номер провадження справи 27/80/25
15.09.2025 Справа № 908/1411/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (вул. Коновальця Євгена, б. 29, м. Київ, 01113, ідентифікаційний номер юридичної особи 45546442)
до відповідача: Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» (вул. Металістів, буд. 1, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002, ідентифікаційний номер юридичної особи 08680075)
про стягнення 573 633 грн 96 коп.
за участю представників
від позивача: Гусельников М.О., адвокат, ордер серія АР № 1245143 від 10.06.2025
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Приватне підприємство “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» звернувся до суду з позовом до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» про стягнення 562 560 грн 00 коп. основного боргу, 8 438 грн 40 коп. інфляційного збільшення, 2 635 грн 56 коп. 3 % річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1411/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1411/25, присвоєно справі номер провадження 27/80/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Визначено відповідачу строк для подання до суду: заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали; для подання відзиву на позов, у порядку ст. 165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; для подання заперечень на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України (якщо такі будуть подані)) та документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив (але не пізніше 06.06.2025 включно).
20.06.2025 відповідач сформував в системі “Електронний суд» (зареєстровано 23.06.2025 вх. № 12753/08-08/25) відзив на позовну заяву відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, у прохальній частині відзиву відповідач просив суд:
- поновити Державному підприємству “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» строк на подачу відзиву по справі № 908/1411/25;
- призначити справу № 908/1411/25 за позовом Приватного підприємства “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» про стягнення 562 560 грн 00 коп. основного боргу, 8 438 грн 40 коп. інфляційного збільшення, 2 635 грн 56 коп. 3 % річних - до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов посилається на відсутність у штаті Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» юрисконсульта; укладання з фахівцем у галузі права - адвокатом Плецькою Ю.В. договору про надання правничої допомоги 06.06.2025; перебування керівника у відрядженнях з 15 по 17 травня 2025, з 20.05.2025 по 20.05.2025, з 30 травня по 01 червня 2025.
Ухвалою суду від 24.06.2025 клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено, прийнято відзив до розгляду. Задоволено клопотання Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» про розгляд справи № 908/1411/25 за правилами загального позовного провадження. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 15.07.2025.
23.06.2025 позивач сформував в системі “Електронний суд» відповідь на відзив (зареєстровано 24.06.2025 за вх. № 12903/08-08/25), просив суд відмовити у поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, повернути відзив відповідачу.
Ухвалою суду від 15.07.2025 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 30.07.2025.
Ухвалою суду від 30.07.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 27.08.2025.
27.08.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 27.08.2025 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 15.09.2025.
Судове засідання 15.09.2025 проводилось за допомогою підсистеми “Електронний суд» та фіксацією судового засідання vkz.court.gov.ua.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 562 560 грн 00 коп. основного боргу, 8 438 грн 40 коп. інфляційного збільшення, 2 635 грн 56 коп. 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державне підприємство “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» в порушення вимог діючого законодавства та умов договору не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару.
15.09.2025 відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В матеріалах справи міститься відзив відповідача, відповідно до якого відповідач зазначив про відсутність правових підстав для стягнення 573 633 грн 96 коп., зазначивши наступне. Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» (далі - Відповідач, Підприємство) здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 21.09.2020 № 3277/5. Відповідно до Статуту Підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України (Уповноважений орган управління), що здійснює управління ним безпосередньо або через міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань. Підприємство утворено з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільно корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також може мати знаки для товарів і послуг, що реєструються в порядку, встановленому законом. Майно Підприємства (виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності) є державною власністю і закріплено за ним праві господарського відання. В період військового стану Відповідач має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. В цей складний для нашої Держави період Відповідач надає послуги оборонного призначення, є виробником та постачальником малопомітної перешкоди типу МПП та спірального бар'єрного рубіжу типу «ЄГОЗА»; реалізує виконання ряду договорів, укладених з державними замовниками, такими як Міністерство оборонної промисловості, Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, Управління комунального господарства, Покровська міська рада, ВЧ НОМЕР_1 тощо. Статутом Підприємства передбачено 256 видів діяльності, в тому числі: виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин та інші. Джерелами формування майна Підприємства є доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності Підприємства (п.4.3 Статуту). Як випливає зі змісту позовної заяви, Приватне підприємство "МЕТ ТЕХ КОМПАНІ" (далі-Позивач) та Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально виконавчої служби України (N55)» Договір купівлі-продажу №Г4/184-25 від 07.03.2025, предметом якого було постачання Покупцю товару - "Кілки сталеві" у кількості 800 комплектів загальною вартістю 562560,00 грн. з ПДВ (далі - Договір). Від імені Покупця вказаний вище договір підписувався попереднім в.о. директора ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55» Гапоновим Сергієм Леонідовичем. Відповідач наголосив на тому, що він не здійснював жодних розрахунків за вказаним договором. Проте, документи, які б підтверджували якість поставленого товару, Позивачем надані не були. Відсутність актів приймання-передачі товару, на виконання договору, які підписані сторонами, скріплені печатками сторін, відсутність сертифікату відповідності на товар свідчить про відсутність в момент постачання продукції будь-яких супровідних документів. Відповідач вважає, що договір купівлі-продажу укладений з порушенням вимог діючого законодавства, його зміст суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, відповідно, даний правочини є недійсним. Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство "МЕТ ТЕХ КОМПАНІ" починаючи з дати формування - 28.03.2024 повноваження Директора виконує Мамонов Михайло Анатолійович. В той же час, Мамонов Михайло Анатолійович є співробітником ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», починаючи з 17.09.2019. Починаючи з 01.01.2025 згідно Наказу №92/ОС від 26.12.2024 ОСОБА_1 працює на умовах повного робочого часу. Починаючи з 20.01.2025 року згідно наказу №4/ОС від 14.01.2025 Мамонова М.А. переведено на посаду майстра виробничої дільниці виробничо-технічного відділу ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55». Зазначені обставини мали наслідком укладання Позивачем спірних договорів саме з підприємством, керівником якого є ОСОБА_1 , саме за його сприянням відбулось лобіювання укладання договорів на умовах, що є невигідними для Позивача, оскільки ціна продукції, яка є предметом договорів купівлі-продажу є значно завищеною в порівнянні з ринковими цінами, запропонованими іншими Постачальниками, укладання договорів з якими навіть не розглядалось колишнім керівником Позивача - ОСОБА_2 . Із вказаного випливає зловмисна домовленість між колишнім керівником Позивача та ОСОБА_1 , який перебував на момент укладання спірних договорів у трудових відносинах із Позивачем та одночасно на посаді керівника Відповідача, що мало наслідком привілейоване укладання договорів по завищеним цінам саме з Приватним підприємством "МЕТ ТЕХ КОМПАНІ". Оспорювані Договори укладено між пов'язаними юридичними особами, оскільки директор ПП "МЕТ ТЕХ КОМПАНІ" Мамонов М.А. на момент укладення спірних Договорів перебував та досі перебуває у трудових відносинах із ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», тобто спірні договору направлені на реалізацію інтересів однієї особи, що протирічить вимогам ст. 238 ЦК України. Відповідач також зазначив, що ціна бар'єрного загородження у закупівлі Запорізької ОДА виявилася на третину вищою, ніж у більшості інших замовників. Факт укладання між Приватним підприємством «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» та Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» фіктивних договорів купівлі-продажу між пов'язаними особами, з метою завищення вартості закупленої сировини та заволодіння бюджетними коштами, в т.ч. у спірного договору купівлі-продажу, має наслідком внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення №42024082020000025 за ч 4 ст. 191 Кримінального кодексу України.
Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив (сформований в системі «Електронний суд» 23.06.2025, зареєстрований 24.06.2025 № 12903/08-08/25), зазначив наступне. Виходячи зі змісту відзиву, Відповідач не заперечує: 1. Факт укладення між сторонами договору №Г4/184-25 (далі - Договір); 2. Факт здійснення поставки товару Позивачем у межах зазначеного Договору; 3. Вартість поставленого та отриманого товару в розмірі 562 560 грн 00 коп. Таким чином, Відповідач фактично визнає належне виконання Позивачем умов договору, не висловлює жодних претензій щодо кількості, якості та обсягу поставленого товару, а також визнає факт його отримання на узгоджену суму. Станом на момент подання цієї відповіді на відзив відсутні будь-які судові рішення, якими б було визнано недійсність даного Договору. Незважаючи на це, Відповідач наполягає на його недійсності, посилаючись на наступні обставини. Відповідач стверджує, що договір нібито був укладений пов'язаною особою - Мамоновим Михайлом Анатолійовичем, і через це була встановлена завищена ціна товару. Проте, доводи не підтверджені доказами і не відповідають критеріям, встановленим Податковим кодексом України. Відповідач не надав жодних доказів наявності перелічених ознак: ані документів, що підтверджують наявність контрольного пакета акцій чи вирішального впливу на органи управління підприємства, ані обставин фінансової залежності, ані рішення контролюючого органу ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», з якого виходить, що Мамонов М.А. здійснював фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи. Відповідач обмежився лише загальним посиланням на норми ПКУ, не навівши конкретних положень чи умов, на які він посилається. Також, Відповідач у своєму відзиві сам зазначає, що Мамонов Михайло Анатолійович починаючи з 17.09.2019 є лише співробітником ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», а починаючи з 20.01.2025 Мамонова М.А. переведено на посаду майстра виробничої дільниці виробничо-технічного відділу. Отже, твердження Відповідача про наявність пов'язаної особи є безпідставним відповідно до положень ПКУ та не може бути підставою для відмови у сплаті за договором. Відповідач, вважає що угода є недійсною із підстав що третя особа, контрагент юридичної особи діяла недобросовісно і нерозумно. Проте, ціна товару у договорі встановлена сторонами за їх вільним волевиявленням і відповідає ринковим умовам. Як уже зазначено, обидві сторони - дієздатні суб'єкти господарювання - мали право вільно погоджувати умови Договору. Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦКУ), а також з огляду на відсутність будь-якого іншого документального підтвердження недійсності цієї угоди, висновки Відповідача не можуть бути визнані судом обґрунтованими. Відповідач посилається на фіктивність договорів купівлі-продажу через наявність відкритого кримінальним провадженням № 42024082020000025 від 09.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та ухвалою слідчого судді у справі № 334/10622/24 (провадження №1-кс/334/243/25) про розгляд клопотання щодо проведення обшуку в межах вказаного кримінального провадження. Водночас самі по собі внесення відомостей до ЄРДР та/або матеріали кримінального провадження не спростовують і не доводять обставин справи, що розглядається у рамках господарського судочинства. За правилами ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, за відсутності обвинувального вироку посилання Відповідача на фіктивність договорів з обставин внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення та винесення ухвали слідчого судді є необґрунтованим.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив оригінали документальних доказів, які надав представник позивача в обґрунтування позовних вимог.
Заслухавши представників позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
07.03.2025 між Приватним підприємством “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (Продавець, позивач у справі) в особі заступника директора Морозової Олени Олександрівни та Державним підприємством “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» (Покупець, відповідач у справі) в особі в.о. директора Гапонова Сергія Леонідовича був укладений Договір № Г4/184-25 купівлі-продажу (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця продукцію, іменовану далі - Товар, а саме: кільце сталеве, одинця виміру - комплект, у кількості 800, ціна за одинцю товару (без ПДВ) - 586,00 грн, загальна вартість товару без ПДВ - 468800,00 грн, ПДВ - 93760,00 грн, всього з ПДВ - 562560,00 грн. Сума договору: 562560,00 грн з ПДВ; в ціну товару входять усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені стосовно товару (п.п. 1, 2.1, 2.2 Договору).
Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 4.1 Договору, постачання товару здійснюється Покупцем власним автотранспортом у 14 денний строк з дня отримання заявки від Покупця. Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність Покупця, що підтверджується відповідними документами (накладними). Відвантаження продукції здійснюється на умовах стовідсоткової попередньої оплати.
В п.п. 5.1 Договору визначено, що якість придбаного по даному Договору товару повинна відповідати чинним стандартам (ДСТУ), технічним умовам і повинна бути підтверджена відповідним сертифікатом якості, походження та висновками контрольно-аналітичної лабораторії.
Відповідно до п. 7.1 та п. 7.2 Договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6» та “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7». У випадку виявлення невідповідності кількості, якості, упакування, маркування вимогам Держстандарту та іншої нормативно-технічної документації, зобов'язаний забезпечити належне збереження товару і негайно викликати представника Продавця для участі в подальшому прийманні товару.
Всі суперечки, які виникають між сторонами при виконанні цього договору або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів та пред'явлення письмових претензій, а у випадку неможливості їх вирішення - в Господарському суді (п. 10.1 Договору).
Згідно з п. 11.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року.
Матеріали справи свідчать, що за видатковою накладною № 61 від 07.03.2025, яка підписана сторонами та скріплена печатками, Постачальник (позивач) передав, а Покупець (відповідач) прийняв товар - кільце сталеве, кількість - 800 комплектів, загальною вартістю 562560,00 грн з ПДВ.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № Г4/184-25 від 07.03.2025 в частині оплати за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (до ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
В ч.ч. 1-3 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 689 ЦК України).
В ч. 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст. 693 ЦК України).
З положень ч. 1 ст. 530 ЦК України слідує: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В ч. 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено судом вище, за видатковою накладною № 61 від 07.03.2025 позивачем був поставлений відповідачу товар, обумовлений Договором купівлі-продажу №Г4/184-25 від 07.03.2025 за погодженою сторонами ціною, на загальну суму 562 560,00 грн з ПДВ.
Відповідач факт отримання товару за вказаною видатковою накладною не заперечив.
В пункті п. 4.1 Договору визначено, що відвантаження продукції здійснюється на умовах стовідсоткової попередньої оплати.
Проте, як зазначив позивач у позові, на час передачі товару Покупцю грошові кошти на оплату товару на рахунок Продавця не находили; зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідач не виконав. Відповідачем протилежного не доведено.
В силу приписів ст. 692 ЦК України покупець в будь-якому разі зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Згідно з п. 3.2 Договору, датою поставки товару, є дата, коли товар був переданий у власність Покупця, що підтверджується відповідними документами (накладними).
Таким чином, надані позивачем докази підтверджують факт поставки товару відповідачу на загальну суму 562560,00 грн, який відповідач прийняв, що є підставою для здійснення оплати отриманого ним товару на вказану суму.
Посилання відповідача на те, що позивачем не були надані документи, які б підтверджували якість поставленого товару, а також на відсутність підписаних актів приймання-передачі товару є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів повідомлення позивача щодо настання обставин (невідповідності якості, упакування тощо) відповідно до умов пункту 7.2 Договору, не надано доказів складання акту про відсутність документів, що засвідчують якість продукції, як то передбачено п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7.
Крім того, як було зазначено вище, товар був поставлений за видатковою накладною, що не суперечить умовам Договору.
Стосовно посилання відповідача на недійсність Договору купівлі-продажу, який, за його твердженням, укладений пов'язаними особами на невигідних для відповідача умовах, за завищеними цінами на товар, суд зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України на обґрунтування своєї позиції.
В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Відповідач, посилаючись на підпункт 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України, не надав жодних доказів пов'язаності сторін Договору № Г4/184-25 від 07.03.2025, зокрема, через володіння 25% і більше корпоративних прав чи акцій іншої особи, через контроль над її органами управління (призначення виконавчих органів чи більшості складу колегіального органу), через фінансову залежність (сума позик або фінансової допомоги від однієї особи стосовно іншої перевищує власний капітал більше ніж у 3,5 рази) або через родинно-сімейні зв'язки між особами, як то визначено в підпункті 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Крім того, Договір № Г4/184-25 купівлі-продажу від 07.03.2025 укладений Приватним підприємством “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» в особі заступника директора Морозової Олени Олександрівни.
Щодо зазначення відповідачем про те, що факт укладення фіктивних договорів купівлі-продажу між пов'язаними особами (Мамоновим М.А.) з метою завищення вартості закупленої сировини та заволодіння бюджетними коштами, в т.ч. за спірним договором купівлі-продажу, має наслідком внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024082020000025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, то відповідний факт може бути підтверджений лише вироком суду в кримінальному провадженні.
Належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу за отриманий товар відповідач суду не надав. Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар у заявленому до стягнення розмірі матеріали справи не містять.
Відносно посилання відповідача на укладення Договору за завищеною ціною суд зазначає, що в силу приписів ст. 627 ЦК України, сторони мають право вільно укладати договори, обирати контрагентів і визначати умови договору з урахуванням законів, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості. Належних доказів невідповідності ціни договору ринковим умовам суду не надано.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 562 560 грн 00 коп. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, позивачем також заявлені до стягнення з відповідача 2 635 грн 56 коп. 3 % річних за період прострочення з 07.03.2025 по 02.05.2025 та 8 438 грн 40 коп. інфляційних втрат за період прострочення: березень 2025 року.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.
Заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Факт порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Перевіривши наведені позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що їх здійснено правильно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 438 грн 40 коп. підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.
Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.
Відповідно до видаткової накладної № 61 від 07.03.2025 відповідачем отримано товар на суму 562 560 грн 00 коп. та не здійснено його оплату. Строк оплати прострочено з 08.03.25 у відповідності до ст. 692 ЦК України.
Судом перевірено розрахунки позивача за ст. 625 ЦК України, та встановлено, що з урахуванням правильної дати прострочення зобов'язання, тобто з 08.03.2025, нарахування 3% річних має здійснюватись за період з 08.03.2025 по 02.05.2025 і до стягнення підлягає 2 589 грн 32 коп. 3% річних.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції» зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
Позивач надав докази в підтвердження наявності заборгованості.
Відповідач не спростував доводи позивача, не надав доказів оплати заборгованості у спірному періоді.
Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного підприємства “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» (вул. Металістів, буд. 1, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002, ідентифікаційний номер юридичної особи 08680075) на користь Приватного підприємства “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (вул. Коновальця Євгена, б. 29, м. Київ, 01113, ідентифікаційний номер юридичної особи 45546442) 562 560 (п'ятсот шістдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 2 589 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 32 коп. 3 % річних, 8 438 (вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн 40 коп. інфляційних втрат, 8 603 (вісім тисяч шістсот три) грн. 87 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити
Рішення оформлено та підписано 25.09.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.