Справа № 522/21120/25
Провадження по справі №1-кс/522/5353/25
25 вересня 2025 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого,
До суду надійшла скарга ОСОБА_3 на на бездіяльність органу досудового розслідування .
Скаржник, ОСОБА_3 , обґрунтовує свою скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування тим, що після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025164500000218 від 01.08.2025 року, слідчі дії не були проведені. Це, на думку скаржника, порушує його права, гарантовані Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК). Зокрема, скаржник стверджує, що не було проведено його допит, не опитано посадових осіб, не допитано свідків та не запитано інформацію у мобільного оператора, що свідчить про самоусунення органу досудового розслідування від виконання своїх обов'язків. У зв'язку з цим, скаржник звертався до Приморської окружної прокуратури, яка повідомила про належність розгляду таких скарг слідчим суддею. Тому, керуючись статтями 303 та 306 КПК України, скаржник просить визнати бездіяльність слідчого незаконною та зобов'язати його провести необхідні слідчі дії.
Слідчий в судове засідання не з'явився, скаржник у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали заяви суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч. 4 ст. 304 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Частиною 1 статті 303 КПК України передбачений вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
Згідно ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий, інші службові особи органів державної влади (отже й дізнавач), зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 40-1 КПК України дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
За змістом статті 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Проаналізувавши матеріали скарги та зміст окремих норм кримінального процесуального законодавства України, слідчий суддя дійшов висновку, що питання непроведення деяких слідчих дій не може бути предметом його розгляду слідчим суддею під час досудового розслідування.
В обґрунтування свого висновку слідчий суддя враховує роз'яснення, надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» за № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017.
У даному Листі ВССУ зауважив, «…що п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК передбачене право на оскарження постанови про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, а не будь-яких процесуальних дій, для проведення яких учасник кримінального провадження вносив клопотання слідчому. З огляду на зазначене слідчі судді обґрунтовано відмовляють у відкритті провадження, якщо скарга зумовлена прийняттям постанови про відмову у проведенні дій, які не можуть бути віднесені до категорії слідчих (розшукових)…. У судовій практиці є багато випадків відмови у відкритті провадження з огляду на те, що питання, які порушуються у скаргах, не віднесені до предмета розгляду слідчим суддею. Зокрема, це стосується ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 25.06.2015, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою потерпілого в кримінальному провадженні, який вносив слідчому клопотання доповнити визначену кваліфікацію кримінального правопорушення за ст. 356 КК також ч. 2 ст. 189 КК, оскільки, на думку потерпілого, в діях директора ЛКП "Сяйво" ОСОБА_3 є ознаки обох цих кримінальних правопорушень…
…З огляду на те, що скарги подавались у зв'язку з бездіяльністю, яка не є предметом оскарження відповідно до ст. 303 КПК, відмовляли у відкритті провадження за скаргами, зумовленими відмовою прокурора у задоволенні клопотання про продовження досудового розслідування, щодо перекваліфікації кримінального правопорушення, стосовно якого здійснюється кримінальне провадження, щодо повернення цивільного позову у кримінальному провадженні, щодо невручення особі повідомлення про підозру, щодо відмови слідчим у закритті кримінального провадження …
У цілому результати аналізу судової практики свідчать, що слідчі судді не розглядають по суті скарги, зумовлені бездіяльністю, оскарження якої ст.303 КПК не передбачено. Зокрема, це стосується того, що зазначена норма не передбачає оскарження абстрактної бездіяльності, яка призводить до «неналежного досудового розслідування». Враховуючи вимоги ст.304 КПК, в разі надходження на розгляд таких скарг слідчим суддям необхідно відмовляти у відкритті провадження, а не в їх задоволенні, оцінюючи їх обґрунтованість».
Зважаючи на викладене та оскільки заявлені вимоги скарги не можуть бути предметом їх розгляду слідчим суддею відповідно до положень Розділу ІІІ Глави 26 КПК України, слідчий суддя, зважаючи на те, що призначив скаргу до розгляду, встановлює, що в її задоволенні скарги слід відмовити.
Окремо слідчий суддя вважає за доцільне зауважити, що згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. При цьому відсутність, зокрема, дізнавача не є перешкодою для розгляду скарги.
Вивчивши скаргу, приходжу до висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 303-308, 376 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого - залишити без задоволення з підстав, зазначених в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.
Копію ухвали разом із скаргою та усіма додатками до неї невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу.
Ухвала протягом п'яти днів може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1