17 вересня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/335/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.
Розглянув справу в порядку загального позовного провадження
за позовом: Керівника Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області, 47000, Тернопільська область, Кременецький район, м. Кременець, вул. Словацького, 6а, в інтересах держави в особі :
- Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, 46008, м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3, (позивач 1);
- Шумської міської ради Кременецького району Тернопільської області, 47101, Тернопільська, область, Кременецький район, м. Шумськ, вул. Українська, 59 (позивач 2).
до відповідача 1: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А;
до відповідача 2: Філії "Подільський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України",58009, м. Чернівці, вул. Руська, 203 А;
про відшкодування 17 785,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
За участю прокурора Куліковської Лілії Богданівни
представників від:
позивача 1: Жмуд Наталія Володимирівна, головний спеціаліст сектору правового забезпечення - юрисконсульт
позивач 2: не з'явився
відповідача: Довгопола Катерина Андріївна, адвокат
Суть справи.
Керівник Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (позивача 1) та Шумської міської ради Кременецького району Тернопільської області (позивача 2) звернулися до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача 1- Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", відповідача 2 - Філії "Подільський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" про відшкодування 17 785,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення філією "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (правонаступником якої на даний час є Філія "Подільський лісовий офіс") вимог законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме допущено незаконну рубку невстановленими особами 13 буреломних сухостійних ясенів і 1 буреломного сухостійного граба в кварталі 39 Забарівського лісництва Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в загально зоологічному заказнику місцевого значення "Котячин-Биковеччина", внаслідок чого заподіяно шкоду інтересам держави в розмірі 17 785 грн.
Позиція позивачів.
Державна екологічна інспекція у Тернопільській області письмових пояснень по суті спору не надала, водночас її представниця в судовому засіданні 17.09.2025 позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просить суд позов задоволити.
Шумська міська рада письмових пояснень щодо позовних вимог не надала.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов від 24.06.2025 (вх.№4601 від 24.06.2025) та його представниця в судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Звертає увагу суду на те, що оригінали доказів на які посилається прокурор знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12023211010000412 від 08.06.2023.
Тобто, додатками до позову у справі № 921/335/25 є копії матеріалів вказаного кримінального провадження. Зазначені докази долучені до матеріалів справи без належного передання офіційних документів. Серед наданих додатками до дійсного позову матеріалів кримінального провадження відсутня постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні або визначення старшого групи прокурорів, наділеного повноваженнями щодо розголошення даних досудового розслідування. Таким чином вважає, що постанова від 03.04.2025 не дозволяє встановити, чи є прокурор Петрук С.О. уповноваженим прокурором у кримінальному провадженні №12023211010000412, який має повноваження відповідно до вимог статей 222, 284 КПК України надавати такі матеріали кримінального провадження керівнику Кременецької окружної прокуратури Штурмі Н.В., а отже всі докази, долучені до дійсного позову з кримінального провадження № 12023211010000412 - є недопустимими при розгляді цієї господарської справи.
Крім того, подані прокурором Акт огляду, Протокол, Постанова, Висновок експерта не є доказами вчинення правопопередником Відповідача (або його працівників - посадових осіб Забарівського лісництва) правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також доказами їх вини у вчиненні відповідного правопорушення (у формі протиправної бездіяльності), що виключає суб'єктивну сторону делікту, визначеного статтею 1166 ЦК України, відтак - не є належними при розгляді дійсної справи. Сам же Висновок експерта при цьому є виключно доказом обчислення збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки.
Також звертає увагу суду на те, що на вирішення судової інженерно-екологічної експертизи в рамках кримінального провадження було поставлене питання щодо розміру екологічного збитку (шкоди завданої довкіллю) внаслідок привласнення тринадцяти буреломних сухостійних дерев, тоді як в Акті огляду вказано про незаконну рубку 16 дерев, а в долученому до протоколу огляду є лише фото 12 дерев. Тобто в поданих документах є ряд суттєвих неточностей, а саме у кількості дерев. При цьому далі у висновку експерта вже фігурує 14 дерев.
Просить суд врахувати, що в основу розрахунку збитку навколишньому природному середовищі у Висновку експерта була покладена Польова перелікова відомість від 07.07.2023. Розрахунок у Висновку експерта здійснювався станом на 2021 рік на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541.
Однак даний нормативно-правовий акт щодо порядку обчислення розміру збитків втратив чинність 17.05.2022, на зміну якому прийшов розрахунок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575. Дія нормативно-правового акту після втрати ним чинності не може розповсюджуватись на розрахунок такс обчислення розмірів шкоди на підставі документів, що були підготовлені після дати втрати ним чинності.
Також звертає увагу суду на відсутність підстав для представництва інтересів держави прокуратурою в особі уповноважних органів.
Просить суд в позові відмовити.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/335/25 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у даній справі призначено на 30.06.2025; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
За клопотанням прокурора та відповідача, ухвалою суду від 30.06.2025 підготовче засідання відкладено на 06.08.2025.
Ухвалою суду від 06.08.2025 за клопотанням відповідача підготовче засідання відкладено на 20.08.2025.
Судове засідання 20.08.2025 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Чопка Ю.О. на лікарняному.
Ухвалою суду від 26.08.2025 розгляд справи по суті відкладено на 03 вересня 2025.
Надалі, ухвалою суду від 03.09.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/335/25 та призначено її до розгляду по суті на 17.09.2025.
Прокурор, представниця Державної екологічної інспекції у Тернопільській області в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Шумська міська рада участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Представниця відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила.
17 вересня 2025 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч.6 ст.233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.06.2023 щодо кримінального провадження №12023211010000412, 07.06.2023 в Кременецький РВП надійшли матеріали від філії "Кременецьке лісове господарство ДП "Ліси України" про те, що в кварталі 39 Забарівського лісництва у загально-зоологічному заказнику місцевого значення "Котячин-Биковеччина", невідомою особою було здійснено порубку чотирнадцяти буреломних дерев породи "Ясен" і двох буреломних сухостійних дерев породи "Граб".
За вищезгаданим фактом 08.06.2023 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12023211010000412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України.
Згідно з постановою від 03.04.2025 надано дозвіл органам Кременецької окружної прокуратури та Тернопільської обласної прокуратури на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023211010000412 від 08.06.2023.
Як вбачається із поданих матеріалів, помічником лісничого Забарівського лісництва Гудзінським В.В., лісником обходу №3 Парадовським В.В. виявлено незаконну рубку сухостійних буреломних дерев ясена і граба, про що складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.
Слідчим СВ Кременецького РВП в Тернопільській області за участю, зокрема, лісника Забарівського лісництва Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Парадовського В.В., державного інспектора з охорони навколишнього середовища Тернопільської області Вітряка О.В. проведено огляд місця події, а саме території кварталу 39, що відноситься до лісового масиву Забарівського лісництва Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у загально зоологічному заказнику місцевого значення "Котячин - Биковеччина" виявлено пні буреломних сухостійних дерев породи ясен діаметром зрізу 1 - 48 см на 36 см, 1 - 44 см на 32 см, 1 - 16 см на 12 см, 2 - 28 см на 20 см, 1 - 56 см на 44 см, 1 - 44 см на 32 см, 1 - 36 на 38 см, 4 - 38 см на 28 см, 1 - 24 см на 16 см та 1 пень буреломного сухостійного дерева породи граб діаметром зрізу 14 см на 8 см., про що останнім складено відповідний протокол огляду місця події від 08.06.2023.
Вказаний протокол підписано без зауважень особами, що брали участь в огляді місця події 08.06.2023, в тому числі і представником Забарівського лісництва Парадовським В.В.
Надалі, СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області постановою про залучення спеціалістів від 30.06.2023 залучено у кримінальному провадженні №12023211010000412 від 08.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України, спеціаліста Державної екологічної інспекції в Тернопільській області з метою встановлення розміру завданих збитків.
Зі змісту листа Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №11619/109/01-23 від 30.06.2023, вбачається що на виконання звернення СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області складений розрахунок розміру шкоди відповідно до додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд ", внаслідок незаконної порубки дерев на території кварталу 39 Забарівського лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДП "Ліси України", яким визначено, що розмір заподіяної шкоди становить 17 785 грн.
Вказаний вище розрахунок розміру шкоди, який підписаний державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Вітряк О.В., скеровані до СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області.
Також згаданим листом до СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області направлено:
- польову перелікову відомість вітровальних дерев виявлених оглядом місця події в кримінальному провадженні №12023211010000412, відповідно до якої виявлено пні 14 вітровальних дерев. Вказана відомість підписана інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Вітряк О.В., помічником лісничого Забарівського лісництва Гудзінським В.В. та лісником Парадовським В.В.;
- охоронне зобов'язання №17-10 від 02.03.1993,з гідно якого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища по Тернопільській області передало під охорону землекористувачу - Кременецькому держлісгоспу ДЛГО "Тернопільліс" заповідний об'єкт - загальнозоологічний заказник місцевого значення "Котячин-Биківці" площею 178 га, що розташований в кварталах 37-39 Забарівського лісництва Кременецького держлісгоспу ДЛГО "Тернопільліс".
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів №198 від 30.06.1986 "Про затвердження державних загальнозоологічних заказників місцевого значення" оголошено загальнозоологічний заказник місцевого значення "Котячин-Биківці".
Територія, оголошена загальнозоологічним заказником, перебуває у постійному користуванні Кременецького держлісгоспу ДЛГО "Тернопільліс", на даний час Філія "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Таким чином, як стверджує прокурор, внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача, а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача, що є порушенням ст.ст. 89, 90 Лісового кодексу України. Оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій у кварталі 39 Забарівського лісництва у загально-зоологічному заказнику місцевого значення "Котячин-Биковеччина", спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.
Оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, постійний лісокористувач має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.
Оскільки шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу залишається невідшкодованою, прокурор просить стягнути таку з відповідача в сумі 17 785 грн.
При цьому, також зазначає, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев на території кварталу 39 Забарівського лісництва, підтверджується висновком експерта від 01.07.2024 №СЕ-19/120-24/4696-ФХЕД, складеним за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12023211010000412.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст.23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.
Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18.
Згідно висновку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема: повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
У ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст.47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 29 ч. 3 п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Як встановлено Кременецькою окружною прокуратурою, територія кварталу 39 Забарівського лісництва (у межах якого виявлено факт незаконної порубки деревини) перебуває у адміністративно-територіальних межах Шумьскої міської ради Тернопільського району Тернопільської області.
До позовної заяви прокурором долучені докази листування з позивачем з приводу отримання інформації стосовно вжиття заходів щодо стягнення збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а також з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави (лист №51/2-1800ВИХ-25 від 06.05.2025).
У відповідь на звернення прокуратури Шумська міська рада листом №03-05/1083 від 12.05.2025 повідомила про відсутність у селищної ради коштів на сплату судового збору та просила представляти її інтереси в суді, а також надала реквізити для відшкодування збитків.
Отже, всупереч покладених законодавством повноважень, Шумська міська рада у передбаченому законом порядку не вжила належних, своєчасних та ефективних заходів щодо стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев.
16.05.2025 та 16.05.2025 Бучацькою окружною прокуратурою, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області листа за №51/2-1916ВИХ-25 змістом якого прокуратура просила інспекцію: повідомити про те чи вживались нею заходи, у тому числі представницького характеру, з метою стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев; надати відповідні підтверджуючі документи/повідомити про причини невжиття таких заходів та наявність наміру на вжиття відповідних заходів.
У відповіді на зазначені листи, Державна екологічна інспекція Тернопільської області у листі за №8-05-1552 від 19.05.2025 повідомила, що інформація з приводу досудового розслідування, як і будь-які матеріали розслідування, на адресу Інспекції не надходили. Крім того, Інспекція зазначає, що зважаючи на обмежене фінансування коштів на сплату судового збору, Інспекція не заперечує щодо вжиття прокурором заходів представницького характеру у відповідності до вимог ст.131- 1 Конституції України, абз.3 чи 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Отже, всупереч вимог законів, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, як органом контролю, не вжиті надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев.
За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, про те що Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення, висновки суду.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище як сукупність природних і природносоціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 1 Лісового кодексу України визначено, що ліс це тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" прийнято рішення про утворення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом злиття спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, з подальшим перетворенням державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.
Згідно з ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно долученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.05.2025, ДСГП "Ліси України" є правонаступником, зокрема, Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство".
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №500 від 03.03.2025 "Про припинення філій Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" філію "Кременецьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ ВП 45113760) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" припинено шляхом її закриття.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом від 15.05.2025 Філія "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" припинено.
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №1522 від 09.09.2025 створено філію "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2025 Філія "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" створена та здійснює свою діяльність за правом України, про що відповідно внесено запис №10007010301877097081 від 02.10.2024.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021 у справі №922/2712/19, момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається днем підписання передавального або розподільного акту чи балансу, а тому не може співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру, та моментом початку роботи юридичної особи, яка створюється в процесі реорганізації.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій було зафіксовано незаконну порубку лісових насаджень розташована в кварталі 39 Забарівського лісництва філії "Кременецьке лісове господарство", яка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України".
Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
У відповідності до ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст.90 ЛК України, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст.86 та ст.90 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Статтями 93, 90 ЛК України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (у тому числі через бездіяльність).
Враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд доходить до висновку, що забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, а в даному випадку ДСГП "Ліси України".
Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно з пунктом "е" ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.
Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст.1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі №906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та підтримано Верховним Судом у справі №914/669/22 від 18.05.2023.
У п. 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №№909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Згідно зі статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). У даному випадку бездіяльність відповідача полягає невжитті всіх можливих і достатніх заходів з охорони лісу, оскільки факт незаконної порубки третіми особами не заперечується та не спростовано.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. У даному випадку відповідачем не дотримано вимоги ЛК України щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок, внаслідок чого завдано збитки навколишньому природному середовищу, та державі, як власнику лісових ресурсів.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
В даному випадку порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснювало ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс".
Факт незаконної порубки дерев свідчить, що останнім відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев здійснено не належним чином.
Територія лісу, на якій здійснено порубку належить до відповідальності ДСГП "Ліси України", тому саме ним неналежно виконано обов'язок відносно охорони дерев.
За таких обставин, ДСГП "Ліси України" як постійним лісокористувачем та особою, що має здійснювати лісову охорону, на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства не забезпечено охорону і збереження лісів, внаслідок чого допущено незаконну рубку на підвідомчій території, а тому саме відповідач має відшкодувати шкоду, заподіяну лісу (навколишньому природному середовищу) внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства.
Заперечення відповідачі щодо не відповідності кількості зрубаних дерев судом відхиляються, так як спростовуються польовою переліковою відомістю вітровальних дерев виявлених оглядом місця події, яка підписана представниками Забарівського лісництва без заперечень.
Доводи відповідача про те, що постанова прокурора Кременецької окружної прокуратури від 03.04.2025 в рамках кримінального провадження №12023211010000412 винесена з порушенням норм КПК судом до уваги не приймаються, оскільки її правомірність та законність не може перевірятись в межах господарського процесу.
Також відхиляються доводи відповідача про те, що висновок експерта не може виступати достовірним доказом правильного розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки, оскільки Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 686/23256/16-ц виклав висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі.
Також, Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 вказано, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.
Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18), а можливість використання при розгляді іншої справи в якості одного з доказів виконаних у кримінальному провадженні висновків експерта підтверджено Верховним Судом (постанови від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15-ц; від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 та від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18).
Відтак, висновок експерта від 01.07.2024 є належним та допустимим доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди на заявлену до стягнення суму 17 785 грн.
Доказів на спростування даних, вказаних у розрахунках, відповідачем не надано.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Розподіл судових витрат.
В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 53, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", філія "Подільський лісовий офіс", м. Чернівці, вул. Руська, 203А (код 45495765) на користь спеціалізованого фонду місцевого бюджету Шумської територіальної громади Тернопільської області, Тернопільська область, м. Шумськ, вул. Українська, 59 (код 04396259) - 17 785 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", філія "Подільський лісовий офіс", м. Чернівці, вул. Руська, 203А (код 45495765) на користь Тернопільської обласної прокуратури, м.Тернопіль, вул. Листопадова, 4 (код 02910098) - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення прокурор, сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2025 року.
Суддя Ю.О. Чопко