Справа № 493/874/24
Провадження № 2/493/817/25
24 вересня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області у складі:
головуючого-судді Тітової Т.П.
за участю секретаря Кравчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторінв залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30.05.2024 року ТОВ «Бізнес позика» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою судді від 30.05.2024 року провадження по даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду з викликом до суду сторін.
Ухвалою судді від 05.09.2024 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Свою вимогу позивач мотивує тим, що 15.10.2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 477943-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» 15.10.2023 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 477943-КС-001 про надання кредиту, яку ОСОБА_1 прийняла на умовах, визначених офертою.
ТОВ «Бізнес позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8539, на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено. Відповідно до п. 1 договору кредиту ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 44000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 44000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , який позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме: проведена часткова оплата на загальну суму 19060 грн.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № 477943-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 26.05.2024 року, у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 161549 грн., в т.ч.: 44000,00 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту, 115341,38 грн. сума прострочених платежів по процентах та 2207,62 грн. сума прострочених платежів за комісією.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 477943-КС-001 про надання кредиту від 15.10.2023 року в розмірі 161549 грн. та понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Заочним рішенням Балтського районного суду Одеської області від 25 листопада 2024 року позов ТОВ «Бізнес позика» задоволено в повному обсязі.
04.07.2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Верхола Ігор Олегович, звернулася до Балтського районного суду Одеської області через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» із заявою про перегляд заочного рішення Балтського районного суду Одеської області від 25.11.2024 року у справі № 493/874/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи це тим, що про ухвалення заочного рішення ОСОБА_1 дізналася випадково 02.07.2025 року з сайту «Судова влада», поштою копію вказаного заочного рішення не отримувала, повісток та викликів в судове засідання також не отримувала, оскільки постійно проживає не за адресою реєстрації, а за іншою адресою: АДРЕСА_1 , оскільки суд надсилав судові повістки на адресу її реєстрації, де вона та будь-хто з її рідних не мешкають, тому вона не була сповіщена про розгляд справи, оскільки виклики приходили не за місцем її фактичного проживання, та була позбавлена можливості надати письмовий відзив на позовну заяву. Спростувати в судовому засіданні невідповідність стягнутих сум фактичній заборгованості відповідач ОСОБА_1 була позбавлена можливості, тому вважає, що заочне рішення підлягає скасуванню, оскільки відповідач не з'явилася в судові засідання з незалежних від неї, поважних причин.
Ухвалою судді відповідачу поновлено строк для подання до суду заяви про перегляд заочного рішення Балтського районного суду Одеської області від 25.11.2024 року та прийнято заяву до розгляду.
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 05.08.2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 25.11.2024 року скасовано.
22.09.2025 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Верхоли І.О. надійшли заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що відповідач не погоджується з вищевказаною позовною заявою та не визнає її вимоги виходячи з наступного. За умовами договору кредитування № 477943-КС-001 від 15.10.2023 року відповідачу було надано кредит шляхом перерахування на картковий рахунок коштів у сумі 44000 грн. з процентною фіксовано ставкою за користування кредитом 1,14950134 % за кожен день користування кредитом, дата закінчення терміну кредитування 31.03.2024 року, тобто кредит відповідачу видано на 24 тижні. 24 тижні складають 24х7=168 днів (1,14950134 % від 44 000 грн. тіла кредиту х 168 днів = 85 008 грн. (але ніяк не стягнута судом сума процентів 115 341,38 грн.). Також зазначив, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в електронному договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач ОСОБА_1 як споживачка, тим самим порушує її права як споживачки, тому вимога позивача про стягнення цих сум заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим чинним ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідачки ОСОБА_1 та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність в останнього як кредитора можливості стягувати з відповідачки ОСОБА_1 як споживачки надмірні грошові суми відсотків, спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання відповідачки ОСОБА_1 , як боржниці виконувати основне грошове зобов'язання.
За вказаних обставин, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, просив суд, враховувати знецінення валюти гривні, велику інфляцію в України з однієї сторони, та масовим безробіттям, викликаним широкомаштабною збройною агресією рф, і як наслідок - погіршення майнового стану ОСОБА_1 , на утриманні якої ще й перебувають малолітні діти. В зв'язку чим просив визнати несправедливими положення договору № 477943-КС-001 про надання кредиту від 15.10.2023 року в частині нарахування відсотків та комісії за користування відповідачкою сумою кредиту та змінити суму відсотків за користування кредитом. Задовольнити позовну заяву частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» суму прострочених платежів по тілу кредиту 44 000,00 грн.; суму прострочених платежів по процентах 4400 грн.; та судовий збір в сумі 2422,40 грн., а всього: 50 822,40 грн.
Представник позивача ТОВ «Бізнес позика» в судове засідання не з'явився, однак надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. 22.09.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів, здійснення платежів та наявність заборгованості за Кредитним договором. Також зазначив, що всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у кредитному договорі, який уклала відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Позивач за кредитним договором не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів); не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми); не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору (як вбачається з розрахунку заборгованості, розмір заборгованості позичальника після останнього дня строку дії кредитного договору не змінювався, тобто жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалися. Оскільки розрахунок заборгованості у ТОВ «Бізнес Позика» формується автоматично у відповідній програмі, ця програма «протягнула» дати після закінчення строку дії Кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості). До позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. Встановлені у кредитному договорі проценти, які нараховуються на залишок заборгованості за кредитним договором, відповідає принципу свободи договору (який встановлений ст. 627 ЦК України). Уклавши Кредитний договір позичальник добровільно погодилася з його умовами. Процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у Договорі, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення кредиту. Кредитним договором встановлюється орієнтований графік платежів за кредитним договором. Тобто, якщо позичальник сплачує заборгованість за кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому дійсно потрібно сплатити за кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. Однак порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту. Тобто якщо позичальник не здійснив платіж (платежі) за графіком або здійснив його (їх) у меншому розмірі, ніж передбачено графіком, це закономірно призводить до нарахування процентів у більшому розмірі, тому що як вже було зазначено вище, проценти нараховуються щоденно на залишок заборгованості (тобто порушення позичальником графіку платежів призводить до подорожчання загальної вартості кредиту). Відповідно, для спростування позовних вимог позивача, сторона відповідача мала б надати суду докази здійснення всіх платежів за кредитним договором у розмірі та строк, відповідно до встановленого у п. 3.2.3. кредитного договору графіку платежів, однак сторона Відповідача таких доказів суду не надала. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідач та її представник в судове засідання, яке було призначено на 28.08.2025 року не з'явилися. Конверт з судовою повісткою про виклик відповідача до суду, повернувся на адресу суду 19.08.2025 року з довідкою Укрпошти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Від представника відповідача - адвоката Верхоли І.О. надійшла заява про відкладення судового засідання на іншу дату, в зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Відповідач та її представник в судове засідання, яке було призначено на 24.09.2025 року не з'явилися. Конверт з судовою повісткою про виклик відповідача до суду, повернувся на адресу суду 12.09.2025 року з довідкою Укрпошти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Від представника відповідача - адвоката Верхоли І.О. надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі відповідача.
У зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3 ст. 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».
Так, відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ««Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 477943-КС-001 в електронній формі, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 44000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Судом встановлено, що позивачем, в порядку встановленому договором, виконано умови кредитного договору та перераховано на рахунок відповідача суму кредиту в розмірі 44000 грн. Доказів неотримання грошових коштів відповідачем не надано та судом не здобуто.
П. п. 2.3, 2.4, 2.7, договору про надання кредиту № 477943-КС-001 передбачено строк кредитування 24 тижні; процентна ставка в день 1,14950134; термін дії договору до 31.03.2024 року.
Згідно п. 3.2. договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору.
Для ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів та підписання договору про надання кредиту № 477943-КС-001 від 15.10.2023 року позичальнику надано одноразовий ідентифікатор UA-8539.
Договір про надання кредиту № 477943-КС-001містить відомості про те, що останній підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8539.
Відповідач розуміла, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс повідомлення).
Суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які виникають із кредитного договору.
ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, а лише частково сплатила кошти на загальну суму 19060,00 грн., у зв'язку з чим відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 26.05.2024 року відповідач має прострочену заборгованість в сумі 161549,00 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 44000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 115341,38 грн.; суми прострочених платежів за комісією 2207,62 грн.
Суд приходить висновку, що між сторонами у справі укладено договір про надання кредиту № 477943-КС-001, за умовами якого відповідач зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Слід зазначити, що підпис відповідача під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.
Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорювала кредитний договір в частині або в цілому, договір про надання кредиту містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.
Отже, підписавши кредитний договір ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме ТОВ ««Бізнес позика», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Доводи заяви представника відповідача про те, що розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки у сумі 115341,38 грн. є несправедливим та суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 44000 грн., суд відхиляє, оскільки відповідач підписуючи 15.10.2023 року електронний договір про надання кредиту № 477943-КС-001 ознайомлювалася з умовами цього договору в повному обсязі та погодилася з розміром відсотків, які були визначені сторонами.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту, то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються порядок та умови надання кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право позивача встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню.
За положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3464 від 29.05.2024 року.
Приймаючи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого за подання позову в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 141, 247, 263, 265, 279 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 509, 526, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за договором № 477943-КС-001 про надання кредиту від 15.10.2023 року, у розмірі 161549,00 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 44000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 115341,38 грн.; суми прострочених платежів за комісією 2207,62 грн., та судовий збір в сумі 2422,40 грн., а всього: 163971,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 24.09.2025 року.