адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
16.09.2025 Справа № 917/1968/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Приватного підприємства «Торгова компанія «Молімпекс», 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Мазепи, 59, оф. 102, код ЄДРПОУ 35414234,
до AGROTRADE INVEST Sp. z.о.о., 02-001, Республіка Польща, м. Варшава, Єрусалимський проспект, 85/21,
про стягнення 34 214,40 євро
Секретар судового засідання Токар А.В.
Представники сторін: згідно протоколу.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Приватного підприємства «Торгова компанія «Молімпекс» до AGROTRADE INVEST Sp. z.о.о. про стягнення 34 214,40 євро заборгованості за Контрактом № 4 від 24.10.2022 р., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 15.09.2023 р. еквівалентно 1 342 508,05 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.11.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі (суддя Безрук Т.М.); розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Також судом було призначено підготовче засідання у справі та визначено строки для вчинення сторонами процесуальних дій у справі.
Одночасно судом зобов'язано позивача подати до суду у строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали належним чином (нотаріально) засвідчений переклад польською мовою в трьох примірниках таких документів: ухвала Господарського суду Полтавської області від 03.11.2023 р. у справі № 917/1968/23; доручення про вручення судових документів від 03.11.2023 р.
Також вказаною ухвалою суд зупинив провадження у цій справі у зв'язку із зверненням з судовим дорученням про надання правової допомоги щодо вручення цієї ухвали до компетентного органу іноземної держави.
27.12.2023 року судом отриманий від позивача нотаріально засвідчений переклад польською мовою ухвали про відкриття провадження у справі та доручення про вручення судових документів.
18.01.2024 року суд направив Головному управлінню Міністерства юстиції в Полтавській області клопотання про надання правової допомоги для подальшої передачі до відповідного окружного суду Республіки Польща - Окружного суду Варшави для вручення документів відповідачу.
20.11.2024 р. від компетентного органу Республіки Польща надійшли матеріали щодо виконання доручення суду, відповідно до яких ухвала Господарського суду Полтавської області від 03.11.2023 р. вручена уповноваженій особі відповідача - AGROTRADE INVEST. z.о.о. 01 серпня 2024 року.
Ухвалою суду від 03.12.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2025 р.
Відповідно до умов Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 р. судом 20.03.2025 р. через Головне управління юстиції у Полтавській області було направлено Окружному суду Варшави копії ухвали Господарського суду Полтавської області від 03.12.2024 р. у справі № 917/1968/23, клопотання про вручення документів у цивільній справі та підтвердження для вручення відповідачу - AGROTRADE INVEST Sp. z.о.o.
Розпорядженням керівника апарату суду від 12.05.2025 року № 39 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/1968/23 у зв'язку зі звільненням судді з посади.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 року справу № 917/1968/23 розподілено судді Мацко О.С.
Ухвалою від 13.05.2025 р. суддею Мацко О.С. прийнято справу № 917/1968/23 до свого провадження, поновлено провадження у справі, та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2025 р.
16.09.2025 р. від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшов лист № 29356/35555-10-25/15.1 від 10.09.2025 р. про направлення документів, складених в ході виконання доручення Господарського суду Полтавської області про вручення копії ухвали Господарського суду Полтавської області від 03.12.2024 р. у справі № 917/1968/23 відповідачу - AGROTRADE INVEST Sp. z.о.о.
Сторони представництво в судове засідання 16.09.2025 р. не забезпечили.
Позивач надав суду клопотання про проведення засідання без участі Приватного підприємства «Торгова компанія «Молімпекс», яке судом задовольняється.
Також, як свідчить підтвердження про вручення, складене Окружним судом Варшави та електронне повідомлення про вручення, що були додані до листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 29356/35555-10-25/15.1 від 10.09.2025 р., копія ухвали суду від 03.12.2024 р. про закриття підготовчого провадження у справі № 917/1968/23 та призначення справи до судового розгляду по суті була вручена представнику відповідача 25.06.2025 року.
Ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародних договорів, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності обов'язкового повідомлення іноземного суб'єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України (відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 р. у справі № 910/6880/17, від 09.06.2020 р. у справі № 910/3980/16).
Прийняті по справі судові акти, зокрема, ухвала від 13.05.2025 р. про призначення справи до судового розгляду по суті на 16.09.2025 р., були розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступними для ознайомлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням викладеного, суд констатує, що відповідач був належним чином проінформований про наявність справи та проведення судового засідання.
Матеріали справи також свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Також згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, враховуючи що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Протокольною ухвалою від 16.09.2025р., постановленою в засіданні, суд поновив провадження у справі; також у засіданні 16.09.2025р. суд розглянув справу по суті, дослідив наявні у справі докази та прийняв рішення.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за Контрактом № 4 від 24.10.2022 р., чим порушив умови господарського зобов'язання, встановлені зазначеною угодою та законом.
Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
24.10.2022 року між Приватним підприємством «Торгова компанія «Молімпекс» та AGROTRADE INVEST Sp. z.о.о. було укладено Контракт № 4, відповідно до якого Продавець (ПП «ТК «Молімпекс») зобов'язався, на умовах, викладених у розділах цього Контракту, продати, а Покупець (AGROTRADE INVEST Sp. z.о.о.) прийняти та оплатити товар - олію соняшникову, 5 л. Загальний об'єм товару, місце відвантаження та інші умови вказуються у додатках до цього контракту, який є його невід'ємною частиною (р. 1 Контракту).
Відповідно до п.п. 3.1 Контракту сторони погодили, що Продавець передає товар на умовах СРТ Брюссель Бельгія відповідно до правил Інкотермс-2010. Датою поставки вважається дата доставки Товару до пункту призначення, що визначений Сторонами.
Пунктом 5.2 Контракту визначено, що Покупець зобов'язується здійснити 100% оплату вартості протягом 7 календарних днів кожної замовленої партії товару, зазначеної в додатках до цього Контракту, шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на валютний рахунок Продавця на підставі виставленої Продавцем рахунку-фактури (інвойсу).
Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця (п. 5.3 Контракту).
Згідно з Додатком № 1 від 24.10.2022 р. до Контракту № 4 від 24.10.2022 р. вантажоотримувачем товару є Market albazi sprl, Rue Lesbroussart 18 1050 Bruxelles, Belgium. Загальний об'єм - 4224 шт., загальна вартість партії товару - 34 214,40 Євро.
Додатком № 2 від 01.09.2023 р. до Контракту п.11.2 Контракту викладено в новій редакції: у разі якщо сторони не можуть дійти згоди, будь-яка суперечка, що виникає за цим контрактом підлягає передачі на розгляд до господарського суду України за місцем знаходження Продавця. Продавець та покупець згодні з тим, що право, що регулює цей контракт, є матеріальне право України.
Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) та митної декларації від 26.10.2022 р., копії яких додані до позовної заяви (а.с. 32-34), товар, визначений умовами контракту, був переданий перевізнику для доставки за місцем призначення вантажоодержувачу, визначеному сторонами в Додатку № 1 до контракту (Market albazy sprl, м.Брюсель, Бельгія).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з AGROTRADE INVEST Sp. z.о.о. 34 214,40 євро заборгованості за Контрактом № 4 від 24.10.2022 р., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 15.09.2023 р. еквівалентно 1 342 508,05 грн.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Контракт № 4 від 24.10.2022 р. з додатками, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 26.10.2022 р., митна декларація від 26.10.2022 р., рахунок № МС-002257 від 26.10.2022 р. та ін.
Докази відповідача в спростування вимог Приватного підприємства «Торгова компанія «Молімпекс» в матеріалах справи відсутні.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ч. 1 ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін ( ч. 2 ст. 366 ГПК України).
Згідно із ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується, зокрема, до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: визначення застосовуваного права; підсудність судам України справ з іноземним елементом.
У ч. 1 ст. 41 Закону передбачено, що учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з такими правовими відносинами.
Угода про вибір суду укладається у письмовій формі незалежно від місця її укладення. Угода про вибір суду, якою обрано суд України, укладається у письмовій формі відповідно до закону України (ч. 2 ст. 41 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
Як було встановлено судом, Додатком № 2 до Контракту № 4 від 24.10.2022 р. сторони погодили, що будь-який спір, що виникає за цим контрактом, підлягає передачі на розгляд до господарського суду України за місцезнаходженням продавця (позивача); правом, що регулює цей контракт, є матеріальне право України.
Враховуючи викладене, справа підлягає розгляду Господарським судом Полтавської області із застосуванням до спірних правовідносин матеріального права України.
Укладений між сторонами контракт за своїм правовим змістом є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою ст. 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Пунктом 3.1 контракту передбачено застосування до його умов правил Інкотермс-2010, тобто Правил Міжнародної торгової палати з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі в редакції 2010 року (далі по тексту - Інкотермс-2010), які почали застосовуватися з 01.01.2011 р.
Таким чином, сторони погодили, що основні умови поставки товару визначаються ними відповідно до базисних умов поставки СРТ (Брюсель), передбачених Інкотермс-2010 (Інкотермс-2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі / пер. з англійської ТОВ «Асоціація експортерів і імпортерів «ЗЕД». К.:Асоціація «ЗЕД»,2011. 266 с.)
Відповідно до ст. А4 умов поставки СРТ (Франко-перевізник) Інкотермс-2010, продавець зобов'язаний поставити товар перевізнику або іншій особі, які призначені покупцем, в узгодженому пункті, якщо такий є, в названому місці в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду.
Як було встановлено судом, позивачем, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) та митної декларації від 26.10.2022 р. товар, визначений умовами контракту, був переданий перевізнику для доставки за місцем призначення вантажоодержувачу, визначеному сторонами в Додатку № 1 до Контракту (Market albazy sprl, м. Брюсель, Бельгія).
Згідно з ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві
Враховуючи викладене, позивачем було виконане своє зобов'язання щодо передачі товару відповідачу на умовах, передбачених контрактом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.2 Контракту № 4 від 24.10.2022 р. визначено, що Покупець зобов'язується здійснити 100% оплату вартості протягом 7 календарних днів кожної замовленої партії товару, зазначеної в додатках до цього Контракту, шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на валютний рахунок Продавця на підставі виставленої Продавцем рахунку-фактури (інвойсу).
В матеріалах справи міститься рахунок № МС-002257 від 26.10.2022 р. на оплату вартості товару згідно з Контрактом № 4 від 24.10.2022 р. в розмірі 34 214,40 Євро (а.с. 31).
Водночас суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/1343/21 від 29.04.2020 р.).
Враховуючи викладене, у відповідача виникло зобов'язання оплатити товар на суму 34 214,40 Євро відповідно до умов Контракту.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар не розрахувався.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 34 214,40 євро заборгованості за Контрактом № 4 від 24.10.2022 р., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 15.09.2023 р. еквівалентно 1 342 508,05 грн, підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з AGROTRADE INVEST Sp. z.о.о. (Єрусалимський проспект, 85/21, м. Варшава, 02-001, Республіка Польща (Alley Jerozolimskie 85/21, Warsaw 02-001, Poland, KRS 0000735462, BANK: Santander Bank Polska S.A., BANK ADDRESS: al. Jana Pawla II 17, 00-854 Warszaw, Poland, (EUR) IBAN: PL19109010140000000147524757, SWIFT: WBKPPLPP) на користь Приватного підприємства «Торгова компанія «Молімпекс» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Мазепи, 59, оф. 102, код ЄДРПОУ 35414234, валютні реквізити: Private Enterprise Company Molimpex, Address: 59, Ivan Mazepa str, Kremenchug, Poltava region, Ukraine, The identification code 35414234, BANK: OTP Bank JSC, BANK ADDRESS: 43 Zhylyanska Str., Kyiv, 01033, Ukraine) 34 214,40 євро заборгованості за Контрактом № 4 від 24.10.2022 р., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 15.09.2023 р. еквівалентно 1 342 508,05 грн, 20 137,62 грн судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
4. Зобов'язати позивача подати до суду у строк 20 днів з дня вручення рішення належним чином (нотаріально) засвідчений переклад польською мовою в трьох примірниках таких документів (для направлення відповідачу):
- рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2025р.;
- доручення про вручення судових документів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 24.09.2025 р.
Суддя О.С. Мацко