ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/983/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/983/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" до Ліцею № 24 Івано-Франківської міської ради про стягнення 47 120,09 грн.
Суть спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Ліцею № 24 Івано-Франківської міської ради про стягнення 47 120,09 грн, з яких: 36 303,00 грн - основний борг, 4877,11 грн - пеня, 1061,16 грн - три проценти річних, 4878,82 грн - інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки лакофарбованої продукції № 1 від 22.07.2024 в частині здійснення оплати за поставлений товар.
За порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2025 для розгляду справи № 909/983/25 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/983/25; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, а також обґрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали від 14.08.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.
Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача - 14.08.2025 о 18:59.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" (далі також - постачальник/позивач) та Ліцеєм № 24 Івано-Франківської міської ради (далі також - покупець/відповідач) укладено договір поставки лакофарбованої продукції № 1 від 22.07.2024 (а.с. 8-9).
Зазначений вище договір укладений у письмовій формі, підписаний і скріплений печатками сторін, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю лакофарбовану продукцію за кодом ДК 021:201544810000-1-Фарби (надалі - товар) в асортименті, кількості і за ціною, що зазначена в видаткових накладних та відповідно в специфікації, що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти вищевказаний товар і оплатити його в порядку, передбаченому цим договором.
Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що передача товару від постачальника до покупця здійснюється за видатковою накладною, в якій вказується найменування товару, який постачається, його кількість і ціна.
Згідно з п. 2.5 договору право власності та всі ризики на товар переходять до покупця в момент отримання товару від постачальника та підписання видаткової накладної сторонами. Факт підписання покупцем видаткової накладної засвідчує відсутність в останнього претензій щодо кількості та асортименту товару.
Порядок розрахунків унормовано сторонами у розділі 3 цього договору.
Пунктом п. 3.1 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється відповідно до виставлених постачальником рахунків на оплату, шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту здійснення поставки товару (підписання сторонами видаткової накладної).
Відповідно до п. 3.2 ціна товару, що постачається за цим договором, становить 36 303, 00 грн, в т.ч. ПДВ 6050,50 грн.
Відповідальність сторін унормовано в розділі 5 цього договору.
Зокрема, пунктом 5.2 договору сторони погодили, що у разі затримки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, за кожний день порушення строків оплати від розміру невиконаного зобов'язання, до моменту погашення покупцем боргу в повному обсязі.
Згідно з п. 8.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань прийнятих на себе до спливу строку дії цього договору.
Перелік, кількість та ціна товару узгоджені сторонами в Специфікації № 1 від 22.07.2024 (Додаток №1 до Договору) (а.с. 9-10).
На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач здійснив поставку обумовленого договором товару на загальну суму 36 303, 00 грн (в т.ч. ПДВ 6050,50 грн), що підтверджується видатковою накладною № 2797211 від 22 липня 2024 року (а.с. 11) та товарно-транспортною накладною № Р2797211 від 22 липня 2024 р. (а.с. 12), які підписані та скріплені печатками сторін.
В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар не виконав.
З метою досудового врегулювання спору, 03.04.2025, позивачем на адресу відповідача направлено претензію на суму 46 289,38 грн, до якої додано розрахунок штрафних санкцій станом на 02.04.2025 (а.с. 13-14); докази направлення претензії та її отримання відповідачем наявні в матеріалах справи (а.с. 15-16). Проте зазначена вище претензія залишена без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Внаслідок укладення договору поставки лакофарбованої продукції № 1 від 22.07.2024 між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.
Судом встановлено, що зазначений вище договір укладений у письмовій формі, підписаний і скріплений печатками сторін, сторони погодили всі істотні умови договору та досягнули згоди щодо виконання умов останнього.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В порушення договірних зобов'язань відповідач свого обов'язку з оплати отриманого товару не виконав. Борг відповідача перед позивачем становить 36 303,00 грн. Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально. Доказів на спростування таких обставин відповідач не надав.
Відповідно до вимог статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.
За встановлених судом обставин, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 36 303,00 грн на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем.
У контексті викладеного, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, відповідно до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 36 303, 00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як встановлено судом, заборгованість за договором поставки лакофарбованої продукції № 1 від 22.07.2024 покупцем (відповідачем) не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару (період прострочення з 22.08.2024 до 12.08.2025), на підставі п. 5.2 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 4877,11 грн (з 22.08.2024 до 21.02.2025), три проценти річних в сумі 1061,16 грн (з 22.08.2024 до 12.08.2025) та інфляційні втрати в сумі 4878,82 грн (вересень 2024 - липень 2025).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що у разі затримки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, за кожний день порушення строків оплати від розміру невиконаного зобов'язання, до моменту погашення покупцем боргу в повному обсязі.
Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена зазначеною вище нормою сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відтак, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, нарахування позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат є правомірним.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.
Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних і встановив, що розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильний, зокрема пеню нараховано за шість місяців з моменту настання строрку оплати за товар.
У контексті наведеного, позов в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.
При цьому суд не вбачає підстав для зменшення розміру застосованої до відповідача неустойки (пені) згідно з положеннями ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.
Зазначеною вище нормою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд враховує, що відповідач порушив своє зобов'язання з оплати товару, не оплатив отриманий товар на час постановлення судом рішення, не навів суду причин, з яких він допустив таке прострочення виконання грошового зобов'язання, не подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та не надав жодних доказів свого майнового стану чи існування інших виняткових обставин, які б були підставою для зменшення розміру неустойки, передбаченого договором. Нарахована позивачем пеня не є надмірною порівняно із сумою основного зобов'язання, так як становить 13,43% від суми основного зобов'язання.
За таких обставин підстав для зменшення розміру передбаченої договором пені немає.
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Виробниче підприємство "Полісан" у повному обсязі.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 44313 від 12.08.2025 (а.с. 17).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 3028,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" до Ліцею № 24 Івано-Франківської міської ради про стягнення 47 120,09 грн задовольнити.
Стягнути з Ліцею № 24 Івано-Франківської міської ради (76008, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Хіміків, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 13654507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" (40000, Сумська обл., м. Суми, вул. Івана Піддубного, буд. 25; ідентифікаційний код юридичної особи: 32318370) заборгованість в сумі 36 303 (тридцять шість тисяч триста три) грн 00 коп. основного боргу, пеню в сумі 4877 (чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн 11 коп., три проценти річних в сумі 1061(одна тисяча шістдесят одна) грн 16 коп., інфляційні втрати в сумі 4878 (чотири тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн 82 коп. та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк