Справа №705/2884/25
Номер провадження2/701/347/25
25 вересня 2025 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - І.Д.Калієвського
за участю секретаря - Г.І.Байдужої
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов?язаних з виплатою страхового відшкодування,
13.06.2025 року із Уманського міськрайонного суду Черкаської області до Маньківського районного суду за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов?язаних з виплатою страхового відшкодування.
На підставу своїх вимог спирається на те, що ОСОБА_1 , 20.10.2024 року о 16 год. 00 хв., на а/д Нестерівка - Дзензелівка керував автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 під'їжджаючи до перехрестя не надав переваги в русі автомобілю «Man Tga», 18.430 д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався з правого боку та скоїв з ним зіткнення, чим порушив п. 10.11 Правил дорожнього руху України. На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 , не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вина ОСОБА_1 , у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Маньківського районного суду Черкаської області від 27.11.2024 року. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений «Man Tga», 18.430 д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 . Вартість відновлювального ремонту пошкодженого відповідно до звіту №24/998 про визначення вартості відновленого ремонту транспортного «Man Tga», 18.430 д.н.з. НОМЕР_2 складає 76444,76 грн. Зазначена шкода особисто винуватцем не була відшкодована потерпілій особі. Власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-223103753 з терміном дії з 29.08.2024 року по 28.08.2023 року. Нормами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», регулюються дані правовідносини. Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно - правову відповідальність. У зв'язку з настанням події, передбаченої п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ 28.01.2025 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 63703,96 грн. (наказ №3.1/2335 від 24.01.2025 pоку). Ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону передбачено, що особа яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Тому, відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону, після проведення виплати потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 26.01.2025 року МТСБУ звернулось до ОСОБА_1 , з листом про компенсацію витрат в добровільному порядку, який залишено без задоволення, що і змусило його звернутися з відповідним позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у його відсутність та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (судові повістки за зареєстрованим місцем проживання ( відповідь №1398850 від 21.05.2025 р. з Єдиного державного демографічного реєстру: АДРЕСА_1 ), які не були належним чином врученні, в зв"язку з чим останнього двічі було повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України"), причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 20.10.2024 року о 16 год. 00 хв., на а/д Нестерівка - Дзензелівка керував автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 під'їжджаючи до перехрестя не надав переваги в русі автомобілю «Man Tga», 18.430 д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався з правого боку та скоїв з ним зіткнення, чим порушив п. 10.11 Правил дорожнього руху України (а.с.11-12).
Обгрунтовючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що на дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 , не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Шкода особисто винуватцем не була відшкодована потерпілій особі.
Вина ОСОБА_1 , у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Маньківського районного суду Черкаської області від 27.11.2024 року (а.с.11-12).
В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений «Man Tga», 18.430 д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 .
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого відповідно до звіту №24/998 про визначення вартості відновленого ремонту транспортного «Man Tga», 18.430 д.н.з. НОМЕР_2 складає 76444,76 грн., що відображена у звіті №24/998 про оцінку КТЗ MAN TGA 18.430, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 09.12.2024 р. (а.с.13-24).
Власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-223103753 з терміном дії з 29.08.2024 року по 28.08.2023 року (а.с. 3,4-6,7, 8-9,10).
У зв'язку з настанням події, передбаченої п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ 28.01.2025 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 63703,96 грн. (наказ №3.1/2335 від 24.01.2025 pоку) (а.с.40, 41, 42).
Відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону, після проведення виплати потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1
26.01.2025 року МТСБУ звернулось до ОСОБА_1 , з листом про компенсацію витрат в добровільному порядку, який залишено без задоволення.
Суд вирішуючи даний спір керується наступним.
Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV, вказаний нормативно - правовий акт регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону №1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно - правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
На виконання вимог Закону України №1961-IV цивільно - правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо - транспортної пригоди не була застрахована.
Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону №1961-ІV Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до підп. а) п. 41.1. ст. 41 Закону №1961-ІV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно - правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно ст. 29 Закону України №1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо - транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України №1961-ІV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Керуючись вищезазначеними нормами, потерпіла особа повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, надання яких передбачається ст. 35 Закону України №961-ІV.
Із матеріалів справи вбачається, що потерпіла особа подала заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, а позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону №1961-ІV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо -транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно - правову відповідальність.
Відповідно до норм ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як роз'яснено у пунктах 26, 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно положень ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповіднодо ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно положень ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих представником позивача достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суду можливість дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому позовні вимоги підлягають до задоволення .
Судовий збір у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12, 13, 76- 81, 95, 133, 137, 141, 209, 211, 223, 247, 258-268, 276 ЦПК України, ст. ст. 11, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 22, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131, п/р НОМЕР_4 в Укрексімбанку м. Києва МФО 322313, юридична адреса: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) понесені витрати щодо відшкодування в порядку регресу витрат, пов?язаних з виплатою страхового відшкодування, у розмірі 63703 грн., (шістдесят три тисячі сімсот три гривні) 96 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131, п/р НОМЕР_4 в Укрексімбанку м. Києва МФО 322313, юридична адреса: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) судові витрати у розмірі 3028 грн., (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя І.Д.Калієвський