адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
16.09.2025 Справа № 917/296/25
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянувши матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Олія» вул. 23 Серпня, 34, оф.12, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 38957704
до відповідача: Приватного підприємства «АС-КО», вул. Європейська, 146 Е, корпус 3, квартира 244, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 34401360
про стягнення 400 000,00 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Махонін Олександр Сергійович;
від відповідача: Жепка Ігор Васильович.
Суть спору. Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Олія» (позивач) до Приватного підприємства «АС-КО» (відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів на суму 400 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що платіж на розрахунковий рахунок відповідача згідно платіжної інструкції № 1247 від 26.06.2024 на суму 400 000 грн з призначенням платежу: «За послугу згідно договору № 84 від 05.06.2024 р. та рахунку № 472 від 05.06.2024 р.» було здійснено помилково, оскільки відповідний договір з відповідачем не укладався.
Відповідач у відзиві (а.с.155-160) проти позову заперечує, посилаючись на те, що ним на підставі договору № 84 та рахунку № 472 від 05.06.2024 було виготовлено робочий проект 20-07-2024-СПС «Система пожежної сигналізації. Система порошкового пожежогасіння. Реконструкція олійнопресового заводу під олійноекстракційний продуктивністю 250 т/добу (за насінням соняшнику) на території ТОВ «Інтер Олія» за адресою: Харківська обл., Зміївський р-н, сел. Соколово, вул. Отакара Яроша, 47» (далі - Робочий проект) та відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 963 від 30 серпня 2024 передано Позивачу вказаний робочий проект.
Відповідач вважає, що між сторонами виникли господарські правовідносини з надання послуг, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін засвідчують їх волю до настання відповідних правових наслідків.
Також відповідач у відзиві зазначає, що він розцінює дії позивача як умисну недобросовісну поведінку, оскільки позивачем було повідомлено відповідачу адресу місця розташування олійнопресового заводу, який підлягає реконструкції: Харківська обл., Зміївський р-н, сел. Соколово, вул. Отакара Яроша, 47, а не адресу дійсного місцерозташування цього об'єкту - вул. Отакара Яроша, 47а.
У відповіді на відзив (том 1 а.с.170-173) позивач проти доводів відповідача заперечує, посилаючись на положення ст.888 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, а також на те, що ним не надавалися ні відповідачу, ні будь-яким іншим особам завдання на проектування та відповідні вихідні дані, будь-яка технічна та інша документація, необхідна для виготовлення Робочого проекту; технічні характеристики вказаних відповідачем у виготовленому ним Робочому проекті споруд є довільними та взяті відповідачем з невідомих джерел або ж вигадані останнім.
Також відповідач звертає увагу, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресами: вул. Отакара Яроша, 47 та 47-А у с. Соколове Зміївського району Харківської області знаходяться об'єкти нерухомого майна (торгівельний центр, виробничі будівлі), власником яких є фізична особа - Терещенко Ігор Миколайович, за вказаними адресами відсутні жодні належні позивачу об'єкти, чи то у вигляді «цеху рафінації та дезодорації», чи то у вигляді «олійноекстракційного заводу».
Позивач вважає, що відповідачем не надані докази, які б свідчили про укладення між сторонами по справі договору № 84 від 05.06.2024, а також докази того, що виготовлення відповідачем Робочого проекту здійснювалося саме на виконання зазначеного договору.
Процесуальні дії суду. Згідно з ухвалою від 17.02.2025 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше трьох днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
18.02.2025 суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків.
Згідно з ухвалою від 21.02.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі; визнав справу малозначною; ухвалив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Разом з відзивом на позовну заяву подав клопотання від 11.03.2025 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Клопотання обґрунтоване, зокрема, тим, що на думку відповідача, справа № 917/296/25 відноситься до складних справ, характер спірних правовідносин потребує ретельного дослідження та проведення судового засідання в порядку загального позовного провадження для повного та всебічного з'ясування обставин у справі, встановлення наявності чи відсутності порушень прав позивача.
Згідно з ухвалою від 17.03.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-КО» про розгляд справи № 917/296/25 за правилами загального позовного провадження (вх. № 3321 від 11.03.2025) суд задовольнив; постановив перейти до розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 15.04.2025 року.
28.03.2025 суд отримав від представника позивача заяву (вх. №4204) про участь у судовому засіданні по справі № 917/296/25, призначеному на 15.04.2025 о 10:30, в режимі відеоконференції.
31.03.2025 суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні по справі № 917/296/25, призначеному на 15.04.2025, в режимі відеоконференції, в зв'язку з відсутністю вільних майданчиків, про що постановлена відповідна ухвала.
Від позивача надійшла заява від 15.04.2025 про проведення підготовчого засідання без участі представника, в який позивач просив провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції (вх. №4979).
Згідно з ухвалою від 15.04.2025 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання в справі відклав на 29.05.2025 о 10:45 год; заяву представника позивача (вх. №4979 від 15.04.2025) Гребінки Андрія Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив.
23.05.2025 суд отримав від представника позивача Махоніна Олександра Сергійовича заяву (вх.№6888 від 23.05.2025) про участь у судовому засіданні по справі № 917/296/25, призначеному на 29.05.2025 о 10:45 в режимі відеоконференції, яка задоволена судом згідно з ухвалою від 26.05.2025.
В підготовчому засіданні 29.05.2025 у даній справі оголошено перерву до 17.06.2025 о 10:30 год. В зв'язку з відсутністю вільних майданчиків суд відмовив представнику позивача - Махоніну Олександру Сергійовичу в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні по справі № 917/296/25, що відбудеться 17.06.2025 о 10:30, в режимі відеоконференції.
Від відповідача надійшли додаткові пояснення від 28.05.2025 (вх. № 7096) про долучення до матеріалів справи додаткового доказу, а саме пояснення інженера-проектувальника ПП «АС-КО».
Згідно з ухвалою від 17.06.2025 клопотання відповідача від 28.05.2025 про приєднання додаткових письмових пояснень до матеріалів справи суд залишив без розгляду; закрив підготовче провадження у справі № 917/296/25; справу призначив до судового розгляду по суті на 15.07.2025 10:30.
Окрім цього, враховуючи попередньо подані позивачем заяви про проведення засідань в режимі відеоконференції, суд звернув увагу позивача, що згідно з даними Підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС у Господарського суду Полтавської області відсутній вільний майданчик для резервування відео конференції 15.07.2025 о 10:30, в зв'язку із заздалегідь заброньованими на ці ж самі час та дату майданчиками для проведення судових засідань по інших справах. Відповідні роздруківки з Підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС залучені до матеріалів справи. Тому проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції є технічно неможливим.
Від представника позивача надійшла заява від 15.07.2025 про проведення засідання без участі представника, у зв'язку із його зайнятістю в іншому процесі.
15.07.2025 суд відклав розгляд справи по суті у зв'язку із першою неявкою в судове засідання позивача; призначив дату розгляду справи по суті на 16.09.2025 о 10:30 год.
Подане позивачем клопотання про долучення доказів від 15.09.2025 (вх. № 11878 від 16.09.2025) задоволено судом, оскільки вказані докази були відсутні на момент подання позову, позивач обґрунтував неможливість їх подання у встановлений строк.
Подане позивачем клопотання про витребування оригіналів доказів від 15.09.2025 (вх. 11877 від 16.09.2025) залишається судом без розгляду (ч.2 ст.207 ГПК), оскільки позивач не обґрунтував наявність поважних причин неподання вказаного клопотання на стадії підготовчого провадження.
16.09.2024 від позивача надійшла заява про відвід судді Пушка І.І. від розгляду справи № 917/296/25 (вх. №11879), у задоволенні якої суд відмовив згідно з ухвалою від 16.09.2025.
Ухвалою від 16.09.2025 суд виправив описки, допущені в ухвалах суду від 17.02.2025 про залишення позовної заяви без руху, від 21.02.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, від 17.03.2025 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, від 31.03.2025, 29.05.2025 про відмову в участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, від 15.04.2025 про відкладення підготовчого засідання, від 26.05.2025 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, від 17.06.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, від 15.07.2025 про відкладення розгляду справи, від 16.09.2025 про відмову в задоволенні відводу, правильно вказавши найменування відповідача - Приватне підприємство «АС-КО», (адреса: вул. Європейська, 146 Е, корпус 3, квартира 244, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 34401360).
В судовому засіданні 16.09.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
Позивач платіжною інструкцією № 1247 від 26.06.2024 (том 1 а.с.9). перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 400 000 грн з призначенням платежу: «За послугу згідно договору № 84 від 05.06.2024 р. та рахунку № 472 від 05.06.2024р, без ПДВ».
Листами від 30.09.2024 та від 09.10.2024 (том 1 а.с.6-8) позивач звернувся до відповідача з вимогами повернути 400 000 грн, сплачені платіжною інструкцією № 1247 від 26.06.2024, як такі, що були перераховані помилково, з посиланням на відсутність договорів або інших правових підстав для перерахування вказаних грошових коштів.
Відповідач надав відповідь на звернення позивача листом №22 від 11.10.2024 (том 1 а.с.15), в якому зазначив, що ним були передані позивачу оригінали договору № 84 від 05.06.2024 та рахунку № 472 від 05.06.2024 на виконання проектних робіт з виготовлення проектної документації розділів «Вогнезахист металевих конструкцій» та «Система порошкового пожежогасіння» цеху рафінації та дезодорації по вул. Отакара Яроша, 47 у с. Соколове Зміївського району Харківської області, за виконання яких позивачем здійснено платіж в розмірі 400 000 грн.
Також в листі №22 від 11.10.2024 відповідач стверджує, що послуги по розробці вказаної проектної документації були виконані ним в повному обсязі, але позивач відмовився від її прийняття.
До листа №22 від 11.10.2024, направленого позивачу, відповідачем зазначені як додатки Договір про надання послуг № 84 від 05.06.2024 та рахунок № 472 від 05.06.2024, копії яких додані позивачем до позовної заяви (том 1 а.с.12-14).
Як свідчить зміст копії Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, Замовником в ньому зазначений позивач, Виконавцем - відповідач, а предметом договору є виконання проектних робіт з розроблення проектної документації стадії «Р» розділів «Вогнезахист металевих конструкцій» та «Система порошкового пожежогасіння» цеху рафінації та дезодорації для приміщень, які розташовані за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47 (п.1.1 Договору).
В п.п.2.1, 2.2 Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024 передбачена 100 % попередня оплата замовником (авансування) вартості робіт на суму 400 000 грн.
В п.3.5 Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024 передбачено, що результатом належно виконаних Виконавцем робіт за цим договором є розроблена згідно з умовами цього договору та технічного завдання (технічних вимог) Замовника проектна документація стадії «Р» розділів «Вогнезахист металевих конструкцій» та «Система порошкового пожежогасіння».
Як свідчить зміст копії Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, він підписаний лише зі сторони Виконавця (відповідача), а позивачем (Замовником) не підписаний.
Разом з відзивом відповідачем надано суду Робочий проект 20-07-2024-СПС «Вогнезахист вогневих конструкцій» (том 1 а.с.89-132) та «Система пожежної сигналізації. Система порошкового пожежогасіння» (том 1 а.с.134-154), в якому зазначено об'єкт будівництва «Реконструкція олійнопресового заводу під олійноекстракційний продуктивністю 250 т/добу (за насінням соняшнику) на території ТОВ «Інтер Олія» за адресою: Харківська обл., Зміївський р-н, сел. Соколово, вул. Отакара Яроша, 47 (далі - Робочий проект), в якому замовником зазначений позивач, а виконавцем - відповідач.
Також відповідачем надано копію акту здачі приймання робіт (надання послуг) №963 від 30.08.2024 щодо послуг проектування розділів «Вогнезахист металевих конструкцій» та «Система порошкового пожежогасіння» цеху рафінації та дезодорації за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47, який підписаний лише відповідачем як виконавцем (том 1 а.с.38). Докази направлення цього акту позивачу надані відповідачем не були.
Як свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які визнаються судом загальновідомими, за адресами: вул. Отакара Яроша, 47 та 47-А у с. Соколове Зміївського району Харківської області знаходяться об'єкти нерухомого майна (торгівельний центр, виробничі будівлі), власником яких є фізична особа - Терещенко Ігор Миколайович (том 1 а.с.178-179).
Позивачем надано суду копію протоколу від 12.09.2025 огляду місця події (а.с. 10-11 том 2), складеного слідчим СВ ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Оніщенком А.А. за участю свідків, яким встановлено відсутність на території земельних ділянок за адресами: вул. Отакара Яроша, 47 та 47-А у с. Соколове Зміївського району Харківської області, які належать Терещенку Ігорю Миколайовичу, приміщень цеху рафінації та дезодорації олійної продукції.
Під час розгляду спору по суті господарським судом приймається до уваги наступне.
Підставами заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів на суму 400 000 грн позивачем визначено положення ст.1212 ЦК України та посилання на те, що відповідні кошти були перераховані відповідачу помилково, за відсутністю правових підстав, зокрема, укладеного між сторонами договору.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання, передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто, договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку із зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов (відповідна правова позиція викладена в п.83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 по справі № 201/9127/21).
Водночас, конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору (п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 по справі № 201/9127/21).
Враховуючи викладене, до предмету доказування по справі входить встановлення наявності чи відсутності факту укладення між сторонами по справі станом на момент перерахування позивачем грошових коштів на суму 400 000 грн (26.06.2024) та на час розгляду спору договору, умовами якого було б передбачено наявність підстав для сплати відповідної суми грошових коштів позивачем, та, відповідно, підстав для її отримання відповідачем.
Відповідач, заперечуючи проти позову, фактично посилається на укладення між сторонами саме Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, предметом якого було виготовлення відповідачем Робочого проекту, а також стверджує, що укладення відповідного договору відбулося у спрощений спосіб, а дії сторін засвідчують їх волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом приймається до уваги, що згідно з ч.1 ст.887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Враховуючи викладене, а також зміст Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, який відповідач вважає укладеним, цей договір є договором на проведення проектних робіт, результатом виконання якого має бути створення проектної документації.
Положення ч.1 ст.887 ЦК України, на думку суду, свідчать про те, що вказаною нормою закону до суттєвих умов договору на проведення проектних робіт віднесено зміст завдання замовника, яке згадується у відповідній нормі саме як необхідна умова договору, а також конкретні вимоги до проектної документації, яка має бути виготовлена виконавцем з урахуванням технічного завдання замовника.
Про вищевикладене також свідчить ч.1 ст.888 ЦК України, відповідно до якої за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.
Враховуючи зміст вказаної вище норми, суд приходить до висновку, що обов'язковим для сторін договору підряду на проведення проектних робіт є зміст завдання на проектування, яке або надається замовником, або затверджується ним у випадку, коли відповідне завдання готується підрядником за дорученням замовника.
Оскільки норми ст.ст.887,888 ЦК України передбачають наявність завдання замовника та його необхідність (обов'язковість) для сторін договору підряду на проведення проектних робіт, таке завдання слід розглядати як істотну умову відповідного договору в розумінні ч.1 ст.638 ЦК України.
Суд звертає увагу, що ні у відзиві на позов, ні в листі №22 від 11.10.2024, разом з яким відповідач направив позивачу Робочий проект з посиланням на те, що він є результатом виконання проектних робіт за Договором на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, відповідач не посилається на те, що ним було отримано від позивача у будь-якому вигляді та у будь-який спосіб завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації (Робочого проекту).
Водночас, виконання робіт з виготовлення проектної документації саме згідно з умовами технічного завдання (технічних вимог) Замовника передбачено в п.п.3.5, 4.1.1 Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, який відповідач вважає укладеним.
В п.1.2 виготовленого відповідачем Робочого проекту (том 1 а.с.138) також зазначено, що він розроблений саме на підставі технічного завдання, виданого Замовником (позивачем).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Суд констатує, що відповідачем не надані будь-які докази, які б свідчили про отримання ним від позивача завдання на проектування (технічного завдання), а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації (виготовленого відповідачем Робочого проекту), а також про те, що фактично виготовлений відповідачем Робочий проект було виготовлено саме на виконання відповідного технічного завдання позивача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами, тобто законом передбачена обов'язкова письмова форма договору, який укладається юридичними особами.
Враховуючи викладене, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч.2 ст.205 ЦК України, яка передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2 ст.207 ЦК України).
Як було встановлено судом, Договір на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024 як письмовий документ підписаний лише відповідачем.
Водночас, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст.207 ЦК України).
Відповідачем не надано суду будь-які письмові документи, підписані відповідачем, які б свідчили про надання ним згоди на укладення договору, зміст якого відповідав би змісту Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, який підписаний лише відповідачем, та який фактично є лише проектом відповідного договору та/або пропозицією (офертою) відповідача щодо його укладення.
За загальним правилом, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст.640 ЦК України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч.1 ст.641 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст.642 ЦК України).
Дії позивача по сплаті відповідачу грошових коштів платіжною на суму 400 000 грн платіжною інструкцією № 1247 від 26.06.2024 з призначенням платежу: «За послугу згідно договору № 84 від 05.06.2024 р. та рахунку № 472 від 05.06.2024р, без ПДВ» могли б розглядатися як прийняття (акцепт) пропозиції відповідача про укладення певного договору лише у тому випадку, якщо відповідачем було б доведено факт отримання позивачем станом на 26.06.2024 пропозиції щодо укладення договору, зміст якої б повністю відтворював умови проекту Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, який був підписаний лише відповідачем.
Як свідчать матеріали справи, відповідний Договір на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, підписаний лише відповідачем, був направлений ним позивачу як додаток до листа №22 від 11.10.2024, тобто вже після здійснення позивачем оплати 26.06.2024.
Викладене в листі відповідача №22 від 11.10.2024 твердження про раніше здійснену передачу Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024 та рахунку № 472 від 05.06.2024 не підтверджене відповідачем шляхом надання будь-яких доказів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція, викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, концепція негативного доказу порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження однієї сторони через відсутність спростування цього твердження іншою стороною по справі (п.85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № № 129/1033/13-ц).
Суд звертає увагу, що відповідно до викладеного вище, процесуальний обов'язок доведення факту укладення між сторонами саме Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, як правової підстави отримання відповідачем від позивача грошових коштів, покладено саме на відповідача.
Судом приймається до уваги, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Разом з тим, ЦК України прямо передбачено, що заперечення однією із сторін у такому випадку факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч.1 ст.218 ЦК України).
Суд констатує, що відповідачем не доведений будь-якими письмовими, речовими чи електронними доказами факт направлення ним позивачу станом на 26.06.2024 пропозиції щодо укладення договору (в тому числі - у вигляді проекту Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, підписаного відповідачем), тому сплата позивачем грошових коштів платіжною інструкцією № 1247 від 26.06.2024 не може розглядатися як дія, яка свідчать про прийняття пропозиції в розумінні ст.642 ЦК України.
Крім того, суд звертає увагу, згідно вимог ч.1 ст.641 ЦК України пропозиція укласти договір не може бути неконкретизованою, оскільки вона має містити всі істотні умови договору, передбачені законом для договорів певного виду.
Відповідач як на належні підстави для отримання від позивача грошових коштів посилається на укладення «в спрощений спосіб» саме Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, який, як було встановлено судом, за правовим змістом є договором підряду на проведення проектних робіт.
За визначенням, яке наведене в ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст. 837 ЦК України)
Враховуючи викладене, результат виконаних робіт за договором підряду завжди має речову форму, і такий результат має відповідати певним вимогам, які висуваються замовником (завдання замовника).
В той же час, в платіжній інструкції № 1247 від 26.06.2024 позивачем було зазначено про сплату не за виконання робіт, а за послугу.
Ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.
Під час надання послуг результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто за договором про надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.
Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.
Відтак, для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що, на відміну від договору підряду, не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності.
Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим об'єктом цивільних прав, віддільним від послуги як нематеріального блага, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.
Зміст Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, який підписаний відповідачем, містить посилання на виконання відповідачем як Виконавцем саме проектних робіт (п.п.1.1, 1.2, 2.2, 2.4, 2.5, 3.1-3.6,4.1,4.2), а не послуг.
Враховуючи викладене, суд вважає, що сплата позивачем грошових коштів платіжною інструкцією № 1247 від 26.06.2024 з призначенням платежу «за послугу» в будь-якому випадку не може розглядатися як погодження позивачем пропозиції укладення Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, в якому про будь-які послуги не йдеться взагалі.
Водночас, відповідно до обставин, які зазначалося вище, оскільки відповідачем не доведено належними доказами факт направлення відповідної пропозиції у вигляді проекту договору станом на 26.06.2024, на думку суду, більш вірогідним є твердження позивача про помилковість перерахування грошових коштів відповідачу, ніж доводи відповідача про укладення Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024.
Матеріали справи загалом не підтверджують факт досягнення між сторонами на момент вирішення спору всіх істотних умов договору підряду на проведення проектних робіт (створення проектної документації).
Як свідчить зміст Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, який відповідач вважає укладеним, вказаний договір стосується розробки проектної документації з проведення робіт з вогнезахисту певного об'єкту, а саме цеху рафінації та дезодорації за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47.
Надані позивачем докази ( відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія протоколу від 12.09.2025 огляду місця події) свідчать про відсутність такого об'єкту (цеху рафінації та дезодорації) взагалі, як за вказаною адресою, так і за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Соколове, вул. Отакара Яроша, 47-А, яку відповідач у відзиві зазначає як дійсну, на його думку, адресу об'єкту. Враховуючи викладене, доводи відповідача у відзиві про недобросовісне надання позивачем відомостей про адресу об'єкту визнаються судом необґрунтованими.
При цьому, суд констатує, що відповідач не надані докази, які б підтверджували отримання від позивача чи то у складі технічного завдання замовника, чи іншим чином, будь-яких відомостей про об'єкт, стосовно вогнезахисту якого відповідачем мав бути розроблений Робочий проект.
Зазначені обставини, на думку суду, у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачем не доведено досягнення між сторонами по справі згоди щодо наступних істотних умов договору на виконання проектних робіт, який відповідач вважає укладеним, а саме:
предмет договору (виконання робіт з метою створення певного матеріального результату або надання послуг, як вчинення виконавцем певних дій);
найменування, адреса та певні фізичні характеристика об'єкту (приміщення), стосовно вогнезахисту якого має бути розроблена проектна документація;
умови (параметри), яким має відповідати результат дій відповідача з виконання робіт (або надання послуг) з огляду на зміст завдання на проектування (технічного завдання, технічних вимог) Замовника (позивача), надання якого є обов'язковою умовою для договорів підряду на проведення проектних робіт.
Враховуючи викладене, відповідачем не доведено, що Договір на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024 є укладеним відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, а також не доведено, що створення відповідачем Робочого проекту є наслідком саме виконання відповідачем зобов'язань з виконання такого договору та його умов, погоджених між сторонами по справі.
Висновок суду про недоведеність факту укладення Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024 як станом на 26.06.2024, так і на момент вирішення спору по суті, свідчить про неможливість розглядати сплату позивачем грошових коштів платіжною інструкцією № 1247 від 26.06.2024 як аванс (попередню оплату).
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (відповідна правова позиція була викладена в п.68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2020 по справі № № 918/631/19).
Враховуючи встановлення судом факту, що Договір на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024 не був укладений сторонами по справі станом на 26.06.2024, сплачені позивачем на користь відповідача грошові кошти не є авансом (попередньою оплатою).
На наявність інших правових підстав для отримання від позивача грошових коштів, які передбачені ст.11 ЦК України, окрім підписаного лише відповідачем Договору на виконання проектної документації № 84 від 05.06.2024, відповідач не посилається.
З урахуванням всіх вищевикладених обставин у їх сукупності, суд вважає більш вірогідним те, що перерахування відповідачу грошових коштів на суму 400 000 грн платіжною інструкцією № 1247 від 26.06.2024 було здійснено позивачем помилково, за відсутності відповідних правових підстав.
Згідно з частинами 1, 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст. 86 ГПК України).
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Враховуючи обставини, встановлені судом під час розгляду справи, заявлені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову, витрати позивача щодо сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 4800,00 грн, з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в зв'язку з поданням позову в електронній формі.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні з позовною заявою до суду, позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 6000,00 грн, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду». Таким чином, різниця між сплаченим, та належним до сплати судовим збором за подання даного позову, складає 1200,00 грн.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
За таких обставин, питання про повернення надлишково сплаченої суми судового збору (1200,00 грн) буде вирішено судом після звернення позивача з відповідним клопотанням, в порядку приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Як свідчить судова практика Верховного Суду, вирішуючи питання про види витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд керується, зокрема, положеннями частини другої статті 126 ГПК України і статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За таких обставин, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 26 зазначеного Закону повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
В позовній заяві позивач заявив про стягнення з відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на підставі ордеру серія ВІ № 1280059 від 10.02.2025 (том 1 а.с. 18), договору про надання правової допомоги від 14.01.2025 (том 1 а.с. 10-11).
За умовами договору адвокат зобов'язується надати правову допомогу клієнту (позивачу), а клієнт зобов'язується прийняти цю допомогу та сплатити за неї гонорар. Клієнт (позивач) доручає, а Адвокат Гребінка А.М. приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Конкретний перелік послуг, що складають предмет правової допомоги, які надаються Адвокатом Клієнту, а також повноваження Адвоката визначаються цим Договором та Додатком 1 до цього Договору (п. 1.1., 1.2. Договору).
Розмір винагороди (гонорару) складає 30 000,00 грн, який сплачується за перелік послуг визначений в додатковій угоді № 1 до Договору (п. 3.2. Договору), тобто визначено сплату гонорару в фіксованому розмірі.
Додатком № 1 до договору від 14.01.2025 сторонами узгоджено перелік послуг, шо надаються Клієнту та повноваження Адвоката.
П.3.2 Договору передбачена сплата винагороди (гонорару) в розмірі 30 000 за перелік послуг визначеної в додатковій угоді № 1 до Договору на протязі 5 днів від дати винесення судового рішення, пов'язаного з захистом прав та інтересів Клієнта.
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Враховуючи, що сума витрат на професійну правничу допомогу є співрозмірною щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, суд прийшов до висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми наданих адвокатом послуг на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «АС-КО», вул. Європейська, 146 Е, корпус 3, квартира 244, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 34401360 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Олія» вул. 23 Серпня, 34, оф.12, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 38957704 - 400 000,00 грн основного боргу; 4 800,00 грн - витрат зі сплати судового збору; 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 25.09.2025.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Пушко І.І.