Справа № 203/2581/25
Провадження № 2/0203/1508/2025
28.08.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Биченковій Г.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 22.04.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №28266-04/2024, відповідно до умов якого останньому було видано кредит в сумі 3000 грн., строком на 120 днів, з базовою процентною ставкою 1,5% на день. 29.08.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-26/24, згідно якого позивач набув право вимоги до відповідача за зазначеним вище кредитним договором. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за кредитним договором становить 14400 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 3000 грн., заборгованість по процентам в сумі 5400 грн., неустойка в сумі 6000 грн.
Також 20.04.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №25191-04/2024, відповідно до умов якого останньому було видано кредит в сумі 6000 грн., строком на 120 днів, з базовою процентною ставкою 1,5% на день. 29.08.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-26/24, згідно якого позивач набув право вимоги до відповідача за зазначеним вище кредитним договором. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за кредитним договором становить 28800 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 6000 грн., заборгованість по процентам в сумі 10800 грн., неустойка в сумі 12000 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитними договорами та понесені по справі судові витрати.
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська (після зміни найменування - Центральний районний суд міста Дніпра) від 21.04.2025 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
В призначене судове засідання представник позивача та відповідач не з'явились. В позовній заяві просив розглядати справу без участі його представника, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.
Відповідач про причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.
З урахуванням цього, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.280,281 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін, в заочному порядку та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши викладені в позовній заяві доводи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до чч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Частинами 1,2 ст.642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).
За змістом ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За правилами ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зі змісту ст.1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.04.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №25191-04/2024, відповідно до умов якого останньому було видано кредит в сумі 6000 грн., строком на 120 днів, з базовою процентною ставкою 1,5% на день.
22.04.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №28266-04/2024, відповідно до умов якого останньому було видано кредит в сумі 3000 грн., строком на 120 днів, з базовою процентною ставкою 1,5% на день.
Факт укладання договорі підтверджується долученими до позову копіями заявок-анкет клієнта на отримання фінансового кредиту, копіями кредитних договорів та паспортів споживчого кредиту, відповідно до яких останні укладались в електронній формі та були підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Видача кредитних коштів підтверджується довідками ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕРВІС ОНЛАЙН ПЛАТЕЖІВ» щодо перерахування коштів позичальнику на картковий рахунок.
29.08.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-26/24, згідно якого та реєстру боржників, позивач набув право вимоги до відповідача за зазначеними вище кредитними договорами.
З долучених до позову розрахунків вбачається, що станом на 18.03.2025 року обліковується заборгованість позичальника за кредитним договором №25191-04/2024 від 20.04.2024 року в сумі 28800 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 6000 грн., заборгованість по процентам в сумі 10800 грн., неустойка в сумі 12000 грн.; а також за кредитним договором №28266-04/2024 від 22.04.2024 року в сумі 14400 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 3000 грн., заборгованість по процентам в сумі 5400 грн., неустойка в сумі 6000 грн.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за зазначеними вище кредитними договорами, що складається із заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Законом №2120-ІХ від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 18, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, оскільки неустойка нарахована за кредитними договорами в період дії в України воєнного стану, відповідач в силу наведеного вище п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від її сплати, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки задоволенню не підлягають.
В зв'язку з цим, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №25191-04/2024 від 20.04.2024 року, що утворилась станом на 18.03.2025 року, в сумі 16800 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 6000 грн., заборгованість по процентам в сумі 10800 грн.; а також за кредитним договором №28266-04/2024 від 22.04.2024 року, що утворилась станом на 18.03.2025 року, в сумі 8400 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 3000 грн., заборгованість по процентам в сумі 5400 грн., а всього стягнути заборгованість в сумі 25200 грн.
В частині стягнення неустойки за кредитними договорами в сумі 12000 грн. та 6000 грн., відповідно, в задоволенні позову відмовити.
На підставі ст.141 ЦПК України та пропорційно до задоволених позовних вимог (58,33% від загальної ціни позову), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1412 грн. 99 коп.
Керуючись ст.ст.6,207,526,625,626,627,628,638,641,642,1048-1050,1054,1077,1078, вище п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,133,137,141,211,223,247,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (03126, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитним договором №25191-04/2024 від 20 квітня 2024 року, що утворилась станом на 18 березня 2025 року, в сумі 16800 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 6000 грн., заборгованість по процентам в сумі 10800 грн.; а також за кредитним договором №28266-04/2024 від 22 квітня 2024 року, що утворилась станом на 18 березня 2025 року, в сумі 8400 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 3000 грн., заборгованість по процентам в сумі 5400 грн., а всього стягнути заборгованість в сумі 25200 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (03126, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, код ЄДРПОУ 37616221) судовий збір в сумі 1412 грн. 99 коп.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 01 вересня 2025 року.
Суддя С.Ю.Казак