номер провадження справи 26/32/25
28.08.2025 Справа № 908/703/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали справи
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІМ МІТАЛ КОМ», код ЄДРПОУ 43074332 (46008 Україна, м. Тернопіль, вул. Гайова, буд. 48-А)
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІНАЙС +», код ЄДРПОУ 45174907 (69095 Україна, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 43)
про банкрутство
Представники сторін не з'явились
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.04.2025р. відкрито провадження у справі № 908/703/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІНАЙС +», код ЄДРПОУ 45174907; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІМ МІТАЛ КОМ» до боржника у розмірі 700 000,00 грн, та 30 280,00 грн судового збору за подання до суду заяви; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 2055 від 14.01.2022); попереднє засідання суду призначено на 05.06.2025 об 11-15.
На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення за № 75891 від 24.04.2025р.
Ухвалою від 05.06.2025 віднесено кредиторські вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІМ МІТАЛ КОМ» у розмірі 700 000,00 грн основного боргу до четвертої черги задоволення, 30 280,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство - до першої черги задоволення; підсумкове засідання суду призначено на 08.07.2025 о 15-00.
Постановою суду від 08.07.2025 року припинено процедуру розпорядження майном Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІНАЙС +», код ЄДРПОУ 45174907 (69095 Україна, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 43) та припинено повноваження арбітражного керуючого Литвиненка С.С. як розпорядника майна; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІНАЙС +», код ЄДРПОУ 45174907 (69095 Україна, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 43) та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 2055 від 14.01.2022).
На офіційному веб-порталі судової влади України 11.07.2025р. за № 76597 розміщено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Ліквідатором банкрута подано до господарського суду Запорізької області звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури.
Ухвалою суду від 07.08.2025 для розгляду поданих документів призначено судове засідання на 28.08.2025.
Представники сторін своїм правом на участь у судовому розгляді справи 28.08.2025р. не скористалися, у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Справа розглядається відповідно до приписів ст. 202 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд зазначає про таке.
Згідно зі статтею 65 Кодексу України з процедур банкрутства, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду (а в разі ліквідації страховика або кредитної спілки - також до Національного банку України) звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів.
Про час і місце судового засідання, в якому мають розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та кредиторів.
Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.
Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний окремо зазначити такі майнові активи у ліквідаційному балансі та подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
Виявлення після закриття провадження у справі про банкрутство майна банкрута, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, є підставою для поновлення господарським судом провадження у справі за клопотанням учасника справи.
У разі якщо провадження у справі про банкрутство не було поновлено, таке майно банкрута за рішенням господарського суду переходить у власність відповідної територіальної громади або у державну власність, за умови що боржник є державним підприємством або господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд постановляє ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Кодексом.
Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника, та за потреби скликає загальні збори чи засідання відповідного органу і продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до їх призначення в установленому порядку.
Господарський суд може постановити ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишок її майнових активів є меншим, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.
Ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, законодавством передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом, та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком усіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.
Судом установлено, що Аналіз фінансово - господарської діяльності ТОВ «ДІНАЙС +», передбаченого Кодексом України з процедур банкрутства показав, що підприємство не має можливості відновити свою платоспроможність.
Крім того, відповідно до абзацу 7 пункту 4 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо виявленні ознак неплатоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 року №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 року №1361) неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. З урахуванням зазначеного визначення при оцінні товариства з позиції неплатоспроможності перш за все слід встановити неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання. Однак, відсутність у ліквідатора фінансової документації не дає можливості зробити висновок про спрямованість змін та їх вплив на стан платоспроможності підприємства.
Зважаючи па той факт, що у підприємства за період з 03.04.2022 року по 03.04.2025
року, підприємство не звітувало про свою діяльність до відповідних органів, проведення детального аналізу не можливо.
Ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства на підприємстві через відсутність документів фінансово - господарської діяльності шлях розрахунків коефіцієнтів встановити не можливо.
Аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до Банкрутства або фіктивного банкрутства.
Відповідно до п.п.3.2. Методичних рекомендацій визначення ознак доведення до банкрутства може бути здійснено у разі, коли в суді була розпочата справа щодо банкрутства підприємства та є ознаки неправомірних дій відповідальних осіб боржника, і які призвели його до фінансової неспроможності.
Ознаками доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі.
Насамперед необхідно визначити, чи змінився рівень забезпечення зобов'язань кредиторів за період, що аналізується. У разі коли такі зміни мали місце, потрібно з'ясувати умови укладення, виконання договорів, відповідно до яких сталися ці зміни.
Рівень забезпечення зобов'язань кредиторів характеризується такими показниками:
- забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов'язань);
- забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами (відношення
оборотних активів до суми зобов'язань боржника);
- розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та його зобов'язань).
У разі коли було встановлено, що вищезазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, необхідно з'ясувати, за умови виконання яких саме договорів це сталося. Ці договори слід перевірити на відповідність ринку товарів та послуг щодо кон'юнктури (ціни, обсягу продажу, якості, конкретності), а також перевірити вигідність умов виконання договорів для боржника.
На підставі результатів аналізу заповнюється таблиця 3 “Показники, щодо аналізу для виявлення ознак доведення до банкрутства» (додаток 4).
Економічними ознаками дій щодо доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану.
З урахуванням наявної інформації щодо порядку формування умов поточної і критичної неплатоспроможності, та як наслідок тяжкого фінансового становища ТОВ «ДІНАЙС +», не було встановлено фактів та не було виявлено підстав для визначення вини його єдиного учасника, який виконував функції його керівника ( ОСОБА_1 ), в доведенні ТОВ «ДІНАЙС +» до банкрутства.
У відповідності до ч. 2 ст. 61 Кодексу про банкрутство, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Згідно з принципом «зняття корпоративної вуалі» (corporate veil), з метою захисту добросовісного кредитора при певних обставинах обмежена відповідальність юридичної особи ігнорується, а спричинені збитки стягуються з реальних власників боржника чи контролюючих осіб. Така відповідальність застосовується коли засновники використовують створені ними компанії як прикриття («вуаль») для порушення законодавства, нанесення шкоди кредиторам і отримання особистих вигід. Наприклад, для виведення активів на іншу особу, ухилення від сплати податків та вчинення шахрайських дій. У таких випадках кажуть, що юридична особа не має самостійності, а є «продовженням» свого власника (його alter ego).
В ході розгляду справи про банкрутство ТОВ «ДІНАЙС +» було встановлено, що ліквідаційна маса не сформована, оскільки у боржника відсутні будь-які активи, за рахунок яких вона могла би бути сформована.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.01.2018 по справі № 923/862/15, необхідними критеріями, які є обов'язковими для притягнення особи до субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства, є:
- підписання завідомо невигідних для юридичної особи договорів;
- діяння, що грубо суперечать вимогам належного господарювання;
- необгрунтована сплата грошових коштів;
- безпідставна передача третім особам майна;
- заплутування звітності, знищення документів або інформації;
- дії, що довели юридичну особу до банкрутства та завдали великої матеріальної шкоди державі чи кредитору (п'ятсот і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян).
Також в наведеній постанові Верховний Суд зробив висновок, що діюче законодавство України не пов'язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб, згідно з ч. 2 ст. 61 Кодексу про банкрутство, з обов'язковою наявністю вироку/вироків відносно таких осіб.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, що викладені в постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14 та від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15.
Відповідно до п. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, ч. 2 ст. 61 Кодексу про банкрутство має власну диспозицію (зміст) правопорушення: «банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржник». Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення.
Така правова позиція наведена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17.
За приписами ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутство або умисне доведення до банкрутства.
Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, наділений, як ліквідатор так і кредитори банкрута, після завершення реалізації майна.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом».
Під час процедури розпорядження майном та ліквідаційної процедури арбітражним керуючим Литвиненко С.С. не було встановлено:
- підписання завідомо невигідних для юридичної особи договорів; діяння, що грубо суперечать вимогам належного господарювання; необгрунтована сплата грошових коштів
безпідставна передача третім особам майна; заплутування звітності, знищення документів або інформації.
З огляду на відсутність у ліквідатора ТОВ «ДІНАЙС +» будь-яких відомостей, що можуть свідчити про ознаки неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його фінансової неплатоспроможності, тому ліквідатором не вживалось дій з подання Заяв про притягнення до субсидіарної відповідальності третіх осіб.
Після повідомлення про визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури заяв про проведення санації Боржника на адресу ліквідатора та суду не надходило. Заяви з конкурсними кредиторськими вимогами до Боржника (подані із пропуском строку) та поточними кредиторськими вимогами на адресу ліквідатора та суду не надходили.
У зв'язку з відсутністю у ТОВ «ДІНАЙС +» майна, майнових прав (ліквідаційної маси), об'єкти ліквідаційної маси не реалізовувались, договори купівлі-продажу не укладались, копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури відсутні.
Ліквідатором складено ліквідаційний баланс, в якому в розділі пасивів відображено кредиторську заборгованість, включену до реєстру вимог кредиторів, а в розділі активів відображено їх повну відсутність.
Вимоги кредиторів не задоволені за недостатністю майна, у відповідності до ч.7 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства вважаються погашеними.
Згідно з матеріалами справи та документами, що підтверджують проведену ліквідаційну процедуру, рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки за боржником не зареєстровані, виконавчі документи на виконанні в органах ДВС не перебувають.
Зазначені запити та отримані відповіді досліджені в судовому засіданні і долучені до матеріалів справи.
Розглянувши наданий звіт ліквідатора та матеріали ліквідаційної процедури, суд вважає, що ліквідатором вжито всіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури.
Отже, проведеною ліквідатором роботою встановлено, що майно банкрута, за рахунок якого можливо було б погасити кредиторську заборгованість, відсутнє, що підтверджено матеріалами ліквідаційної процедури.
У ліквідаційному балансі підприємства-банкрута відображено відсутність майнових активів.
Господарський суд дійшов висновку, що ліквідатором в повній мірі виконані обов'язки з розшуку кредиторів банкрута та виявленню майна (активів) банкрута.
Пунктом 7 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, оскільки за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не виявлено майна, за рахунок якого можливе погашення повністю кредиторських вимог, підприємницька діяльність товариства припинена, що відображено у ліквідаційному балансі, господарський суд приймає рішення про ліквідацію юридичної особи-банкрута та закриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені у встановлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Керуючись ст.ст. 2, 60, 65, 90 Кодексу України з процедур банкрутства ст.ст. 12, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІНАЙС +», код ЄДРПОУ 45174907 (69095 Україна, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 43).
Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІНАЙС +», код ЄДРПОУ 45174907 (69095 Україна, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 43) - ліквідувати.
Провадження у справі закрити.
Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені у встановлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 25.09.2025р. Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст. ст. 256-259 ГПК України.
Суддя О.О. Юлдашев