23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/3082/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 08.07.2025
та на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду
від 02.09.2025
у складі колегії суддів: Чередка А.Є., (головуючий), Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
у справі за заявою
Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт"
про визнання банкрутом
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) 03.09.2025 засобами електронного звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2025 про виправлення описки та в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства просить включити вимоги щодо оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 908/3082/21.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/3082/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.09.2025.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 з наступних підстав.
З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Так, згідно Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII набрав чинності 21.04.2019, цей Кодекс введено в дію з 21.10.2019.
З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови та винесення судом касаційної інстанції цієї ухвали передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню.
Так, заявник просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2025 якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 908/3082/21.
Можливість оскарження ухвали про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення регламентовано пунктом 3 частини 1 статті 287 ГПК України.
Посилаючись на положення абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ заявник також просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025, якою ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2025 у справі № 908/3082/21 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення заяви ліквідатора про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Можливість окремого оскарження згаданої постанови суду апеляційної інстанції не передбачено частиною 3 статті 9 КУзПБ, про що Верховним Судом 04.08.2025 постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині вимог щодо оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ, Верховний Суд зазначає, що судові рішення за скаргою на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ підлягають оскарженню, так і включеної/приєднаної до неї скарги на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ не підлягають оскарженню окремо, повинні бути (як правило) сутнісно (змістовно, логічно) поєднані підставами і доводами, стосуватися прав і охоронюваних законом інтересів особи щодо якої прийняте судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню окремо.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ, скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню за таких умов:
- судовими рішеннями, що підлягають касаційному оскарженню в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ можуть бути тільки постанови апеляційного господарського суду;
- процесуальна можливість спільного касаційного оскарження в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ внаслідок включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню може бути застосована тільки щодо касаційного оскарження тих судових рішень (постанов апеляційного господарського суду) у процедурах банкрутства, які стосуються не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства;
- КУзПБ не передбачає процесуальну можливість включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал, рішень господарського суду в порядку статті 7 КУзПБ за результатами розгляду заяв (в порядку позовного провадження) у межах справи про банкрутство до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню в порядку частини 3 статті 9 КУзПБ, і навпаки.
Таким чином, абзац 2 частини 3 статті 9 КУзПБ не передбачає процесуальної можливості приєднання/включення скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 можливість окремого оскарження якої не передбачено частиною 3 статті 9 КУзПБ, до вимог касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2025 про відмову у внесенні виправлень до судового рішення, можливість оскарження якої передбачено виключно положеннями статті 287 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв'язку з чим, касаційна скарга у вказаній частині, не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, тому в її прийняті слід відмовити з підстав передбачених пунктом 1 частиною 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2025 колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідає вимогам щодо її форми та змісту згідно зі статтею 290, 291 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 6 статті 301 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
На підставі викладеного та керуючись частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 290, 293, 294, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
1. Відкрити касаційне провадження у справі № 908/3082/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2025.
2. Здійснити перегляд ухвали ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2025 у справі № 908/3082/21 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
3. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 14.10.2025.
4. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 908/3082/21.
5. Витребувати з Господарського суду Запорізької області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/3082/21 за заявою Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт" про визнання банкрутом.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковського
В.Г. Пєсков