м.Чернівці
23 вересня 2025 року Справа № 926/1846/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С., за участю помічника судді Петровської В., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/1846/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Трейд Енерджі» (02121, м.Київ, Харківське шосе, б.201-203, корп.2-А, нежит.прим.№4)
до відповідача Комунального підприємства “Чернівціводоканал» (58023, м.Чернівці, вул.Комунальників, б.5)
Про стягнення коштів в розмірі 915176,86 грн
За участі представників сторін:
Від позивача: Брящей Р.І. - адвокат (ордер серії ВК №1174590 від 04.06.2025р.)
Від відповідача: Бузовська В.М. - представник (згідно витягу з ЄДР)
Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв'язку “EasyCom».
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Трейд Енерджі» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Комунального підприємства “Чернівціводоканал» про стягнення коштів в розмірі 915176,86 грн за договором №723 від 06.12.2021 року про постачання електричної енергії споживачу, з яких: 3% річних в сумі 93216,02 грн та інфляційні в сумі 821960,84 грн.
В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем 06.12.2021 року укладено договір №723 про постачання електричної енергії, у відповідності до якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Постачальник умови договору виконав в повному обсязі та поставив товар споживачу, однак останній оплату за товар проводив невчасно, що призвело до нарахувань 3% річних в сумі 93216,02 грн та інфляційних в сумі 821960,84 грн.
04.06.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1846, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.
Ухвалою суду від 06.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.06.2025 року.
Від представника позивача надійшла заява (вх.№1875 від 06.06.2025р.) про участь у судовому засіданні представника позивача в режимі відеоконференції поза межами суду, яка задоволена ухвалою суду від 09.06.2025 року.
20.06.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2556), в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що надані позивачем рахунки та акти не є належним доказом на підтвердження прострочення виконання ним грошового зобов'язання у зв'язку із відсутністю на них дати підписання та отримання, також відповідач просить застосувати позовну давність.
25.06.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№2619), в яких зазначає, що в договорі та комерційній пропозиції визначено строк оплати рахунків за спожиту електричну енергію, а відтак аргументи відповідача є безпідставними. Що ж до застосування строків позовної давності, на яких наполягає відповідач, позивач звертає увагу на те, що такі строки були продовжені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби» (№540-ІХ від 30.03.2020р.), та Указом Президента України “Про введення воєнного стану в України».
В підготовчому засіданні 26.06.2025 року оголошено перерву до 31.07.2025 року.
30.06.2025 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№2666), які обґрунтовані тим, що позивачем не встановлено строк платежу у спосіб передбачений умовами договору і рахунків; відповідач не мав обов'язку повідомляти про неможливість здійснити платіж, якщо не настала дата виникнення зобов'язання, а відтак відповідач строки оплати не пропустив.
29.07.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№3060), в яких стверджує, що встановлення строку для оплати вартості електроенергії - не пізніше 28 календарних днів після закінчення розрахункового періоду було вольовим рішенням саме відповідача і подальше заперечення цього факту його суперечливою поведінкою, завдяки якій він має намір уникнути відповідальності за прострочення оплати електроенергії.
Ухвалою суду від 31.07.2025 року продовжено строк підготовчого засідання та відкладено його на 01.09.2025 року.
Ухвалою суду від 01.09.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 18.09.2025 року.
У зв'язку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№3119 від 17.09.2025р.), суд ухвалою від 18.09.2025 року відклав розгляд справи по суті на 23.09.2025 року.
В судовому засіданні 23.09.2025 року представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
В свою чергу, представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Дослідивши всі докази та з'ясувавши обставини справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
01.10.2021 року Комунальне підприємство "Чернівціводоканал" оприлюднило на веб-сайті “Prozorro» оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю 22472130,00 кіловат-годин електричної енергії групи А та 9861870,00 кіловат-годин електричної енергії групи Б (ДК 021:2015 09310000-5) з терміном постачання з 01.01.2022 року до 31.12.2022 року, очікувана вартість закупівлі - 147595000,00 грн (ідентифікатор закупівлі №UA2021-10-01-006342-b), за результатами якої, 06.12.2021 року між КП “Чернівціводоканал» (далі - споживач) та ТОВ “Євро Трейд Енерджі» (далі - постачальник) укладено договір №723 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).
Згідно п.1.2 договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі», Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві- приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. (п.п.2.1, 3.1 договору).
Пунктами 5.1, 5.2, 5.4 договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за постачання електричної енергії за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 147443040,00 грн, з урахуванням ПДВ 24573840,00 грн.
Спосіб визначення ціни (тарифу) постачання електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції достачальника (додаток 2 до договору). Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни постачання електричної енергії. Постачальник зобов'язаний здійснювати розрахунок за спожиту електричну енергію за погодинними цінами закупівлі електричної енергії на ринку, по всіх об'єктах споживача оснащених системою АСКОЕ (групи А). Ціна постачання електричної енергії мас зазначатися постачальником у рахунках про оплату постачання електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни у випадках застосування до споживача групи А та групи Б постачання електричної енергії, ціна, вказана в рахунках, відображає середньозважену ціну.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Обсяг споживання Товару по кожному об'єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою: національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №311 та інших нормативно-правових актів.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 28 (двадцяти восьми) календарних днів після закінчення розрахункового періоду. Оплата вартості обсягу спожитої електричної енергії проводиться за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п.5.6 договору).
Як встановлено п.5.13 договору, комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до цього договору, має містити наступну інформацію: ціну (тариф) постачання електричної енергії, у тому числі: тариф на послуги з передачі електричної енергії та диференційовані ціни (тарифи); спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту, плановий платіж); термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати; визначення способу оплати послуг з розподілу через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи та/або напряму з оператором системи (необхідно обрати лише один з варіантів); розмір пені за порушення строку оплати або штраф; розмір компенсації споживачу за недотримання постачальником якості надання комерційних послуг; розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених умовами договору; термін дії договору та умови пролонгації; дата та підпис споживача; можливість надання пільг, субсидій. Після прийняття споживачем комерційних пропозицій постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.
Споживач, у відповідності до п.п.1, 6 п.6.2 договору, зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору на підставі платіжних документів (рахунків, актів приймання-передачі) та відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством.
В свою чергу, згідно п.п.1, 5 п.7.1 договору, постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію та отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства, у тому числі отримувати відшкодування збитків від споживача за дострокове розірвання договору.
Пунктами 8.1, 8.2 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з 01.01.2022 року (п.12.1 договору), що також встановлено в комерційній пропозиції, яка підписана сторонами.
У відповідності до переліку об'єктів та точок комерційного обліку споживача, кількість точок обліку нараховує 98 об'єктів.
Комерційною пропозицією (далі - додаток 2 до договору), яка є додатком 2 до договору, встановлено, що ціна за 1 кВт.год електричної енергії не може перевищувати - 4,56 грн, з врахуванням ПДВ. Ціна за спожиту електричну енергію включає: фактичну вартість електроенергії, яка закуповується постачальником на організованих сегментах ринку електричної енергії, з урахуванням індивідуального графіка споживання споживача (група А) та споживання (група Б) постачальника 3,907284 грн з ПДВ; тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений постановою НКРЕКІІ, який становить 0,352716 грн. з ПДВ; тариф на послуги постачальника електричної енергії, що становить 0,30 гри. з ПДВ. Ціна за 1 кВт.год не включає тариф на послуги розподілу електричної енергії оператором системи розподілу, так як згідно умов цієї комерційної пропозиції вартість послуг розподілу електричної енергії оплачується споживачем оператору системи розподілу самостійно (п.1 додатку 2 до договору).
Способом оплати є 100% післяплата за фактом споживання. Розмір мені за порушення строку оплати не більше 0,05% за кожен день прострочення (п.п.2, 5 додатку 2 до договору).
Пунктом 8 додатку 2 до договору, а саме про термін дії договору та умови пролонгації, встановлено, що строк дії договору - до 31.12.2022 року, (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором. Початок постачання електричної енергії зазначається у заяві-приєднання, яка погоджена (акцептована) споживачем. Відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі» дія договору про постачання електричної енергії може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на що мету затверджено в установленому порядку, шляхом погодження та підписання сторонами додаткової угоди до договору.
Протягом дії договору сторонами укладено ряд додаткових угод, а саме: №1 від 31.01.2022 року, якою змінено ціну за 1 кВт.год до 4,56 грн; №2 від 04.07.2022 року, якою змінено п.5.1 договору, а саме: “Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 147443040,00 грн, з урахуванням ПДВ 24573840,00 грн. Загальна вартість (ціна) договору складається з коштів місцевого бюджету в розмірі 26276000,00 грн в т.ч. ПДВ та власних коштів споживача в розмірі 121167040,00 грн в т.ч. ПДВ»; та №3 від 08.08.2022 року, якою змінено ціну договору “Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 147443040,00 грн, з урахуванням ПДВ 24573840,00 грн. Загальна вартість (ціна) договору складається з коштів місцевого бюджету в розмірі 6200000,00 грн в т.ч. ПДВ та власних коштів споживача в розмірі 141243040,00 грн в т.ч. ПДВ» та визначили, що зобов'язання сторін щодо взаємних розрахунків на умовах договору зберігають юридичну силу в повному обсязі до повного їх виконання. Усі інші зобов'язання сторін по договору втрачають юридичну силу з 11.08.2022 року.
На виконання умов договору, постачальник поставив споживачу товар, в період з січня по серпень 2022 року, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії, які підписані сторонами та рахунками на оплату на загальну суму 73766082,98 грн.
Згідно банківської виписки, відповідач провів оплату по рахункам за отримані послуги в повному обсязі.
Однак, оплати вартості електричної енергії поставленої в період з березня по вересень 2022 року, відповідачем здійснено з порушенням строків, що стало підставою для нарахування позивачем за період з 01.03.2022 року по 28.09.2022 року інфляційних в розмірі 821960,84 грн та 3% річних за аналогічний період в розмірі 93216,02 грн.
Відповідачем нараховані інфляційні та 3% річних заперечуються з підстав не встановлення дати оплати в рахунках та пропуском строків позовної давності.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно з п.14 ч.1 ст.4 Закону України “Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.56 Закону України “Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до п.3.1.1 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1 ст.689 ЦК України).
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Як встановлено судом вище, згідно п.5.6 договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 28 (двадцяти восьми) календарних днів після закінчення розрахункового періоду.
Пунктами 4.12 - 4.14 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до п.п.3 п.4.7 ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Пунктом 4.9 ПРРЕЕ визначено, що після закінчення розрахункового періоду, обумовленого в комерційній пропозиції, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена за цей розрахунковий період, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду.
Як встановлено судом вище, позивач надав відповідачу рахунки на оплату за поставлену електричну енергію за період з січня по серпень 2022 року, однак вони не були оплачені в строк визначений п.5.6 договору та комерційній пропозиції, у зв'язку із чим позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 01.03.2022 року по 28.09.2022 року в сумі 93216,02 грн та інфляційні в сумі 821960,84 грн за аналогічний період.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За умовами ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Перевіривши розрахунок позивача про нарахування відповідачу інфляційних втрат на загальну суму 821960,84 грн за періоди: з 01.04.2022 року по 24.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 30.05.2022 року, з 01.05.2022 року по 19.05.2022 року, з 29.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 16.06.2022 року, з 01.07.2022 року по 17.04.2022 року, з 28.06.2022 року по 30.06.2022 року, з 01.07.2022 року по 25.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 30.08.2022 року та з 01.09.2022 року по 28.09.2022 року, суд вважає його арифметично вірним та таким, що підлягаює задоволенню.
Позивач, скориставшись своїм правом, у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань нарахував 3% річних за період з березня по вересень 2022 року в розмірі 93216,02 грн.
Суд, перевіривши поданий позивачем, вважає його обґрунтованим та вірним, а відтак 3% річних підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Що ж стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 року у справі №922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 року у справі №918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст.625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.
У відповідності до вимог ст.263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 року на всій території України. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року №540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України та строки визначені ГК України, а саме ст.ст.232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з приписами п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантин був скасований з 30.06.2023 року.
Згідно з приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №2102-IX, який в подальшому бу продовжено і триває до цього часу, перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Слід зазначити, що відновлення строків позовної давності відбулось 04.09.2025 року на підставі Закону України від 14.05.2025 року №4434-IX “Про внесення зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».
Отже строки позовної давності щодо заявленої вимоги стягнення 3% річних та інфляційних на день звернення з позовом були зупинені, а відтак, позивач звернувся в межах строків позовної давності.
За приписами ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain).
Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позонвих вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Трейд Енерджі» (02121, м.Київ, Харківське шосе, б.201-203, корп.2-А, нежит.прим.№4) до Комунального підприємства “Чернівціводоканал» (58023, м.Чернівці, вул.Комунальників, б.5) про стягнення коштів в розмірі 915176,86 грн - задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Комунального підприємства “Чернівціводоканал» (58023, м.Чернівці, вул.Комунальників, б.5, код 03361780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Трейд Енерджі» (02121, м.Київ, Харківське шосе, б.201-203, корп.2-А, нежит.прим.№4, код 42819343) 3% річних в розмірі 93216,02 грн, інфляційні в розмірі 821960,84 грн та судовий збір в розмірі 10982,12 грн.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 25.09.2025 року.
Суддя Світлана ГУШИЛИК