24 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 759/119/18
провадження № 61-3008 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),
відповідач - ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),
третя особа - служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про повернення надмірно сплаченого судового збору у справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей,
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя
особа - служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - служба у справах дітей), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути та не чинити йому перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, визначити місце проживання дітей із ним за адресою:
АДРЕСА_1 .
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей, про визначення місця проживання дітей, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із нею за місцем
її проживання, а саме: квартира АДРЕСА_2 .
Протокольною ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня
2018 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року зустрічний позовом ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю - ОСОБА_2 , за місцем її проживання.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Незвіського Д. Я., задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року
про залишення позову без розгляду скасовано. Прийнято нову постанову. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю - ОСОБА_2 , за місцем її проживання. У решті позову ОСОБА_2 відмовлено. Направлено справу
за первісним позовом ОСОБА_1 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на судове рішення апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 24 березня 2025 року, у тому числі, до касаційної скарги
не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Постановою Верховного Суду від 28 травня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду
м. Києва від 15 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 09 грудня 2024 року у частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2
про визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасовано. Справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня
2024 року залишено без змін (провадження № 61-3008св25).
У червні 2025 рокуОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою
про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що Верховний Суд, залишаючи подану ним касаційну скаргу без руху, у тому числі, з підстав несплати судового збору, вказав про необхідність сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції (1 409,60 грн) та на ухвалу районного суду (605,60 грн). Заявником було сплачено всю суму судового збору (2 015,20 грн), однак у заяві
про усунення недоліків касаційної скарги було зазначено про те, що касаційна скарга не містила вимог про скасування ухвали районного суду.
Вказує, що у постанові від 28 травня 2025 року Верховний Суд не вирішував питання про ухвалу районного суду від 15 липня 2024 року, а тому сплачений заявником касаційної скарги судовий збір у цій частині (605,60 грн) є надмірним, просить його повернути платнику.
У серпні 2025 року матеріали вказаної цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Вивчивши подану ОСОБА_1 заяву, надавши оцінку матеріалам справи, Верховний Суд не вбачає підстав для її задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2025 року касаційна скарга ОСОБА_1 була залишена без руху у зв'язку з необхідністю усунення її недоліків, у тому числі, касаційна скарне не могла бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду
та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки
у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору
у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до акту від 10 березня 2025 року № 193, складеного уповноваженими особами відділу опрацювання документів (канцелярії) управління забезпечення автоматизованого документообігу суду, під час розкриття конверта (пакета), отриманого поштою, було виявлено відсутність документа, зазначеного у додатках до касаційної скарги, яка надійшла від ОСОБА_1 , а саме квитанції про сплату судового збору.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регламентовано Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява
або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову
та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог
або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Предметом апеляційного перегляду у справі було рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року та ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 містилися посилання на ухвалу районного суду
від 15 липня 2024 року (а. с. 17-18, т. 6). Зокрема, заявник уважав, що постановлення вказаної ухвали, у тому числі, створює правову колізію при вирішенні спору
й унеможливлює ухвалення законного рішення по суті вирішення спору. Тобто мотиви касаційної скарги стосувалися, разом із іншим, ухвали суду першої інстанції.
Розгляд таких доводів касаційної скарги узгоджується з частиною другою статті 406 ЦПК України, згідно з якою скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1 762,00 грн.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80 грн).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви
про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви
в розмірі оспорюваної суми.
Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб
був встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору при зверненні з апеляційною і касаційною скаргою на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому сума судового збору складає 605,60 грн.
В ухвалі Верховного Суду про залишення без руху касаційної скарги ОСОБА_1 було зазначено про необхідність сплати судовий збір: за подання касаційної скарги за позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 1 409,60 грн (704,80 грн х 200%), за подання касаційної скарги на ухвала районного суду - 605,60 грн.
Тобто заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 015,20 грн ((704,80 грн х 200 %) + 605,60 грн), на підтвердження його сплати надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У наданий судом строк ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою
на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24 березня 2025 року, у тому числі, надав суду докази на підтвердження сплати судового збору.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення районного суду та постанову апеляційного суду у частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і направив справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову апеляційного суду залишено без змін.
Верховний Суд виходив із того, що первісний і зустрічний позов пов'язані, вирішення позовних вимог за позовами повинно відбуватися в межах однієї справи
й одночасно. Тобто Верховний Суд відповідно до вимог ЦПК України дав правову оцінку ухвалі районного суду, яка була предметом апеляційного оскарження, зазначивши про їх незаконність.
Таким чином, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги ОСОБА_1 було вірно визначено Верховним Судом відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», з урахуванням мотивів касаційної скарги,
і заявником правильно сплачено судовий збір за подання касаційної скарги.
Отже, заява ОСОБА_1 про повернення надмірно сплаченого судового збору задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 7 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення надмірно сплаченого судового збору відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець