вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" вересня 2025 р. Справа№ 910/1333/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тарасенко К.В.
Сибіги О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 19.06.2025
у справі №910/1333/25 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Ковердуна Миколи Миколайовича
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
в особі філії "Столичний лісовий офіс"
про стягнення 72 820,38 грн
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Ковердун Микола Миколайович звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Столичний лісовий офіс» про стягнення 72 820,38 грн, з яких 58 271,50 грн - основного боргу, 1 202,15 грн - 3% річних, 5 691,83 грн - інфляційних втрат, 7 654,90 грн - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №6/01/08 від 01.08.2022 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на користь Фізичної особи-підприємця Ковердуна Миколи Миколайовича 58 271,50 грн - основного боргу, 1 202,15 грн - 3% річних, 5 691,83 грн - інфляційних втрат, 7 654,90 грн - пені та 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 58 271,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, встановив, що він є арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 202,15 грн 3% річних, 5 691,83 грн інфляційних втрат та 7 654,90 грн пені.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 19.06.2025 у справі №910/1333/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що:
- умова договору щодо оплати протягом 7 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, була в подальшому змінена сторонами у порядку норм ст. 207 ЦК України, а саме шляхом пред'явлення претензії позивачем та відповіді відповідача листом на таку претензію, де сторони узгодили новий строк розрахунку, який в свою чергу без пред'явлення вимоги позивачем в порядку ст. 530 ЦК України не породжував обов'язку у відповідача на оплату грошових коштів;
- судом першої інстанції визначений у п. 4.1 Договору №6/01/08 від 01.08.2022 строк оплати вартості робіт протягом 7 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт неправомірно розповсюджено також й на правовідносини щодо строку платежу за поставлені позивачем згідно видаткової накладної №8/08-2 від 08.08.2022 відповідачеві матеріали (бордюр, цемент, плитка, відсів). Адже, у п. 4.1 Договору №6/01/08 від 01.08.2022 йдеться про оплату вартості саме виконаних робіт, а не поставлених матеріалів, постачання позивачем яких не охоплюються предметом Договору №6/01/08 від 01.08.2022;
- відсутність у матеріалах справи підтверджуючих документів про повноваження бухгалтера на підписання акту звірки взаємних розрахунків є підставою для визнання такого акту неналежним та недопустимим доказом;
- матеріали справи не містять складених позивачем і отриманих відповідачем рахунків на здійснення останнім оплати;
- відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки позивач не пред'явив до відповідача вимоги про проведення з ним розрахунку;
- сформульовані та погоджені сторонами умови п. 9.3 Договору №6/01/08 від 01.08.2022 не дають змоги встановити, що пеня визначена саме за прострочення оплати, а не за прострочення виконання робіт, оскільки за прострочення оплати пеня нараховується за кожен день існування прострочення з оплати (а не виконання робіт), тоді як п. 9.3 договору такої умови не містить.
Також апелянт зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв'язку з апеляційним розглядом справи складає 13 000,00 грн.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
25.07.2025 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
У відзиві позивач зазначив, що відповідач прийняв виконані роботи, визнав та підтвердив заборгованість, а будь-яких інших заперечень щодо виконання робіт (послуг) не надав. Крім того, відповідач у відповіді на претензію №578/20.5-2024 від 19.09.2024 зобов'язувався повернути заборгованість в повному обсязі до 30.11.2024.
Також позивач зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв'язку з апеляційним розглядом справи складає 15 000,00 грн.
03.09.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відзив, в яких останній заперечив доводи позивача, наведені у відзиві та підтримав свою позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 апеляційну скаргу у справі №910/1333/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/1333/25. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано матеріали справи №910/1333/25 з Господарського суду міста Києва.
04.08.2025 матеріали справи №910/1333/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1333/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.09.2025, справу №910/1333/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/1333/25 початку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Сибіга О.М., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Між Державним підприємством “Словечанське лісове господарство» - надалі - “Відповідач» або “Замовник» та Фізичною особою підприємцем Ковердуном Миколою Миколайовичем надалі - “Позивач» або “Виконавець» був укладений: - Договір на виконання робіт з укладання тротуарної плитки на доріжці від адміністративної будівлі до вбиральні за адресою с. Нагоряни, Житомирської області на території підприємства ДП “Словечанське лісове господпрство» № 6/01/08 від “ 01» серпня 2022р. - надалі у позові - “Договір», згідно умов якого Виконавець зобов'язується провести визначені даним Договором роботи в повному обсязі до 31 серпня 2022 року згідно розділу 2 Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 07.09.2022 року №1003 “Про деякі питання реформування управління лісової галузі», Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, створено Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №820 від 28.10.2022 року припинено Державне підприємство “Словечанське лісове господарство», код згідно з ЄДРПОУ 00991953, шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ спеціалізоване та обов'язків 44768034. Відповідно до наказу №820 від 28.10.2022 року Державне господарське підприємство “Ліси України» є правонаступником прав Державного підприємства “Словечанське лісове господарство».
Згідно Витягу з Єдиного державному реєстру юридичних осіб та підприємців та громадських формувань 26.10.2022 року була проведена державна реєстрація Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» №1854 від 18.10.2024 року припинено філію “Словечанське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 45078716, шляхом її закриття. Передати всі активи і пасиви філії “Словечанське лісове господарство» до філії “Столичний лісовий офіс». Відповідно до наказу №1854 від 18.10.2024 року Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» є правонаступником філії “Словечанське лісове господарство».
Виконавець виконав роботи по Договору на загальну суму 86391,50 грн
Таким чином, свої зобов'язання за Договором Позивач виконав вчасно та у повному обсязі. Загальна вартість виконаних робіт склала 86 391,50 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №8/08-2 від 08.08.2022р. на суму 46670,00 гри. та Видатковою накладною №8/08-2 від 08.08.2022р. на суму 39721,50 грн.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату за Товар у строк 7 (сім) календарних днів з моменту підписання Акту приймання - передачі виконаних робіт.
Відповідачем була здійснена часткова оплата за отриманий Товар в сумі 28120,00 грн: - платіжна інструкція №983 від 26.06.2023р. - 2 520,00 грн; - платіжна інструкція №4095 від 23.02.2024р. - 5 000,00 грн; - платіжна інструкція №4144 від 27.02.2024р. - 5 000,00 грн; - платіжна інструкція №4192 від 28.02.2024р. - 5 000,00 грн; - платіжна інструкція №4230 від 29.02.2024р. - 5 000,00 грн; - платіжна інструкція №5117 від 17.05.2024р. - 3 000,00 грн; - платіжна інструкція №5126 від 20.05.2024р. - 2 600,00 грн.
Таким чином, Відповідач порушив умови Договору та створив заборгованість по Договору в розмірі 58 271,50 грн.
Позивач кілька разів безрезультативно намагався в телефонному режимі та письмово зв'язатися з Відповідачем, що підтверджується Претензією вих. № 2/2024 від 04.09,2024 року, яка була відправлена на адресу Відповідача. Відповідач надав відповідь на претензію № 578/20.5-2024 від 19,09.2024 року, в якій зобов'язався повернути заборгованість в повному обсязі до 31.10.2024 року.
Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідач всупереч умовам договору не здійснив оплату виконаних робіт, а тому за останнім обліковується заборгованість у розмірі 58 271,50 грн, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
За приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Кодексу).
Як встановлено ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем були виконані будівельні роботи, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №8/08-2 від 08.08.2022 на суму 46 670,00 грн та Видатковою накладною №8/08-2 від 08.08.2022 на суму 39 721,50 грн. Будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Таким чином, при укладенні договору № 6/01/08 від 01.08.2022 сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір.
Матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від приймання виконаних позивачем робіт з підстав неналежної якості, обсяг виконаних робіт погоджений сторонами.
Судом також встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за період з 01.01.2023 по 04.09.2024 за договором № 6-01/08 сторонами складений, підписаний та скріплений печатками Акт звірки розрахунків, згідно з яким відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 58 271,50 грн.
Згідно з вимогами чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Із наданого акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" засвідчує факт наявності у нього зобов'язання зі сплати грошових коштів у розмірі 58 271,50 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи що сума боргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс", яка складає 58 271,50 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав належні документи, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню
Стосовно доводів апелянта, наведених в апеляційній скарзі про те, що визначений в п. 4.1 договору строк оплати вартості робіт протягом 7 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, стосується виключно та лише виконаних робіт і не розповсюджується на окремі інші правовідносини між сторонами поза договором щодо постачання позивачем відповідачеві матеріалів, колегія суддів зазначає таке.
Як вище зазначено судом в п. 4.1 договору сторони погодили, що Замовник здійснює оплату за Товар у строк 7 календарних днів з моменту підписання Акту приймання - передачі виконаних робіт. Тобто, аналіз наведеної умови договору свідчить про те, що порядок оплати відповідачем виконаних позивачем робіт залежить від підписання Акту приймання - передачі виконаних робіт.
Разом з тим, наявною в матеріалах справи видатковою накладною №8/08-2 від 08.08.2022, яка підписана уповноваженою особою відповідача та містить відтисок печатки юридичної особи, підтверджується, що невід'ємною частиною виконаних позивачем робіт (укладання тротуарної плитки на доріжці), є матеріали (бордюр з п'ятою, цемент, бордюр парковий, плитка тротуарна, відсів), без яких виконати обумовлені договором №6/01/08 від 01.08.2022 роботи неможливо. Отже, в безпосередній залежності перебуває необхідність наявності матеріалів для виконання зазначеного в Акті приймання - передачі виконаних робіт обсягу робіт.
Таким чином, є безпідставними твердження апелянта про відсутність у нього господарського обов'язку сплатити кошти за виконані позивачем роботи за договором №6/01/08 від 01.08.2022 у заявленому позивачем розмірі.
Доводи апелянта про те, що умова договору щодо оплати протягом 7 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, була в подальшому змінена сторонами у порядку норм ст. 207 ЦК України, а саме шляхом пред'явлення претензії позивачем та відповіді відповідача листом на таку претензію, де сторони узгодили новий строк розрахунку, колегія суддів відхиляє, оскільки сторони в договірному порядку погодили, що строк оплати виконаних робіт настає через 7 днів з моменту підписання Акта приймання - передачі виконаних робіт.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов'язань, позивач також просив суд стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" 3% річних у розмірі 1 202,15 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 691,83 грн та 7 654,90 грн - пені.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 1 202,15 грн 3% річних та 5 691,83 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в цій частині.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 9.3. Договору за порушення термінів оплати виконаних робіт понад термін встановлений п. 4.1. даного Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості договору на кожний день прострочення.
Колегія суддів перевіривши здійснений позивачем розрахунок, дійшла висновку про його правильність. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 6/01/08 від 01.08.2022 становить 7 654,90 грн.
У свою чергу, викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 19.06.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У поданому відзиві ФОП Ковердун Микола Миколайович вказував, що орієнтовні витрати на оплату професійної правничої допомоги складають 15 000,00 грн, однак, остаточного розрахунку відповідних витрат та заяви про розподіл витрат на оплату професійної правничої допомоги у певному остаточному розмірі позивач до суду не подав, отже питання про відшкодування таких витрат даним судовим рішенням не вирішується.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/1333/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".
Матеріали справи №910/1333/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді К.В. Тарасенко
О.М. Сибіга