24 вересня 2025 року Справа № 915/57/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича Олександра Миколайовича від 23.09.2025 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника у справі
за позовом Приватного підприємства “ХЛІБОРОБ-АГРО» (56182, Миколаївська область, Баштанський район, с. Новоолександрівка (Новоолександрівська с/р), вул. Степова, буд. 34а, код ЄДРПОУ 32580165)
до відповідача: Фермерського господарства “НОВІ ЗОРІ» (57284, Миколаївська область, Вітовський район, с. Лимани, вул. Набережна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37895244)
про: стягнення заборгованості,
за участі: приватний виконавець Химич О.М.,
встановив:
Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 15.01.2023 (вх. №856/24 від 22.01.2024) про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №40 від 08.09.2021 в розмірі 1000000,00 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 15000,00 грн та витрат по професійну правничу допомогу в сумі 40000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.03.2024 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Фермерського господарства “НОВІ ЗОРІ» (57284, Миколаївська область, Вітовський район, с. Лимани, вул. Набережна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37895244) на користь Приватного підприємства “ХЛІБОРОБ-АГРО» (56182, Миколаївська область, Баштанський район, с. Новоолександрівка (Новоолександрівська с/р), вул. Степова, буд. 34а, код ЄДРПОУ 32580165) заборгованість за Договором №40 від 08.09.2021 про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 1 000 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 15000,00 грн.
На виконання рішення судом 24.04.2024 видано відповідний наказ.
23.09.2025 приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Химич О.М. звернувся до господарського суду з поданням про тимчасове обмеження керівника Фермерського господарства “НОВІ ЗОРІ» (код ЄДРПОУ 37895244) - громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України.
Відповідно до ч. 4 ст. 337 ГПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Ухвалою суду від 24.09.2025 судове засідання для розгляду подання державного виконавця призначено на 24.09.2025 о 12:00 год.
У судовому засіданні приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Химич О.М. підтримав подання від 23.09.2025.
На підставі ст. 233 ГПК України, судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частин ухвали.
Дослідивши подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Подання обґрунтовано посиланням на норми ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та ст. 377 ГПК України та мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича О.М. зведене виконавче провадження № 75785848, до складу якого входить: виконавче провадження № 75749724 із примусового виконання судового наказу по справі № 915/57/24, виданого 24.04.2024 Господарським судом Миколаївської області, яким встановлено стягнути з Фермерського господарства “НОВІ ЗОРІ» на користь Приватного підприємства “ХЛІБОРОБ-АГРО» заборгованості за Договором № 40 від 08.09.2021 про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 1 000 000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 15000,00 грн.; виконавче провадження № 75750184 із примусового виконання судового наказу по справі № 915/57/24, виданого 27.05.2024 Господарським судом Миколаївської області, яким встановлено стягнути з Фермерського господарства “НОВІ ЗОРІ» на користь Приватного підприємства “ХЛІБОРОБ-АГРО» 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Невиконання боржником жодної із вимог ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» при обізнаності боржника про розпочате примусове виконання; ігнорування керівником боржника вимог виконавця, ненадання ним документів; та факт переоформлення після відкриття виконавчого провадження права оренди на 16 земельних ділянок на інше, належне ОСОБА_2 товариство, є діями із навмисного, свідомого невиконання боржником/керівником боржника своїх обов'язків, що є підставою для тимчасового обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України у судовому порядку. Станом на дату направлення подання боржником рішення суду не виконано.
Надаючи оцінку доводам подання приватного виконавця про тимчасове обмеження керівника Фермерського господарства “НОВІ ЗОРІ» у праві виїзду за межі України, господарський суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно із ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК).
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК, особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Отже обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення.
За своєю суттю обмеження у праві виїзду за межі України є тим заходом, який застосовується судом по відношенню до фізичної особи - боржника у випадку вжиття виконавцем всіх можливих та залежних від нього заходів, спрямованих на виконання рішення суду, у разі, якщо вони залишились безрезультатними.
При цьому суд відзначає, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на особу, яка ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Невиконання зобов'язання може бути зумовлено об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.
При цьому господарський суд констатує, що з наданих приватним виконавцем документів вбачається відсутність у боржника будь-якого майна, в тому числі, грошових коштів та відсутня інформація про зареєстроване місце проживання.
Таким чином, підстав вважати, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язання, тобто має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин, на думку господарського суду відсутні.
Отже, приватним виконавцем у поданні не наведено обставин саме для застосування виключного заходу забезпечення виконання судового наказу, позаяк останні не свідчать про вжиття всіх залежних від нього заходів примусового виконання судового наказу.
При цьому, приватним виконавцем не вичерпано можливостей застосування до боржника заходів примусового приводу в порядку, передбаченому абз. 2 п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження».
Висновок щодо безрезультатності та неможливості розшуку майна чи встановлення (з'ясування) певних обставин є обґрунтованим лише тоді, коли приватний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (виконання рішення суду).
Поряд з цим із матеріалів виконавчого провадження, наданих приватним виконавцем не вбачається, що приватним виконавцем було дотримано періодичності перевірки майнового стану боржника відповідно до ч. 1, 8 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження».
Також, приватним виконавцем не подано суду доказів притягнення боржника до відповідальності за невиконання законних вимог виконавця або неявку без поважних причин за викликом виконавця, згідно норм ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ч.1 ст.5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
У відповідності до ч. 1-4 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ч. 5 ст.18 Закону).
Відповідно до ч. 1, 8 ст. 48 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону, розшук майна боржника виконавець організовує шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Таким чином, вчинення заходів направлених на примусове виконання рішення суду, включаючи заходи передбачені ст.18 Закону, не є абсолютним правом виконавця, а є його обов'язком, оскільки в контексті вимог цієї статті, виконавець саме зобов'язаний вживати передбачених Законом та всі можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону, встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
У даному випадку вжиття запропонованих приватним виконавцем заходів у вигляді обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України не ґрунтується на доведеному факті свідомого ухилення останнього від виконання рішення суду, внаслідок чого господарським судом не встановлено відповідності подання приватного виконавця в цій частині вимогам закону щодо виключності даного заходу.
Крім того, у відповідності до положень п. 1, 2 Розділу XIII Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 “Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за поданням державного або приватного виконавця, який відкрив відповідне виконавче провадження.
Подання формується в автоматизованій системі виконавчого провадження на бланку відповідного органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Подання має обов'язково містити:
- для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи - найменування суду, до якого надсилається подання;
- відомості про виконавче провадження (найменування, дата, номер виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, орган (посадова особа), який (яка) видав(ла) виконавчий документ, резолютивна частина рішення, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження, дата відкриття виконавчого провадження тощо);
- прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) боржника - фізичної особи, дату народження (число, місяць та рік);
- громадянство боржника - фізичної особи;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію і номер паспорта боржника - фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті;
- інформацію про перетинання боржником державного кордону України;
- обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань;
- резолютивну частину подання.
До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається з положень даної інструкції, приватним виконавцем до відповідного подання має бути додано: інформацію про перетинання боржником державного кордону України та обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань.
Приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що боржник здійснює виїзди за кордон, а у поданні не було зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника реально забезпечить виконання рішення суду, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.
Ураховуючи викладене в сукупності, господарський суд констатує, що правові підстави для задоволення подання приватного виконавця відсутні.
Керуючись ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича Олександра Миколайовича від 23.09.2025 про тимчасове обмеження керівника Фермерського господарства “НОВІ ЗОРІ» (код ЄДРПОУ 37895244) - громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України відмовити.
2.Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання та може бути оскаржена на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено і підписано 25.09.2025.
Суддя В.О.Ржепецький