8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2493/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА", село Софіївська Борщагівка
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Родіна", Харківська обл., Дворічанський р-н, село Богданівське
про стягнення 133624,08 грн
без виклику учасників справи
21.07.2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Родіна" про стягнення заборгованості за договором поставки №73/21/177 від 12.08.2021 року у розмірі 133624,08 грн.
Крім того, позивач просив витребувати від Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495; місцезнаходження: 61057, м.Харків, вул.Сковороди Григорія, буд.46) інформацію у письмовій формі щодо підтвердження факту віднесення Приватним сільськогосподарським підприємством "Родіна" (код ЄДРПОУ 30749514) до податкового кредиту з ПДВ податкової накладної №14629 від 01.12.2021, що видана та зареєстрована Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37018799).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2493/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також витребувано від Головного управління ДПС у Харківській області інформацію у щодо підтвердження факту віднесення Приватним сільськогосподарським підприємством "Родіна" (код ЄДРПОУ 30749514) до податкового кредиту з ПДВ податкової накладної №14629 від 01.12.2021, що видана та зареєстрована Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37018799).
07.08.2025 року від Головного управління ДПС у Харківській області надійшов лист (вх.№18242) на виконання вимог ухвали суду від 28.07.2025 року.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Суд зазначає, що місцезнаходження відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Родіна" є: 62724, Харківська обл., Куп'янський р-н (Дворічанський р-н), село Богданівське, вул.Центральна, буд. 4.
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 199 від 13.07.2023 року) Куп'янська міська територіальна громада з 17.09.2022 року відноситься до зони бойових дій.
За інформацією АТ "Укрпошта", яка розміщена на офіційному вебсайті (https://www.ukrposhta.ua/ua) поштове відділення №62724 станом на час розгляду даної справи тимчасово не функціонує, а тому пересилання поштової кореспонденції до Куп'янського р-н (Дворічанський р-н), село Богданівське є неможливим.
28.07.2025 року відділом документального забезпечення та контролю (канцелярія) складено Акти про неможливість відправки кореспонденції, відповідно до якого на адресу відповідача поштова кореспонденція не направляється, у зв'язку з призупиненням Акціонерним товариством «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв'язку у зв'язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України - до поштового відділення 62724.
Інформації щодо іншої адреси відповідача у суду не має.
За номером телефону відповідача, який зазначений у витязі з ЄДР, телефонограму здійснити не вдалося, оскільки вказаний номер не обслуговується.
Згідно з ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах, оскільки дотримання процесуальних норм і строків судом та учасниками судового процесу є гарантією здійснення ними своїх суб'єктивних процесуальних прав, а також умовою ефективного здійснення судочинства.
Згідно з ч.4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
На підставі викладеного суд повідомив відповідача про відкриття провадження у справі шляхом публікації оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://hr.arbitr.gov.ua/sud5023/povidomlennya/.
За приписами частини першої статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18).
Крім того, ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у даній справі розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який створений для відкритого безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України до судових рішень. А отже, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду в даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, судом були вчинені достатні дії для належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі.
Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
12.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (Постачальник, Позивач» та Приватним сільськогосподарським підприємством "РОДІНА" (Покупець, Відповідач) було укладено договір поставки №73/21/177 (далі - Договір).
Відповідно до укладеного Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання в терміни та на умовах, що визначені Договором, передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - «Товар», «Продукція»), а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором (п. 1.1.).
Згідно з п. 2.1. Договору загальна кількість Товару, що є предметом поставки за Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), за групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, можуть бути визначені в специфікаціях, що складаються на кожну поставку та додаються до Договору і є його невід'ємними частинами (надалі - «Додатки») або бути попередньо обумовлені у листах або електронних листах між Сторонами та у подальшому відображені у документі, що фіксує приймання-передачу Товару ПОСТАЧАЛЬНИКА ПОКУПЦЮ.
Згідно з п. 3.1. Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок Постачальника в строки, що визначені умовами Додатків до цього Договору або визначені в інших документах (видаткова накладна, додаткова угода).
У відповідності до п. 6.6. Договору Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в видатковій накладній (товарно-транспортній накладній); по якості - відповідно до критеріїв якості, вказаних в сертифікаті підприємства виробника.
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 999910435 від 27.08.2021 на суму 127989,54 грн, №999911110 від 14.09.2021 на суму 86520,00 грн, №999912119 від 11.10.2021 на суму 120360,00 грн, №999912612 від 25.10.2021 на суму 24692,64 грн, №999912860 від 01.11.2021 на суму 171120,00 грн, №999913114 від 04.11.2021 на суму 51951,60 грн, №999913614 від 19.11.2021 на суму 20115,00 грн, № 999914002 від 01.12.2021 на суму 133624,08 грн, №999914849 від 24.12.2021 на суму 208710,72 грн, №202200491 від 21.01.2022 на суму 249960,00 грн.
Видаткові накладні підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.
Загальна вартість поставлених товарів за Договором поставки №73/21/177 від 12.08.2021 становить 1 195 043,58 грн.
Позивач зазначає, що у свою чергу Покупцем було сплачено за поставлений Товар 1 061 419,50 грн, що підтверджується випискою з банку.
Позивач зокрема стверджує, що серед іншого, Покупцем було прийнято від Постачальника Товар за Договором за видатковою накладною від 01.12.2021 №999914002 на суму 133624 гривень 08 копійок, дата оплати: до 15.01.2022 (пункт 1 видаткової накладної).
Проте, відповідач за отриманий товар по видатковій накладній 01.12.2021 №999914002 не розрахувався.
Отже наявна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором відповідно до видаткової накладної від 01.12.2021 №999914002 складає 133624,08грн по основній сумі боргу.
Додатково позивач зазначає, що Відповідачем було включено собі до податкового кредиту податкову накладну №14629 від 01.12.2021, яка була видана Позивачем за наслідками здійснення поставки по видатковій накладній №999914002 від 01.12.2021 на суму 133 624,08 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо строку дії договору.
Як вже зазначалось, 12.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» та Приватним сільськогосподарським підприємством "РОДІНА" було укладено договір поставки №73/21/177.
Розділом 13 даного договору передбачено, а саме п.13.2 "Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2021 р., а в частині виконання ПОКУПЦЕМ власних зобов'язань за цим Договором - до повних розрахунків. Якщо до закінчення строку жодна із Сторін письмово не заявить про його закінчення або зміну, то Договір вважається продовженим на наступний календарний рік і так далі".
Відповідно до чч.1-2 ст.631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Згідно зі ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Суд звертає увагу, що позивачем до позовної заяви надані видаткові накладні № 999910435 від 27.08.2021 на суму 127989,54 грн, №999911110 від 14.09.2021 на суму 86520,00 грн, №999912119 від 11.10.2021 на суму 120360,00 грн, №999912612 від 25.10.2021 на суму 24692,64 грн, №999912860 від 01.11.2021 на суму 171120,00грн, №999913114 від 04.11.2021 на суму 51951,60 грн, №999913614 від 19.11.2021 на суму 20115,00 грн, № 999914002 від 01.12.2021 на суму 133624,08 грн, №999914849 від 24.12.2021 на суму 208710,72 грн, №202200491 від 21.01.2022 на суму 249960,00 грн, в яких зазначено, що поставка товару відбувається за договором №73/21/177 від 12.08.2021 року. Крім того, вищезазначені накладні підписані на скріплені печаткою позивача та відповідача. Також, матеріали справи містять банківську виписку по рахунку позивача, яка підтверджує часткову оплату товар відповідачем.
Викладені обставини підтверджують продовження дії договору, оскільки відповідач продовжував приймати та оплачувати товар за договором, отже, договір продовжив свою дію (так звані конклюдентні дії).
За таких обставин, оскільки сторони договору письмово не заявляли про припинення дії даного договору, станом на день звернення до суду з даним позовом договір поставки №73/21/177 від 12.08.2021 року є чинним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як було зазначено вище, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачеві товар на загальну суму 1 195 043,58 грн, однак відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар в розмірі 1 061 419,50 грн, тому сума отриманого та несплаченого товару складає 133624,08 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, та податкової накладної.
За фактом постачання товару по видатковій накладній №999914002 від 01.12.2021 позивачем 01.12.2021 року було сформовано податкову накладну №14629. Податкова накладна №14629 від 01.12.2021 була зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних та надіслана до такого реєстру 14.12.2021 за №9382380510.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
В матеріалах справи міститься відповідь головного управління ДПС у Харківській області, в якій повідомлялося, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних по операціях з придбання по ПСП «РОДІНА» п. н. 30749514 за грудень 2021 обліковується податкова накладна № 14629 з датою виписки 01.12.2021 року, дата реєстрації 14.12.2021, загальна сума коштів що підлягає сплаті - 133624,08грн, обсяг операцій за ставкою 20% - 111353,40 грн, сума ПДВ - 22270,68грн.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 по справи № 910/23097/17.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №922/2115/19 у постанові від 03.06.2022 року "з урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом."
"За результатами перегляду справи в касаційному порядку об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи наведене у розділі 8 цієї постанови, не убачає підстав для відступу від висновку колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладеного у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи № 922/2081/19 як такого, що пов'язаний з встановленими обставинами у конкретній справі (про те, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції), але вважає за доцільне його конкретизувати: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності."
Відповідно до положень статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з цим, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі слід враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому обліку постачання спірного товару.
Як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладеної є здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції - складання податкової накладної та її реєстрація.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Крім того, наявність податкової накладної та її реєстрація позивачем, відображення в податковій декларації відповідача цієї господарської операції, з урахуванням первинних бухгалтерських документів (спірної видаткової накладної, яка підписана відповідачем без зауважень), підтверджує факт поставки спірного товару за видатковою накладною № 999914002 від 01.12.2021 на суму 133624,08 грн та існування правовідносин за договором поставки, що є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар.
Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3.1. Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок Постачальника в строки, що визначені умовами Додатків до цього Договору або визначені в інших документах (видаткова накладна, додаткова угода).
Відповідно до видаткової накладної від 01.12.2021 №999914002 на суму 133624,08 грн дата оплати: до 15.01.2022 (пункт 1 видаткової накладної).
На виконання умов договору позивач свої зобов'язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи.
Проте, відповідач оплату отриманого товару у встановлений договором строк не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.
Отже, враховуючи те, що відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 133624,08 грн підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Родіна" (адреса: 62724, Харківська обл., Дворічанський р-н, село Богданівське, вул.Центральна, буд.4; код ЄДРПОУ 30749514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (адреса: 08131, Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, провулок Чорновола, буд.3; код ЄДРПОУ 37018799) суму основного боргу у розмірі 133624,08 грн та 3028,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "25" вересня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт