24 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 520/11904/19
провадження № 61-14561св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Одеська міська рада,
третя особа: ОСОБА_10 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Степанишиною Альоною Сергіївною, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року у складі судді Куриленко О.М. та постанову Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А.І.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. (далі - Одеська обласна філія КП «Центр державної реєстрації»), Одеської філії КП «Центр державної реєстрації», треті особи: ОСОБА_10 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , про виділ у натурі частки із спільної часткової власності, визнання права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, земельною ділянкою, стягнення майнової та немайнової шкоди.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить 3/50 частин домоволодіння, яке знаходиться на АДРЕСА_1 .
Зазначала, що з метою поліпшення житлових умов нею було зведено прибудову до 3/50 частин (квартира АДРЕСА_2 згідно з технічним паспортом від 26 червня 2008 року), до якої входили реконструйоване приміщення (веранда), площею 5, 7 кв. м; житлове приміщення 6, площею 9, 4 кв. м; житлове приміщення 7, площею 11, 8 кв. м; житлове приміщення 8, площею 13, 3 кв. м. У її фактичному користуванні перебувають такі приміщення під літ. «А»: 4-1 - веранда, площею 5, 7 кв. м; 4-2 - кухня, площею 8, 8 кв. м; 4-3 - житлова кімната, площею 10, 5 кв. м; 4-4 - ванна кімната, площею 4, 1 кв. м; 4-5 - вбиральня, площею 1, 5 кв. м; 4-6 - житлова кімната, площею 9, 4 кв. м; 4 7 - житлова кімната, площею 11, 8 кв. м; 4-8 - житлова кімната, площею 13, 3 кв. м. Загальна площа приміщень становить 65, 1 кв. м.
Також у її володінні та користуванні до вересня 2017 року знаходилась літня кухня під літ. «Ж», площею 12, 9 кв. м. Проте відповідачі згоди на виділ у натурі не надають, у зв'язку з тим, що не визнають її право власності на цю літню кухню, яка входить до складу належної їй частини домоволодіння.
Вказувала, що літня кухня під літ. «Ж», яка входить до складу частини домоволодіння, що належить їй на праві приватної власності, фактично була зруйнована 07 травня та 14 травня 2019 року зі знищенням її особистих речей, які знаходились у цьому приміщенні. Належність їй спірної літньої кухні також встановлена висновком судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи від 28 лютого 2019 року № 023/2019.
З урахуванням наведеного, просила:
виділити їй у домоволодінні АДРЕСА_3 в натурі реконструйовану частку у розмірі 3/50 частин домоволодіння, що складається з житлового будинку під літ. «А» у складі: 4-1 - веранди, площею 5, 7 кв. м; 4-2 - кухні, площею 8, 8 кв.м; 4-3 - житлової кімнати, площею 10, 5 кв. м; 4-4 - ванної кімнати, площею 4, 1 кв. м; 4-5 - вбиральні, площею 1, 5 кв. м; 4-6 - житлової кімнати, площею 9, 4 кв. м; 4-7 - житлової кімнати, площею 11, 8 кв. м; 4-8 - житлової кімнати, площею 13, 3 кв. м, загальною площею 65, 1 кв. м. та літньої кухні під літерою «Ж», площею 12, 9 кв. м;
виділити у користування частину земельної ділянки, яка відповідає належній їй частці (3/50), а також частину будівель і споруд, що належить їй;
визнати за нею право власності на вказану частину домоволодіння як окрему одиницю та припинити право часткової власності на цю частину домоволодіння;
зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 не чинити їй перешкоди у користуванні надвірною спорудою під літ. «Ж», площею 12 кв. м, на АДРЕСА_3 та звільнити територію розташування зазначеної надвірної споруди під літ. «Ж»;
стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 на її користь майнову шкоду у розмірі 21 787 грн та немайнову шкоду у розмірі 100 000 грн.
визнати дії державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. з реєстрації 1/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 протиправними, та скасувати рішення державного реєстратора.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_20 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , Одеська міська рада, державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскров О. В., Одеська філія КП «Центр державної реєстрації», ОСОБА_10 та ОСОБА_18 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису права власності внесеного до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що державний реєстратор під час реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну літню кухню під літ. «Ж» були порушив вимоги про порядок здійснення реєстраційних дій, а також при внесенні відомостей про склад нерухомого майна ОСОБА_1 , з огляду на те, що ця літня кухня ніколи ОСОБА_1 не належала.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просила:
визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47022602 від 24 травня 2019 року 11:26:14, прийняте державним реєстратором КП «Юридичний департамент реєстрації» (Одеська область) Кротовою С. О. на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 31701023;
скасувати запис про право власності № 31701023, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47022602 від 24 травня 2019 року 11:26:14 прийняте державним реєстратором КП «Юридичний департамент реєстрації (Одеська область) Кротовою С. О.
Короткий зміст судових рішень
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 28 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав дії державного реєстратора Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. щодо реєстрації 1/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 протиправними в частині включення до об'єктів нерухомості, яка знаходиться у власності зазначених осіб, надвірних споруд (в різних документах літньої кухні або сараю) літ. «Ж».
Скасував частково рішення державного реєстратора Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37.536.524 від 12 жовтня 2017 року, щодо реєстрації 1/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , 1/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 із зазначенням в об'єктах нерухомості надвірних споруд (сараю) літ. «Ж».
Скасував частково запис про право власності ОСОБА_4 від 09 жовтня 2017 року № 22792190, вчинений державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскровим О. В., у частині реєстрації права власності на надвірну споруду (в різних документах літньої кухні або сараю) літ. «Ж».
Скасував частково запис від 09 жовтня 2017 року № 22792071 про право власності ОСОБА_3 , вчинений державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрацій» Іскровим О. В. у частині реєстрації права власності на надвірну споруду (в різних документах літньої кухні або сараю) літ. «Ж».
Скасував частково запис про право власності ОСОБА_2 від 09 жовтня 2017 року № 22791979, вчинений державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрацій» Іскровим О. В.
Скасував запис про право власності ОСОБА_2 від 09 жовтня 2017 року № 22791099, вчинений державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскровим О. В. в частині реєстрації права власності на надвірну споруду (в різних документах літньої кухні або сараю) літ. «Ж».
Зобов'язав ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні надвірною спорудою (в різних документах визначено як літня кухня або сарай) літ. «Ж» площею 12 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , та звільнити територію розташування зазначеної надвірної споруди літ. «Ж» за вказаною адресою.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виділ з домоволодіння АДРЕСА_3 в натурі реконструйованої частини у розмірі 3/50 часток домоволодіння, що складається з житлового будинку під. літ. «А»: 4-1 - веранди площею 5,7 кв. м; 4-2 - кухні - 8, 8 кв. м; 4-3 - житлової кімнати - 10, 5 кв. м; 4-4 - ванної - 4, 1 кв. м; 4-5 - вбиральні - 1, 5 кв. м; 4-6 - житлової кімнати - 9, 4 кв. м; 4-7 - житлової кімнати - 11, 8 кв. м; 4-8 - житлової кімнати - 13, 3 кв. м, загальною площею 65, 1 кв. м та літньої кухні під літ. «Ж» - 12 кв. м, та припинення права спільної часткової власності на вказану частину домоволодіння; визнання права власності на виділену частину домоволодіння; виділ у користування частини земельної ділянки, що відповідає частці 3/50 із загальної земельної ділянці за адресою: АДРЕСА_3 ; визначення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні виділеною земельною ділянкою та стягнення майнової шкоди та відшкодування немайнової шкоди.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач за первісним позовом просить суд виділити їй не тільки об'єкти нерухомості, які входять до складу належної їй частки, а і реконструйовані (фактично добудовані) приміщення, право власності на які вона просить визнати та виділити їх як окремий об'єкт нерухомості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо виділу частки домоволодіння зі спільної часткової власності, визнання права власності на цю частку та припинення спільної часткової власності на виділену частку, суд першої інстанції виходив із того, що частина приміщень, на які позивач просить визнати право власності, побудовані самочинно. Вирішуючи спір у вказаній частині позовних вимог, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача ОСОБА_1 щодо наявних у технічному паспорті відміток про те, що реконструйовані нею об'єкти нерухомості не є самочинно збудованими, зауваживши, що склад та розміри цих об'єктів нерухомості не відповідають первинним, відсутні документи про прийняття їх до експлуатації, а також, суд розглядає питання про поновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав, проте позивачем не надано належних доказів неможливості державної реєстрації об'єктів нерухомості, які не є спірними, у встановленому законом порядку.
Розглядаючи позовні вимоги про виділ ОСОБА_1 у користування частки земельної ділянки за спірною адресою, яка відповідає її частці у домоволодінні та зобов'язання відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою, суд першої інстанції встановив, що між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_3 не визначено порядку користування земельною ділянкою, а тому немає підстав для задоволення цих позовних вимог, які є похідними від вимог щодо здійснення відокремлення (виділу) у особисте користування земельної ділянки.
Визначаючи власника надвірної споруди під літ «Ж» у спірному домоволодінні, суд першої інстанції виходив з того, що ця прибудова під літ. «Ж», площею 12,9 кв. м, яка розташована поруч з прибудовами під літ. «ж1» та літ. «ж2» та визначена в абрисі Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (далі - КП «БТІ» ОМР) від 26 червня 2008 року, та, яка на час розгляду справи зруйнована, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Під час розгляду цих вимог, суд першої інстанції відхилив твердження ОСОБА_2 про порушення її прав у разі визначення належності прибудови під літ. «Ж» ОСОБА_1 , оскільки своїми діями, направленими на руйнування цього об'єкту нерухомості, вона підтвердила відсутність будь-якої необхідності у ньому. Крім того, суд першої інстанції врахував, що літня кухня, якою користується ОСОБА_2 не тотожна об'єкту під літ. «Ж».
Також суд першої інстанції вважав, що вимоги ОСОБА_1 щодо скасування рішення державного реєстратора 1/100 частин спірного домоволодіння, яке не стосується спірного приміщення під літ. «Ж» не підлягають задоволенню у зв'язку із тим, що позивачем за первісним позовом не доведено факту порушення її прав здійсненням такої державної реєстрації.
В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_2 майнової шкоди у розмірі 21 787 грн, а також відшкодування ними немайнової шкоди в розмірі 100 000 грн, пов'язаних із руйнуванням приміщення прибудови під літ. «Ж» та знищення (вивезення) власних речей позивача за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з недоведеності таких позовних вимог.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні надвірною спорудою під літ. «Ж» площею 12,9 кв. м на АДРЕСА_3 та звільнення території розташування цієї надвірної споруди, суд першої інстанції зауважив, що такі вимоги є ефективним способом захисту прав власника права якого оспорюється та порушуються діями інших співвласників домоволодіння, та відповідають вимогам статті 391 ЦК України, за змістом якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення від 24 травня 2019 року про державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_1 3/50 частин спірного домоволодіння, суд першої інстанції виходив з того, що об'єктом державної реєстрації 24 травня 2019 року є квартира АДРЕСА_4 у межах приміщень, які відповідають первинним документам, без урахування реконструйованої частки, яка фактично знаходиться у користуванні ОСОБА_1 відповідно до заявлених вимог та висновку № 023/2019 судової будівельно-технічної та земельно технічної експертизи від 28 лютого 2019 року, відтак факту порушення будь яких прав позивача за зустрічним позовом під час державної реєстрації не встановлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині повністю відповідають встановленим обставинам справи.
Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року в частині вирішення первісних позовних вимог про виділ частки домоволодіння зі спільної часткової власності, визнання на цю частку права власності та припинення спільної часткової власності на виділену частку залишено без змін. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року в частині вирішення первісних позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні нею скасовано, справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Додатковою постановою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року доповнено резолютивну частину постанови Верховного Суду від 31 травня 2023 року абзацом такого змісту: «Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року в частині вирішення первісних позовних вимог про виділ у користування частини земельної ділянки, яка відповідає належній позивачеві частці у домоволодінні (3/50), скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.»
Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій у вказаній частині та направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою численні звернення та клопотання позивача за первісним позовом щодо необхідності визначення права користування земельною ділянкою та розбіжностей у наданих висновках експертизи щодо її розподілу.
Апеляційний суд, зауваживши, що порядок користування земельною ділянкою можливо здійснити або за домовленістю всіх користувачів або у разі недосягнення згоди з урахуванням можливості виділу в окреме користування на підставі рішення суду, таких обставин у справі не з'ясував та не перевірив можливість досягнення згоди між співвласниками домоволодіння щодо користування земельною ділянкою, розташованою за його адресою, у позасудовому порядку.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Виділено у користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та відповідає належній їй 3/50 частині у домоволодінні, а саме:
перша ділянка, загальною площею 0,0042 га: - від точки 5, по прямій лінії на відстані 3,93 м (до точки 6); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 6,71 їй (до точки 22); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,49 м (до точки 23); - з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,48 м (до точки 24); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,66 м (до точки 25); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 4,15 м (до точки 26); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,17 м (до точки 27; - з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 6,57 м до первісної точки відліку;
друга ділянка, загальною площею 0,0021 га: - від точки 28, по прямій лінії на відстані 3,0 м (до точки 29); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,98 м (до точки 30); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 5,22 м (до точки 31); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,96 м (до точки 32); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 2,38 м (до первісної точки відліку (до точки 28) відповідно до висновку № 023/2019 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
Усунено ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 0,0063 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , у тому числі: перша земельна ділянка, площею 0,0042 га, друга ділянка загальною площею 0,0021 га.
У решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 набула право користування на земельну ділянку, на якій розташовані спірні частини домоволодіння, в тому числі під літ. «Ж». Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою підлягають частковому задоволенню, оскільки третя земельна ділянка площею 0,0074 га не є індивідуально визначеним майном. Урахувавши висновок експерта, суд указав, що виділити площу відповідно до ідеальної частки ОСОБА_1 можливо лише після визначення порядку користування земельною ділянкою для усіх співвласників. Разом із цим, вказане застереження не стосується земельних ділянок, які розташовані безпосередньо під об'єктами нерухомого майна, які належать ОСОБА_21 .
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
01 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_22 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 20218 року, у додатковій постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 520/11904/19, у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 569/14731/17, від 14 листопада 2022 року у справі № 201/9554/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору в частині вимог про виділ у користування частини земельної ділянки, яка відповідає належній позивачеві частці у домоволодінні.
Заявник зазначає, що право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК України)."
Суди виділили у користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0063 га (перша ділянка, загальною площею 0,0042 га, та друге ділянка, загальною площею 0,0021 га), та усунули перешкоди у користуванні вказаною ділянкою, що не відповідає належній ОСОБА_1 частці (3/50) у домоволодінні, адже відповідно до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічно' експертизи від 28 лютого 2019 року № 023/2019 площа земельної ділянки, належної позивачці відповідно до її ідеальної частки, становить на 0,0074 гг більше, ніж 0,0063 га, тобто складає 0,0137 га.
Враховуючи зазначене, площа третьої земельної ділянки (0,0074 га) також належить ОСОБА_1 на праві користування відповідно до 3/50 частки домоволодіння.
При цьому, суди першої та апеляційної інстанції надали у користування ОСОБА_1 лише частину земельної ділянки з належної їй 3/50 частки об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , що суперечить сталій практиці Верховного Суду при розгляді аналогічних спорів та законодавству України.
Разом із тим суди не дослідили та не надали оцінку висновку оціночно-будівельного та оціночно-земельного експертного дослідження від 28 травня 2019 року, відповідно до якого оцінено вартість земельної ділянки(прав пов'язаних із земельною ділянкою), втрата якої призвела до порушення матеріального права позивача.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційні скарги не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвало Верховного Суду від 14 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Київського районного суду м. Одеси цивільну справу № 520/11904/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_10 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , про встановлення порядку користування земельними ділянками та усунення перешкод у їх володінні та користуванні.
Матеріали справи № 520/11904/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2025 року справу № 520/11904/19 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , що складає 3/50 частки домоволодіння, на підставі договору дарування від 09 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольскою О. В. за № 6003.
Іншими власниками домоволодіння АДРЕСА_3 по 1/100 частці є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
У висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28 лютого 2019 року №023/2019, складеного судовим експертом Скибінською Т. М., зазначено, що виділити площу земельної ділянки, належну ОСОБА_1 відповідно до її ідеальної частки, буде можливо лише у разі визначення порядку користування земельною ділянкою для всіх співвласників домоволодіння.
У вказаному висновку експерта встановлено, що загальна площа земельних ділянок, розташованих за адресою спірного домоволодіння, що знаходяться у фактичному користуванні ОСОБА_1 становить 0,0063 га (площа земельної ділянки І - 0,0042 га, площа земельної ділянки ІІ - 0,0021 га), що на 0,0074 га менше площі, належної відповідно до її ідеальної частки.
Зокрема, зазначено, що у фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходяться земельні ділянки, загальною площею 0,0063 га, межі яких описуються в наступному порядку: з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,49 м (до точки 23); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,48 м (доточки24); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,66 м (до точки 25); з подальшим поворотом вправо пo прямій лінії на відстані 4,15м (до точки 26); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,17 м (до точки 27); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 6,57 м до первісної точки відліку. Друга ділянка, загальною площею 0,0021 га: від точки 28, по прямій лінії на відстані 3,0 м (до точки 29); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,98 м (до точки 30); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 5,22 м (до точки 31); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,96 м (до точки 32); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 2,38 м (до первісної точки відліку (до точки 28). Третя ділянка площею 0,0074 га без описування меж.
Визначаючи площі третьої земельної ділянки, експерт виходив із того, що площа другої земельної ділянки менша на 0,0074 га від площі, яка має належати ОСОБА_1 відповідно до її ідеальної частки.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 20218 року, у додатковій постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 520/11904/19, у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 569/14731/17, від 14 листопада 2022 року у справі № 201/9554/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Обґрунтовуючи вимоги щодо виділу у користування частки земельної ділянки, яка відповідає її частці у домоволодінні, а також у зобов'язанні відповідачами не чинити перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою, які є похідними від здійснення відокремлення (виділу) у особисте користування земельної ділянки, позивачка посилалась на те, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку про виділ у користування ОСОБА_1 частини земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та відповідає належній їй 3/50 частині у домоволодінні, виходив, зокрема із того, що ОСОБА_1 набула право користування на земельну ділянку, на якій розташовані спірні частини домоволодіння.
Апеляційний суд погодився з таким висновком місцевого суду та залишив судове рішення в цій частині без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Проте Верховний Суд не може погодитись із висновком апеляційного суду.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що земельна ділянка навколо будинку за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває у фактичному користуванні сторін, які не домовились між собою щодо порядку користування нею.
Статтею 377 ЦК України регламентовано перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній.
Так, до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених ЗК України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Статтею 120 ЗК України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов'язаний із переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.
Частиною другою статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
За загальним правилом, закріпленим у цих нормах, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником або користувачем відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому землекористувачу. При цьому у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості право власності або право користування на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.
Водночас відповідно до статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною другою статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до частини третьої статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Статтею 125 ЗК передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Апеляційний суд, погодившись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для виділу у користування ОСОБА_1 частини земельної ділянки, яка відповідає належній їй 3/50 частині у домоволодінні, не перевірив та не встановив, чи була надана у користування чи у власність співвласникам будинку у встановленому законом порядку земельна ділянка, порядок користування якою визначив суд, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідних доказів.
У справі, яка переглядається, встановлено, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_2 , що складає 3/50 частки домоволодіння, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування від 09 листопада 2006 року.
Відповідно до пункту 1 вказаного договору дарування об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці площею 2365 кв. м за фактичним користуванням.
Відтак, предметом спору у цій справі є земельна ділянка без визначених у встановленому законом порядку її меж та розмірів, при цьому, матеріали справи не містять рішення відповідної ради, до повноважень якої законом віднесено вирішення даного питання, про надання її у користування або у власність.
Апеляційний суд не врахував, що за відсутності доказів надання сторонам або попереднім співвласникам будинку земельної ділянки певного розміру встановлення порядку користування земельної ділянки між ними порушує встановлений законом порядок надання земельних ділянок у користування або у власність, оскільки в такому випадку земельна ділянка певного розміру і в певних межах надається за рішенням суду, що законом не передбачено. В разі якщо попереднім власникам будинку земельна ділянка у встановленому законом порядку не виділялась, фактичне користування ними земельною ділянкою, на якій розташований будинок, не свідчить про те, що до нових співвласників перейшло право на земельну ділянку в тих же розмірах (частина друга статті 120 ЗК України).
Без з'ясування зазначених обставин висновки апеляційного суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції є передчасними.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Тому постанову апеляційного суду в оскарженій частині належить скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Степанишиною Альоною Сергіївною, задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.?
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов