Провадження № 11-кп/821/356/25 Справа № 693/1570/24 Категорія: ч. 2 ст. 309 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
17 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Жашківського райсуду Черкаської обл. від 8.01.2025 р. у кримінальному провадженні № 12024250330000489 від 27.10.2024, -
Зазначеним вироком ОСОБА_8 , який
народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Жашків Черкась-
кої обл., громадянин України, має середню
освіту, раніше судимий 18.09.2024 р. Жашків-
ським райсудом Черкаської обл. за ч. 1
ст. 309, 75 КК України до 1 року обмеження
волі з іспитовим строком 1 рік, не працює,
проживає
АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та йому призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за новим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жашківського райсуду від 18.09.2024 р. у виді 4 місяців обмеження волі, що згідно із п. б ч. 1 ст. 72 КК України, відповідає 2 місяцям позбавлення волі, та остаточно призначено 1 рік 2 місяці позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про судові витрати та речові докази вирішені відповідно до вимог КПК України.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_8 , будучи засудженим вироком Жашківського райсуду Черкаської обл. від 18.09.2024 р. за ч. 1 ст. 309, 75 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік, який набрав законної сили 19.10.2024 р., діючи з прямим умислом, у невстановлені дату, час та місці, у невстановлений спосіб незаконно придбав наркотичний засіб-канабіс, у формі частин висушеної рослини роду коноплі, який став зберігати на даху саморобної собачої будки (невеличкого критого приміщення для собаки) на присадибній ділянці за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , для власного вживання, без мети збуту, до 26.10.2024 р.
26.10.2024 р. о 12:00 год., тобто протягом року після засудження ОСОБА_8 вироком суду за ч. 1 ст. 309 КК України, працівниками Відділу поліції № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській обл. в ході виконання службових повноважень на присадибній ділянці за вищевказаним місцем проживання ОСОБА_8 були виявлені та вилучені верхівкові частини рослин та листя зеленого та коричневого кольору, які, згідно висновку експерта від 6.11.2024 р. № СЕ-19/124-24/15659-НЗПРАП, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, загальною масою в перерахунку на суху речовину 39,2 г.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду стосовно ОСОБА_8 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Апеляційні вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не з'ясовано чи зрозумілі обвинуваченому його права та обов'язки, не роз'яснено їх зміст, у тому числі право мати захисника, що призвело до порушення права обвинуваченого на захист.
Правилами п. 2 ч. 3 ст. 42 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений має право бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення.
Незабезпечення обвинуваченому можливості особисто обстоювати свої інтереси у кримінальному провадженні всіма допустимими засобами і способами або обмеження його можливості скористатися правовою допомогою захисника є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою безумовне скасування вироку чи ухвали.
Вважає, що в ході судового розгляду, всупереч положенням ст. 345 КПК України, судом не забезпечено вручення обвинуваченому ОСОБА_8 пам'ятки про його права та обов'язки, передбачені цим Кодексом, не з'ясовано, чи зрозумілі йому права та обов'язки та не роз'яснено їх зміст, що на думку апелянта, підтверджується як журналом судового засідання так і звукозаписом носія формації на якому зафіксовано перебіг судового процесу у суді першої інстанції від 8.01.2025 р. Зауважує, що журнал та звукозапис судового засідання від 11.12.2024 р. містить дані до вручення обвинуваченому ОСОБА_8 пам'ятки про права та обов'язки під час підготовчого судового розгляду, однак відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, підготовче судове провадження є стадією судового провадження під час якої не здійснюється судовий розгляд по суті пред'явленого за обвинувальним актом, тому дотримання на цій стадії положень ст. 345 КПК України, не є достатньо дієвим засобом для забезпечення судом повноцінної реалізації обвинуваченим своїх прав та обов'язків.
Таким чином, на думку апелянта, судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 відбувся з істотним порушенням кримінального процесуального закону, а саме порушено право обвинуваченого на захист.
Апелянт вважає, що його участь як захисника під час апеляційного розгляду в інтересах ОСОБА_8 не гарантує можливості поновлення обвинуваченого в правах, порушених під час судового розгляду обвинувального акту по суті пред'явленого обвинувачення.
Судовий розгляд даного кримінального провадження проводився без застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 повідомив, що визнає свою вину частково.
Приймаючи рішення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд першої інстанції повинен був не лише переконатися у тому, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також і роз'яснити їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Отже у даному випадку саме прокурор має право приймати рішення щодо відмови від дослідження будь - яких доказів, у тому числі, допиту свідків. У свою чергу під час розгляду даного кримінального провадження прокурор відмовлявся від допиту свідків, а бажання обвинуваченого не допитувати їх не може бути підставою для того, щоб їх не допитувати. Прокурор взагалі не висловив своєї позиції щодо зміни такого порядку дослідження доказів, а саме щоб не допитувати свідків.
Суд, змінюючи порядок дослідження доказів, фактично не змінив його, а сам прийняв рішення про обсяг дослідження доказів, тим самим порушивши права обвинуваченого на повний та всебічний розгляд справи, оскільки вину він не визнавав у повній мірі.
Отже, приймаючи таке рішення суд першої інстанції не з'ясував у учасників судового провадження, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, щодо якого недоцільно досліджувати докази та допитувати свідків, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також не роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.
Викладене свідчить про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, яке є безумовною підставою для скасування вироку.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити із вказаних у ній мотивів, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи вирок місцевого суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.
Кваліфікація дій ОСОБА_8 та доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення в апеляційній скарзі не оскаржуються.
З матеріалів судового розгляду кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини кримінального провадження та відповідно кваліфіковані дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 309 КК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, в апеляційному порядку не перевіряються.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення права на захист, фактично зводяться до того, що суд першої інстанції у судовому засіданні не вручив обвинуваченому ОСОБА_8 пам'ятку про права та обов'язки та не роз'яснив їх суть.
Надаючи оцінку цим доводам апеляційної скарги захисника, який вважає, що судом фактично допущено порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 42 УПК України, обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України. Пам'ятка про права та обов'язки вручається обвинуваченому один раз, одночасно з тим, коли особа набуває статус обвинуваченого.
Апеляційний суд не погоджується з твердженнями апелянта про порушення права на захист у цьому кримінальному провадженні. Вимогами КПК України передбачена низка процесуальних гарантій, які забезпечують обізнаність обвинуваченого про його права та обов'язки. Законодавець встановив обов'язковість такого інформування якомога швидше.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 КК України, підозрюваному, обвинуваченому вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення, тобто встановлені такі гарантії з метою забезпечення реалізації підозрюваним, обвинуваченим своїх прав, в тому числі права на захист, протягом всього кримінального провадження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 скеровано до суду 15.11.2024 р. Ухвалою суду від 19.11.2024 р. призначено підготовче судове засідання на 26.11.2024 р., яке у зв'язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_8 до суду, перенесене на 11.12.2024 р. В підготовчому судовому засіданні був присутній обвинувачений ОСОБА_8 та якому 11.12.2024 р. була вручена пам'ятка про права і обов'язки, про що свідчить власноруч складена розписка про отримання пам'ятки (т. 1, а. пр. 19).
Головуюча роз'яснила обвинуваченому права, зокрема і право на правову допомогу, що підтверджується журналом судового засідання від 11.12.2024 року (а. пр. 20-22), тобто вимоги ст. 345 КПК України були виконані.
В судовому засіданні 8.01.2025 р. ( а. пр. 67-71) головуюча повторно з'ясувала, чи обізнаний обвинувачений з його процесуальними правами під час розгляду справи по суті, на що він повідомив, що права та обов'язки відомі та зрозумілі, стосовно використання права на захист вирішив захищатися від обвинувачення самостійно, на участі професійного адвоката не наполягав.
Таким чином, порушень вимог КПК України під час апеляційного перегляду не встановлено, як стверджує в апеляції захисник.
Під час допиту в судовому засіданні 8.01.2025 р. обвинувачений ОСОБА_8 суть пред'явленого обвинувачення зрозумів, спочатку визнавав вину частково, зауважив суду про те, що свідків допитувати не потрібно, просив дослідити лише письмові докази та фактично визнав обставини справи та правову кваліфікацію правопорушення.
Оскільки ОСОБА_8 були відомі його права та обов'язки, а клопотань про необхідність роз'яснення будь-якого з них він не заявляв ні в судових засіданнях, ні письмово, то апеляційний суд відхиляє доводи апеляції у цій частині. Підстав вважати, що було порушено право ОСОБА_8 на захист і що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням вимог кримінального процесуального закону немає.
Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 31.07.2025 р. було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та винесено ухвалу про призначення захисника (а. пр. 128-130), вказані обставини підтверджуються відомостями зафіксованими в журналі судового засідання ( а. пр. 126-127) та аудіозаписом даного судового засідання.
Стосовно доводів апеляції про порушення судом під час зміни порядку дослідження доказів та сам суд прийняв рішення про обсяг дослідження доказів, тим самим порушивши права обвинуваченого на повний та всебічний розгляд справи, оскільки вину він не визнавав у повній мірі, то апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до змісту вироку суду та журналу судового засідання, справу було розглянуто у повному обсязі, суд встановив загальний порядок дослідження доказів: допит обвинуваченого, допит свідків, дослідження письмових доказів.
Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення на початку розгляду визнав частково, проте не зміг вказати в чому саме не визнає себе винуватим, пояснив, що 26.10.2024 р. до нього додому прийшли працівники поліції, запитували чи не має в нього нікого чужого, один із працівників поліції у його подвір'ї знайшов гілку коноплі, яку обвинувачений викинув, потім приїхав слідчий та, з його дозволу, провів огляд і вилучив гілку коноплі, він підписав відповідні протоколи, просив не позбавляти його волі, дати іспитовий строк, масу коноплі не оспорював, вважав, що допитувати свідків не потрібно, він винуватий.
Суд дійшов висновку, що під час надання свідчень суду обвинувачений ОСОБА_8 фактично визнав обставини справи та правову кваліфікацію кримінального правопорушення. З таким висновком суду погоджується і апеляційний суд, тому що рішення про дослідження чи не дослідження доказів приймають виключно сторони провадження: обвинувачення та захисту, а суд, згідно вимог ст. 22 КПК України, на основі змагальності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, тільки створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, в тому числі наданні та дослідженні доказів.
Суд фактично задовольнив клопотання обвинуваченого, який вважав, що відсутня процесуальна необхідність допитувати свідків, прокурор також не наполягав на допиті свідків, а тому і у суду не було підстав для їх допиту. Також, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, які викладені у вироку.
Порушень вимог ст. 349 КПК України в діях суду апеляційний суд не встановив, а тому доводи апеляції в цій частині також є необґрунтованими.
Таким чином, підстав для скасування чи зміни вироку, передбачених ст. 409 та застосування ст. 415 КПК України, апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які б були безумовною підставою для зміни або скасування судового рішення, під час перегляду вироку апеляційний суд не встановив.
Керуючись ст. ст. 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд -
Вирок Жашківського райсуду Черкаської обл. від 8.01.2025 р. відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді