Справа № 128/3787/25
Іменем України
25 вересня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Карпінська Ю.Ф., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,
22.09.2025 до Вінницького районного суду Вінницької області подано вищевказану позовну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, доходжу такого висновку.
У статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У статті 181 ЦК України визначено, що до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 (справа № 910/10647/18) у питанні щодо застосування спірних правовідносинах, пов'язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, дійшла, зокрема, таких висновків: нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об'єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного процесуального закону виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так й інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18).
У постанові від 16.02.2021 (справа № 911/2390/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
З матеріалів позовної заяви убачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 щодо майна, що розташоване у с. Колибабинці, Хмільницького району Вінницької області.
Спір, який виник у позивача з відповідачем, стосується нерухомого майна, що розташоване у с. Колибабинці, Хмільницького району Вінницької області.
Отже, вказаний позов має розглядатися судом за місцем знаходження нерухомого майна, за правилами виключної підсудності.
З огляду на вищезазначені обставини, оскільки місцем знаходження нерухомого майна є с. Колибабинці, Хмільницького району Вінницької області, що знаходиться за межами територіальної юрисдикції (підсудності) Вінницького районного суду Вінницької області, дану справу слід передати на розгляд до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, що розташований за адресою: м. Хмільник, вул. Столярчука, 4, Вінницької області.
З положень частини дев'ятої статті 187 ЦПК України убачається, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись статтями 30-32, 187, 261, 354 ЦПК України, суддя -
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - передати за підсудністю на розгляд до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, що розташований за адресою: м. Хмільник, вул. Столярчука, 4, Вінницької області.
Роз'яснити позивачу, що передача справи, з підстав зазначених в даній ухвалі, здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.