25 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/1017/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги громадянина Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 (головуючий суддя Зварич О. В., судді Галушко Н. А., Панова І. Ю.)
про залишення апеляційної скарги громадянина Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) без розгляду
у справі № 907/1017/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Агро-Свобода»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свобода-Агро»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - громадянин Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )
про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування та повернення майна,
23.06.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу громадянина Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) залишено без розгляду.
11.09.2025 скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у справі № 907/1017/23.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.09.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288 Господарського процесуального кодексу України, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Колегія суддів зазначає, що скаржник подав касаційну скаргу з порушенням вимог, установлених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 288 Господарського процесуального кодексу України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
У своїй касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Ухвала Західного апеляційного господарського суду була проголошена 23.06.2025, повний текст складено у той же день, тобто відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України останнім днем оскарження зазначеної постанови є 14.07.2025.
Касаційну скаргу скаржник подав до суду касаційної інстанції 11.09.2025, тобто з порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження.
За змістом пункту 7 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинна бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
Відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Скаржник у своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження зазначив, що не отримав копію оскаржуваної ухвали, а дізнався про її існування лише 10.09.2025 після розмови з представником відповідача, а копію оскаржуваної ухвали з Єдиного державного реєстру судових рішень йому надав адвокат 11.09.2025, в якості доказу надав копію ухвали з Єдиного державного реєстру судових рішень з відміткою про дату та час її виготовлення, а отже вважає, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню на підставі частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, такі доводи не можуть бути прийняті Судом до уваги, оскільки усне повідомлення іншої сторони про наявність ухвали суду апеляційної інстанції не може вважатися належним доказом про обізнаність скаржника про наявність оскаржуваного судово рішення, а щодо посилань скаржника на те, що він лише 11.09.2025 ознайомився із повним текстом оскаржуваної ухвали Суд звертає увагу, що 30.06.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень було забезпечено надання загального доступу повного тексту ухвали Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025.
Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Посилання скаржника на те, що він не зміг вчасно подати касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що він не мав змогу самостійно слідкувати за українськими реєстрами та не мав представника не можуть бути розцінені судом як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки такі доводи зводяться до зацікавленості та внутрішньої організації роботи самого скаржника.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»).
Суд вважає за необхідне також зазначити, що як передбачено положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об'єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв'язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення такого строку, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу громадянина Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у справі № 907/1017/23 залишити без руху.
2. Надати громадянину Туреччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил