61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
22.09.2025 Справа №905/619/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, 1, код ЄДРПОУ 03361075)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Скорикова Вячеслава Петровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 342908,83 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Білогубова В.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Шипенко М.С. - адв.
від відповідача: не з'явився
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.09.2025 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до Фізичної особи-підприємця Скорикова Вячеслава Петровича задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 176168,80 грн, 85485,05 грн пені, 16471,74 грн 3% річних, 64783,24 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.ч.1-3 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст.221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України).
У попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» зазначало, що позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4114,91 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн (у суді першої інстанції).
Крім того, у судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулось 04.09.2025, позивач вказував, що остаточний розрахунок та відповідні докази понесення витрат на оплату послуг правника будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом у розглядуваному спорі.
12.09.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 12.09.2025 представника Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про ухвалення додаткового рішення по справі №905/619/25, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 38323,50 грн, судовий збір у розмірі 4114,91 грн.
З метою підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу заявник представив суду, зокрема, договір №118-П/24 від 30.12.2024 щодо надання послуг з професійної правничої допомоги, додаткову угоду №1 до договору №118-П/24 від 30.12.2024, акти наданих послуг до договору про надання правової допомоги №118-П/24 від 30.12.2024, платіжні інструкції та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №905/619/25.
Ухвалою суду від 15.09.2025 розгляд заяви було призначено на 22.09.2025. Присутність учасників розгляду заяви у судовому засіданні визначена не обов'язковою.
Представник позивача у судове засідання 22.09.2025 з'явився, наполягав на задоволенні заяви.
Представник відповідача у судове засідання 22.09.2025 не з'явився, судом не викликався. Заперечень щодо заяви не подав, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не заявив.
Згідно з ч.4 ст.244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За приписами ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Зважаючи на те, що у рішенні суду від 11.09.2025 не вирішувалось питання щодо судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на надходження заяви позивача, суд дійшов висновку про необхідність прийняття додаткового рішення у справі №905/619/25.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», суд зазначає про наступне:
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом ч.4 ст.126 вказаного кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень ч.ч.5, 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку, дії, бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Разом з тим, відповідно до правового висновку, який викладений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Надаючи оцінку доказам, які наявні у матеріалах справи на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає про наступне:
Відповідно до розрахунку розміру винагороди за актами наданих послуг №6/4 від 30.06.2025, №7/5 від 31.07.2025, №8/4 від 29.08.2025, №9/1 від 11.09.2025, загальна сума послуг становить 38323,50 грн, із розрахунку 2643 грн за 1 год., з яких:
1) ознайомлення з наданим клієнтом в роботу Адвокатського бюро документами (у т.ч. первинними), які стосуються заборгованості Фізичної особи-підприємця Скорикова Вячеслава Петровича перед клієнтом за договором розподілу природного газу 153-т (листування, акти наданих послуг, рахунки на оплату, докази їх направлення споживачу, тощо). Здійснення розрахунку заборгованості за договором розподілу природного газу за період березень 2022 - травень 2025, аналіз стану розрахунків між сторонами, аналіз платіжних доручень та виписок з банківських установ. Здійснення розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за договором окремо за кожним із місяців заборгованості, у т.ч. з урахуванням часткового погашення заборгованості споживачем (33 періоди (місяці) нарахування). Формування правової позиції, підготовка (формування, написання) позовної заяви про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 342908,83 грн за договором розподілу природного газу 153-т за період березень 2022 - травень 2025, формування пакету документів, які підтверджують вимоги за позовом - додатків до позовної заяви (у т.ч. копіювання, сканування, друк, об'єднання/роз'єднання документів в електронному вигляді), направлення копії позовної заяви з додатками Фізичній особі - підприємцю Скорикову Вячеславу Петровичу у зв'язку із відсутністю у нього зареєстрованого кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та фактичне подання позовної заяви через підсистему ЄСІТС «Електорнинй суд» до Господарського суду Донецької області - 10 год.;
2) ознайомлення з відзивом на позовну заяву, вивчення його доводів та аргументів, пошук та аналіз судової практики Верховного Суду з порушених у відзиві питань, формування правової позиції, підготовка, складання, та подання до Господарського суду Донецької області 17.07.2025 відповіді на відзив із аргументованими відповідями на всі порушені у відзиві питання (заперечення) з попереднім направленням засобами поштового зв'язку копії відповіді на відзив фізичній особі - підприємцю Скорикову Вячеславу Петровичу - 3 год.;
3) представництво інтересів клієнта у судовому засіданні (підготовче), що призначене на 14.08.2025 у Господарському суді Донецької області: підготовка до судового засідання та участь у підготовчому засіданні, надання пояснень та висловлення позиції по суті спору та заперечень щодо позиції відповідача, висловленої у відзиві на позовну заяву, участь у обговоренні питань, що виникли в ході проведення підготовчого засідання - 1 год.;
4) представництво інтересів клієнта у судовому засіданні (по суті), що призначене на 04.09.2025 у Господарському суді Донецької області: підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні, надання пояснень та підтримання позиції позивача по суті спору, надання пояснень щодо доказів у справі та участь у судовому засіданні, призначеному судом на 11.09.2025 - 0,5 год.
Стосовно п.п.3-4, слід зазначити, що представник позивача був присутній (у режимі відеоконференції) у судових засіданнях: 14.08.2025, 04.09.2025 та 11.09.2025.
Підсумовуючи викладене, дослідивши надані позивачем докази, якими підтверджується понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи фактичний обсяг наданих послуг та ціну позову, з огляду на відсутність заперечень відповідача, вищенаведені висновки суду, суд вважає доцільним відшкодувати витрати позивача на правничу допомогу за рахунок відповідача на суму 38323,50 грн ((10 год. + 3 год. + 1 год. + 0,5 год.) * 2643 грн).
Щодо судових витрат у вигляді судового збору суд зазначає наступне.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» були задоволені повністю, з огляду на те, що при ухваленні рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2025 у справі №905/619/25 не було вирішено питання розподілу сплаченого позивачем судового збору, такий збір в сумі 4114,91 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 129, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скорикова Вячеслава Петровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, 1, код ЄДРПОУ 03361075) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38323,50 грн та судовий збір в сумі 4114,91 грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини додаткового рішення складено 22.09.2025.
Повний текст додаткового рішення складено 25.09.2025.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця