24вересня 2025 року
м. Київ
справа № 2610/5287/2012
провадження № 61-265св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
заінтересовані особи:ОСОБА_1 (боржник), Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Закрите акціонерне товариство «Фірма Ехо-Відродження,
особа, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції та подала апеляційну скаргу,- ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Олійника В. І.,
Описова частина
Короткий зміст вимог та ухвалених судових рішень
У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, боржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ примусового виконання рішень управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції
у м. Києві (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві).
Заяву мотивовано тим, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 липня 2012 року cтягнуто з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2008 року № 4/Кв-08 у розмірі 9 024 812,23 грн, судовий збір у сумі 3 219 грн.
Посилаючись на те, що виконавчий документ було втрачено, ПАТ «Дельта Банк» просило судвидати дублікат виконавчого документа у справі № 2610/5287/2012.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року заяву ПАТ «Дельта Банк» про видачу дублікату виконавчого документа у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом
м. Києва у справі № 2610/5287/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що наведена заявником підстава, а саме втрата виконавчого документа, є поважною для видачі його дубліката.
У квітні 2020 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» (далі - ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН») звернулося до суду з заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2610/5287/2012, виданого Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , із ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» (стягувач - ПАТ «Дельта Банк», боржник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) (далі - Голосіївський РВ ДВС у м. Києві), ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві, закрите акціонерне товариство «Фірма Ехо-Відродження» (далі - ЗАТ «Фірма Ехо-Відродження»)).
Заяву мотивовано тим, що 22 лютого 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна» (правонаступником якого є ТОВ «Стар Інвестмент Ван») укладено договір про відступлення права вимоги № 1183/К, відповідно до якого ТОВ «ЕйПіЕс Україна» отримало право вимоги до боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за кредитним договором № 4/Кв-08 від 15 січня 2008 року та за договором поруки № 4/Пор-08-1 від 15 січня 2008 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року заяву ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання виконавчих листів № 2610/5287/2012 виданих Шевченківським районним судом
м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у справі № 2610/5287/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН».
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для заміни сторони виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН».
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року про видачу дублікату виконавчого документа скасовано, постановлено нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про видачу дубліката виконавчого листа
у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 скасовано, постановлено нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні заяви ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскаржувані ухвали місцевого суду стосуються прав ОСОБА_2 , який не брав участі у справі.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання такий строк закінчився 19 березня 2016 року.
Ухвалюючи рішення про видачу дубліката виконавчого документа до виконання в ухвалі Шевченківського районного суду від 11 травня 2017 року та заміну сторони виконавчого провадження в ухвалі Шевченківського районного суду від 27 листопада 2020 року, суд першої інстанції не вирішував питання про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зазначене унеможливлює вирішення порушених заявниками питань по суті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
07 січня 2025 року ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвали суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження Івано-Франківського апеляційного суду
від 28 січня 2025 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції. Як ОСОБА_2 , так і його представнику - адвокату Земляному Д. В., було відомо про постановлення Шевченківським районним судом міста Києва ухвал від 11 травня 2017 року про видачу дублікату виконавчого документа, та від 27 листопада 2020 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2610/5287/2012, починаючи з моменту пред'явлення 31 січня 2021 року ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» позову у справі № 752/8319/21 (про визнання недійсним договору дарування).
Також помилковим є висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 є особою, яку не було залучено до участі у розгляді справи № 2610/5287/2012, однак ухваленим рішенням вирішено питання про його права та законні інтереси.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов'язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» від інших учасників справи до суду не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року касаційну скаргу ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
22 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» про усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито провадження у справі № 2610/5287/2012.
У лютому 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 липня 2012 року у справі № 2610/5287/2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2008 року № 4/КВ-08 у розмірі 9 024 812,23 грн та 3 219,00 грн судового збору.
07 листопада 2012 року на виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 липня 2012 року у справі № 2610/5287/2012 видано виконавчий лист.
22 лютого 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна», правонаступником якого є ТОВ «Стар Інвестмент Ван», укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 1183/К, відповідно до якого ТОВ «ЕйПіЕс Україна» отримало право вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором від 15 січня 2008 року № 4/КВ-08 та за договором поруки від 15 січня 2008 року № 4/Пор-08-2.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року за позовом ТОВ «Стар Інвестмент Ван» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарний О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Настасенко О. М. про визнання недійсним договору дарування, визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 28 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Настасенко О. М. за реєстровим номером 220.
Згідно з інформацією Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб від 07 липня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1999 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає з таких підстав.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд послідовно наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 507/449/24 провадження № 61-4318св25).
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов'язки, або породжують для особи правові наслідки.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Переглядаючи справу у апеляційному порядку, апеляційний суд виходив з того, що оскаржуваними ухвалами місцевого суду вирішено питання про права, обов'язки та інтереси особи, яка не брала участі у справі, однак звернулася до суду із апеляційною скаргою, а саме ОСОБА_2 .
Колегія суддів вважає цей висновок суду помилковим з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив та керувався тим, що:
- заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 липня 2012 року стягнуто з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 4/Кв-08 від 15 січня 2008 року у розмірі 9 024 812,23 грн та 3 219 грн судового збору;
- рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у справі № 752/8319/21 укладений 28 березня 2012 року між ОСОБА_1 (дарувальником) та ОСОБА_2 (обдаровуваним) договір дарування квартири АДРЕСА_1 визнаний недійсним;
- квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 .
Аналізуючи зміст заяв, поданих ПАТ «Дельта Банк» у березні 2017 року та ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» у квітні 2020 року, Верховний Суд звертає увагу на те, що предметом розгляду у цій справі є вимоги про видачу дубліката виконавчого документа у справі № 2610/5287/2012 та заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Вказаний виконавчий лист № 2610/5287/2012 виданий на виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 липня 2012 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається та підтверджено заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 липня 2012 року, що 15 січня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ЗАТ «Фірма Ехо-Відродження» укладений кредитний договір № 4/КВ-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної лінії, згідно з умовами якого банк відкрив позичальнику мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на таких умовах: ліміт кредитування - 1 400 000,00 дол. США; строк кредитування - з 15 січня 2008 року до 14 січня 2013 року включно.
На забезпечення виконання ЗАТ «Фірма Ехо-Відродження» зобов'язань за вказаним кредитним договором 15 січня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладені договори поруки № 4/Пор-08-1, № 4/Пор-08-2 відповідно, згідно з якими поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором в повному об'ємі за своєчасне та повне виконання зобов'язань боржником за кредитним договором.
Матеріали справи не містять доказів наявності інших забезпечувальних договорів, зокрема договору іпотеки, предметом якого могла б виступати квартира АДРЕСА_1 , власником якої на момент укладення кредитного договору був ОСОБА_1 , а з 28 березня 2012 року - ОСОБА_2 .
За таких обставин, апеляційний суд не врахував, що правовідносини щодо настання цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання умов кредитного договору від 15 січня 2008 року № 4/КВ-08, мають місце виключно між кредитором (його правонаступниками), позичальником, а також поручителями: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Ототожнюючи ОСОБА_2 з особою, яка не брала участі у справі, однак має право на апеляційне оскарження ухвал місцевого суду у цій справі з огляду на те, що такими ухвалами вирішено питання про його права, обов'язки та інтереси, апеляційний суд не встановив обставин участі ОСОБА_2 саме у кредитних правовідносинах, чи пов'язаних з їх виконанням наслідками.
При цьому, як встановлено апеляційним судом, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у справі № 752/8319/21 був визнаний недійсним укладений 28 березня 2012 року між ОСОБА_1 (дарувальником) та ОСОБА_2 (обдаровуваним) договір дарування квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року відмовлено
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у справі № 752/8319/21.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Мішустін М. К., на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року у цивільній справі № 752/8319/21.
Таким чином, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у справі № 752/8319/21 набрало законної сили.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року, справа № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), зазначив, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Аналіз змісту зазначених постанов Верховного Суду дає підстави стверджувати, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18) зазначено, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у справі № 752/8319/21 встановлено обставини незаконності відчуження ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , та виснувано про відсутність в останнього права власності на цю квартиру.
Той факт, що на момент перегляду апеляційним судом цієї справи (№ 2610/5287/2012) квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 , не спростовує зміст рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у справі № 752/8319/21.
Зміст статті 352 ЦПК України свідчить про те, що право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особи, яка не брала участі у справі, ґрунтується не на гіпотетичній зацікавленості, а на правовій зацікавленості, яка обумовлюються змістом норм матеріального права.
Лише встановивши, що оскаржуване рішення безпосередньо встановлює, змінює або припиняє права та/або обов'язки особи, яка не брала участь у розгляді справи, або породжує для цієї особи правові наслідки, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції за апеляційної скарги такої особи.
Наявність обставин, які за законом можуть бути підставами для захисту будь-яких прав ОСОБА_2 , пов'язаних з виконанням заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 липня 2012 року та рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року, є предметом доказування окремого судового розгляду у іншому провадженні.
Враховуючи викладене, посилання апеляційного суду на наявність у ОСОБА_2 речових прав на вказану квартиру не є підставою для висновку про те, що він є особою, яка не брала участі у справі щодо видачі дубліката виконавчого листа № 2610/5287/2012 та заміни сторони виконавчого провадження з його виконання, однак має право на апеляційне оскарження ухвал місцевого суду у цій справі з огляду на те, що такими ухвалами вирішено питання про його права, обов'язки та інтереси.
Разом з цим, апеляційний суд не дослідив питання стосовно того, які права, інтереси чи обов'язки ОСОБА_2 безпосередньо порушуються, не визнаються чи оспорюються видачею дубліката виконавчого листа № 2610/5287/2012 та заміною сторони виконавчого провадження - кредитора.
У зв'язку з цим апеляційний суд дійшов передчасного висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування ухвал Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року та від 27 листопада 2020 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід врахувати викладене у цій постанові, належним чином дослідити та встановити, чи оскаржувані судові рішення стосуються безпосередньо прав, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_2 , який подав апеляційну скаргу, конкретно визначити обсяг таких прав, інтересів та (або) обов'язків, встановити безпосередній правовий зв'язок між останніми та оскаржуваними судовими рішеннями, а також встановити належний суб'єктний склад учасників справи з огляду на характер спірних правовідносин та обставини справи.
Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Оскільки розгляд справи не закінчено, питання розподілу судових витрат Верховний Суд не вирішує.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець