79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.09.2025 Справа № 914/1317/25(914/2653/25)
Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали
позовної заяви: Акціонерного товариства «Галичфарм», м. Львів
до відповідача: Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» м. Київ
про: стягнення 241 865 669,99 грн. заборгованості
у межах справи № 914/1317/25
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент», м. Київ
про: банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293).
суддя Артимович В.М.
секретар судового засідання Тарас Ю.Р.
Представники сторін:
від позивача: Танцюра В.А.
від відповідача: Чумак К.І. (в режимі відеоконференції)
Ухвалою суду від 14.05.2025 було відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293); визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент» (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 3, ідент. код 43715128) до Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) у розмірі 479 262 055,12 грн, з яких: 479 159 775,12 грн - заборгованості (четверта черга), 102 280,00 грн - судового збору та авансування грошової винагороди арбітражному керуючому (перша черга); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293); введено процедуру розпорядження майном Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) строком на сто сімдесят календарних днів; призначено розпорядником майна Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 113 від 04.02.2013); офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) у встановленому законодавством порядку, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою суду від 27.08.2025 було визначено перелік та розмір визнаних вимог кредиторів Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293), які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника та призначено підсумкове судове засідання на 12.09.2025.
На адресу Господарського суду Львівської області 28.08.2025 надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Галичфарм» до відповідача Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» про стягнення 241 865 669,99 грн. заборгованості за договором № ГФ-КМП/01-2023 від 12.12.2022.
Ухвалою суду від 28.08.2025 справу № 914/1317/25(914/2653/25) за позовом Акціонерного товариства «Галичфарм» до відповідача Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» про стягнення 241 865 669,99 грн. заборгованості за договором № ГФ-КМП/01-2023 від 12.12.2022. прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в межах провадження у справі № 914/1317/23 про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм», судове засідання призначено на 17.09.2025.
Ухвалою суду від 01.09.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Галичфарм» про забезпечення позову у справі № 914/1317/25(914/2653/25) було відмовлено.
11.09.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі.
12.09.2025 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву.
15.09.2025 представником позивача подано відповідь на відзив та заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.
17.09.2025 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 17.09.2025 розгляд справи було відкладено на 24.09.2025.
22.09.2025 представником позивача подано додаткові письмові пояснення по справі.
22.09.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У судове засідання 24.09.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача підтримала раніше подане клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи. Представник позивача проти призначення експертизи заперечив.
Розглядаючи подане клопотання про призначення експертизи судом встановлено таке.
Клопотання відповідача мотивоване тим, що для встановлення дійсної суми заборгованості, а також прострочених сум і кожного відповідного періоду прострочення для нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення оплати, 3% річних й інфляційних втрат у випадках прострочення оплат, такі суми й періоди прострочення необхідно розраховувати по кожній окремій товарній накладній на поставку з урахуванням зменшення суми поставленого товару в зв'язку з поверненням товару, поставленого по такій накладній, або його оплати (часткової оплати). Зважаючи на тривалий період поставки товару (а саме з 16.03.2023 по 27.12.2024), за який позивач заявляє стягнення суми боргу, та враховуючи неодноразові повернення товару, часткові оплати за товар як протягом цього періоду, так і надалі протягом 2025 року, необхідність співвіднесення таких повернень, оплат з конкретними товарними накладними на поставку товару, якого стосуються такі оплати, повернення, вказані обставини на думку відповідача зумовлюють значну складність таких розрахунків та вимагають спеціальних знань для визначення дійсної суми заборгованості та сум штрафних санкцій (пені), 3% річних, інфляційних втрат згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Заперечуючи проти клопотання про призначення експертизи представник позивача наголошував на тому, що фактично, питання яке відповідач просить суд поставити на вирішення експерту зводиться до перевірки документального підтвердження заявлених позивачем вимог у справі, щодо стягнення заборгованості за договором, пені за порушення строків оплати за поставлений товар, а також 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу, що віднесено до компетенції суду в процесі оцінки ним наданих сторонами справи доказів при прийнятті рішення у справі. Окрім того, відповідачем в порушення п. 2 ч.1 ст. 99 ГПК України не було зазначено обставини, які унеможливлювали надання висновку експерта виконаного на його замовлення, що є окремою підставою для відмови в задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Відповідно до частини другої статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Суд зазначає, що клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи в частині встановлення розміру заборгованості за договором № ГФ-КМП/01- 2023 від 12.12.2022 року встановлюється судом на підставі поданих сторонами справи доказів (первинних документів) та не потребує спеціальних знань, в той час як обчислення пені, 3% річних та інфляційних втрат також не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що також віднесено до компетенції суду. Вказана позиція викладена в п.п. 8.8., 8.9. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 02 липня 2019 року по справі № 925/1641/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82860900) .
З огляду на наведене, суд дійшов висновку у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи відмовити.
Розглянувши позовні вимоги, дослідивши подані сторонами докази та заперечення судом встановлено наступне.
Між Акціонерним товариством «Галичфарм» (позивачем) та Акціонерним товариством «Київмедпрепарат» (відповідачем) було укладено договір № ГФ-КМП/ 01-2023 від 12.12.2022 року, відповідно до умов якого підприємство поставляє (передає у власність) покупцю лікарські засоби, дієтичні добавки, вироби медичного призначення, дезінфекуючі засоби та ветеринарні препарати згідно з додатком №1, який є невід'ємною частиною даного договору, а покупець взяв на себе зобов'язання здійснювати замовлення товару у підприємства відповідно до умов договору та забезпечувати своєчасне виконання платежів згідно з розділом 2 договору (п.п. а,d п.3.3. договору).
Пунктом 1.3. договору визначено, що асортимент та кількість товару, що є погодженими між сторонами, вказуються у товарних накладних (у випадку відстрочки платежу) та у рахунках-фактурах (у випадку попередньої оплати).
Товар поставляється підприємством окремими партіями на підставі замовлень покупця або на підставі рекомендованого замовлення, що надсилається підприємством на погодження покупцю (п.5.1. договору).
Згідно п.5.5. договору датою поставки товару покупцю сторони вважають дату, зазначену в товарній накладній. Право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання товарної накладної його уповноваженим представником.
У п. 2.2. договору вказано, що оплата за товар проводиться в національній валюті України. Днем здійснення платежу вважається день зарахування грошових коштів покупця на поточний рахунок підприємства.
Оплата за договором може здійснюватися на умовах 100% передоплати або відстрочки платежу (п.2.4. договору).
Відповідно до п.п.b п.2.4. договору оплата поставленого товару на умовах відстрочки платежу здійснюється в терміни, визначені сторонами у «Переліках товару підприємства» (додаток №1) та вказані в товарних накладних, що є невід'ємними частинами цього договору.
Ціна на кожну партію товару зазначається в товарних накладних з урахуванням знижок, вказаних в додатках/додаткових угодах до договору, що є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно додатку №1 до договору відтермінування платежу на товар підприємства становить 60 календарних днів з дати відвантаження, що вказана в товарній накладній підприємства.
На виконання положень договору АТ «Галичфарм» за період з 16.03.2023 по 27.12.2024 поставило покупцю товар на загальну суму 194 816 029,26 грн.
Товарні накладні, по яких у відповідача існує заборгованість, як первинні документи (є основними первинними документами, що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, що фіксують факт продажу товару згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») додано позивачем до позовної заяви.
10.06.2025 сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, про що складено Акт звірки взаємних розрахунків, яким підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем.
Позивачем було направлено відповідачу претензію вих. № 16-1176 від 23.06.2025, в якій було вказано про порушення відповідачем умов договору, вказано суму заборгованості, надано розрахунок суми боргу та пені за прострочення оплати.
На претензію позивача відповідач надав відповідь вих. № 06/1967 від 07.07.2025, якою визнав факт господарських правовідносин з позивачем, факт поставки підприємством товару та наявність кредиторської заборгованості перед позивачем.
Позиція позивача.
За твердженням позивача, станом на дату подачі позовної заяви сума протермінованої заборгованості становить 194 816 029,26 грн.
Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України та п. 4.2 договору позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 13 246 378,48 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 26 653 486,72 грн., та 3% річних в розмірі 7 149 775,53 грн., розрахунки яких додано до позовної заяви.
Позиція відповідача.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначав, що акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025-10.06.2025 містить інформацію лише про оплати за договором у відповідний період, однак в ньому не визначається, за які саме товари (поставлені по яким саме товарним накладним) за договором здійснювались такі оплати. В такому акті не міститься інформації, за які саме поставки (по яким саме накладним) визначена вказана в ньому сума заборгованості, а також не визначається, що така заборгованість є саме простроченою по конкретним накладним. Також такий акт охоплює період по 10.06.2025, разом з цим позов подано до суду 27.08.2025. Ні в позовній заяві, ні в доданих до неї документах не міститься інформації про взаєморозрахунки сторін по вказаному договору (зокрема, відомості про можливі повернення відповідачем раніше поставленого згідно з договором товару, право на яке надано згідно з п. 5.14. договору) за період після 10.06.2025 по дату позову.
Окрім цього, як вважає відповідач за своєю правовою природою акт звірки взаємних розрахунків у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської(их) операції(й), є технічним документом, що має лише інформаційний характер. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, зокрема поставки товарів, та не є належним доказом, який підтверджує суму простроченої заборгованості відповідача.
Разом з цим, сторони в п. 5.14. договору передбачили можливість повернення покупцем поставленого товару, а саме повернення товару від покупця до підприємства. Однак, як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви актів звірки взаємних розрахунків за договором за період 2023-2024 років, в таких міститься інформація про здійснені відповідачем повернення раніше поставленого товару. Проте, відповідні товарні накладні на повернення товару не додані позивачем до позовної заяви. В той же час, такі товарні накладні на повернення мають суттєве значення для правильного вирішення спору та встановлення дійсної суми заборгованості, оскільки вони є належними й допустимими доказами, які підтверджують зменшення суми заборгованості відповідача за договором.
Крім того, відповідач повідомив, що не має можливості надати оригінали або копії відповідних товарних накладних на повернення товару за договором у зв'язку з вилученням оригіналів первинної документації, зокрема й таких накладних, в ході обшуку в приміщеннях відповідача, проведеного 12.08.-13.08.2025, що підтверджується витягом з протоколу обшуку (додається), та відсутністю у відповідача копій таких вилучених документів.
Також відповідач заперечував щодо визнання ним свого боргу у відповіді на заявлену позивачем претензію вих. №06/1967 від 07.07.2025.
Оцінка суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має бути виконане належним чином і в установлений строк, а відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, спір між сторонами виник у зв'язку з укладенням та виконанням договору поставки № ГФ-КМП/ 01-2023 від 12.12.2022 року.
Так, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що в період з 16.03.2023 по 27.12.2024 позивач поставив покупцю, а останній прийняв товар на загальну суму 194 816 029,26 грн. Вказані обставини підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, копії яких долучено до матеріалів позовної заяви, а саме специфікаціями та товарними накладними з березня 2023 по грудень 2024.
Крім того, матеріали справи також містять акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 10.06.2025, з якого вбачається, що за даними АТ «Київмедпрепарат» станом на 10.06.2025 заборгованість на користь АТ «Галичфарм» становить 194 816 029,26 грн.
Щодо заперечень відповідача стосовно неналежності та недопустимості у якості доказу в даній справі акту звірки взаєморозрахунків, оскільки такий не є первинним бухгалтерським документом, суд зауважує на наступному.
Згідно п. 1-2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (п.1. ст.79 ГПК України).
З огляду на наведене акт звірки взаєморозрахунків є письмовим доказом і оскільки він складений за результатом проведення ряду господарських операцій, його зміст може вказувати на наявність заборгованості.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначає:
«Касаційний господарський суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо».
Крім того, у постанові від 04.12.2019 року у справі № 916/1727/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що: «Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.».
Відповідач також покликався на те, що ні у позовній заяві, ні у доданих документах не міститься інформація про взаєморозрахунки сторін, які мали місце після 10.06.2025. Проте, такі твердження не відповідають дійсності, оскільки позивачем до позову долучено виписку по контрагенту з рахунку АТ «Галичфарм» в АТ «ОТП Банк» за період з 01.01.2025 по 15.08.2025, з якої чітко вбачається, що остання оплата була здійснена відповідачем 06.02.2025 року.
У своєму відзиві відповідач також висловлює припущення про можливі повернення товару, які ніби то не враховані позивачем при розрахунку заборгованості та можуть свідчити про меншу суму боргу.
У даному контексті суд звертає увагу відповідача, що згідно ч.1. ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, відповідач наводить своє припущення, однак не підтверджує його жодними доказами. Більше того, усі повернення товару враховані при наданні розрахунків суми заборгованості, всі первинні бухгалтерські документи позивачем було належно оформлено та надано відповідачу. Крім цього, інформація до регістрів бухгалтерського обліку переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом (п.3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88), тож усією інформацією щодо повернень, відповідач має володіти у повному обсязі навіть у випадку вилучення таких документів правоохоронними органами, на що покликався відповідач.
Аналогічна позиція суду і щодо заперечення відповідача щодо невідповідності сум заборгованості за накладними № CD2300707 від 20.03.2023, № CD2301271 від 03.05.2023, № CD2301000 від 11.04.2023 року та № CD2301461 від 22.05.2023 року, також є безпідставними, адже зменшення суми заборгованості за вищезгаданими товарними накладними пов'язане із поверненням товару:
- за товарною накладною № CD2300707 від 20.03.2023 АТ «Галичфарм» було поставлено відповідачу товар вартістю 102 490,7 грн. Згодом відповідачем було повернуто товар вартістю 11 858,86 грн, що підтверджується товарною накладною № 042071-4-1-1-9022043-CD2300707 від 26.04.2023 та повернуто товар на суму 119,79 грн, що підтверджується товарною накладною №042071-4-1-1-8848842-CD2300707 від 04.04.2023. Тому, сума заборгованості, вказана в розрахунку, становить 90 512,05 грн;
- за товарною накладною № CD2301271 від 03.05.2023 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 1 113 576,07 грн, згодом відбулось повернення товару на загальну вартість 358 167,74 грн, що підтверджується товарною накладною № 043594-1-1-1-9204148- CD2301271 від 24.05.2023. Тому, сума заборгованості вказана в розрахунку, становить 755 408,33 грн;
- за товарною накладною № CD2301461 від 22.05.2023 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 889 467,88 грн, згодом відбулось повернення товару на загальну вартість 512,66 грн., що підтверджується товарною накладною № 044363-1-1-1-9258655- CD2301461 від 01.06.2023. Тому, сума заборгованості, вказана в розрахунку, становить 888955,22 грн;
- за товарною накладною № CD2301000 від 12.05.2023 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 728 704, 82 грн, згодом відбулось повернення товару на загальну вартість 2 755,37 грн., що підтверджується товарною накладною № 042923-3-1-1-9137844- CD2301000 від 12.05.2023. Тому, сума заборгованості, вказана в розрахунку, становить 725949,45 грн.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу відповідача у розмірі 194816029,26 грн. є підтверджена належними та допустимими доказами.
Щодо нарахування відповідачу господарських санкцій, суд зазначає таке.
Згідно ч.1.ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1. ст.549 ЦК України)
Відповідно до п. 4.2. договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець, за вимогою підприємства, виплачує останньому пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленого товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від несплаченої суми за кожний день прострочки. Загальний розмір пені не повинен перевищувати 10% від вартості неоплаченого товару.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
З урахуванням вказаних положень договору та норм діючого законодавства позивачем було нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 13 246 378,48 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 26 653 486,72 грн., та 3% річних в розмірі 7 149 775,53 грн.
Здійснивши перевірку наведених вище сум, суд констатує їх правильність та обгрунтованість, а відтак такі підлягають до задоволення у заявленому розмірі.
Підсумовуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином обгрунтував свої позовні вимоги, а відповідач не надав переконливих доказів в їх заперечення, а тому вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі стягнення з відповідача на користь позивача 194 816 029,26 грн. основного боргу, 13 246 378,48 грн. пені, 7 149 775,53 грн. 3% річних та 26 653 486,72 грн. інфляційних втрат.
Розподіл судових витрат.
Ухвалою суду від 28.08.2025 було задоволено клопотання позивача та відстрочено сплату судового збору за подання позову у розмірі 847 840,00 грн. до ухвалення судового рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відтак, враховуючи, що за наслідками розгляду спору суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, то судовий збір, сплату якого було відстрочено до ухвалення рішення у справі у розмірі 847 840,00 грн. покладається на відповідача та підлягає сплаті в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7, 48 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Галичфарм» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139, ідентифікаційний код 00480862) на користь Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) 194 816 029,26 грн. основного боргу, 13 246 378,48 грн. пені, 7 149 775,53 грн. 3% річних та 26 653 486,72 грн. інфляційних втрат.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139, ідентифікаційний код 00480862) 847 840,00 грн. витрат по сплаті судового збору в дохід Державного бюджету України.
4. Накази видати відповідно до ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 25.09.2025.
Суддя Артимович В.М.