24 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 523/2772/23
провадження № 61-5616св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державне підприємство «Інвестжитло»,
третя особа - Державне підприємство Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги державного підприємства «Інвестжитло» на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
визнати протиправним та скасувати наказ ДП «Інвестжитло» № 2 від 11 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 ;
поновити ОСОБА_1 на роботі у ДП «Інвестжитло» з 11 січня 2023 року на посаді економіста;
зобов'язати ДП «Інвестжитло» внести зміни до трудової книжки у розділі «Відомості про роботу» та зазначити, що запис про звільнення є недійсним;
стягнути з ДП «Інвестжитло» на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу;
стягнути з ДП «Інвестжитло» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1 200 грн;
стягнути з ДП «Інвестжитло» на користь позивачки судові витрати;
зобов'язати ДП «Інвестжитло» подати звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 06 липня 2021 року призначена на посаду економіста відділу фінансово-економічної роботи, податкового та бухгалтерського обліку у ДП «Інвестжитло». Наказом Міністерства оборони України припинено юридичну особу ДП «Інвестжитло», правонаступником визначено ДП МОУ «Оборонавторемсервіс»).
10 листопада 2022 року позивачку попереджено про заплановане вивільнення у зв'язку із реорганізацією ДП «Інвестжитло».
11 січня 2023 року наказом ДП «Інвестжитло» № 2 позивачку звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією. Позивачка вважає наказ про звільнення незаконним та таким, що порушує права позивачки, оскільки відповідачем не дотримано встановленого порядку звільнення особи із займаної посади. Починаючи з дня видачі наказу Міністерства оборони України «Про реорганізацію ДП «Інвестжитло» № 355 від 07 листопада 2022 року та по день звільнення позивачки 10 січня 2023 року, фактично штатний розпис ДП «Інвестжитло», затверджений наказом № 21 від 01 лютого 2022 року, не змінювався, а скорочення чисельності або штату працівників не відбувалось.
У правонаступника ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» з'явились нові посади, які повинні були бути запропоновані позивачці, однак цього не було зроблено, у результаті чого позивачка була звільнена без пропозиції зайняти посаду, яка відповідає її кваліфікації, освіті та досвіду роботи або нижчу посаду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку із припиненням (реорганізації) юридичної особи ДП «Інвестжитло» шляхом її приєднання до ДП МОУ «Оборонавторемсервіс», скороченню підлягали всі працівники, не задіяні у виконання заходів з реформування та технологічних процесах, і вся процедура мала бути завершена до 30 березня 2023 року (пункт 16 Плану заходів). Оскільки доказів задіяння позивачки у вказаних заходах матеріали справи не містять, відтак її посада підлягала скороченню, а пропозицій іншої роботи відповідач не міг надати через те, що представник власника уповноважений орган в особі Головного управління майна та ресурсів прийняв рішення про звільнення всіх працівників ДП «Інвестжитло», не задіяних у виконанні заходів з реформування та технологічних процесах. Відтак. Відсутні порушення з боку відповідача під час звільнення позивачки.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пономарьова В. В., задоволено. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року скасовано з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ ДП «Інвестжитло» № 2 від 11 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі в ДП «Інвестжитло» на посаді економіста з 11 січня 2023 року. Стягнуто з ДП «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимішеного прогулу за період з 11 січня 2023 року по 09 квітня 2025 року у розмірі 319 633 грн 70 коп. Стягнуто з ДП «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 200 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачці не пропонувались вакантні посади в ДП МОУ «Оборонавторемсервіс», а також відсутні докази відмови позивача від переведення на іншу роботу, а відповідачем не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивача у зв'язку із ліквідацією ДП «Інвестжитло». Отже, наявні правові підстави для поновлення позивачки ОСОБА_1 на посаді економіста в ДП «Інвестжитло» з 11 січня 2023 року.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пономарьова В. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ДП «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи в розмірі 20 000,00 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що дослідивши надані представником позивача докази щодо понесених позивачем ОСОБА_1 процесуальних витрат під час розгляду справи судом апеляційної інстанції і надавши їм належну оцінку, врахувавши результат справи по суті, аргументи заперечення представника відповідача, а також оцінивши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; предметом позову та значенням справи для сторони, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача та стягнення з ДП «Інвестжитло» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи у розмірі 20 000 грн.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
30 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ДП «Інвестжитло» - Алайбов В. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, у якій просив скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 та у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11, від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
08 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ДП «Інвестжитло» - Алайбов В. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 473/4717/19, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18, від 16 вересня 2021 року у справі № 200/1887/20-а, від 07 лютого 2024 року у справі № 910/216/23, від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
24 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - Пономарьов В. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ДП «Інвестжитло» на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає про те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків оскаржуваної постанови суду, та не можуть бути підставою для її скасування, оскільки матеріали справи підтверджують, що відповідачем не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивачки у зв'язку із реорганізацією ДП «Інвестжитло».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ДП «Інвестжитло» на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року та витребувано цивільну справу № 523/2772/23 з Солом'янського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ДП «Інвестжитло» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Зазначену справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 06 липня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду економіста відділу фінансово-економічної роботи, податкового та бухгалтерського обліку ДП «Інвестжитло» відповідно до наказу № 106-к від 05 липня 2021 року, про що зроблено запис у трудовій книжці.
07 листопада 2022 року наказом Міністерства оборони України «Про реорганізацію ДП Інвестжитло» № 355 припинено юридичну особу - ДП «Інвестжитло», реорганізувавши його шляхом приєднання до ДП МОУ «Оборонавторемсервіс»
Згідно з пункту 4 Плану заходів щодо реорганізації ДП «Інвестжитло» затвердженого 08 листопада 2022 року, представника Головного управління майна та ресурсів (керівника) та Голову комісії з реорганізації (працівників) уповноважено письмово персонально повідомити працівників підприємства про заплановане звільнення (фактичне звільнення працівників підприємств, не задіяних у виконанні заходів з реформування та технологічних процесах раніше 2-х місяців від дати персонального повідомлення).
10 листопада 2022 року на виконання вказаного наказу Міністерства оборони України № 355 від 07 листопада 2021 року та Плану - ОСОБА_1 повідомлено про наступне планове звільнення з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 11 січня 2023 року у зв'язку із припиненням юридичної особи, реорганізованого ДП «Інвестжитло» шляхом приєднання до МОУ «Оборонавторемсервіс».
11 січня 2023 року наказом ДП «Інвестжитло» № 2 звільнено ОСОБА_1 , економіста відділу фінансово-економічної роботи, податкового та бухгалтерського обліку, з 11 січня 2023 року у зв'язку з реорганізацією, згідно із пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Станом на час попередження позивачки про майбутнє вивільнення та станом на час її звільнення діяв штатний розклад ДП «Інвестжитло», затверджений наказом № 21 від 01 лютого 2022 року ДП «Інвестжитло», де у структурному підрозділі «Відділ фінансово-економічної роботи, податкового та бухгалтерського обліку» наявна одна штатна одиниця «Економіст».
01 лютого 2023 року наказом Голови комісії з припинення ДП «Інвестжитло» «Про затвердження штатного розпису на час припинення ДП «Інвестжитло» № 12-к введено в дію новий штатний розклад ДП «Інвестжитло», в якому вже відсутня посада «економіст».
Згідно із штатних розкладів від 02 листопада 2022 року, від 09 листопада 2022 року, 06 грудня 2022 року, 12 грудня 2022 року, 02 січня 2023 року ДП МОУ «Оборонавторемсервіс», яке є правонаступником ДП «Інвестжитло», була передбачена посада «економіст» у фінансово-економічному відділі з посадовим окладом 18 225 грн.
Відповідно до довідки начальника відділу кадрів ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» № 120 від 13 квітня 2023 року, станом на 10 листопада 2022 року у штатному розкладі ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» була відсутня вакантна посада «економіст». Також були відсутні інші вакантні посади, що відповідали б кваліфікаційним вимогам працівника, та могли б бути запропоновані для працевлаштування.
Відповідно до довідки начальника відділу кадрів ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» № 119 від 13 квітня 2023 року, станом на 11 січня 2023 року у штатному розкладі ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» була відсутня вакантна посада «економіст». Також були відсутні інші вакантні посади, що відповідали б кваліфікаційним вимогам працівника, та могли б бути запропоновані для працевлаштування.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Згідно з частиною другою статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Установлено, що відповідно до Статуту ДП «Інвестжитло» засноване на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України (п.1.1), і у своїй діяльності підприємство керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства оборони України, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також цим Статутом.
Апеляційним судом не взято до уваги те, що саме Наказом Міністерства оборони України, яке діяло відповідно до положення про МОУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 730) та у зв'язку із проведенням у Міністерстві оборони України організаційних заходів було видано Наказ № 355 від 07 листопада 2022 року «Про реорганізацію державного підприємства «Інвестжитло».
Згідно з пункту 4 Плану заходів щодо реорганізації ДП «Інвестжитло» затвердженого 08 листопада 2022 року, представника Головного управління майна та ресурсів (керівника) та Голову комісії з реорганізації (працівників) уповноважено письмово персонально повідомити працівників підприємства про заплановане звільнення (фактичне звільнення працівників підприємств, не задіяних у виконанні заходів з реформування та технологічних процесах раніше 2-х місяців від дати персонального повідомлення).
На виконання Планк та Наказу Міністерства оборони України № 355 від 07 листопада 2021 року позивачку 10 листопада 2022 року було попереджено про майбутнє вивільнення.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Верховний Суд зазначає, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України необхідно з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, як працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, викладено висновок, що згідно з частиною першою статті 40, частинами першої та третьої статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована існуюча робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша робота.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про те, що у справі, що переглядається, у зв'язку із припиненням юридичної особи, реорганізувавши її шляхом приєднання до ДП «Оборонавторемсервіс», скороченню підлягали всі працівники, не задіянні у виконанні заходів з реформування та технологічних процесах, і вся процедура мала бути завершена до 30 березня 2023 року.
Оскільки доказів задіяння позивачки у вказаних заходах матеріали справи не містять, тому її посада підлягала скороченню, а пропозицій іншої роботи відповідач не міг надати через те, що представник власника уповноважений орган в особі Головного управління майна та ресурсів - прийняв рішення про звільнення всіх працівників ДП «Інвестжитло», не задіяних у виконанні заходів з реформування та технологічних процесах.
За наведених обставин не підлягають оцінці наявність або відсутність у позивачки переважного права на залишення на роботі.
Ураховуючи наведене, висновок місцевого суду про дотримання відповідачем при звільненні позивачки наведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, є обґрунтованим.
Установивши, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням трудового законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову про поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Висновки апеляційного суду про те, що позивачка мала право на призначення на посаду вДП «Оборонавторемсервіс» не заслуговують на увагу, оскільки фактично за таких обставин мова йде про право на працевлаштування в іншій установі, а не у відповідача.
З огляду на вищенаведені положення закону та встановлені фактичні обставини справи, помилковим є висновок апеляційного суду про порушення права на працю позивачки через відсутність пропозицій їй зайняти рівнозначні або аналогічні посади на підприємстві, яке є правонаступником відповідача.
Відповідачем у свою чергу до суду надані докази наявності дійсних та законних підстав змін в організації виробництва і праці, необхідності скорочення чисельності або штату працівників, внаслідок чого було законно скорочено посаду, яку обіймала позивачка і по справі відсутні такі порушення.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
З урахуванням того, що додаткова постанова Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року ухвалена як додаткова до постанови Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, зазначену постанову також слід скасувати.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційні скарги державного підприємства «Інвестжитло» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року скасувати, та залишити в силі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 листопада 2024 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов