вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" вересня 2025 р. Справа № 914/2783/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Іваницька О.П. (у режимі відеоконференції)
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від відповідача-3: Бобер А.М. (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 (повний текст рішення складено та підписано 15.10.2024) (суддя Селівон А.М.)
у справі № 914/2783/23 Господарського суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до:
1. Релігійної організації "Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області" (відповідач-1);
2. Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації (відповідач-2);
3. Львівської обласної військової адміністрації (відповідач-3)
про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування реєстраційних дій
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області" (відповідач-1), Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації (відповідач-2) та Львівської обласної державної адміністрації (відповідач-3) про:
- визнання недійсним рішення загальних зборів Релігійної громади Української православної церкви у місті Самбір Львівської області від 17.04.2023, оформленого протоколом № 1 від 17.04.2023;
- визнання протиправним і скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 376/0/5-23ВА від 25.05.2023, яким зареєстровано статут релігійної громади у новій редакції з юридичною назвою - Релігійна організація "Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області";
- скасування реєстраційної дії державного реєстратора Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації Кавчак-Сельвестер М.С. про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу № 1004161070002000683 від 31.05.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведення загальних зборів релігійної громади 17.04.2023 та прийняття останніми нової редакції статуту організації, зміни керівника релігійної громади та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань порушено права позивача на свободу совісті та віросповідання. Крім цього, за твердженнями позивача, порушене його право в частині управління релігійною громадою згідно з п. 14 статуту організації.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2023 у справі № 914/2783/23 позовну заяву передано (направлено) за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі ст. 30, п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 914/2783/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано відсутністю доказів, які б спростовували волевиявлення членів релігійної громади змінити канонічну підлеглість. Позивачем не доведено наявність підстав вважати оспорюване рішення загальних зборів релігійної громади про зміну підлеглості таким, що ухвалене з порушенням закону.
При цьому, позивачем не надано жодного доказу того, на якій підставі він вважає жителів міста Самбір, які були присутні на загальних зборах 17.04.2023 та прийняли оспорюване рішення від 17.04.2023 про зміну канонічного підпорядкування, такими, що не є парафіянами релігійної громади, оскільки ні законодавство України, ні статут релігійної громади не містить поняття фіксованого членства в релігійній громаді та визначеної процедури прийняття в члени релігійної громади.
Також, судом встановлено, що для реєстрації статуту у новій редакції уповноваженою особою було надано всі документи відповідно до вимог чинного законодавства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 914/2783/23, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 8, 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", п. 4 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ст. 74,76, 86 ГПК України, та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач-1 не довів належними доказами правоздатність осіб, які брали участь у спірних зборах. У протоколі не висвітлено причини відсутності настоятеля і інших парафіян. Судом не встановлено та не досліджено питання законності і правомірності проведення зборів 17.04.2023, повноважень осіб, які їх проводили, де і як саме проводились збори.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 (колегія суддів у складі: головуючого Пономаренка Є.Ю., суддів Барсук М.А., Руденко М.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 914/2783/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 задоволено заяву суддів Пономаренка Є.Ю., Барсук М.А., Руденко М.А. про самовідвід від розгляду справи № 914/2783/23; матеріали даної справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 № 09.1-07/291/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/2783/23.
Відповідно до витягу до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 для розгляду справи № 914/2783/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової А.М. - головуючого судді, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 914/2783/23 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.08.2025 о 10:00.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 задоволено заяву Львівської обласної військової адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 914/2783/23; оголошено перерву в судовому засіданні до 09.09.2025 об 11:15.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Позиції учасників справи
Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд в задоволенні апеляційних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач-3 у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
02.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов документ "Судові дебати" у справі № 914/2783/23.
09.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони у справі № 914/2783/23, в якому відповідач-1 просить суд розглянути дану справу у засіданні, призначеному на 09.09.2025 об 11:15, без участі його представника.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 09.09.2025 взяли участь представники позивача та відповідача-3 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не з'явились.
Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання.
Разом із тим, суд враховує зазначене вище клопотання відповідача-1 про розгляд справи без участі сторони у справі.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представників відповідача-1 та відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників відповідача-1 та відповідача-2.
У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник відповідача-3 проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, Релігійна організація "Релігійна громада Української Православної Церкви у місті Самборі Львівської області" створена у 1992 році відповідно до ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
Відповідно до пунктів 1-4 статуту Самбірської парафії Львівсько-Дрогобицької єпархії, ухваленого парафіяльними зборами 09.08.1992, затвердженого керуючим Львівсько-Дрогобицькою єпархією Української Православної Церкви єпископом Августином та зареєстрованого розпорядженням представника Президента України у Львівській області від 13.11.1992 (далі - Статут), Самбірська парафія є релігійним об'єднанням (релігійною спілкою), первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Львівсько-Дрогобицької єпархії. Парафія створюється за бажанням віруючих з благословення Єпархіяльного архієрея. Парафія об'єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання. Парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, статуту Української Православної Церкви, статуту Львівсько-Дрогобицької єпархії, а також цього Статуту.
Згідно з пунктом 8 Статуту органами парафіяльного управління є: Парафіяльні збори, очолювані настоятелем, та Парафіяльна Рада, підзвітна настоятелю.
Пунктом 9 Статуту встановлено, що Парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов'язковість Статуту Української Православної Церкви, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті. Парафіяльні збори скликаються настоятелем, Парафіяльною радою (або за благословенням архієрея благочинним) не рідше одного разу на рік.
Згідно з пунктом 12 Статуту Парафіяльна рада у згоді зі Статутом Української Православної Церкви, зокрема, здійснює рішення Парафіяльних зборів та разом з настоятелем скликає Парафіяльні збори.
Відповідно до Указу Митрополита Львівського і Галицького Філарета від 30.11.2022 № 122 Настоятелем парафії православної парафії (релігійної громади) Свято-Успенської церкви у м. Самбір призначено протоієрея ОСОБА_1.
17.04.2023 відбулися парафіяльні збори Релігійної громади Української Православної Церкви у місті Самборі Львівської області, рішення яких оформлені протоколом № 1 від 17.04.2023.
Протокол підписано головою зборів ОСОБА_3 та секретарем зборів ОСОБА_4.
За змістом протоколу № 1 від 17.04.2023, на зборах було вирішено змінити підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входження до складу релігійного об'єднання "Православна Церква України"; змінити найменування Релігійної громади, визначити таке найменування Релігійної громади: повне найменування українською мовою - Релігійна організація "Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної церкви (Православної Церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області", скорочене найменування українською мовою: РО "РГ УПЦ (ПЦУ) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області"; змінити місцезнаходження (адресу) Релігійної громади; внести зміни до Статуту, викласти та прийняти Статут Релігійної громади у новій редакції, подати прийнятий Статут Релігійної громади у новій редакції на затвердження керуючому Львівською єпархією митрополиту Макарію; обрати керівником Релігійної організації "Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної церкви (Православної Церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області" протоієрея ОСОБА_3, призначеного правлячим архієреєм на підставі указу за № 101 від 20.04.2023.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ОСОБА_1 послався на те, що вказані збори членів релігійної громади від 17.04.2023, результат яких оформлений протоколом № 1, скликані під виглядом загальних зборів парафіян, але будь-якого відношення до релігійної організації не мають, у них приймали участь особи, які не включені до складу парафіяльних зборів релігійної громади і не можуть вважатись членами релігійної громади в розумінні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та не мали права брати участь у прийнятті рішення про зміну підлеглості релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, а парафіяльні збори в порядку, передбаченому законом та Статутом, не скликались та не проводились.
Позивач наголошував, що станом на час звернення до суду Релігійна організація "Релігійна громада Української Православної Церкви у місті Самборі Львівської області" не проводила парафіяльних зборів і не приймала рішення про зміну видів економічної діяльності юридичної особи, зміну керівника або відомостей про керівника, зміну місцезнаходження юридичної особи, зміну найменування юридичної особи (повного та/або скороченого), зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
За твердженням позивача, загальні збори релігійної громади від 17.04.2023 були проведені із порушенням процедури, визначеною чинною редакцією Статуту.
Відтак, на думку позивача, проведення спірних зборів призвело до порушення прав ОСОБА_1 , члена парафіяльних зборів та члена релігійної громади, закріплених у ст. 35 Конституції України та ст. 3, 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", оскільки спірний статут прийнятий особами, які не є членами Релігійної організації, за відсутності необхідного кворуму, без дотримання процедур, передбачених Статутом (в редакції, чинній на момент прийняття спірного статуту); із порушенням компетенції органу, який затвердив нову редакцію Статуту, позаяк посадовими особами обласної державної адміністрації не було перевірено відповідність поданих на реєстрацію документів законодавству та Статуту Релігійної громади.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом частин першої та другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У статті 15 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, з урахуванням вищевикладеного особа має право на власний розсуд обрати будь-який із можливих способів захисту, які передбачені законом або договором, за виключенням випадків, коли законом встановлено імперативний характер щодо застосування конкретного способу захисту.
Відповідно до статті 35 Конституції України церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави.
Однією з особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров'я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.
Статтею 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (в редакції, чинній до 23.09.2024) встановлено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Як правильно визначено судом першої інстанції, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.
Наведене відповідає сталій практиці Верховного Суду.
Зокрема, в постанові від 26.05.2021у справі № 673/1400/19 Верховний Суд вказав, що спір між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відноситься до спорів щодо управління такою юридичною особою.
За положеннями ч. 1 ст. 57 ГК України (був чинний до 28.08.2025) установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
За змістом ч. 2 ст. 20 ГК України статут є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Частиною першою статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлено, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.
Отже, статут - це основний документ, на підставі якого діє релігійна організація.
Матеріалами справи підтверджено, що 17.04.2023 у місті Самбір по вулиці Перемишльській, будинок 25а, під головуванням митрофорного протоієрея ОСОБА_3, відбулися загальні збори Релігійної громади Української Православної Церкви у м. Самборі Львівської області, рішення яких оформлені протоколом № 1 від 17.04.2023, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до протоколу № 1 від 17.04.2023 на загальних зборах був присутній 21 член Релігійної громади. Здійснено ідентифікацію зареєстрованих присутніх, визначено повноважність зборів.
Головою зборів обрано митрофорного протоієрея ОСОБА_3 , секретарем зборів - ОСОБА_4 .
З питання 3 зборів вирішено змінити підлеглість Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входження до складу релігійного об'єднання "Православна Церква України", а також визначено, що Релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Львівської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Львівскої Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) ("За" - 21 особа, "Проти" - 0 осіб, "Утримались" - 0 осіб).
З питання 4 вирішили змінити найменування Релігійної громади, визначити таке нове найменування Релігійної громади: повне найменування українською мовою - Релігійна організація "Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області"; скорочене найменування українською мовою: РО "РГ УПЦ (ПЦУ) парафії Успіння Пресвятої богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області" ("За" - 21 особа, "Проти" - 0 осіб, "Утримались" - 0 осіб).
З шостого питання ухвалили внести зміни до Статуту, викласти та прийняти Статут Релігійної громади у новій редакції, що додається. Подати прийнятий Статут Релігійної громади у новій редакції на затвердження керуючому Львівською єпархією митрополиту Макарію ("За" - 21 особа, "Проти" - 0 осіб, "Утримались" - 0 осіб).
З восьмого питання ухвалили обрати керівником Релігійної організації "Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області" протоієрея ОСОБА_3, призначеного правлячим архієреєм на підставі указу за № 101 від 20.04.2023 ("За" - 21 особа, "Проти" - 0 осіб, "Утримались" - 0 осіб).
За результатом розгляду десятого питання порядку денного вирішено провести реєстрацію Статуту Релігійної громади в новій редакції, а також державну реєстрацію змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Уповноважити ОСОБА_3 на представництво інтересів Релігійної громади перед органами державної влади, в тому числі, але не обмежуючись, перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, обласними державними (військовими) адміністраціями, з метою реєстрації Статуту Релігійної громади у новій редакції, засвідчувати своїм підписом копії документів, запитувати та отримувати (в тому числі оригінали) будь-які документи ("За" - 21 особа, "Проти" - 0 осіб, "Утримались" - 0 осіб).
Статут Релігійної організації "Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області", прийнятий рішенням загальних (парафіяльних) зборів (протокол № 1 від 17.04.2023), затверджено керуючим Львівською єпархією Української Православної Церкви (Православної Церкви України) митрополитом Макарієм 20.04.2023, з поставленням відтиску печатки Митрополита Львівського Макарія Української Православної Церкви.
Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації № 376/0/5-23ВА від 25.05.2023 зареєстровано в новій редакції Статут Релігійної організації "Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області".
31.05.2023 державним реєстратором Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації Кавчак-Сельвестр М.С. було здійснено державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 1004161070002000683, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, у статуті відповідача-1 не міститься положень, які б не відповідали чи суперечили чинному законодавству, зокрема, Статут у новій редакції, прийнятий за результатами загальних зборів від 17.04.2023, рішення яких оформлені протоколом № 1, свідчить про приведення його у відповідність із Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", як того вимагає п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" від 17.01.2019.
У той же час, позивачем не доведено обставин про невідповідність (недійсність) положень нової редакції Статуту.
У частині тверджень позивача, що оскаржуваними рішеннями було порушено його право на свободу сповідувати свою релігію, а також порушене особисте немайнове право на свободу совісті та релігії - він позбавлений права участі та членства в релігійній громаді - організації, можливості проведення богослужіння і релігійних обрядів шляхом дії тієї релігійної громади, членом якої він був, судом першої інстанції встановлено, що на загальних зборах релігійної громади Української Православної Церкви у м. Самборі Львівської області 17.04.2023 було прийнято рішення лише про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної організації, а також про внесення змін до Статуту релігійної організації шляхом прийняття його в новій редакції.
Як слушно зазначено судом, будь-якого рішення щодо відвідування церкви на зборах не приймалось. Докази заборони для вірян відвідувати храм у м. Самборі матеріали справи не містять.
При цьому ОСОБА_1 не було позбавлено можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії, зокрема, на вказаних зборах будь-якого рішення про заборону позивачу відвідувати храм чи про заборону віросповідання не приймалось.
За положеннями ч. 8 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).
Таким чином, як правильно зазначено судом, позивач не позбавлений права бути членом релігійної громади із канонічною приналежністю Українській Православній Церкві.
За вказаних обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що у спірних правовідносинах відбулось втручання у право позивача на свободу віросповідання, а також особисте немайнове право на свободу совісті та релігії.
Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 27.01.2020 у справі № 598/157/15-ц та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21, який правомірно враховано судом.
За приписами статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (в редакції, чинній до 23.09.2024) членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.
Таким чином, приймаючи спірне рішення про зміну підлеглості, відповідач-1 діяв у межах положень ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
Отже, як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд, громадяни вправі змінювати свою релігію або канонічну підлеглість та спільно задовольняти релігійні потреби, що й було вчинено на загальних зборах Релігійної громади Української Православної Церкви у м. Самборі Львівської області.
Виходячи зі змісту статті 98 ЦК України, зазначене питання належить до компетенції загальних зборів громади, оскільки загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності відповідної релігійної організації, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів управління.
Відтак, жоден суб'єкт, у тому числі священнослужителі чи органи управління громади, не може позбавити загальні збори громади права прийняти рішення щодо зміни підлеглості релігійної громади та внесення відповідних змін до статуту.
Також, місцевий господарський суд слушно звернув увагу на те, що положення Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", зокрема, ч. 2 та 3 ст. 8 вказаного Закону, за якими загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади, які бажають змінити її канонічне підпорядкування, не надають особливих повноважень у справі скликання таких зборів священнослужителям.
Судом також правильно зазначено, що відповідно до приписів ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" членство в релігійній громаді Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Успіня Пресвятої Богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області ґрунтується на принципах вільного волевиявлення.
Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї, не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади.
Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
Це рішення засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які були присутні на зборах й підтримали вказані рішення.
Прийняте рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
При цьому, як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21, Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" не визначає порядку вступу, прийняття до складу членів релігійної громади, їх обліку, а залишає вирішення цього питання самій громаді.
Законодавець визнав автономію релігійної громади у визначенні кількості її членів, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади, а також у питаннях членства на таких засадах: членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади; релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади в порядку, встановленому її статутом (положенням).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14.06.2007 у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" зазначив, що в той час як свобода віросповідання це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу "сповідувати релігію" самому або в об'єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру. Оскільки релігійні громади традиційно існують у вигляді організованих структур, стаття 9 має тлумачитися в світлі статті 11 Конвенції, яка захищає об'єднання від невиправданого втручання з боку держави.
Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов'язком, визначеним у практиці суду, бути нейтральною та безсторонньою.
У контексті наведеного слід зазначити, що Статут Самбірської парафії Львівсько-Дрогобицької єпархії, ухвалений парафіяльними зборами 09.08.1992 та затверджений керуючим Львівсько-Дрогобицькою єпархією Української Православної Церкви єпископом Августином, не містить будь-якого врегульованого порядку та чітких критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади, так само жодного порядку обліку членів релігійних організацій не міститься і в Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації".
У той же час, пунктами 2, 3, 9 вищезазначеного Статуту встановлено, що парафія створюється за бажанням віруючих з благословення Єпархіального архієрея. Парафія об'єднує громадян православного віросповідання, для сумісного права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання. Парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов'язковість Статуту Української Православної Церкви регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.
Таким чином, будь-яку православну особу, яка досягла 18-річного віку, є віруючою, відвідує церковні богослужіння і проживає у місті Самборі, можна вважати членом релігійної громади Самбірської парафії Львівської області.
За цих обставин суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що спірні рішення прийнято загальними (парафіяльними) зборами відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а відтак, відсутні підстави вважати, що рішення загальних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви у м. Самборі Львівської області, оформлені протоколом № 1 від 17.04.2023, якими, зокрема, вирішено змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади та прийнято Статут релігійної громади у новій редакції, ухвалені з порушенням вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання рішення загальних зборів Релігійної громади Української православної церкви у місті Самбір Львівської області від 17.04.2023, оформленого протоколом № 1 від 17.04.2023, недійсним.
У частині доводів позивача про порушення закону при проведенні державної реєстрації нової редакції Статуту судом враховано, що 31.01.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" від 17.01.2019 № 2673-VІІІ, згідно з яким визнано право релігійної громади на вільну зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні і за її межами релігійним центрам (управлінням) та встановлена нова процедура державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи.
Відповідно до п. 2, 3 Прикінцевих положень вказаного Закону, у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості релігійна організація повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим - Раду міністрів Автономної Республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному веб-сайті.
Статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлено, що релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (в редакції, чинній до 23.09.2024) для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються: 1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади; 2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.
До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються: 1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів; 2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).
Згідно із ч. 19 ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом, зокрема, здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.
Статтею 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено повноваження в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян, а ст. 37 вказаного Закону - відносини місцевих державних адміністрацій з об'єднаннями громадян.
Матеріалами справи стверджується, що 17.04.2023 релігійною громадою міста Самбору прийнято нову редакцію Статуту, яку зареєстровано згідно з розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації № 376/0/5-23ВА від 25.05.2023.
При цьому, за змістом протоколу № 1 від 17.04.2023, загальними зборами релігійної громади було ухвалено провести реєстрацію статуту релігійної громади в новій редакції, а також державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; доручено ОСОБА_5 подати необхідні документи в державні органи для внесення змін видів економічної діяльності релігійної громади; уповноважено ОСОБА_6 на представництво інтересів релігійної громади перед органами державної влади, в тому числі, але не обмежуючись, перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, обласними державними (військовими) адміністраціями, з метою реєстрації Статуту релігійної громади в новій редакції, засвідчувати своїм підписом копії документів, запитувати та отримувати (в тому числі оригінали) будь-які документи.
Як встановлено судом, для реєстрації Статуту в новій редакції уповноваженою особою було надано всі документи відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у даному випадку порушення вимог ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 376/0/5-23ВА від 25.05.2023, яким зареєстровано Статут релігійної громади у новій редакції з юридичною назвою - Релігійна організація "Релігійна громада Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у місті Самбір Самбірського району Львівської області", оскільки це розпорядження прийняте головою Львівської обласної державної адміністрації на підставі, в межах та відповідно до його повноважень.
Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано виснував про безпідставність похідної вимоги позивача про скасування реєстраційної дії державного реєстратора Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації Кавчак-Сельвестер М.С. про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу № 1004161070002000683 від 31.05.2023 та правомірно відмовив у її задоволенні.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 914/2783/23 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Демидової А.М. та Ходаківської І.П. - з 15.09.2025 по 22.09.2025 (включно), а судді Владимиренко С.В. - з 12.09.2025 по 22.09.2025 (включно), повна постанова складена та підписана у перший робочий день після їх виходу з відпустки - 23.09.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко