8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3460/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали справи
за позовом : Київської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків
до 1. Харківської міської ради, м.Харків
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків
3. Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків
про визнання договору купівліпродажу недійсним, повернення майна у комунальну власність
24.09.2025 року Київська окружна прокуратура міста Харкова (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 76; ЄДРПОУ 0291010822) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, майдан Конституції, 7; ЄДРПОУ 04059243); Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, майдан Конституції, 16; ЄДРПОУ 1409541); Фізичної особи ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.10.2015 № 5306-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 2212.
- зобов'язати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 56179263101 нежитлові приміщення № 11-:-13, 15-:-19 загальною площею 115,8 кв.м в підвальній частині житлового будинку літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_2 , а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Крім того, разом з позовною заявою, прокурором було подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об'єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), а саме: нежитлові приміщення № 11-:-13, 15-:-19 загальною площею 115,8 кв.м в підвальній частині житлового будинку літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 56179263101).
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у даній справі в порядку статті 136, 137 ГПК України, прокурор вказує про те, що матеріалами кримінального провадження, підтверджено порушення процедури приватизації комунального майна шляхом його викупу орендарем без проведення поліпшень, без проведення аукціону чи конкурсу.
Також, прокурором зазначається, що предметом спору є: визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання повернути нерухоме майно. Разом із цим, у разі задоволення позовних вимог відповідач-3 у справі втрачає право власності на спірне майно та повинен буде повернути це майно. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи відповідач може розпорядитися спірним майном на власний розсуд в будь-який час.
Як стверджує прокурор, подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
Таким чином, на думку прокурора, наявність у відповідача правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. До того ж, відповідач, знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.
Враховуючи викладене, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, прокурор вважає, що є підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Дослідивши матеріали заяви Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову передбачений статтею 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до положень якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, проте суд може викликати заявника для надання пояснень, додаткових доказів, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до частини 1 статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).
Можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною обставиною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів Відповідача (Відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 року у справі № 910/20007/20).
Отже заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь Заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів Заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені правом на суд. Водночас, заборона Відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, що така заборона має стосуватися виключно спірного майна (вказані вимоги також наведені в постанові Верховного Суду від ЗО січня 2024 року у справі № 908/2835/22 (908/1829/23)).
Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, у пункті 8.8 постанови від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є
- визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.10.2015 № 5306-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 2212.
- зобов'язання ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 56179263101 нежитлові приміщення № 11-:-13, 15-:-19 загальною площею 115,8 кв.м в підвальній частині житлового будинку літ. «А-4» за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 10, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Серед підстав позову прокурором вказано на те, що матеріалами кримінального провадження підтверджено порушення процедури приватизації комунального майна шляхом його викупу орендарем без проведення поліпшень, без проведення аукціону чи конкурсу.
Разом з цим, відчуження нерухомого та рухомого майна, може суттєво утруднити виконання судового рішення та позбавити позивача ефективного механізму захисту своїх прав.
Так, існує реальна загроза того, що відповідач може розпорядитись спірним майном шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 року у справі №905/448/22 наголошував, що необмежена можливість відповідача відчужити належне йому майно є беззаперечною обставиною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
При цьому, вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2025 року у cправі № 914/444/25 Верховний Суд звертає увагу на те, що наявність у відповідача правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна з володіння відповідача (у разі задоволення такого позову).
Отже існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про витребування його з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.
Крім того, в даному випадку захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими вимогами, оскільки однією з них є передача Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 56179263101 - нежитлові приміщення № 11-:-13, 15-:-19 загальною площею 115,8 кв.м в підвальній частині житлового будинку літ. «А-4» за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 10, та прийняти у власність зазначених приміщень Харківською міською радою, отже, виникає необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо предмета спору, оскільки зареєстрований на праві приватної власності спірний об'єкт нерухомості в силу вимог ст. 376 ЦК України підлягає реєстрації за територіальною громадою.
Поряд з цим, вказані у заяві про вжиття заходів забезпечення позову заходи забезпечення позову не передбачають завдання шкоди відповідачу чи іншим особам, адже не передбачають позбавлення відповідача права на володіння та користування його майном протягом розгляду даної справи. Отже вжиття таких заходів забезпечення не матиме наслідком заподіяння шкоди відповідачу.
Суд звертає увагу, що без встановлення обмежень на час розгляду справи відповідач може розпорядитися спірним майном на власний розсуд в будь-який час.
Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
Таким чином, наявність у відповідача правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанова ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
Проаналізувавши предмет та підстави позову у даній справі, суд вважає, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.
Враховуючи викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вказані способи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, право власності на спірне майно зареєстроване за відповідачем, а відсутність обтяжень не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.
Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов'язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.
Так, відповідно до статі 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.
Статтею 77 ГПК України визначене поняття допустимість доказів, яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як вказано у статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на наведене, суд вважає, що прокурором доведено належними, допустимими, достовірними та достатньо вірогідними доказами наявність правових підстав для вжиття заходів для забезпечення позову у справі.
Надаючи правову оцінку доводам заявника щодо адекватності та розумності застосування запропонованих ним заходів для забезпечення позову, враховуючи те, що сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім, у будь-який час, зокрема, укласти правочин та відчужити спірне майно третім особам, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання, суд дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об'єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), а саме нежитлові приміщення № 11-:-13, 15-:-19 загальною площею 115,8 кв.м в підвальній частині житлового будинку літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 56179263101, є достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі, оскільки незастосування вказаного заходу може призвести до ускладнення виконання рішення суду у даній справі.
При цьому, суд зазначає, що застосування такого виду забезпечення позову не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача-3, як власника спірного майна, оскільки не позбавить його права володіння та користування, а лише тимчасово, до вирішення спору щодо спірного майна, унеможливить здійснення його відчуження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76, 86, 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№3460/25 від 24.09.2025) - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об'єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), а саме: нежитлові приміщення № 11-:-13, 15-:-19 загальною площею 115,8 кв.м в підвальній частині житлового будинку літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 56179263101).
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання, тобто з 25.09.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та є виконавчим документом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову становить три роки, тобто, до 26.09.2028.
Стягувачем за цією ухвалою є - Київська окружна прокуратура міста Харкова (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 76; код ЄДРПОУ 0291010822).
Боржником за цією ухвалою є - Фізична особа ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання (ч.8 ст.140 ГПК України).
Ухвалу підписано 25.09.2025
Суддя Аріт К.В.