Справа № 536/2500/23 Номер провадження 22-ц/814/2802/25Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
24 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2025 року, ухвалене суддею Левицькою Т.В. повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконкому Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визначення місця проживання дитини
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконкому Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визначення місця проживання дитини, -
09.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, в якому просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його реєстрації чи проживання.
Позовна заява мотивована тим, що 23.11.1996 між сторонами було укладено шлюб, 21.03.2022 шлюб розірвано рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області у справі 536/89/22. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на час розірвання шлюбу (січень-березень 2022) між сторонами було досягнуто згоди щодо проживання спільної дитини разом з батьком та щодо участі відповідачки у вихованні та утриманні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У квітні 2022 ОСОБА_2 разом з сином виїжджали за межі України до Словаччини, де перебували до 27.08.2022. Починаючи з серпня 2022, досягти згоди щодо місця проживання дитини та участі у його вихованні з відповідачем не вдається. Вказує, що він опікується інтересами і потребами дитини, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров'ям дитини. Має окремий будинок, у якому є все, що необхідне для життя та розвитку дитини. У розмовах син неодноразово висловлювався про бажання жити з ним, а з мамою проводити певний час. Він ніколи не перешкоджав і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню матері з дитиною, але вважає за необхідне визначити місце проживання дитини з ним. Син відвідує навчальний заклад - Вільнотерешківську гімназію імені І.М. Волочая Піщанської сільської ради. Зазначає, що ним створені найкращі умови для дитини, у нього є свій дитячий куточок, де він грається, вчиться, є спальне місце, де він відпочиває, дитина забезпечена необхідними речами для розвитку. Виходячи з інтересів сина, вважає за доцільне залишити сина на його утриманні.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04.03.2024 матеріали справи №536/2500/23 передано за територіальною підсудністю до Глобинського районного суду Полтавської області (а.с. 33-34).
05.08.2024 до Глобинського районного суду Полтавської області надійшов зустрічний позов представника ОСОБА_2 - адвоката Губиної А.Ю. до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконкому Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визначення місця проживання дитини.
Зустрічний позов мотивовано тим, що 23.11.1996 між сторонами було укладено шлюб. 21.03.2022 шлюб розірвано рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області у справі №536/89/22. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На сьогодні між сторонами наявний спір про визначення місця проживання сина, домовитися поза судом не вдалося. Вважає, що для дитини краще буде проживати разом з нею. Проживаючи разом з батьком, останній налаштовує сина проти неї, часто перебуває у стані алкогольного сп'яніння, чим пригнічує дитину, влаштовує сварки з нею при дитині, маніпулює почуттями сина, син виражає своє бажання проживати разом з мамою, але при батькові боїться це казати, бо батько ображається і робить все, щоб дитина відчувала провину, якщо залишить батька. У неї з сином гарні відносини, люблять проводити час разом, вона піклується про нього, займається вихованням, слідкує за його здоров'ям. ОСОБА_2 має постійну роботу, проживає в орендованій квартирі, в якій все облаштоване для проживання сина. Син неодноразово виявляв своє бажання проживати разом з нею, але завжди каже, що боїться образи батька. Син відвідує навчальний заклад - Вільнотерешківську гімназію імені І.М. Волочая Піщанської сільської ради. Вона повністю віддає дитині свою любов і турботу, велику увагу приділяє розвитку дитини. Виходячи з інтересів сина, вважає за доцільне залишити дитину на її утриманні та вихованні. Просить суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем її реєстрації чи проживання.
Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 12.08.2024 зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, об'єднавши їх в одне провадження (а.с. 99).
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2025 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Орган опіки та піклування виконкому Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визначення місця проживання дитини та зустрічний позов ОСОБА_2 , поданий представником ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 ,з участю третьої особи: Орган опіки та піклування виконкому Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визначення місця проживання дитини - задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по одному тижню з кожним, а саме: парні тижні року з батьком ОСОБА_1 , не парні тижні року з матір'ю ОСОБА_2 .
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлено та підтверджено сторонами, що син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2023 -2024 проживає почергово то в батька, то у матері, з урахуванням графіків їх роботи. Думка дитини врахована судом, проте не є вирішальною при вирішенні питання про місце проживання. Саме лише висловлене дитиною бажання проживати з батьком (матір'ю) не може бути безумовною підставою для відповідного визначення місця проживання, оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності. Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного суду від 27.01.2021 у справі №727/3856/18. Між сторонами існує тривалий спір щодо визначення місця проживання їх спільної малолітньої дитини. Сторони не змогли узгодити спірні питання щодо порядку участі кожного з них у вихованні та утриманні дитини в позасудовому порядку. Як батько, так і мати хлопчика належним чином ставляться до виконання батьківських обов'язків, мають бажання виховувати сина, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, створили належні умови для виховання та розвитку дитини. Сторони проживають в одному населеному пункті, на незначній відстані один від одного, обоє батьків мають належні житлові умови, доходи, мають бажання виховувати сина та піклуватися про нього. Обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком чи з матір'ю, у цій справі не встановлено. При вирішенні спору суд враховує, що обоє батьків виявили бажання проживати з дитиною. Суд визнав, що спільна фізична опіка є м'яким та ефективним способом вирішення спору між батьками, які проживають окремо, оскільки він знімає конфліктність, спрямований на те, щоб батьки й надалі повноцінно брали участь у житті дитини, її вихованні, співпрацювали, щоб розлучення не перешкоджало батькові й матері виконувати їхні батьківські обов'язки, реалізовувати свої права, і, відповідно, щоб це все здійснювалося в найкращих інтересах дитини. Встановлені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що лише поєднання виховання як батьком, так і матір'ю здатне забезпечити дитині гармонійний та всебічний розвиток; надасть можливість відчувати любов і турботу обох батьків. Таким чином, суд дійшов висновку, що в інтересах дитини буде саме почергове проживання з кожним із батьків по одному тижню з кожним із батьків, а тому визнав можливим частково задовольнити первісний та зустрічний позови.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати частково з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову, а первісний позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги думку дитини, щодо того, з ким з батьків він хоче проживати. Зазначає, що станом на час розірвання шлюбу (січень-березень 2022) між сторонами було досягнуто згоди щодо проживання спільної дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , також було досягнуто згоди щодо участі відповідача у вихованні та утриманні спільного сина ОСОБА_3 . Також вказує, що у квітні 2022 ОСОБА_2 разом з сином виїзджала за межі України до Словаччини, де перебували до 27.08.2022. Починаючи з серпня 2022 досягти згоди щодо місця проживання дитини та участь у його вихованні з відповідачем не вдається, син проживає дві доби зі ним, а наступні дві доби з мамою. Такий режим проживання шкодить дитині, ОСОБА_5 постійно перебуває у стані зміни місця проживання, що відображається на його психоемоційному стані. Вважає, що такий спосіб життя шкодить дитині, не дозволяє зосередитись на навчанні, негативно впливає на настрій сина. Посилається на те, що він опікуюсь інтересами і потребами дитини, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров'ям дитини. Він маю окремий будинок, у якому є все, що необхідне для життя та розвитку дитини. У розмовах з ним син неодноразово висловлювався про бажання жити з ним, а з мамою проводити певний час у вихідні дні. Під час розгляду справи думка спільного сина ОСОБА_5 була з'ясована у судовому засіданні, що відображено у протоколі судового засідання. Відповідаючи на запитання, з ким з батьків хоче проживати, ОСОБА_5 висловив бажання проживати з татом. Крім того, ОСОБА_5 повідомив, що мама може інколи його вдарити, часто кричить на нього. Також ОСОБА_5 повідомив, що разом з мамою проживає його старший брат, який зневажливо ставиться до Нікіти, що призводить до конфліктів між ними. Таким чином, син ОСОБА_5 у судовому засіданні висловився, що хоче проживати разом з батьком. Вважає, що з урахуванням думки Нікіти та дотримання його законних прав та інтересів, доцільно визначити місце проживання дитини з батьком, а у задоволення зустрічного позову слід відмовити, але суд першої інстанції думку сина при ухваленні рішення не врахував та не дотримався інтересів дитини у цьому спорі. Посилаєжться на те, що національне законодавство відображає принцип пріоритетності прав та інтересів дитини, зокрема, статтею 7 Сімейного кодексу У країни закріплено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до ч.2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Впродовж останніх років Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дитина має бути заслухана, а її думка врахована судом. При цьому посилається на відповідні постанови Веорховного Суду з даної категорії справ.
Відповідач ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржила, погодилася з ним.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання апеляційного суду 24.09.2025 вдруге не з'явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 22.07.2024 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електроні адреси та поштовим зв'язком у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 233-237), які були доставлені до електронних кабінетів та поштою. Згідно рекомендованих повідомлень судові повістки на ім'я ОСОБА_2 , ОСОБА_6 повернулися до апеляційного суду без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час і місце судового засідання.Позивач ОСОБА_1 отримав судову повістку особисто 05.08.2025. 23.09.2025 через систему «Електронний суд» до Полтавського апеляційного суду вдруге надійшла заява адвоката Варавіна С.Д. - представника ОСОБА_1 про відкладення справи розглядом у зв'язку з його зайнятістю в іншій цивільній справі №537/890/24. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 21.07.2025 розгляд справи було відкладено за заявою адвоката Варавіна С.Д. - представника ОСОБА_1 з підстав зайнятості адвоката у цій же справі №537/890/24. Також колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 27.05.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 21.07.2025 на 10.40 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зазначені адвокатом Варавіним С.Д. обставини для відкладення справи розглядом не є поважними.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 23.11.1996 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
21.03.2022 шлюб розірвано рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області у справі №536/89/22 (а.с. 6-8).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 (а.с. 5).
Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 10.10.2023 №397, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.9).
Позивач ОСОБА_1 працює в КП «Кременчукводоканал» з 01.02.1994 на посаді оператора хлораторної установки дільниці очисних споруд водопроводу цеху водопостачання, що підтверджується довідкою №02/5806 від 12.10.2023 (а.с. 10).
Як вбачається з довідки про доходи, за період квітень 2023 - вересень 2023 ОСОБА_1 отримав заробітну плату у загальному розмірі 87 722,52 грн (а.с. 11).
За місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с. 12).
Відповідно до характеристики Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Кременуцького району за №294/10-11.1 від 01.07.2024, ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_2 , фактично проживає в АДРЕСА_3 . Не є депутатом Піщанської сільської ради, заяв та скарг на її ім'я не надходило (а.с. 75).
Відповідач ОСОБА_2 працює в КП «Кременчукводоканал» з 01.05.1998 на посаді оператора на фільтрах ІІІ розряду дільниці очисних споруд водопроводу цеху водопостачання, що підтверджується довідкою №02/4558 від 24.06.2024 (а.с. 81).
Як вбачається з довідки про доходи, за період з червня 2023 по травень 2024 ОСОБА_2 отримала заробітну плату у загальному розмірі 133 867,37 грн (а.с. 80).
За місцем роботи ОСОБА_2 характеризується позитивно (а.с. 82).
Як вбачається з довідки №601, виданої КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування», ОСОБА_2 на момент огляду лікаря психіатра, психічних розладів та порушень поведінки, а також ознак зловживання психоактивними речовинами та залежності від них, не виявлено. За допомогою до лікаря психіатра не зверталася (а.с. 76).
Відповідно до характеристики з навчального закладу за №338 від 13.10.2023, дитина ОСОБА_3 , 2015 року народження, навчається у Вільнотерешківській гімназії ім. І.М. Волочая. За місцем навчання характеризується позитивно. Хлопчик має охайний зовнішній вигляд, повністю забезпечений канцелярським приладдям і необхідними речами. Батьки приділяють постійну увагу дитині. Систематично контролюють виконання домашніх завдань. Підтримують тісний зв'язок із класним керівником, регулярно відвідують батьківські збори (а.с. 13).
Аналогічну характеристику за місцем навчання надано ОСОБА_9 01.07.2024 року за № 304 (а.с. 79).
Згідно психологічного заключення, складеного 03.11.2023 практикуючим психологом ОСОБА_10 , виявлена стійка емоційна прив'язка хлопця як до матері, так і до батька; дослідження фактору індивідуально особистісних особливостей Нікіти не дає жодної переваги домінанти виключно когось з батьків (а.с. 78).
Рішенням виконавчого комітету Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.07.2024 №147 затверджено висновок органу опуки та піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради про недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 60).
Згідно висновку, починаючи з серпня 2022 колишнє подружжя проживало окремо. Нікіта перебував почергово, то у батька, то у матері, як правило по дві доби. Такий режим проживання виробився у зв'язку з графіками роботи батьків хлопчика. ОСОБА_1 звертався до суду та до органу опіки та піклування з заявами про визначення місця проживання дитини.
Працівниками відділу служби у справах дітей виконкому Піщанської сільської ради проведено обстеження умов проживання за адресою батька: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом від 18.06.2024 № 123. Будинок цегляний, вкритий шифером, вікна металопластикові. У будинку косметичний ремонт, в наявності сучасна побутова техніка. Двір доглянутий, перед будинком облаштована зона відпочинку з гойдалкою, батутом та басейном. Для ОСОБА_5 у загальній кімнаті облаштовано куточок для навчання з ПК та спальне місце. В наявності розвиваючі ігри, одяг та взуття.
Працівники служби у справах дітей провели бесіду з ОСОБА_11 , хлопчик розповів, що однаково любить і маму, і тата, проживає почергово в обох батьків по два дні. Не зміг визначитися, з ким хоче проживати більше.
Відповідно до довідки Новознам'янського старостинського округу від 19.06.2014 №108/10-08.1, ОСОБА_1 проживає разом з родиною за вищевказаною адресою, заяв та скарг на його ім'я не надходило.
21.06.2024 було відвідано ОСОБА_2 (акт обстеження умов проживання №132 від 21.06.2024, акт оцінки потреб сім'ї/особи №113 від 21.06.2024) за адресою: АДРЕСА_3 . У результаті огляду встановлено, що ОСОБА_2 орендує квартиру, яка розташована недалеко від школи. Для Нікіти облаштовано окрему спальну кімнату з ліжком та шафою. В наявності дитячі речі, одяг, іграшки, канцелярське приладдя. У загальній кімнаті облаштовано куточок для навчання та розвитку (а.с. 83, 62,63).
Згідно довідки Новознам'янського старостинського округу від 19.06.2014 №109/10-08.1, заяв та скарг на ім'я ОСОБА_2 не надходило.
Відділ служби у справах дітей попередньо встановив, що кожен із батьків здатний створити умови для розвитку та виховання дитини. З огляду на отримані письмові пояснення батька, є підстави вважать, що визначення місця проживання дитини разом батьком може призвести до подальших маніпуляцій дитиною та обмеження спілкування матері з сином в подальшому. Орган опіки та піклування Піщанської сільської ради вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком (а.с. 61-63).
Під час з'ясування думки дитини при складанні висновку органу опіки та піклування, дитина не змогла визначитись з ким хоче проживати.
У суді першої інстанції вислухано думку дитини сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на час розгляду справи виповнилося десять років. Хлопчик пояснив, що любить обох батьків, проживає почергово з мамою і татом, по два дні. Висловив бажання більше часу проживати з татом, бо він більше купує всього, возить розважатись, а мама іноді кричить.
Судом першої інстанції установлено, що як батько, так і мати дитини належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку сина, у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їх спільної дитини в позасудовому порядку.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов'язків.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.
У пункті 67 Загального коментаря №14 від 29.05.2013 Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02.10.2015 №2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).
Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім'ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п'ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).
Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.
Водночас труднощі, пов'язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.
З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд, з урахуванням обставин справи, має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком.
У постановах від 26.10.2022 у справі №750/9620/20, від 04.10.2023 у справі №208/4667/20, від 14.12.2022 у справі №742/2571/21, від 10.01.2024 у справі №183/3958/20 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.
У постанові Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №465/6496/19 зазначено, що використання спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері у життя і виховання дітей, які потребують як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом первісного позову ОСОБА_1 є визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його реєстрації чи проживання.
Предметом зустрічного позову ОСОБА_2 є визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем її реєстрації чи проживання.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 23.11.1996, який розірвано рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21.03.2022 у справі №536/89/22 (а.с. 6-8).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 (а.с. 5).
Батьки дитини проживають в одному населеному пункті на незначній відстані один від одного, працюють на одному підприємстві, позитивно характеризуються, належним чином ставляться до виконання батьківських обов'язків, дитина по черзі по 2 доби проживає то у батька, то у матері з урахування графіків їх роботи, у кожного із батьків створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини.
Ухвалюючи рішення у справі про часткове задоволення позовів, суд першої інстанції виходив з того, що обоє батьків виявили бажання проживати з дитиною, на даний час дитина по черзі проживає по 2 доби із кожним з батьків і така спільна фізична батьківська опіка сприятиме відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та буде корисною у стосунках матір-дитина і батько-дитина з метою забезпечити дитині гармонійний та всебічний розвиток та надасть можливість відчути любов і турботу обох батьків, що є важливим фактором у житті малолітньої дитини, яка потребує уваги обох батьків.
Обговорюючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував думку дитини, то в цій частині колегія суддів приходить до висновку про те, що, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції достатньо повно мотивував, чому він у даному випадку прийняв модель спільної фізичної опіки батьків - сторін у справі над дитиною.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, згідно психологічного заключення практикуючого психолога ОСОБА_10 (серія ААВ 016028, №2 585 000 0000 019205 від 05.09.2011): - виявлена стійка емоційна прив'язка хлопця як до матері, так і до батька; по відношенню до матері проективна методика надала результат зі 100% - 71,9%, до батька - реакція зі 100% -75,6% - майже рівний; - принцип «символічної лінійності» знову ж таки вказує на рівноцінний результат по відношенню до обох батьків (частково методика Рене Жиля); - поведінкові та вербальні реакції свідчать про прив'язку дитини до батьків; - дослідження фактору індивідуально-особистісних особливостей хлопчика не дає жодної переваги домінанти виключно когось з батьків. При особистій бесіді хлопець, зокрема, розповів про сварку батька з старшим сином, після якої брат переїхав мешкати до дідуся з бабусею у село Пустовітове. Хлопець не може зрозуміти, чому їм з мамою деякий час прийшлося жити окрема. (Зі слів матері, вона разом з ОСОБА_5 після чергової сварки з чоловіком у лютому 2022 переїхала жити на винайману квартиру і возила кожен день дитину у Вільну Терешківку до школи, щоб не переривати навчальний процес). Нікіта розповів, що він тісно спілкується з батьком, коли мама і тато не сваряться (а.с. 78).
Згідно ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Проте, думка дитини, яка досягла 10 років, не є вирішальною при розгляді спору про визначення її місця проживання.
Судом першої інстанції у судовому засіданні 22.01.2025 був опитаний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виявив прихильність до обох батьків, любить їх, проживає почергово по два дні у тата і у мами.
Тобто, по справі вбачається, що між колишнім подружжям вже склався певний порядок проживання з дитиною у залежності від їх графіків роботи на одному підприємстві, який саме дитину влаштовує та нею не заперечується, виходячи з обопільної прив'язаності дитини до батьків.
Колегія апеляційного суду також враховує, що згідно висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Піщанської сільської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Піщанської сільської ради від 25.07.2024 №147, вважає недоцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 61-63).
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування вказаного висновку Органу опіки та піклування.
Як встановила колегія суддів, по справі відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання сина саме з ним.
Оскільки відповідачем ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржено, тому воно переглядається апеляційним судом в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що, починаючи з серпня 2022 досягти згоди щодо місця проживання дитини та участь у його вихованні з відповідачем не вдається, син проживає дві доби зі ним, а наступні дві доби з мамою, такий режим проживання шкодить дитині, ОСОБА_5 постійно перебуває у стані зміни місця проживання, що відображається на його психоемоційному стані, не дозволяє зосередитись на навчанні, негативно впливає на настрій сина, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами щодо спричинення такої шкоди дитині (висновки психолога, характеристика зі школи тощо).
Доводи апеляційної скарги про те, що, позивач опікується інтересами і потребами дитини, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров'ям дитини, що має окремий будинок, у якому є все, що необхідне для життя та розвитку дитини, то ці доводи не є вирішальними при вирішення питання про визначення місця проживання дитини. У даній справі як позивач, так і відповідач створили належні умови для проживання і виховання дитини та повноцінного її розвитку, з урахуванням їх досвіду по вихованню старшого сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який згідно матеріалів справи перебуває у лавах Національної Гвардії України.
Доводи апеляційної скарги про те, що у розмовах з позивачем син неодноразово висловлювався про бажання жити з ним, а з мамою проводити певний час у вихідні дні, що під час розгляду справи думка сина була з'ясована у судовому засіданні, що відображено у протоколі судового засідання, що відповідаючи на запитання, з ким з батьків хоче проживати, ОСОБА_5 висловив бажання проживати з татом, то ці доводи не заслуговують на увагу та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки за висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради є недоцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 60), а також враховуючи те, що думка дитини, яка досягла 10 років, не є вирішальною при розгляді спору про визначення її місця проживання.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов