Рівненський апеляційний суд
24 вересня 2025 року м. Рівне
Справа № 561/917/25
Провадження № 33/4815/746/25
Рівненський апеляційний суд в складі судді Ковальчук Н. М.,
з участю: ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Хомича Ю. В.,
розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 16 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржувана постанова суду є незаконною, винесеною з порушенням норм законодавства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що під час складання протоколу начальником 2 відділення ІПС НОМЕР_1 прикордонної застави ОСОБА_2 було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 202 КУпАП, а не за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Такі ж протоколи за ч. 1 ст. 202 КУпАП мали бути складені і відносно інших трьох його товаришів. Однак при ознайомленні з матеріалами справи він побачив, що його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. При ознайомленні з матеріалами справи, ним встановлено, що у протоколі не його підпис. Стверджує, що даний протокол він взагалі не підписував, жодних пояснень прикордонникам про спробу перетину кордону поза межами пункту пропуску він не надавав, коли і за яких обставин складався протокол та хто його підписував він не знає. З приводу підробки працівниками прикордонної служби його підпису у протоколі він звернувся в ТУ ДБР України у Хмельницькій області. Вказує, що прикордонниками жодному з них чотирьох не було надано можливості ознайомитись та підписати протоколи. Прикордонники надали можливість сфотографувати лише першу сторінку протоколу відносно ОСОБА_3 (одного з них чотирьох), але цей протокол серії ЧЦП № 049664 складений за ч. 1 ст. 202 КУпАП, а не за іншою статтею КУпАП. Матеріали справи містять рапорт прикордонників, в якому зазначено, що громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 порушили прикордонний режим та вчинили адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 202 КУпАП, з чим вони всі і погодилися. Враховуючи, що він неодноразово у період дії воєнного стану виїжджав за кордон, потреб у спробі незаконного його перетину, в інший спосіб, у нього не має. Також вказує, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише - 31.07.2025 року засобами поштового зв'язку, а 01.08.2025 року ознайомився з матеріалами справи у суді. З огляду на зазначене просить: поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі.
У відповідності до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова відносно ОСОБА_1 винесена - 16.07.2025 року, апеляційна скарга подана - 09.08.2025 року (згідно штампа на поштовому конверті та відомостей із сайту «Укрпошта»), тобто після закінчення строків на апеляційне оскарження. Згідно супровідного листа суду, копію постанови було направлено ОСОБА_1 - 16.07.2025 року (а.с. 13) та отримано останнім - 30.07.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14).
Зазначене свідчить, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин і його слід поновити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 049657 від 21.06.2025 року вбачається, що 21.06.2025 року об 11 год. 30 хв. в умовах дії воєнного стану, на території Нобельської територіальної громади Вараського району, Рівненської області, в 4 км до лінії державного кордону, навпроти прикордонного знаку 0496 в межах прикордонної смуги було виявлено гр. ОСОБА_1 , який спільно з громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 рухались в бік кордону на човні поблизу річки Прип'ять та мали намір незаконного перетину державного кордону України з Республікою Білорусь поза встановленими пунктами пропуску в групі осіб з метою працевлаштування в країнах ЄС. Своїми діями ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску в групі осіб, чим порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України», за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень по суті порушення.
Також у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 підписано протокол, другий примірник протоколу ним отримано.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП, полягає, зокрема, у перетинанні групою осіб або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до ч.3 ст.9 ЗУ «Про державний кордон України», пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно ст.12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Згідно з п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан, який діє по даний час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон, які діяли на час складання відносно ОСОБА_1 протоколу.
Разом з цим, наявних у матеріалах справи доказів недостатньо для обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Так, вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП суд першої інстанції врахував протокол про адміністративне правопорушення серії ЧПЦ №049657 від 21.06.2025 року, рапорт начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) старшого лейтенанта ОСОБА_6 , довідку щодо проведення первинного опитування, заяву ОСОБА_1 від 21.06.2025 року про визнання вини та розгляд справи за його відсутності.
Однак на переконання апеляційного суду, вищевказані матеріали самі по собі не можуть бути достатніми доказами для висновку про винуватість особи, якщо обставини правопорушення не підтверджені іншими доказами.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 категорично заперечив факт підписання ним будь-яких документів та наголосив, що в його присутності адміністративні матеріали не складалися, а працівники прикордонної служби його повідомили, що відносно нього буде складений протокол за ч. 1 ст. 202 КУпАП. Повідомив, що з приводу підробки його підпису працівниками прикордонної служби він звернувся до ТУ ДБР України у Хмельницькій області.
Рапорт начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) старшого лейтенанта ОСОБА_6 не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення (постанова ВС від 20 травня 2020 року, справа №524/5741/16-а).
До матеріалів справи не долучено пояснення ОСОБА_1 , на які є посилання в Рапорті старшого лейтенанта ОСОБА_6 та у довідці щодо проведення первинного опитування.
Додатки, які вказані у довідці щодо проведення первинного опитування, зокрема, фото документів затриманих осіб та їх плавзасобів, у матеріалах справи відсутні.
Відсутній у матеріалах справи й протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів, що могло б підтвердити чи спростувати обставини перебування групи осіб, серед яких був ОСОБА_1 , на риболовлі, що ним повідомлялося під час первинного опитування.
Таким чином, у ході апеляційного провадження справи не було встановлено документально підтвердженого факту, що ОСОБА_1 мав намір незаконно перетнути кордон України.
Сам факт перебування ОСОБА_1 у прикордонній зоні та прямування в сторону кордону України з іншою країною безумовно не свідчить про намір особи незаконно його перетнути.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, недоведена належними, допустимими та достовірними доказами, а висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, передчасним та ґрунтується лише на припущеннях, а тому постанову суду слід скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 293, 294 КУпАП, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Зарічненського районного суду Рівненської області від 16 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 16 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судя Рівненського
апеляційного суду Ковальчук Н. М.