримання майна, тому видав на ім'я ОСОБА_1 доручення про отримання усього наявного спадкового майна на користь останнього, також, він склав нотаріальну заяву від 23.02.2024 року, про відмову від майна, та дозвіл на отримання даного майна в мою користь, переклад даної заяви на українську мову засвідчена нотаріусом Рудиком Л.В. 17.05. 2024 року, та зареєстрована в реєстрі №1664 (а.с.17-20).
За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування майна померлого громадянина може здійснюватися за законом чи за заповітом.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.
За 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку , встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частинами 1-3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Позивач ОСОБА_1 фактично користується спадковим майном, а саме: проживає там, сплачує комунальні послуги та здійснює догляд. Заперечень щодо даного факту не надійшло.
Відповідно до вимог статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини .
Стаття 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.
Також суд звертає увагу, що згідно до Рішення Європейського суду з прав людини справа» Віктор Назаренко проти України» ( заява № 18656/13) суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Ці принципи, які охоплюють усі аспекти процесуального законодавства Договірних Сторін, також застосовуються в конкретній сфері вручення сторонам судових документів, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що визначає конкретну форму вручення документів (див. рішення у справі «Авотіньш проти Латвії» [ВП] ( [GC]), заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016). Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року). Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями).
Окрім цього, варто звернути увагу на постанову КЦС ВС від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц щодо визначення моменту виникнення права на спадщину. Верховний Суд зазначив, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. В свою чергу, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19 зазначив, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до Закону України «Про нотаріат» оформлення спадкових прав з видачею свідоцтва про право на спадщину здійснюють нотаріуси.
Нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину лише за місцем відкриття спадщини, на основі ст. 66 Закону України «Про нотаріат» і у відповідності до вимог ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходження основної частини рухомого майна).
При оформленні права на спадщину у відповідності до ст. 69 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах-посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Cпадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (стаття 1273 Кодексу). Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною (стаття 1273 Кодексу). Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Заявою від 23.02.2024 року ОСОБА_2 про відмову від майна, та дозвіл на отримання такого майна в користь брата ОСОБА_1 , переклад даної заяви на українську мову засвідчений нотаріусом Рудиком Л.В. 17.05. 2024 року, та зареєстрований в реєстрі №1664, засвідчив факт відмови від спадкового майна, яке могло б бути оформлено на нього, за відсутності повномасштабного вторгнення рф в Україну та не розриву міжнародних відносин.
Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що на теперішній час дійсно існують перешкоди для оформлення позивачем його прав у нотаріальному порядку і за таких обставин визнання права власності на майно в порядку спадкування є компетенцією суду.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, при вирішенні судового спору суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Позивач не просить стягнути судові витрати з відповідачів, тому суд вирішує залишити їх за позивачем.
Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).
Такі висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 607/9865/16-ц.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1218, 1264, 1266, 1268, 1270, 1273, 1276 ЦК України, ст.ст. 2,11,12,13,206,247,263,264,265,355 ЦПК України, суд.-
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП _ НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом:
-право на квартиру АДРЕСА_3 , що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ;
-право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 0520655300:02:010:0150 по АДРЕСА_2 , що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , рф;
Третя особа - приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецька О.Ю., адреса: м. Вінниця, вул. Київська, 2/13.
Повний текст судового рішення виготовлено 25.09.2025.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО