адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
25.09.2025 Справа № 917/965/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Отюгова О.І., розглянувши заяву Виконавчого комітету Глобинської міської ради про відшкодування судових витрат по справі №917/965/25
за позовною заявою Виконавчого комітету Глобинської міської ради, вул. Центральна, 285, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000
до відповідача Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022
про визнання недійсним та скасування рішення комісії
Без виклику учасників справи
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/965/25 за позовом Виконавчого комітету Глобинської міської ради до відповідача Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним та скасування рішення комісії розгляду акту про порушення, оформлене протоколом №00011547 від 27.02.2024 року.
Рішенням від 11.09.2025 року суд задовольнив позову повністю. Визнав недійсним та скасував рішення комісії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" по розгляду акта про порушення споживачем правил користування електричною енергією (ПРРЕЕ), оформлене протоколом № 00011547 від 27.02.2024 року, а також стягнув з АТ "Полтаваобленерго" на користь Виконавчого комітету Глобинської міської ради 3 028,00 грн відшкодування витрат з оплати судового збору.
За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позовній заяві позивачем було вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, становить 18 028,00 грн, з яких 3 028,00 грн - витрати зі сплати судового збору, 15 000,00 грн - витрати за надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В судовому засіданні 11.09.2025 року представник позивача до початку судових дебатів наголосив, що ним протягом 5 днів після ухвалення рішення суду буде подано докази та заяву про розподіл судових витрат.
16.09.2025 року до суду від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 293,00 витрат, до якої долучені докази понесення позивачем витрат на правову допомогу (вх. № 11911).
Ухвалою від 18.09.2025 року суд прийняв вищезазначену заяву про відшкодування судових витрат по справі №917/965/25 до розгляду та запропонував відповідачу в строк до 24.09.2025 року подати письмові заперечення на вказану заяву.
24.09.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява із запереченнями проти відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 12251).
При вирішенні заяви Виконавчого комітету Глобинської міської ради про відшкодування судових витрат по справі №917/965/25 (вх. №11911 від 16.09.2025 року) суд враховує наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем до позовної заяви було додано договір про надання допомоги адвоката від 12.05.2025 року, до заяви про відшкодування судових витрат - договір №278 про надання правової допомоги від 23.06.2025 року, Акт №278 здачі - приймання наданих послуг від 23.06.2025 року, розписку Гуйвана П. Д. про отримання грошових коштів в сумі 18 293,00 грн за надану правову допомогу у справі №917/965/25, платіжну інструкцію №428 від 25.06.2025 року на суму 18 293,00 грн.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто за нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачена (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд, застосовуючи ч. 6 ст. 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (зокрема, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені чч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (зокрема, пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як зазначено у заяві про відшкодування судових витрат та вбачається з матеріалів справи, 23.06.2025 року Виконавчий комітет Глобинської міської ради (далі - клієнт) та адвокат Гуйван П. Д. (далі - адвокат) 23.06.2025 року уклали договір №278 про надання правової допомоги (далі - договір №278).
Відповідно до цього договору клієнт доручає, а адвокат, згідно чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання з надання послуг з правничої допомоги. В якості правничої допомоги адвокат зобов'язується надати клієнту юридичну допомогу щодо ведення його юридичної справи у якості представника позивача, здійснювати представницькі повноваження в Господарському суді Полтавської області (першої інстанції) захищати права і інтереси клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору №278).
Вартість послуг відповідно до цього договору становить 18 293,00 грн без ПДВ (п. 3.1 договору №278).
Відповідно до акту №278 від 23.06.2025 року здачі - приймання наданих послуг клієнтом прийнято наступні послуги: послуги з правничої допомоги. Загальна вартість послуг становить 18 293,00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.
У заяві про відшкодування судових витрат позивач зазначив, що адвокат Гуйван П. Д. провів наступні дії стосовно правового обґрунтування позовних вимог в межах розглянутої судом справи:
- детально вивчив матеріалів, що посвідчують аргументи відповідача щодо порушення ВК Глобинської міської ради ПРРЕЕ;
- детально вивчив матеріали, що посвідчують характер господарських відносин між АТ "Полтаваобленерго" та ВК Глобинської міської ради (з приводу договору про стандартне приєднання до електричних мереж №2435, з приводу укладення договору про розподіл електроенергії);
- обґрунтував позицію позивача з приводу самовільного підключення;
- підготовив та направив на адресу суду низку документів: клопотання, заяву про відшкодування судових витрат;
- приймав участь у судових засіданнях.
Отже, враховуючи умови договору №278, суд прийшов до висновку, що сторони узгодили фіксовану форму гонорару.
Наявність статусу адвоката підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія №312 від 15.02.2000 року.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В силу приписів ст. 126 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Відповідачем у поданій ним заяві (вх. № 12251 від24.09.2025 року) просив залишити заяву про відшкодування судових витрат без задоволення зважаючи на наступне:
- в межах справи №917/965/25 адвокат Гуйван П. Д. надавав послуги позивачу за договором на надання допомоги адвоката від 12.05.2025 року (що доданий до позову), а не за договором №278 про надання правової допомоги від 23.06.2025 року (що доданий до заяви про відшкодування судових витрат). Договір №278 про надання правової допомоги від 23.06.2025 року та акт №278 здачі - приймання наданих послуг від 23.06.2025 року не є належними та допустимими доказами у справі №917/965/25, якими можна підтвердити розмір понесених витрат на правничу допомогу;
- оскільки позивач є розпорядником коштів місцевого бюджету, має відкриті рахунки в територіальному управлінні державної казначейської служби і будь-які видатки позивача може підтвердити лише платіжна інструкція, а не розписка від 10.09.2025 року;
- позивач надав послуги за договором на надання допомоги адвоката від 12.05.2025 року, то матеріали справи не містять доказів понесення витрат саме за цим договором.
Суд зазначає, що дійсно, як на це звертає увагу представник відповідача, позивач в якості додатку до позовної заяви надав до суду копію договору на надання допомоги адвокату від 12.05.2025 року та зазначив, що його орієнтовні витрати за отриману правову допомогу складають 15 000,00 грн. А вже до заяви про відшкодування судових витрат долучив інший договір - №278 про надання правової допомоги від 23.06.2025 року, відповідно до умов якого вартість послуг становить фіксовану суму - 18 293,00 грн.
При цьому суд враховує, що у нормами чинного законодавства не передбачено обмежень щодо кількості договорів, які клієнт може укласти з одним чи різними адвокатами стосовно однієї справи.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Суд звертає увагу, що на момент винесення рішення по справі №917/965/25 договір на надання допомоги адвокату від 12.05.2025 року та договір №278 про надання правової допомоги від 23.06.2025 року були чинними, Гуйван П. Д. представляв інтереси позивача як адвокат, повноваження якого підтверджуються довіреністю №23/02-32 від 14.05.2025 року (дійсна до 01.07.2026 року) (а. с. 135).
Посилання позивача у заяві про відшкодування витрат на договір, який відмінний від того, що був поданий при подачі позову, ніяким чином не порушило принципу змагальності та не завадило стороні відповідача належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності, адже орієнтовний розрахунок судових витрат - це попереднє, а не остаточне визначення сум, які сторона очікує понести (або вже понесла) в зв'язку з розглядом судової справи.
В постанові Верховного Суду від 28.11.2023 року по справі №947/21726/20 зазначено:
"44. Частинами першою, другою та третьою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи."
Отже матеріалами справи підтверджено, що адвокат Гуйван П. Д. в межах розгляду справи №917/965/25 надав позивачу правничу допомогу (надання консультацій, здійснення представництва, участь в судових засіданнях, подання процесуальних заяв, клопотань тощо) на підставі договору про надання допомоги адвоката від 12.05.2025 року, договору №278 від 23.06.2025 року про надання правової допомоги від 23.06.2025 року та довіреності на право представляти інтереси Виконавчого комітету Глобинської міської ради вих. №23/02-32 від 14.05.2025 року.
З приводу заперечень щодо підтвердження оплати послуг адвоката суд звертає увагу відповідача, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказане відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позиції Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.
Суд зазначає, що в переліку наданих послу адвокатом позивач зазначив - "підготовлено і направлено до господарського суду низку процесуальних та сутнісних документів: клопотання, заяву про відшкодування судових витрат".
При цьому матеріали справи містять лише одне клопотання - Клопотання про залучення матеріалів у справу (вх. №11365 від 04.09.2025 року, а. с. 166), в прийнятті якого суд відмовив протокольно ухвалою від 04.09.2025 року.
Тобто, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат за надану послугу (подання клопотання про залучення матеріалів у справу (вх. 3 11365 від 04.09.2025 року).
Щодо стягнення витрат за таку правову послугу, як підготовка заяви про відшкодування судових витрат суд зазначає, що відповідно до висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (пункти 6.26-6.28).
Тому суд відмовляє у відшкодуванні витрат позивача за таку послугу як підготовка заяви про відшкодування судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаних адвокатами робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхніх розмірів, враховуючи задоволення позову, суд прийшов до висновку, що заява Виконавчого комітету Глобинської міської ради про відшкодування судових витрат (вх. №11911 від 16.09.2025 року) по справі №917/965/25 підлягає частковому задоволенню у розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Виконавчого комітету Глобинської міської ради про відшкодування судових витрат (вх. №11911 від 16.09.2025 року) по справі №917/965/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00131819) на користь Виконавчого комітету Глобинської міської ради (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04382056) 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.
3. В іншій частині заяви відмовити.
Рішення складено та підписано 25.09.2025 року.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 256 -257 ГПК України).
Суддя О. М. Тимощенко