23 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 570/624/25
Провадження № 22-ц/4815/930/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий (суддя-доповідач) Ковальчук Н. М.,
судді: Боймиструк С. В., Хилевич С. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2025 року, ухвалене в м. Рівне у складі судді Гладишевої Х. В., повний текст складено 18 квітня 2025 року,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, що укладений сторонами 07.08.2020 року і зареєстрований Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №909, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказує, що шлюб з відповідачем зареєстрували 07.08.2020 року, від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 . Сімейне життя не склалося через відсутність спільних інтересів, взаєморозуміння та відмінностей у поглядах на життя. На даний час сторони проживають окремо з липня 2024 року, спільного господарства не ведуть, донька проживає разом з позивачкою, фактично їх з відповідачем сім'я розпалася, а тому зберегти шлюб неможливо.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб, укладений 07.08.2020 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстровано Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №909. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968 гривень 96 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що прожили з позивачкою повних вісім років, а ще до офіційного укладення шлюбу у них народилась дочка. У липні 2024 року дружина вирішила деякий час пожити з донькою у своєї матері. Вважає, що поважних причин для розірвання шлюбу немає. Вони між собою продовжують спілкуватися, разом виховують дочку, він утримує свою дитину, в тому числі оплачує заняття з репетиторами, хоче примиритись з дружиною, проте, суд не надав йому такої можливості. Вказує, що суд розглянув справу без нього, не повідомив про судове засідання. Про рішення він дізнався від своєї дружини, а від Рівненського районного суду не отримував жодних ухвал, повісток і факт розірвання шлюбу для нього став шоком. Суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. Ухвала суду від 20.02.2025 була надіслана сторонам, однак обидва рекомендовані повідомлення повернуто назад у суд з відміткою, що адресат за вказаною адресою відсутній. Апелянт вказує, що був позбавлений права надати заперечення на позов і просити суд про надання строку на примирення. Копія рішення судом направлена не рекомендованим листом і цей лист до відповідача не надійшов. Вказує, що розлад у сім'ї є тимчасовим, бажає зберегти сім'ю, виховувати спільно дитину, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, проживають окремо, наміру зберігати сім'ю не мають, шлюб існує формально, подальше спільне життя суперечить інтересам сторін, спір щодо поділу майна відсутній, відтак є усі підстави для задоволення позову та розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
Враховуючи фактичні взаємини подружжя, волевиявлення позивача припинити шлюбні відносини, апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб може бути припинено внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
У частині першій статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Місцевий суд, встановивши, що позивачка не бажає зберігати шлюб, вважає, що примирення між подружжям неможливо, подружні відносини сторони не підтримують та спільне господарство не ведуть з липня 2024 року, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу між сторонами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заперечує проти розірвання шлюбу, зазначає, що у сторін хороші відносини, спільно виховують дитину. Однак, будь-яких доказів для підтвердження таких мотивів апеляційної скарги відповідач не надав. Апеляційний суд вважає, що просто незгода відповідача з вимогами ОСОБА_1 не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про розірвання шлюбу.
Щодо аргументів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає, що такі аргументи є безпідставні, з огляду на таке.
Згідно ч. 6 ст.19 ЦПК України зазначена справа є малозначною справою, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України підлягає розгляду за правилами спрощеного провадження. Розгляд справи проводититься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд правомірно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Як видно з матеріалів справи, позов до суду ОСОБА_1 подала у лютому 2025 року. Позовна заява з додатками була направлена відповідачу цінним листом № 3301313006140, який вручений останньому 13.02.2025 року.
Зазначене дає підстави стверджувати, що відповідач був безпосередньо обізнаний про наявність судового провадження в суді першої інстанції за позовом ОСОБА_1 до нього про розірвання шлюбу.
Ураховуючи обізнаність відповідача про наявність судового провадження у цій справі, апеляційний суд вважає, що відповідач мав можливість знайомитись з матеріалами справи, цікавитись рухом справи у суді, подати заперечення на позов.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Боймиструк С. В.