Справа № 521/11185/25
Номер провадження:1-кп/521/1620/25
25 вересня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з секретарем ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Одеси кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025161050000016 від 26.06.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України,
До Хаджибейського районного суду разом з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 72025161050000016 від 26.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України,
надійшла угода про визнання винуватості від 26.06.2025 року, яка укладена між прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 , за участю його захисника ОСОБА_6 .
Фактичні обставини правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4 свідчать про той факт, що останній спільно з Особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (далі Особа № 1) створили загальнодоступний канал у месенджері «Telegram» та акаунт адміністратора (менеджера) каналу у месенджері «Telegram» з метою подальшого збуту населенню незаконно виготовлених тютюнових виробів, які не містять марок акцизного податку України. За період часу з січня 2021 року по жовтень 2024 року ОСОБА_4 спільно з Особою № 1 створили певні умови для такої незаконної діяльності, а саме підшукали складське приміщення для зберігання великої кількості тютюнових виробів, активно займались просуванням «Telegram» каналу, підшукували клієнтів для збуту підакцизних товарів. Встановлено, що Перепьолкінм Таким чином за період з 17.02.2023 по 20.05.2025 здійснив набуття та володіння майном, а саме грошовими коштами розміщеними на банківських рахунках у загальній сумі 7 752 254,62 грн з метою їх подальшої легалізації, шляхом здійснення фінансових операцій, переміщення та зміни форми такого майна, будучи обізнаним, що вказані кошти повністю одержано злочинним шляхом від збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.
В подальшому ОСОБА_4 вчинив дії, спрямовані на приховання незаконного походження таких коштів шляхом проведення фінансових операцій та зміни форми такого майна.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що умови угоди відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства, просив затвердити угоду про визнання винуватості з ухваленням вироку.
Захисник та обвинувачений також просили задовольнити угоду з ухваленням відповідного вироку.
Суд, вивчивши матеріали угоди, вислухавши думку сторін, приходить до такого висновку.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468- 475 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України, які згідно з ст. 12 КК України, є нетяжким та тяжким злочинами.
Приписами ст.470 КПК України закріплено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини: ступінь тяжкості та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри), наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Частиною 1 статті 472 КПК України передбачений зміст угоди про визнання винуватості, який полягає у визначенні її сторін, формулюванні підозри чи обвинувачення та його правової кваліфікації з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язків підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умов часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгодженого покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 цього Кодексу, наслідків невиконання угоди.
Частина 7 статті 474 КПК України визначає, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст укладеної сторонами угоди про визнання винуватості, суд приходить до висновку, що прокурором під час її укладення не в повній мірі були враховані, як обставини, визначені у ст. 470 КПК України, так і умови угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 472 КПК України.
Також, в угоді про визнання винуватості мають бути викладені обов'язки щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), тобто обґрунтування забезпечення співвідношення суспільного та приватного інтересу підозрюваного/обвинуваченого. У цьому випадку інтерес держави (суспільства) щодо призначення належного покарання винному може підпорядковуватися зацікавленості у підвищенні ефективності досудового розслідування і судового провадження, та, як наслідок, прискорення судового розгляду. Тобто, в обмін на узгоджену міру покарання підозрюваний (обвинувачений) мав би сприяти державі у викритті інших злочинів або інших осіб, повідомляти схему злочинної діяльності тощо.
На думку суду, угода не може бути укладена, якщо сприяння обвинуваченого досудовому розслідуванню полягає лише у повідомленні відомостей про його власну участь в злочинах, оскільки про це вже і так відомо працівникам правоохоронних органів, незалежно від такого сприяння.
Угоди, у таких випадках, незважаючи на те, що такі домовленості є необов'язковою (субсидіарною) складовою їх змісту, не відповідають, за метою укладення, інтересам суспільства.
Крім того, вивченням умов угоди та фактичних обставин кримінальних правопорушень, на думку суду, прокурор неналежним чином обґрунтував домовленість щодо призначення обвинуваченому призначення саме такого виду та ступеню покарання. Так, на думку суду, є помилковими, висновки, щодо відповідності між злочинними наслідками злочинних дій обвинуваченого та узгодженим сторонами покаранням.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 разом із невстановленою особою протягом більше ніж трьох років займались фактично незаконною підприємницькою діяльністю. Така діяльність пов'язана була з підакцизними товарами. Сума незаконної вигоди, яку від збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів отримав ОСОБА_4 , відповідно до обвинувального акта, складає 7 752 254,62 грн.
Крім того, ОСОБА_4 здійснив набуття та володіння майном, а саме грошовими коштами розміщеними на банківських рахунках у загальній сумі 7 752 254,62 грн. Надалі ОСОБА_4 відбулось подальше переміщення, зміна форми (перетворення) таких коштів шляхом здійснення фінансових операцій, переміщення та зміни форми такого майна (коштів), володіння таким майном (коштами) на загальну суму 6 562 738, 34 грн., будучи обізнаним, що вказані кошти повністю одержано злочинним шляхом від збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.
Зрозумілим є те, що особи, займаючись таким видом діяльності, позбавили легальних суб'єктів підприємницької діяльності відповідного доходу; крім того, самі створили передумови для несплати податків в державний бюджет України. Враховуючи військовий стан, оголошений в Україні та постійне збільшення економічних потреб для держави у всіх сферах життя, в першу чергу, для обороноздатності країни, зазначені протиправні умисні дії, у випадку їх доведення, підривають економічну безпеку держави.
Враховуючи викладене, на думку суду, визначене і спільно обумовлене між сторонами покарання:
- за ч. 1 ст. 204 КК України - у виді штрафу в розмірі 85 000 гривень;
-за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України у вигляді штрафу у сумі 90 100 гривень; з застосуванням ст. 70 КК України загальна сума штрафу складає 90 100 грн та
- за ч. 1 ст. 209 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, без конфіскації із застосуванням ст. 75 КК з іспитовим строком на думку суду, є занадто м'яким.
Прокурором в угоді в угоді не зазначено, які особливі досягнення або яку виняткову інформацію надав обвинувачений правосуддю для того, щоб до нього можливо було застосувати таке м'яке покарання. Прокурор в судовому засіданні не довів, які особливості у поведінці обвинуваченого, або які життєві обставини чи характеристики особистості свідчать про той факт, що ОСОБА_4 заслуговує такий ступінь призначення кримінального покарання, яке буде зрозумілим для стороннього спостерігача, що обвинувачений безперечно був корисний правосуддю та його вклад у розслідування та викриття інших кримінальних правопорушень набагато більший, ніж власне бажання ухилитись від справедливого покарання у даному кримінальному провадженні.
Суд зазначає про те, що хоча прямої шкоди державі не спричинено, опосередкована шкода прослідковується і має велике значення у вигляді позбавлення бюджету держави податків. При розгляді угоди прокурором не доведено, що обвинувачений хоча б частково сплатив у державний бюджет України кошти, в якості добровільної компенсації своєї незаконної діяльності.
Враховуючи викладене, зазначена угода, на думку суду, з урахуванням загальних і очевидних обставин, не відповідає інтересам суспільства та не відповідають і вимогам закону.
Загальна форма угоди свідчить про формальний підхід в її укладені, що підтверджує думку суду про відсутність суспільного інтересу в затвердженні угоди про визнання винуватості.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про відсутність законних підстав для затвердження угоди.
Суд приходить до висновку, про проведення судового розгляду у даному провадженні у загальному порядку з метою з'ясування всіх суттєвих обставин вчинених кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України, з метою призначення розумного та справедливого покарання особі.
Суд, керуючись ст. ст. 314, 350, 372, 474 КПК України,
Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 26.06.2025 року, що укладена між прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.06.2025 року за № 72025161050000016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.06.2025 року за № 72025161050000016 за ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити в провадженні суду та перейти до стадії підготовчого провадження.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1