79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" вересня 2025 р. Справа №914/3040/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чекана Богдана
Ільковича від 25.05.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/1577/25 від 26.05.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2025 (повний текст рішення складено 06.05.2025, суддя Манюк П.Т.)
у справі № 914/3040/24
за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк»), м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чекана Богдана Ільковича (надалі ФОП Чекан Б.І.), м. Новояворівськ Львівська область
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства фінансів України, м. Київ
про: стягнення 1 279 223, 52 грн.,
з участю представників:
від позивача (в режимі відеоконференції): Жарський І.Р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Чекан Б.І. про стягнення заборгованості за кредитним договором №2130721611-КД-2 від 29.12.2023 в розмірі 1 279 223, 52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору АТ КБ “ПриватБанк» перерахувало на рахунок відповідача 1 689 000,00 грн. Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено додатковою угодою до договору від 29.12.2023 № 2130721611-КД-2, укладеною між позивачем з відповідачем та гарантією Міністерства фінансів України на підставі договору з позивачем про надання державної гарантії на портфельній основі від 05.04.2022 № 13110-05/55. Як стверджує позивач, свої зобов'язання за кредитним договором він виконав належним чином, проте відповідач припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені погодженим сторонами графіком платежів, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 1 279 223,52 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість у добровільному порядку, однак така вимога залишена відповідачем без виконання. АТ КБ “ПриватБанк» направило на адресу Міністерства фінансів України вимогу про сплату за гарантією, яка була задоволена шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 615 003, 88 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівсько області від 13.12.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.04.2025 у справі №914/3040/24 (суддя П.Т. Манюк) провадження у справі № 914/3040/24 в частині стягнення заборгованості в розмірі 279 301,38 грн. закрито. Позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Чекана Богдана Ільковича на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» суму в розмірі 536 568, 04 грн. з яких: - 475 353, 21 грн. - заборгованості за тілом кредиту; - 49 215, 76 грн. - заборгованості за процентами; - 11 999, 07 грн. - судового збору. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Чекана Богдана Ільковича на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» 475 353, 17 грн. заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
В ході розгляду справи суд встановив, що 29.12.2023 Банком на поточний рахунок Позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 1 689 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку 2130721611-КД-2 за період з 29.12.2023 до 06.12.2024 та не заперечується відповідачем. 30.08.2024 позивачем було направлено до відповідача повідомлення № 31229LFNYS0EL від 26.08.2024 про погашення простроченої заборгованості у термін до 26.09.2024. Банк повідомив відповідача, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 26.09.2024 - строк (01.12.2025), що узгоджений п. А.3 та 5.10. кредитного договору № 2130721611-КД-2 від 29.12.2023, буде вважатися таким, що настав 26.09.2024. 07.11.2024 року позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ “Укрексімбанк» (Агента) вимога на сплату за гарантією від 07.11.2024 № 291, з проханням перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 615 003,88 грн. на рахунок № НОМЕР_1 відповідно до пункту 35 договору гарантії. 05.12.2024 позивачем було направлено до відповідача повідомлення про надсилання гаранту вимоги №291. 05.12.2024 Міністерством фінансів України була перерахована позивачу сума сплати за гарантією у розмірі 615 003,88 грн. Відтак, з урахуванням сплати гарантійних виплат Гарантом, суд констатував, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на 06.12.2024 становила 1 279 223,52 грн. Водночас, суд врахував, що після подання позивачем до господарського суду позову у даній справі, відповідачем було сплачено 279 301,38 грн. за кредитом та гарантією. З врахуванням наведеного дійшов висновку, що провадження у даній справі в частині стягнення 279 301,38 грн., підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. При цьому суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, врахувавши умови додаткової угоди № 1 до кредитного договору стосовно того, що зазначені кредитні кошти були надані відповідачу у відповідності з приписами Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого постановою КМУ від 24.01.2020 року № 28, та Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою КМУ від 14 липня 2021 року №723.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ФОП Чекан Б.І. звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк»
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права. Зокрема, судом першої інстанції безпідставно не вирішено клопотання відповідача про витребування доказів - оригіналів усіх додатків, зокрема, електронних документів, долучених до позовної заяви, а також додатково - докази отримання відповідачем повідомлення вих. № 31229LFNYS0EL від 26.08.2024 про погашення простроченої заборгованості у термін до 26.09.2024. Окрім того, суд безпідставно погодився з доводами позивача про те, що 30.08.2024 позивачем було направлено відповідачу повідомлення вих. №31229LFNYS0EL від 26.08.2024 про погашення простроченої заборгованості у термін до 26.09.2024. Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем зазначеного повідомлення. Також на переконання скаржника судом безпідставно відмовлено відповідачу у задоволенні його заяви про розстрочку виконання судового рішення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою. Зокрема зазначає, що в суді першої інстанції відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору, отримання від позивача на свій рахунок коштів у розмірі 1 689 000,00 грн. та існування заборгованості з повернення отриманих коштів. Також відповідачем долучено до матеріалів справи докази часткової сплати заборгованості, після відкриття провадження у справі. Як вбачається з протоколу судового засідання в режимі конференції № 3872592 від 13.01.2025, відповідач заявив усне клопотання про відкладення судового засідання для надання можливості сплатити борг. З врахуванням даного клопотання та позиції відповідача, ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.01.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 914/3040/24. Отже , в суді першої інстанції не було жодних заперечень відповідача стосовно укладення 29.12.2023 з АТ КБ "ПриватБанк" кредитного договору №2130721611-КД-2 та додаткової угоди №1 до кредитного договору, як і щодо інших долучених документів (доказів) до позовної заяви. Наголошує, що позивачем долучено до позовної заяви, яка подана через «Електронний суд», оригінал кредитного договору №2130721611-КД-2 від 29.12.2023 та додаткової угоди №1 до кредитного договору та файли їх перевірки «протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису» здійснений на сайті Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України. На переконання позивача, місцевим господарським судом правомірно відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення. Зауважує, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення. Крім того, ч. 13 ст. 17 Бюджетного кодексу України забороняється реструктуризація заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, за кредитами з бюджету, крім розстрочення її сплати під час санації такого суб'єкта господарювання за участю інвестора, який бере на себе солідарні зобов'язання щодо погашення такої заборгованості, на строк не більше трьох років на підставі договору, укладеного між таким суб'єктом господарювання, інвестором та податковим органом. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Міністерство фінансів України у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2025 у справі № 914/3040/24 законним і обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Зазначає, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не заперечував факту укладення кредитного договору від 29.12.2023 №2130721611-КД-2, отримання від позивача на свій рахунок коштів у розмірі 1 689 000,00 грн. та існування заборгованості з повернення отриманих коштів. Водночас, відповідачем долучено до матеріалів справи докази часткової сплати заборгованості після відкриття провадження у справі, що свідчить про визнання боргу. Крім того, вважає, що судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення. Просить розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представника Міністерства фінансів України.
Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач не делегував уповноваженого представника в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвали суду апеляційної інстанції від 05.08.2026 про відкладення розгляду справи на 16.09.2025.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності представника відповідача у справі.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
29.12.2023 між Акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк» (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Чеканом Богданом Ільковичем (Позичальник) було укладено кредитний договір № 2130721611-КД-2. Відповідно до пункту 1.1 договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1. договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 договору, в терміни на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни.
Пунктами А.1., А.2. кредитного договору передбачено вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія. Ліміт договору складає 1 689 000,00 грн., на поповнення обігових коштів.
Відповідно до пункту А.3. кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту - 01.12.2025 включно.
Згідно з пунктом А.7.1.5. пункту А.7. кредитного договору, розмір змінюваної процентної ставки на перший період дії процентної ставки, із дати укладання цього договору, що розраховується за формулою передбаченою п.п. А.7.1.1. цього договору, із використанням розміру індексу UIRD 3M у гривні, визначеним станом на робочий день, що передує даті підписання цього договору, становить 22,94 % річних.
Умовами пункту А.9. кредитного договору передбачено, що датою сплати процентів є 1-ше число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене умовами договору.
Згідно із пп “а» п. 2.3.2 кредитного договору, при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, Банк має право змінити умови цього договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов'язаннями, терміни/строки виконання яких не наступили, терміни/строки вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Порядок надсилання повідомлень сторони погодили у пунктах А. 11., А. 12. кредитного договору.
Відповідно до пункту А.11. кредитного договору для будь-яких повідомлень, що повинні бути здійснені Банком згідно із цим договором, Банк може здійснювати повідомлення Позичальника у письмовій формі.
Абзацом 2 пункту А.12. кредитного договору передбачено, що відповідна сторона вважається такою, що отримала відповідну кореспонденцію та буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені) та якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем надсилання відповідною стороною відповідного повідомлення на поштову адресу одержувача (згідно з датою поштового штемпеля відділення зв'язку відправника).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами (п. 6.1. кредитного договору).
29.12.2023 між Акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк» (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Чеканом Богданом Ільковичем (Позичальник) було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 2130721611-КД-2 від 29.12.2023.
Підпунктом “а» пункту 1 додаткової угоди сторони погодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень порядку, програми фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва та умов цього договору та додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні кошти Позичальник витрачає на ціль: фінансування оборотного капіталу. Умови та порядок надання фінансової державної підтримки Позичальнику, визначені порядком та цією додатковою угодою.
Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди № 1, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 22,94 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 9 %; але не більше Індекс UIRD (3міс.) + 11 % (обмеження встановлюється на дату укладання цієї додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.
Відповідно до пунктів 4.8, 4.9 кредитного договору, розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік.
05.04.2022 між Міністром фінансів України (Гарант) та АТ КБ “Приватбанк»(Банк-кредитор) було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55. Відповідно до п. 6 договору Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед Банком-кредитором за крендитними договрами, включеними до портфеля.
У разі настання гарантійного випадку Банк-кредитор направляє Гаранту вимогу, а Агенту (АТ «Укрексімбанк», якому Гарант відповідно до Порядку доручив надавати послуги, визначені цим договором та агентською угодою) - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати Гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок (п. 31 договору гарантії)..
За змістом п. 35 договору гарантії, Гарант на підставі вимог, отриманих від Банку-кредитора, з урахуванням інформації Агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок Банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору; на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії; загальна сума всіх виплачених Банку-кредитору суми сплати за гарантією з урахуванням суми сплати за гарантією, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії; Гарант отримав підтвердження від Агента, що сума зазначена у вимозі є сумою сплати за гарантією, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору; здійснення Гарантом виплати згідно з вимогою не суперечить вимогам законодавства на момент здійснення такої виплати.
У разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом Банк-кредитор зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Позичальника перед бюджетом на суму здійсненної Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Банком-кредитором у найкоротші строки (п. 38 договору гарантії).
Відповідно до п. 39 договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 та 40 цього договору, Банк-кредитор виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору за таким проблемним кредитом; здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
29.12.2023 Банком на поточний рахунок Позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 1 689 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2 за період з 29.12.2023 до 06.12.2024.
30.08.2024 позивачем було направлено до відповідача повідомлення №31229LFNYS0EL від 26.08.2024 про погашення простроченої заборгованості у термін до 26.09.2024. Банк повідомив відповідача, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 26.09.2024 - строк (01.12.2025), що узгоджений п. А.3 та 5.10. кредитного договору №2130721611-КД-2 від 29.12.2023, буде вважатися таким, що настав 26.09.2024.
07.11.2024 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гарант) та АТ “Укрексімбанк» (Агент) вимога на сплату за гарантією від 07.11.2024 № 291, з проханням перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 615 003,88 грн. на рахунок № НОМЕР_1 відповідно до пункту 35 договору гарантії.
05.12.2024 позивачем було направлено до відповідача повідомлення про надсилання гаранту вимоги № 291.
05.12.2024 Міністерством фінансів України була перерахована позивачу сума сплати за гарантією у розмірі 615 003,88 грн.
Наведені обставини зумовили звернення АТ КБ «ПриватБанк» з позовом до господарського суду про стягнення з ФОП Чекан Б.І. заборгованості за кредитним договором №2130721611-КД-2 від 29.12.2023 в розмірі 1 279 223, 52 грн.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.12.2023 між Акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк» (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Чеканом Богданом Ільковичем (Позичальник) було укладено кредитний договір №2130721611-КД-2. Відповідно до умов даного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язувався надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1. договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п.2.1.2 договору, в терміни на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни.
Разом з тим, 29.12.2023 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до підпункту “а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень порядку, програми фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва та умов цього договору та додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні кошти Позичальник витрачає на ціль: фінансування оборотного капіталу. Умови та порядок надання фінансової державної підтримки Позичальнику, визначені порядком та цією додатковою угодою.
Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що Банк 29.12.2023 на поточний рахунок Позичальника перерахував кредитні кошти у розмірі 1 689 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку 2130721611-КД-2 за період з 29.12.2023 до 06.12.2024.
Однак, відповідач в порушення своїх зобов'язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі у розмірі та в строки, які передбачені графіком платежів.
Підпунктом “а» п. 2.3.2 кредитного договору сторони обумовили, що при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, Банк має право змінити умови цього договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов'язаннями, терміни/строки виконання яких не наступили, терміни/строки вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Порядок надсилання повідомлень сторони погодили у пунктах А. 11, А. 12 кредитного договору. Так, відповідно до пункту А.11 кредитного договору для будь-яких повідомлень, що повинні бути здійснені Банком згідно із цим договором, Банк може здійснювати повідомлення Позичальника у письмовій формі.
У свою чергу, абзацом 2 пункту А.12 кредитного договору передбачено, що відповідна сторона вважається такою, що отримала відповідну кореспонденцію та буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені) та якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем надсилання відповідною стороною відповідного повідомлення на поштову адресу одержувача (згідно з датою поштового штемпеля відділення зв'язку відправника).
30.08.2024 позивачем було направлено відповідачу повідомлення-вимогу №31229LFNYS0EL від 26.08.2024 про погашення простроченої заборгованості у термін до 26.09.2024, цінним листом з описом вкладення (т. 1, а.с. 90-92, 96). Банк повідомив відповідача, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 26.09.2024 - строк (01.12.2025), що узгоджений п. А.3 та 5.10. кредитного договору №2130721611-КД-2 від 29.12.2023, буде вважатися таким, що настав 26.09.2024.
Наведені обставини спростовують твердження скаржника про ненадіслання Банком повідомлення вих. №31229LFNYS0EL від 26.08.2024 про погашення простроченої заборгованості у термін до 26.09.2024.
Такими діями, погодженими сторонами при укладенні кредитного договору, позивач змінив строк виконання кредитного зобов'язання.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1 049 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином, відповідач у випадку непогашення простроченої заборгованості повинен був виконати зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі у термін до 26.09.2024 включно. Однак, дана вимога залишена відповідачем без належного реагування, та прострочена заборгованість не була погашена.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Як зазначалось вище, що 05.04.2022 між Міністерством фінансів України (Гарант) та АТ КБ “Приватбанк» (Банк-кредитор) було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/55, відповідно до п. 6 якого Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Банку-кредитора (АТ КБ “ПриватБанк») безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем) своїх грошових зобов'язань перед Банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
07.11.2024 позивачем направлено до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ “Укрексімбанк» (Агента) вимогу на сплату за гарантією від 07.11.2024 № 291, з проханням перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 615 003,88 грн. на рахунок № НОМЕР_1 відповідно до пункту 35 договору гарантії.
05.12.2024 позивачем направлено до відповідача повідомлення про надсилання гаранту вимоги № 291.
05.12.2024 Міністерством фінансів України перерахована позивачу сума сплати за гарантією у розмірі 615 003,88 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою (абз. 5 ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором (з урахуванням сплати гарантійних виплат Гарантом), станом на 06.12.2024 становила 1 279 223,52 грн., з яких: 615 003,88 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 49 215,76 грн. - заборгованість за процентами, та заборгованість відповідача перед державним бюджетом в розмірі 615 003,88 грн.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи після подання позивачем до господарського суду позову у даній справі, відповідачем було сплачено 279 301,38 грн. за кредитом та гарантією, що підтверджується копіями квитанцій, платіжних інструкцій та банківськими виписками (т. 1, а.с. 195-212, 237-250, т. 2, а.с. 45-48).
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено часткову сплату відповідачем на рахунок позивача заборгованості в загальному розмірі 279 301,38 грн., місцевий господарський суд дійшов підставного та обґрунтованого висновку про закриття провадження в цій частині вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем 475 353,21 грн. заборгованості за тілом кредиту, 49 215,76 грн. заборгованості за процентами та 475 353,17 грн. заборгованості за гарантією держави, відтак у цій частині позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.
Як видно з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою (вх. № 1775/25 від 28.04.2025) про розстрочення виконання рішення, в якій просив при ухваленні рішення у даній справі, надати розстрочку його виконання терміном на 12 місяців рівними частинами щомісячно.
Заява обґрунтована тим, що в силу свого пенсійного віку, наявності хронічних захворювань, які потребують постійного лікування, а також продовження в Україні воєнного стану, можливість займатись підприємницькою діяльністю для нього суттєво ускладнена. Відповідач також звертав увагу, що частково виконав договірні обов'язки зі сплати боргу, що підтверджується фактичною сплатою коштів на рахунок позивача згідно з платіжними інструкціями, які долучені до матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Як слушно зауважив суд першої інстанції, розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у Боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення. При цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Наведені відповідачем обставини, а саме, що в силу свого пенсійного віку, наявності хронічних захворювань, які потребують постійного лікування, можливість займатись підприємницькою діяльністю для нього суттєво ускладнена, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
При цьому відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема доказів відсутності доходу, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо), інші документи щодо можливого його працевлаштування. При вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з не сплатою відповідного платежу.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме по собі введення в Україні воєнного стану, не є винятковою обставиною для надання розстрочки, оскільки як відповідач, так і позивач здійснює господарську діяльність в умовах воєнного стану, і безперечно відчуває його вплив на свою господарську діяльність.
Також місцевий господарський суд підставно врахував, умови додаткової угоди № 1 до кредитного договору, а саме, що зазначені кредитні кошти були надані відповідачу у відповідності з приписами Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого постановою КМУ від 24.01.2020 № 28, та Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою КМУ від 14 липня 2021 року № 723.
Водночас, частиною 13 статті 17 Бюджетного кодексу України забороняється реструктуризація заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, за кредитами з бюджету, крім розстрочення її сплати під час санації такого суб'єкта господарювання за участю інвестора, який бере на себе солідарні зобов'язання щодо погашення такої заборгованості, на строк не більше трьох років на підставі договору, укладеного між таким суб'єктом господарювання, інвестором та податковим органом.
З врахуванням наведених норм права та фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у справі №914/3040/24.
Щодо доводів скаржника про невитребування судом першої інстанції оригіналів усіх додатків, зокрема, електронних документів, долучених до позовної заяви, колегія суддів зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем долучено до позовної заяви, яка подана через «Електронний суд», оригінал кредитного договору №2130721611- КД-2 від 29.12.2023 №2130721611-КД-2 та додаткової угоди №1 до кредитного договору та файли їх перевірки «протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису» здійснений на сайті Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та жодним чином не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 28.04.2025 у справі № 914/3040/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чекана Богдана Ільковича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2025 у справі №914/3040/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук