Справа № 947/1414/25
Провадження № 2/947/1246/25
25.09.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
за участю (в режимі відеоконференції) представника позивача - адвоката Альховської І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
9 січня 2025 року позивач Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 28.09.2020 № 501267719 у розмірі 429 025,28грн, з яких: 286 190,28 грн - заборгованість по тілу кредиту, 142 835,00 грн - заборгованість про відсотках, а також судових витрат зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.08.2021 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501347450. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 310057,25 грн. 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року. У зв'язку з непогашенням кредитної заборгованості відповідачем, АТ «СЕНС БАНК» звернувся до суду за захистом своїх майнових прав.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Ухвалою суду від 14.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 13.02.2025.
Підготовче засідання призначене на 13.02.2025 відкладене через відсутність інформації про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце засідання.
Підготовче засідання 11.03.2025 відкладене за клопотанням представника відповідача надати час для підготування відзиву на позовну заяву.
Від представника відповідача 19.03.2025 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому зазначив, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що 10.08.2021 року між Акціонерним товариством «Альфа банк»» та мною, ОСОБА_1 , було укладено Угоду про надання споживчого кредиту № 501347450. Позивач стверджує, що Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 310 057,25 грн. Розрахунок суми до стягнення з нього як відповідача, станом на 13.03.2024 становить 310 057,25 грн, з яких: 190 231,82 грн - заборгованість по тілу кредиту; 119 825,43 грн - заборгованість по відсотках. З вказаною сумою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню. Вказав, що у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, однак наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором складений самим позивачем, і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. По ньому не можна вирахувати коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з мого боку, який був порядок нарахування відсотків, при цьому посилався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц. Отже вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, не є борговим документом та належним доказом, що доводить отримання кредиту. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, постанова Верховного Суду України від 11.03.2015 у справі № 6-16цс15. Посилаючись також на правову позицію Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, зазначає, що належними доказами можуть бути виписки по рахункам або касовий документ.
Окрім цього відповідач вказує на те, що оферта, за своїм змістом є лише пропозицією однієї сторони про намір укласти договір з другою стороною, після якої другою стороною необхідно прийняти таку пропозицію (акцептувати). В результаті таких послідовних дій, договір можна вважати укладеним. Натомість, позивачем вказано, про те, що шляхом укладання оферти, під яким мається на увазі договір, було надано мені кредит, що суперечить процедурі укладання такого договору, не відповідає нормам ЦК України та не може породжувати обов'язки для однієї чи іншої сторони. З оферти, неможливо встановити згоду двох сторін, щодо істотних умов договору. При цьому, як стверджує відповідач, всупереч викладеним в позовній заяві обставин, до її матеріалів, додано документи, з яких вбачається, що відповідач надав банку оферту на укладення угоди про надання кредиту на підставі Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який укладений між Відповідачем та Банком, після чого у цей же день, Банк прийняв пропозицію на укладення угоди про надання кредиту №631563171, шляхом надання акцепту. Також, як вбачається з оферти, що підставою на укладання угоди про надання кредиту є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між відповідачем та Банком. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Сторона відповідача вважає, що жодними належними та допустимими доказами також не підтверджується надання банком грошових коштів позичальнику, хоча, як вбачається з оферти на укладання угоди про надання кредиту №501347450 та акцепту пропозиції, грошові кошти повинні були бути видані на рахунок. В матеріалах позовної заяви міститься розрахунок заборгованості за кредитом, з якого вбачається, що відповідач сплачував грошові кошти банку, проте це не може бути свідченням конкдюдентних дій та підтвердженням укладання угоди про надання кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, яким Закон України «Про споживче кредитування» включає де форми договору про споживчий кредит (стаття 13). У звязку з цим, сторона відповідача вважає, що АТ «СЕНС БАНК» при укладенні договору з ОСОБА_1 не дотримав вимог, передбачених діючим законодавством про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які він вважав узгодженими. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підготовче засідання, призначене на 03.04.2025, відкладене за клопотанням представника позивача на 05.05.2025.
Від позивача 10.04.2025 надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких сторона позивача вважає наведені у відзиві доводи безпідставними та необґрунтованими. При цьому зазначив, що у частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором. Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Факт укладення 28.09.2020 між сторонами кредитного договору підтверджується анкетою-заявою, яку було підписано відповідачем, зі змісту якої вбачається, що останній підтвердив акцепт Публічної пропозиції та укладення договору між ним та банком на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці www.alfabank.ua або у разі її подальшої зміни - за іншою електронною адресою, що буде вказана в договорі. При укладенні вказаного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою врегульовано норми щодо договорів приєднання. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору та паспорт споживчого кредиту відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання. Таким чином, відповідач з власної волі вступив у договірні відносини з банком і тим самим прийняв на себе передбачені кредитним договором цивільні права та взявши на себе певні обов'язки, зазначені в договорі, з вказаним терміном виконання зобов'язань. Договір було підписано позичальником добровільно, без жодного примусу, зауважень та заперечень. Користуючись кредитними коштами, відповідач підтвердив свою згоду із запропонованими умовами кредитування. Як вбачається з тексту кредитного договору (анкети-заяви, оферти на укладення угоди про надання кредиту та акцепту пропозиції на укладення угоди, паспорту споживчого кредиту) у ньому зазначена сума кредиту, річна відсоткова ставка, строк внесення платежів, умови повернення кредиту та інше. Отже, позичальник був ознайомлений із умовами кредитування у банку, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору. Також, звертаю увагу суду, що Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19) у спорах між банком та фізичними особами, які отримали кредитні кошти, дійшов висновку, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. Таким чином, позивач вважає, що зміст паспорта споживчого кредиту за конкретних обставин справи є доказом укладення договору і в разі доведеності укладення кредитного договору умови, які зазначені в ньому, містить умови кредитного договору у відповідній частині, яка акцептована споживачем. Наданий банком паспорт споживчого кредиту, що підписаний відповідачем, містить істотні умови кредитного договору щодо розміру кредиту, порядку його повернення, строку кредитування, розміру процентів за користування кредитом та інші важливі правові аспекти. В паспорті споживчого кредиту зазначено, що відповідач отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Часткове виконання відповідачем умов договору свідчить про те, що позичальник був ознайомлений із умовами кредитування, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору. Факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо. Аналогічна позиція міститься у постанові КЦС ВС від 15.01.2025 № 753/16762/15-ц. Наголошую, що в даній справі отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку, що долучена до матеріалів справи та меморіальним ордером № 4060714 від 28.09.2020. Разом з тим, звертаю увагу на те, що згідно із п.п. 37, 41 розділу II Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 передбачено, що одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу». Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. У виписці по рахунку, що долучена позивачем до матеріалів справи чітко зазначено, самим відповідачем, призначення платежу, а саме: Погашення кредиту за кредитним договором №501267719 вiд 28.09.202, платник ОСОБА_1 . При розгляді вказаної справи, суд враховує позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, згідно якої стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі N 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача. Розмір нарахувань заборгованості відповідачем належними доказами не спростовано, власного контррозрахунку не надано, а тому на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в заявленому позивачем розмірі. Позовні вимоги просив задовольнити.
Підготовче засідання від 05.05.2025 відкладене через взяття головуючим по справі участі у Науково-практичній конференції Кафедри цивільного, нотаріального та виконавчого процесу Одеської юридичної конференції.
У підготовче засідання 14.05.2025 сторона відповідача не з'явилась, про дату, час і місце його проведення повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяви та клопотання на адресу суду не надходили.
Представник позивача у підготовчому засіданні 14.05.2025 не заперечувала проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 14.05.2025 підготовче засідання закрито справу призначено до розгляду по суті.
Судові засідання від 17.06.2025 та 17.07.2025 відкладене через неявку сторони відповідача.
У судове засідання 15.09.2025 відповідач та його представник не з'явились, про дату, час і місце його проведення повідомлялись належним чином. Заяв та клопотань до суду не надали, причини неявки суду не повідомили.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомленої сторони відповідача про розгляд справи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, під час надання пояснень суду повідомила, що доказами у справі, які є належними, достатніми та допустимими, підтверджений факт отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, неповернення їх у повному обсязі. Станом на 28.07.2023 повернуто відповідачем на виконання умов договору 133809,72 грн (за тілом кредиту) та 171370,00 грн (за нарахованими відсотками). Також представник позивача пояснила, що відсотки за користування кредитом нараховані в межах строку кредитування з 28.09.2020 по 12.03.2024, тобто в межах 60 місяців, передбачених договором. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Установлено, що 28.09.2020 ОСОБА_1 підписано Оферту на укладання на укладання угоди про надання кредиту № 501267719, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої відповідач запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між відповідачем та банком. В офорті від 28.09.2020 зазначені умови для укладання угоди, відповідно до яких сума споживчого кредиту становить 420000,00 грн, з річною процентною ставкою 28%, яка є фіксованою, строком на 60 місяців, дата повернення кредиту - 28.09.2025. Кредит надається для власних потреб шляхом переказу на рахунок відповідача НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк» у розмірі 205758,93 грн, а також для повернення кредитних коштів за кредитним договором від 31.10.2019 № 501201654 у розмірі 213991,07 грн, способом видачі є переказ коштів на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк»
Вказана пропозиція була акцептована АТ «Альфа-Банк», про що свідчать підписи банку та відповідача на акцепті публічної пропозиції.
Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів також підписані ОСОБА_1 особисто. Підписавши паспорт споживчого кредиту відповідач погодився з усіма істотними умовами кредитного договору.
Також відповідачем 28.09.2025 підписана особисто Заява (акцепт) № 107.501267719.111 про прийняття пропозиції (оферта) № 5 укласти договір добровільного страхування фінансових ризиків за програмою «АЛЬФА-СЕРВІС» від 22.11.2017, відповідно до якої страхова сума складає 2000,00 грн.
Також ОСОБА_1 підписана Довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб.
До вказаних документів відповідачем були подані завірені копії Довідки з місця роботи про заробітну плату, паспорта громадянина України, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.05.2002.
Вказаний договір укладався безпосередньо у приміщенні банку, усі документи відповідач підписував особисто, що не оспорюється сторонами.
На виконання умов договору, АТ «Альфа-Банк» перерахувало ОСОБА_1 на його розрахунковий рахунок кредитні кошти у розмірі 420 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 28.09.2020 № 4060714, у якому вказане призначення платежу «Надання кредиту за кредитним договором № 501267719 від 28.09.2020».
Отримання і користування вказаними кредитним коштами та їх повернення також підтверджується випискою по особовому рахунку з 28.09.2020 по 12.03.2024.
Водночас зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином у передбачені строки не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 429025,28 грн, яка складається з 286190,28 грн - заборгованості за тілом кредиту та 142835,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку за кредитним договором № 501267719станом на 12.03.2024 відповідач має заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 429025,28 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 286190,28грн; заборгованості за відсотками в сумі 142835,00 грн.
Як вбачається з наданої позивачем Виписки по рахунку за період з 28.09.2020 по 12.03.2024відповідач користувався наданими коштами позивачем, а також здійснив часткове повернення кредитних коштів банку.
Відповідно до витягу з державного реєстру банків, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінило назву на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».
АТ «СЕНС БАНК» звернувся до ОСОБА_1 шляхом направлення засобами поштового зв'язку Вимоги про усунення порушення, зокрема сплатити заборгованість за договором № 501267719 у розмірі 425908,99 грн. Вказана вимога відповідачем виконана не була. Представник на запитання суду повідомила, що інформація про отримання, відмову в отриманні або повернення вказаного листа у позивача відсутня.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За нормою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено, судом укладеним договором від 28.09.2020 № 501267719 сторонами, крім іншого, погоджено розмір відсотків та порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим суд погоджується з розміром та порядком нарахування відсотків за користування кредитними коштами, які згідно з розрахунком позивача нараховані в межах строку кредитування з 28.09.2020 по 12.03.2024 - тобто в межах 60 місяців.
У свою чергу, відповідач до зали судового засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву наводив заперечення з приводу форми та способу його укладання, при цьому не спростовуючи та не оспорюючи факт укладання ним вказаного договору та отримання коштів, а також не навів своїх контррозрахунків щодо розміру заборгованості, зазначивши лише про те, що не згоден з розміром заборгованості, про стягнення якого зазначає позивач. Доказів на підтвердження власних аргументів суду не надав. Також зазначала про порушення норм ЦК України щодо форми укладання кредитного договору, недоведеність стороною позивача належними доказами щодо отримання вказаних коштів відповідачем.
Суд звертає увагу на те, що у відзиві на позов відповідач наводить аргументи та заперечення щодо розміру заборгованості за договором від 10.08.2021 № 501347450 та щодо порушень вимог законодавства під час його укладання. Натомість як предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами від 28.09.2020 № 501267719.
Відповідно до норм ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених стороною позивача вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже викладені у відзиві заперечення суд не бере до уваги, оскільки кредитний договір від 10.08.2021 № 501347450, на який посилається відповідач, не стосується предмету спору у цій справі, позивачем позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за вказаним договором не заявлялись.
Оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на достатності, належності, достовірності наданих суду доказів, виснував про доведеність позивачем своїх позовних вимог щодо укладання кредитного договору між сторонами, який відповідає вимогам ЦК України, отримання відповідачем кредиту у розмірі 420000,00 грн та неповернення його у строки, передбачені умова договору, в повному обсязі банку.
За таких встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог АТ «СЕНС БАНК» в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5148, 30 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 549-552, 553-554, 623, 1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст. 4, 133, 141, 258, 264-265, 280-289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНСБАНК» заборгованість за кредитним договором № 501267719 у розмірі 429025 (чотириста двадцять дев'ять тисяч двадцять п'ять) гривень 28 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту -286190,28 грн, заборгованості за відсотками -142835,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНСБАНК» витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 5148 (п'ять тисяч сто сорок вісім) гривень 30 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», ЄДРПОУ: 23494714, адреса: м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення проголошене та підписане 25.09.2025.
Суддя Ю. А. Скриль