Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 707/678/25
Провадження №2/711/1378/25
12 серпня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Буйновській А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС»звернувся у Черкаський районний суд Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.04.2023 між ТОВ “СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" укладено договір факторингу № 033-030423, за умовами якого клієнт відступив фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги. Згідно з реєстром прав вимоги № 04/05/23 від 04.05.2023 клієнт відступив факторові, у тому числі, право вимоги за договором позики № 72437166, укладеним 09.09.2022 між позикодавцем ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та позичальником, яким є ОСОБА_1 , право вимоги за яким на дату відступлення настало, і перейшло до ТОВ “СІРОКО ФІНАНС» з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги.
Договір позики, право вимоги за яким набуте ТОВ “СІРОКО ФІНАНС», укладений відповідачем із ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", що здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії, безстрокової, в бездокументарній формі. Зазначений договір позики укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого, відповідно до положень п.п. 1, 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію», у сторін цього Договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 3, ст. 11, ст. 12 Закону України “Про електронну комерцію». Ст. 5 Закону України “Про електронну комерцію» гарантує однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.
На виконання умов договору позики позикодавець 09.09.2022 перерахував на вказаний позичальником рахунок грошову позику за умовами договору в сумі 8500 грн. 00 коп., виконавши належним чином взяті на себе договірні зобов'язання. Натомість, відповідач у встановлені умовами договору строки суму позики не повернув, проценти не сплатив, в зв'язку з чим за час користування коштами позики на суму позики були нараховані проценти відповідно до умов договору (відповідно до доданого розрахунку), а загальний борг склав 28461 грн. 18 коп. Таким чином, розмір боргу відповідача перед ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» розрахований первісним кредитором відповідно до умов укладеного договору позики, та набутий ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» в результаті відступлення права вимоги, склав 28461 грн. 18 коп.
Як зазначено, спроби врегулювання боргу із боржником в добровільному порядку виявилися безрезультатними. Також, 24.12.2024 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» направлялася на адресу боржника письмова вимога про погашення заборгованості, що у випадку несплати боргу товариство має намір вчинити необхідні дії, направлені на стягнення боргу в судовому порядку, яке було боржником проігнороване. Таким чином, сума заборгованості боржника, яким є ОСОБА_1 , перед ТОВ “СІРОКО ФІНАНС» за договором позики № 72437166 на дату позовної заяви складає 28461 грн. 18 коп., де сума не поверненої позики складає 8500 грн. 00 коп. та сума нарахованих і несплачених процентів складає 19961 грн. 18 коп.
Враховуючи вказане вище, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 72437166 у розмірі 28461 грн. 18 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Відповідно до ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 03.03.2025, матеріали цієї справи передано до Придніпровського районного суду м. Черкаси, згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, для розгляду за підсудністю. До Придніпровського районного суду м. Черкаси матеріали справи № 707/678/25 надійшли 19.03.2025 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025, справа № 707/678/25 передана у провадження судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецької Світлани Михайлівни.
Ухвалою суду від 21.03.2025 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
02.04.2025 відповідачем подано до суду відзив на позов. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні у матеріалах справи договори (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та, що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб. Наголошує на тому, що він не укладав договір позики, який долучено до позовної заяви, отже наведене свідчить про неукладеність оспорюваного правочину - кредитного договору № 72437166 від 09.09.2022, особливо в контексті вимог позивача про стягнення з нього неузгоджених процентів за цим договором. Звертає також увагу на те, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у такій сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу, а відсутність цих доказів позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме, що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором. Також наголошує на тому, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування йому сум позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо). До того ж, не відомо, кому належать карткові рахунки, на які переказано дані кошти, оскільки лист не містить ідентифікуючих даних про нього (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме йому). Відтак, інформаційна довідка не є первинним або платіжним документом, що підтверджує переказ коштів, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Тож, на його думку, наведене вище вказує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору та факт видачі йому кредиту первісним кредитором, не довів погодження розміру відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову варто відмовити повністю.
16.05.2025 представником позивача Матухном С.П. подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме: витяг з Реєстру прав вимог № 04/05/23 від 04.05.2023; платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 1278 від 06.06.2024; додаткові угоди № 8212653, № 8415247, № 8039012, № 7826240. Водночас, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 12.08.2025, дане клопотання повернуто заявнику без розгляду, на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України, оскільки воно подане поза межами визначених законом строків для подання таких клопотань. Крім того, представником позивача не подано до суду заяв про поважність причин пропуску строку для подачі означених документів, і відповідно їх поновлення/продовження.
Відповідь на відзив позивачем не подано.
У судове засідання представник позивача ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» не з'явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, у п. 4 позовної заяви представник позивача просить здійснювати розгляд за відсутності позивача, за наявними матеріалами справи і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначений судом дату і час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомлено.
Враховуючи думку представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.09.2022 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ"та ОСОБА_1 укладено договір позики № 72437166, за умовами якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 8500 грн. 00 коп., на строк 30 днів, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю таку ж саму суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики у розмірі 2,5 % (п. 2 Договору).
Відповідно до п. 15 Договору, у разі якщо Позичальник не дотримується умов Офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT») та/або правил постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), знижена процентна ставка, визначена п. 2 Договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена п.п. 2.3. п. 2 Договору. В такому разі Проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою, підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою та сплачується Позичальником в повному обсязі за весь період Строку Позики. Процентна ставка може бути змінена на підставі укладеної між Позикодавцем та Позичальником додаткової угоди до Договору.
Пунктом 6 Договору визначено, що Позичальник має право продовжити строк користування Позикою (пролонгація). Продовження строку користування Позикою здійснюється за зверненням Позичальника в електронній формі через особистий кабінет Позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права. Ініціювання Позичальником продовження Строку Позики відбувається без змін умов Договору в бік погіршення для Позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3. п. 2 Договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між Сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням Строку Позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між Сторонами та відображаються Позичальнику в особистому кабінеті.
Цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписується електронним підписом Позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов Позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенерований під час проходження Позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним. Договір містить накладену кваліфіковану електронну печатку Позикодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу. Підписаний таким чином Договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі. Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ. Договір укладено із використанням мобільного застосунку MyCredit - кредит онлайн на карту. Сторони узгодили наступний спосіб надсилання (у тому числі повторного) підписаного Договору Позичальнику: примірник Договору надсилається на електронну пошту Позичальника, вказану в Договорі. Примірник Договору також доступний Позичальнику в особистому кабінеті. Засвідчена копія Договору на папері надається Позичальнику за його письмовим зверненням, яке розглядається у порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян» (п. 20-23 Договору).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Кредитний договір підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору BLRE3luPx5, що і є його безпосереднім підписом.
Суд зауважує, що одноразовий ідентифікатор направлявся позичальнику кредитодавцем на його засоби зв'язку, які вказані позичальником при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію та верифікацію, шляхом використання Системи BankID Національного банку України.
Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
На виконання умов Договору позики позикодавець, через свого партнера ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», яке діяло на підставі договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", 09.09.2022 перерахував на вказаний позичальником рахунок грошову позику за умовами договору в сумі 8500 грн. 00 коп., чим виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання.
Факт перерахування коштів підтверджується довідкою директора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» О. Губіної № КД-000004624/ТНПП від 19.12.2024. Інформація про платіжну операцію: 1) дата - 09.09.2022; 2) номер платежу - 884db002-483b-4709-8b59-022e4873a1cd; 3) сума - 8500.00 грн.; 4) отримувач - Нужний Денис - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .
До того ж, на виконання ухвали суду від 02.06.2025, АТ КБ "Приватбанк" надані до суду відповідні матеріали і встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 , станом на 09.09.2022, в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Крім того, за випискою по договору № б/н за період з 09.09.2022 по 09.9.2022, що надана банківською установою вбачається, що 09.09.2022 відбулось зарахування переказу в розмірі 8500 грн. 00 коп. на картку № НОМЕР_2 , яка емітована на ім'я ОСОБА_1 . До того ж, із вказаної вище виписки вбачається, що протягом вказаного часу відповідач користувався грошовими коштами.
Вказані відомості спростовують доводи відповідача про те, що ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" не перерахувало йому суми позики в розмірі 8500 грн. 00 коп.
Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Тобто, ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ"свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 09.09.2022 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ"та ОСОБА_1 . Договору позики № 72437166, а також отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 8500 грн. 00 коп. на підставі вказаного вище договору.
Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування ОСОБА_1 був ознайомлений і прийняв умови Договору позики № 72437166 від 09.09.2022. Навіть, після отримання кредитних коштів, він не відмовився від договору і не повернув у повному обсязі отримані у кредит грошові кошти.
Доводи відповідача про те, що він не укладав договір позики, який долучив представник позивача в якості копії до позовної заяви, в редакції, що наведена представником позивача, та відсутність з його боку погодження вказаних в цих документах процентних ставок та умов кредитування, спростовуються матеріалами справи.
Так, враховуючи ту обставину, що судом встановлено факт підписання ОСОБА_1 . Договору позики № 72437166 від 09.09.2022, який укладено між ним та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", тому, відповідно до п. 5.1-5.3 Договору Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»). Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.
Відповідно до розрахунку про щоденні нарахування та погашення за Договором позики № 72437166 від 09.09.2022, станом на 04.05.2023 за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 28461 грн. 18 коп., з яких: 8500 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 19961 грн. 18 коп. - відсотки.
До того ж, як вбачається з умов Договору позики, Позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов'язань за Договором Позикодавець має право без згоди Позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за Договором, залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості. При цьому обов'язок Позикодавця проінформувати Позичальника про залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості або відступлення права вимоги за Договором здійснюється Позикодавцем протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги або дати залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості, шляхом направлення повідомлення на електронну пошту Позичальника, що зазначена у Договорі та/або шляхом розміщення повідомлення в особистому кабінеті Позичальника (п. 5.5 Договору).
Судом встановлено, що 03.04.2023 між ТОВ “СІРОКО ФІНАНС» (Фактор) та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" укладено договір факторингу № 033-030423, за умовами якого клієнт відступив фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги. Згідно з реєстром прав вимоги № 04/05/23 від 04.05.2023 клієнт відступив факторові, у тому числі, право вимоги за договором позики № 72437166, укладеним 09.09.2022 між позикодавцем ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та позичальником, яким є ОСОБА_1 , право вимоги за яким на дату відступлення настало, і перейшло до ТОВ “СІРОКО ФІНАНС» з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги.
Договір позики, право вимоги за яким набуте ТОВ “СІРОКО ФІНАНС», укладений відповідачем із ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", що здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії, безстрокової, в бездокументарній формі.
Згідно з ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).
Разом з тим, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов'язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов'язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).
Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).
Отже, враховуючи зазначені вище обставини, до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відповідно до укладеного договору факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 72437166 від 09.09.2022 на загальну суму 28461 грн. 18 коп., з яких: 8500 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 19961 грн. 18 коп. - відсотки.
Таким чином, заперечення відповідача щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги, спростовуються наданими позивачем матеріалами, які досліджено судом у судовому засіданні.
Як уже зазначалось вище, всупереч умовам Договору позики відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», ні на рахунки первісного кредитора ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ".
Судом встановлено, що позивачем, який набув права грошової вимоги, на поштову адресу ОСОБА_1 направлялася вимога про погашення заборгованості за Договором позики за вих. № 21.12.24-01/1183 від 24.12.2024 про погашення заборгованості, яка залишена останнім без реагування.
На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «СІРОКО ФІНАНС».
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за договором позики, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).
До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
На час розгляду справи Договір позики № 72437166 від 09.09.2022 та Договір факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.
Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти у розмірі 8500 грн. 00 коп. надавалися і отримані відповідачем ОСОБА_1 09.09.2022 на строк 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також, він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Установивши, що Договір позики № 72437166 від 09.09.2022 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та був ознайомлений з сукупною вартістю кредиту.
Судом встановлено, що при укладенні Договору позики ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", надало відповідачу у повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні останній не висловив. Також відповідач не відмовився від укладення Договору позики у спосіб та порядку, які передбачені законодавством.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики № 72437166 від 09.09.2022 у розмірі 28461 грн. 18 коп., яка складається з: 8500 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 19961 грн. 18 коп. - заборгованість за відсотками. Проценти нараховувалися за період з 09.09.2022 по 06.02.2023 включно.
Доказів повернення відповідачем отриманої у позику за вказаним договором грошової суми у розмірі 8500 грн. 00 коп., матеріали справи не містять, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту 8500 грн. 00 коп. є обґрунтованою.
Водночас, суд не може погодитись з доводами позивача у частині нарахування заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 09.09.2022 по 06.02.2023, у розмірі 19961 грн. 18 коп. з огляду на наступне.
Відповідно до правових висновків, висвітлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 (провадження № 14-154цс18) та від 31.10.2018 (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Як уже зазначалось вище, відповідно до укладеного Договір позики № 72437166 від 09.09.2022 відповідач отримав кредит у розмірі 8500 грн. 00 коп., строком на 30 днів з 09.09.2022.
За умовами договору сторони встановили термін (дату) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом - 09.10.2022.
Пунктом 6 Договору позики сторони визначили право Позичальника продовжити строк користування Позикою (пролонгація). Так, продовження строку користування Позикою здійснюється за зверненням Позичальника в електронній формі через особистий кабінет Позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права. Ініціювання Позичальником продовження Строку Позики відбувається без змін умов Договору в бік погіршення для Позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3. п. 2 Договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між Сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням Строку Позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між Сторонами та відображаються Позичальнику в особистому кабінеті.
Однак, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС»просить стягнути з відповідача проценти, як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку, а саме по 06.02.2023, що не відповідає умовам договору, а відомостей про застосування процедури пролонгації, шляхом укладення додаткової угоди, матеріали справи не містять (позивачем у визначений строк не надано доказів продовження строку користування Позикою (пролонгація)).
Таким чином, оскільки Договором позики № 72437166 від 09.09.2022 визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом даного строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.
Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 8500 грн. 00 коп., узгодженої процентної ставки у розмірі 2.5 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (строку договору) тривалістю 30 днів, заборгованість відповідача по відсоткам за Договором позики № 72437166 від 09.09.2022 становить: 8500 грн. 00 коп. *2.5 % *30 днів = 6375 грн. 00 коп.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих за період після закінчення строку кредитування, а саме з 10.10.2022 по 06.02.2023, у розмірі 13586 грн. 18 коп., унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за Договором позики № 72437166 від 09.09.2022, укладеного між ним та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" , в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС»підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 14875 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за позикою - 8500 грн. 00 коп., відсотки за користування позикою - 6375 грн. 00 коп.В іншій частині позову слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 311 від 20.02.2025. Між тим, позовна заява подана до суду через систему «Електронний Суд», а тому судовий збір підлягав до сплати не у розмірі 3028грн. 00коп., а у розмірі 2422грн. 40коп.
Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» задоволено частково, а саме на 52,27 % від заявлених вимог, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі - 1266грн. 19 коп. (52,27 % від 2422 грн. 40 коп.).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 206, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42827134, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45 офіс 510А) заборгованість за договором позики від 09.09.2022 №72437166 у розмірі 14875грн. 00коп., з яких: заборгованість за позикою - 8500грн. 00коп., 6375грн. 00 коп. - відсотки за користування позикою, а також судовий збір у розмірі 1266грн. 19коп., а всього - 16141грн. 19коп.
В іншій частині відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 08.09.2025.
Головуючий суддя С. М. Позарецька