вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" вересня 2025 р. Справа№ 910/528/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025
у справі № 910/528/25 (суддя Сташків Р.Б.)
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"
до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"
про стягнення 69 088,12 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (далі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - відповідач) про стягнення 69 088,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211902740, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, за участю застрахованого автомобіля "HYUNDAI" державний номер НОМЕР_1 , виплачено страхове відшкодування за пошкодження автомобіля марки "Volkswagen polo", державний номер НОМЕР_2 в сумі 15 4275 грн. Оскільки цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу - "HYUNDAI" державний номер НОМЕР_1 застрахована також у відповідача згідно полісу № 214091647, позивач, на підставі Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку із чим відповідачем було виплачено лише 8049,38 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за розрахунком суду розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика становить 8049,38 грн, в матеріалах справи наявні докази сплати відповідачем на рахунок позивача 8049,38 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/528/25 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025, матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" по справі № 910/528/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/528/25; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено сторонам у справі строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
17.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги відповідач вказує на правомірність рішення суду першої інстанції, оскільки сума страхового відшкодування (8 049,38 грн.) була сплачена відповідачем позивачу, чого позивач не заперечує, тому підстави для доплати страхового відшкодування на думку відповідача відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 20.07.2023 у м. Тернополі по проспекту Степана Бандери, 3 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «HYUNDAI» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «VOLKSWAGEN POLO» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . В наслідок дорожньо-транспортної пригоди транспорті засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.08.2023 № 607/14203/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси власника автомобіля «VOLKSWAGEN POLO» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 були застраховані в ПРАТ «СК «УСГ» за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-23- 00066 від 26.04.2023, у зв'язку з чим ПРАТ «СК «УСГ» на підставі: акту огляду транспортного засобу від 27.09.2023, ремонтної калькуляції №140949 від 03.08.2023, зобов'язуючої пропозиції від 31.08.2023, страхового акта №ДККА-84019 від 21.08.2023, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 15 6775 грн, що підтверджується платіжним дорученням №72340 від 24.08.2023.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «HYUNDAI» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у позивача полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211902740 з лімітом відповідальності за шкоду завдану майну потерпілих 160 000 грн, франшиза 2 500 грн.
ПРАТ «СК «УСТ» звернулось до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування по полісу № 211902740. У зв'язку з чим позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь ПРАТ «СК «УСТ» в розмірі 154 275,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 111193 від 11.09.2023 року.
Крім того, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «HYUNDAI» реєстраційний номер НОМЕР_1 була також застрахована у відповідача полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214091647 з лімітом відповідальності за шкоду завдану майну потерпілого 160 000,00 грн, франшиза 3 200 грн.
Враховуючи положеннями Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020 (далі - Порядок), позивач звернувся до відповідача із повідомленням №12463330504 від 29.08.2023 про настання події із транспортним засобом, який забезпечений декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якій запропоновано відповідачу долучитися до процесу врегулювання події.
Відповідачем було сплачено позивачу 8 049,38 грн страхового відшкодування за спірним випадком.
Посилаючись на те, що відповідач, як інший страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Порядку, не відшкодував позивачеві половину вартості виплаченого страхового відшкодування, позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача решти невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 69 088,12 грн.
Відповідач заперечуючи проти задоволення вимог позову вказує, що ним було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування відповідно до п. 5.2 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в новій редакції затвердженій Протоколом Президії МТСБУ від 03.06.2021 № 500/2021. Відповідачем було також долучено з відзивом звіт №140949 від 03.08.2023 про оцінку колісного транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 виконаний ФОП Цурпаленко Є.В. відповідно до цього звіту вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ складає 286 051,25 грн.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 2, 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" (№85/96-ВР) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами.
Законом №1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «HYUNDAI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у двох страховиків - позивача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211902740, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160000 грн, франшиза - 2500 грн, а також у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №214091647, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160000 грн, франшиза - 3200 грн.
Таким чином, внаслідок настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у результаті ДТП, у позивача та відповідача, як страховиків винної у ДТП особи, виник обов'язок по відшкодуванню потерпілій особі витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Згідно з абзацом 2 пункту 12.1. статті 12 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положення пункту 36.6 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/215991639 встановлено франшизу у розмірі 3 200,00 грн.
Отже, сума страхового відшкодування підлягає зменшено на суму франшизи - 3200,00 грн.
Відповідно до статті 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (стаття 17 Закону №1961-IV).
Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV).
Відносини між страховиками-членами МТСБУ з питань забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинними на момент дорожньо-транспортної пригоди, врегульовує Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020.
Поряд з тим, обов'язок страховика щодо проведення відповідного розслідування страхового випадку, в тому числі встановлення факту наявності у страхувальника інших чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено пунктом 34.1 статті 34 Закону №1961-IV.
За змістом пункту 3.1 статті 3 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним внутрішнім договором страхування, зобов'язаний (незалежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 3.2 статті 3 Порядку страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома внутрішніми договорами страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:
а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;
б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об'єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);
в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення.
Відповідно до пункту 17.3 статті 17 Закону №1961-IV при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
У той же час пунктом 2.1 статті 2 Порядку наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини 1 статті 989 ЦК України та пунктом 17.3 статті 17 Закону №1961-IV).
Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об'єкта страхування з різними страховиками, при цьому наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, є достатнім доказом виконання страхувальником свого обов'язку повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування.
Згідно із пунктом 5.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону №1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
У той же час, протоколом Президії МТСБУ від 03.06.2021 №500/2021 було затверджено внесення змін до пункту 5.2 Порядку і викладено пункт 5.2 в новій редакції, відповідно до якої розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від кожного з інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька боржників, Визначається у рівній частці) за формулою: Ск = (Св - Сш/Кс)/(Кс-1) - Ф, де
Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика;
Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування;
Кс - кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку;
Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку;
Ф - розмір франшизи, визначений страховиком до якого заявником подана заява про страхове відшкодування.
Зі змісту статті 29 Закону №1961-IV випливає, що шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу, або шкода, заподіяної внаслідок страхового випадку, це витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що 27.07.2023 проведено огляд пошкодженого автомобіля «VOLKSWAGEN POLO» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується відповідним актом огляду.
03.08.2023 складено Звіт №140949 з калькуляцією, відповідно до якого ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 27.07.2023 до ДТП становила 382267,20 грн, вартість його відновлювального ремонту (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0) складає 286051,25 грн.
Нова редакція пункту 5.2 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що затверджена згідно з пунктом 1.1 цього протоколу, набирає чинності з 01.07.2021, та застосовується до заяв про страхове відшкодування, які подані страховиком до інших страховиків, не раніше такої дати".
Отже, станом на дату спірної ДТП (20.07.2023) діяли приписи Порядку з урахуванням змін, затверджених протоколом Президії МТСБУ від 03.06.2021 №500/2021.
За розрахунком суду розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика (Ск) становить 8049,38 грн, зокрема (154775 грн - 286051,25 грн/2)/(2 - 1) - 3200 грн.
Матеріали справи містять докази на підтвердження виплати відповідачем на рахунок позивача 8 049,38 грн (копія платіжного доручення від 09.10.2023).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/528/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/528/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/528/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран