вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4547/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" м. Київ в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Дніпро
до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради, м. Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення 1 394 924, 90 грн, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" м. Київ в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради заборгованість у розмірі 1 394 924, 90 грн., з якої: 1 359 467, 02 грн. основна заборгованість, 32 329, 24 грн. пеня, 3 128, 64 грн. 3% річних.
Cудові витрати просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу № 09420NHXR3AT016 від 17.10.2023 в частині здійснення оплати за надані послуги за розподіл газу у червні 2025 року.
20.08.2024 від представника позивача до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
04.09.2025 від Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач зазначає, що Комунальне підприємство "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради визнає, що Позивач виконав свої договірні зобов'язання в повному обсязі і надав послуг з розподілу природного газу Відповідачу у червні 2025р. на загальну суму 1 359 467,02 грн., що в повній мірі знайшло своє відображення у акті про надані послуги з розподілу природного газу, які позивач додав до позовної заяви. В наявності заборгованість в розмірі 1 359 467,02 грн., яку відповідач визнає.
Зважаючи на неоплату відповідачем наданої позивачем послуги з розподілу природного газу, керуючись пунктом 8.2 Договору нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, та яка, станом на дату звернення до суду із позовом складає суму у розмірі 32 239,24 коп.
Відповідач погоджується із сумою нарахованої позивачем пені (її арифметичним розрахунком) та з періодом її нарахування, однак несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором, зумовлено тяжким фінансовим станом відповідача, викликаний незалежними від нього економічними обставинами. Заявлений до стягнення розмір пені визнає частково в сумі 3 232,92 грн. Визнає вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 3 128,64 грн.
До відзиву на позовну заяву відповідачем додано клопотання про зменшення розміру пені в якому просить суд зменшити розмір стягуваної пені до 10 відсотків від заявленої суми, а саме стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 3 239,92 грн. та відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача пені у розмірі 29 089,32 грн.
Відповідач у справі просить суд зменшити розмір пені на 90 (дев'яносто) відсотків від заявленої до стягнення суми та врахувати такі обставини:
1) Відповідач по справі є єдиним постачальником та виробником теплової енергії для забезпечення потреб споживачів м. Жовті Води комунальної послуги з централізованого опалення;
2) Відповідачем вживаються усі можливі заходи, які спрямовані на покращення фінансово-економічного стану Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради;
3) Відповідачем у справі визнаються нарахування 3 % річних, які частково компенсують несвоєчасні розрахунки;
4) Невиконання в повному обсязі з боку Держави фінансових зобов'язань щодо перерахування коштів теплопостачальній організації (відповідачу) відповідно до нормативно-правових актів;
5) Заборона на законодавчому рівні підняття тарифу на послугу з теплопостачання;
6) Підприємство (відповідач) згідно Розпорядження начальника обласної військової адміністрації (м. Дніпро) від вересня 2024 року визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності в особливий період.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", як і відповідач, є підприємством (об'єктом) критичної інфраструктури, у відповідності до Закону України від 16.11.2021 року № 1882-IX "Про критичну інфраструктуру". Крім того, будучи на 100% тарифним підприємством, позивач виконує всі роботи за рахунок коштів тарифної виручки, у той час, як витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів на предмет їх ймовірного пошкодження ворожими диверсійними групами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач використав надані законом права на подання відзиву на позов, позивач використав надане законом право на подання відповіді на відзив матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
17.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (Оператор ГРМ) та Комунальним підприємством "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради (споживач) укладений договір розподілу природного газу № 09420NHXR3AT016 від 17.10.2023 року. Сторонами підписано додаток 2 до договору - заяву-приєднання до умов договору (для споживача, що не є побутовим).
Відповідно до пункту 1.1. договору типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3. договору).
За цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1. Договору).
Відповідно до пункту 5.4. порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.
Після запровадження особистого кабінету на сайті Оператора ГРМ споживач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об'ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період.
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1. договору).
Тариф встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта Споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (пункт 6.2. договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 6.4. договору).
Згідно пункту 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.
Споживач має право здійснювати оплату за Договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Відповідно до пункту 6.8. договору надання Оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 7.4. договору).
Цей договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1 договору).
17.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" та Комунальним підприємством "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради підписано заяву-приєднання № 09420NHXRЗАТ016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (додаток 2 до типового договору розподілу природного газу) відповідно до якої Комунальне підприємство "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради приєднуюсь до умов Договору з такими нижченаведеними персоніфікованими даними Персональний EIC-код як суб'єкта ринку природного газу (зазначається після присвоєння Оператором ГРМ) 56XQ0000NHXR300A, строк надання послуги з 01.10.2023.
02.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" було виставлено Комунальному підприємству "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради рахунок на оплату (розподіл газу) №5840 від 02 травня 2025 року на загальну суму 1 359 467,02 грн., номенклатура Послуга з розподілу природного газу. Попередня оплата за Червень 2025 р. кількість 889 118, 40 м.куб.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" зазначає про те, що його підприємством було надано Комунальному підприємству "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради у період червня 2025 року послуги розподілу природного газу за спірним договором на загальну суму 1 359 467,02 грн., що підтверджується актом наданих послуг № 37211 про надані послуги з розподілу природного газу від 30.06.2025, відповідно до якого була надана послуга з розподілу природнього газу в кількості 889 118, 40 м.куб., всього з ПДВ 1 359 467,02 грн.
11.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради із вимогою №ДннФ 100/16.3- ВИХ-7473-25 від 11.07.2025 яким вимагає перерахувати у семиденний строк з моменту одержання даної вимоги суму заборгованості в розмірі 12 907 838,04 гри., а урахуванням липня місяця 2025 року - 14 207 305,06 грн., (Чотирнадцять мільйонів двісті шістдесят сім тисяч триста п'ять гривень. 06 коп.) за наступними реквізитами.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" посилається на неналежне виконання Комунальним підприємством "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради зобов'язань за договором розподілу природного газу № 09420NHXR3AT016 від 17.10.2023, в частині оплати наданих послуг з розподілу природного газу за червень 2025 року, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 1 359 467,02 грн, 32 329, 24 грн пені, 3 128, 64 грн три відсотки річних.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору розподілу природного газу № 09420NHXR3AT016 шляхом підписання споживачем заяви-приєднання № 09420NHXRЗАТ016 від 17.10.2023, факт надання послуг, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати за договором.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цієї послуги.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач просить стягнути з відповідача 1 359 467,02 грн. заборгованості за послуги з розподілу природного газу за червень 2025 року.
З огляду на положення пункту 6.6 договору строк сплатити послуги з розподілу природного газу є таким, що настав.
Відповідач доказів оплати вартості послуг у розмірі 1 359 467,02 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував, наявність заборгованості визнав.
Згідно з статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 8.2 договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 32 329, 24 грн за загальний період з 11.07.2025 по 07.08.2025, 3% річних в розмірі 3 128, 64 грн за загальний період з 11.07.2025 по 07.08.2025.
Відповідач погодився з визначеним строком заборгованості, позовні вимоги в частині 3% річних в розмірі 3 128,64 грн визнав.
Комунальне підприємство "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради погодилось із сумою нарахованої позивачем пені (її арифметичним розрахунком) та з періодом її нарахування, вказало, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором, зумовлено тяжким фінансовим станом відповідача, викликаний незалежними від нього економічними обставинами, просить суд зменшити розмір пені на 90 (дев'яносто) відсотків від заявленої до стягнення суми.
В обґрунтування заявленого клопотання Комунальне підприємство "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради просить суд врахувати такі обставини:
1) Відповідач по справі є єдиним постачальником та виробником теплової енергії для забезпечення потреб споживачів м. Жовті Води комунальної послуги з централізованого опалення;
2) Відповідачем вживаються усі можливі заходи, які спрямовані на покращення фінансово-економічного стану Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради;
3) Відповідачем у справі визнаються нарахування 3 % річних, які частково компенсують несвоєчасні розрахунки;
4) Невиконання в повному обсязі з боку Держави фінансових зобов'язань щодо перерахування коштів теплопостачальній організації (відповідачу) відповідно до нормативно-правових актів;
5) Заборона на законодавчому рівні підняття тарифу на послугу з теплопостачання;
6) Підприємство (відповідач) згідно Розпорядження начальника обласної військової адміністрації (м. Дніпро) від вересня 2024 року визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності в особливий період.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" проти зменшення розміру пені заперечує, просить задовольнити позов у повному обсязі, вказує, що як і відповідач, є підприємством (об'єктом) критичної інфраструктури, у відповідності до Закону України від 16.11.2021 року № 1882-IX "Про критичну інфраструктуру". Крім того, будучи на 100% тарифним підприємством, позивач виконує всі роботи за рахунок коштів тарифної виручки, у той час, як витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів на предмет їх ймовірного пошкодження ворожими диверсійними групами.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись балансу інтересів сторін, дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про можливість зменшення розміру пені на 30% та, відповідно про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 22 630,47 грн.
Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені більше ніж на 30 %, а подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частини 4, 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).
04.09.2025 від Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав заборгованість у сумі 1 359 467,02 грн., 3% річних у сумі 3 128, 64 грн., визнав правильність нарахованої позивачем пені (її арифметичним розрахунком) та з періодом її нарахування, просив суд зменшити розмір пені на 90 (дев'яносто) відсотків від заявленої до стягнення суми.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку, що заява Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради про визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача 1 359 467, 02 грн основного боргу, 22 630,47 грн пені, 3 128, 64 грн 3% річних.
Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (частина 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Враховуючи, що заява про визнання позовних вимог подана відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 369,55 грн. судового збору; судовий збір у сумі 8 369,55 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір") на підставі ухвали господарського суду.
При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради про стягнення 1 394 924,90 грн задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради (52204, Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Жовті Води, вул. Березнева, буд. 42, код ЄДРПОУ 23645975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 44907200) в особі Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (49101, м. Дніпро, вул. Кониського Олександра, буд. 5, код ЄДРПОУ 45087207) 1 359 467,02 грн основного боргу, 22 630,47 грн пені, 3 128,64 грн 3% річних, 8 369,55 грн витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44907200) в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, ідентифікаційний код 45261177) із Державного бюджету України 8 369,55 грн. судового збору, перерахованого платіжною інструкцією №3 від 15.08.2025, про що постановити ухвалу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.09.2025
Суддя Ю.А. Бажанова