Справа № 697/859/25
Провадження № 2/697/608/2025
(ЗАОЧНЕ)
24 вересня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Деревенського І.І.,
за участю секретаря судового засідання - Задорожнього К.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Гончарука А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно та визнання права власності,-
Позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач 1), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , відповідач 2) про припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно та визнання права власності.
В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частин нерухомого майна-житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею (кв, м) 71.7, житлова площа (кв.м) 39, матеріали стін: цегла, опис: квартира, розміщена на одинадцятому поверсі, чотирнадцятиповерхового житлового будинку.
Власником 1/4 частини вказаного нерухомого майна є ОСОБА_2 , власником 1/4 частини вказаного нерухомого майна є ОСОБА_3 , тобто в сукупності відповідачі володіють 1/2 частини нерухомого майна.
Таким чином позивачу і відповідачам дана житлова квартира належить на праві спільної часткової власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, та відповідними первинними документами свідоцтвом про право власності.
Позивач зазначає, що частка права власності відповідача 1, є незначною і складає в матеріальному вимір: лише 9.75 кв. метрів житлової площі, або 18 кв. метрів загальної площі квартири, відповідно частка права власності відповідача 2 також є незначною і складає в матеріальному вимірі лише 9.75 кв. метрів житлової площі, або 18 кв. метрів загальної площі квартири. За конструктивних обставин зазначене нерухоме майно не може бути виділено в натурі, оскільки сукупність нерухомого майна: трикімнатна квартира, є неподільною, таким чином спільне володіння і користування нерухомим майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Позивач стверджує, що частки співвласників (відповідачів), у праві власності на квартиру були встановлені виключно свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 , виданого 10.01.1996 в порядку здійснення приватизації житлового фонду та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом оформленого позивачем після смерті його матері 23.05.2018. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 402353742 позивач є власником 1/2 об'єкта нерухомого майна житлової квартири АДРЕСА_1 , інформація про власників іншої частини квартири у цьому реєстрі відсутня. Згідно даних свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 10.01.1996, право власності в сукупності на 1/2 частини нерухомого майна, що у відсотковому відношенні складає 50% загальної площі, належить відповідачам, в рівних частках тобто по 1/4 кожному, що у відсотковому співвідношенні складає 25% кожному відповідачу. Інша інформація про право власності цього об'єкту нерухомого майна відсутня.
Позивач зазначає, що, в житловій квартирі крім нього, ніхто не зареєстрований. Місцезнаходження відповідачів позивачу з 1997 року невідоме, ніяких родинних зв'язків з відповідачами позивач не підтримує, їх постійне місце проживання невідоме так як невідомо і ті обставини чи є вони живими. Починаючи з 1997 року за послуги по утриманню квартири позивач сплачував кошти разом з мамою. З 2016 року з часу смерті матері, позивач самостійно оплачує комунальні послуги за електроенергію, газ, водопостачання, утримання будинку, та несе інші витрати для забезпечення нормального існування та схоронності зазначеного нерухомого майна.
На сьогоднішній день ринкова вартість нерухомого майна складає 390000 гривень. Ринкова вартість 1/2 частини нерухомого майна складає 190000 гривень, відповідно ринкова вартість 1/4 частини нерухомого майна складає 95000 гривень.
У зв'язку з вище викладеним, позивач просить суд припинити право власності відповідача 1 на 1/4 та відповідно відповідача 2 на 1/4 частину нерухомого майна-житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею (кв, м) 77.1, житлова площа (кв.м) 39, матеріали стін: цегла, залізобетонні перекриття опис: трикімнатна квартира, розміщена на одинадцятому поверсі, чотирнадцятиповерхового житлового будинку та визнати за позивачем право власності на 1/4 частку квартири, яка належить відповідачу 1 на праві спільної часткової власності та визнати за позивачем право власності на 1/4 частку квартири, яка належить відповідачу 2 на праві спільної часткової власності.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та витребувано у Державної міграційної служби України інформацію, про те чи отримували, припиняли громадянство (виходили з громадянства) України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання яких до 03.06.1997 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ? Чи отримували ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорти громадянина України чи закордонні паспорти?; у Державної прикордонної служби України інформацію про те чи виїжджали з території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання яких до 03.06.1997 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу починаючи з 1997 року?.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та зазначив, що з 1997 року відповідачі майном не цікавляться, всі комунальні послуги він оплачує сам, ремонтом та доглядом майна він займається виключно сам.
Представник позивача - адвокат Гончарук А.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, також зазначив, що відповідач є співвласником майна та не може самостійно розпоряджатися даним майном, також зазначив, що відповідачі після 1997 року залишили територію України, їх теперішнє місцезнаходження не відоме, майном відповідачі не цікавляться.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися повторно, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом направлення на останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідачів судової кореспонденції, яка повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.52-53, 54-55, 88-87, 90-91, 97-98, 99-100), що відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд. Окрім того, за правилами ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідачі викликався до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади (а.с.46, 47, 70, 71, 86, 87, 95, 104-105). Також, на офіційному сайті Канівського міськрайонного суду Черкаської області були зазначені відомості про дату та час розгляду справи. Повідомлень про причину неявки в судове засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не подано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , суду пояснила, що є сусідкою позивача, зазначила, що позивач проживав у даній квартирі разом із сім'єю, однак у 1997 році його дружина та син поїхали до Росії. Пояснила, що відповідачів у справі не бачила з 1997 року.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 , суду пояснила, що є сусідкою позивача, зазначила, що позивач з 1993 року проживав з сім'єю у даній квартирі, а у 1997 році літом відповідачі поїхали, після того їх не бачила. Також зазначила, що позивач сам міняв вікна та двері у квартирі, робив ремонти.
Суд, заслухавши учасників сторін, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Канівської міської ради від 10.01.1996, вбачається, що квартира АДРЕСА_3 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та членам її сім'ї ОСОБА_1 (син), ОСОБА_2 (невістка) та ОСОБА_3 (онук). Право власності зареєстроване Малим підприємством «Обрій» бюро технічної інвентаризації, 10.01.1996 в книзі №47, реєстровий №3289 (а.с.8).
З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.05.2018, зареєстрованого в реєстрі №125, номер спадкової справи №38/2017, вбачається, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка складається з 1/4 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Канівської міської ради 10.01.1996. Право власності зареєстроване Малим підприємством «Обрій» бюро технічної інвентаризації, 10.01.1996 в книзі №47, реєстровий №3289. Характеристика об'єкта: трьох-кімнатна квартира розташована на одинадцятому поверсі чотирнадцятиповерхового житлового будинку, загальна площа - 71,7 кв.м., житлова площа - 39 кв.м., матеріали стін - цегла (а.с.6).
Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №402353742 від 05.11.2024, вбачається, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 (а.с.7).
Згідно звіту про оцінку вартості трьох-кімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 від 28.06.2024, вбачається, що ринкова вартість квартири становить 380000 грн., ринкова вартість 1/2 частини квартири складає 190000 грн., висновок виконаний ТОВ «ГІСМАП» (а.с.9-10).
З копії рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.02.2012 у справі №2-257/20211, вбачається, що позивач звертався до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з позовом про визнання свідоцтва на право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 10.01.1996 частково недійсним, даним рішення позивачу було відмовлено у задоволені позову за безпідставністю (а.с.14).
З копії листа (заповненого російською мовою) надісланого рекомендованим листом відповідачкою ОСОБА_2 12.04.2012, позивачу ОСОБА_1 , вбачається, що "... на момент приватизації вона була повноправним громадянином України, більш того вона і на даний момент являється громадянином України, оскільки вона від нього не відмовлялася, а мати 2 громадянства не заборонено ніяким законом. Також запропонувала свою пропозиції, щодо викупу їх частини, щоб бути одним власником. Зазначила, що ціну обговорять по-телефону, а якщо питання не буде вирішене до літа, вона планувала приїхати, зареєструватися на законних підставах, занять свою частку квартири та здавати свою частку в оренду (а.с.15-16).
Відповідно до відповіді на звернення №63056-2025 від 25.03.2025 виданої Начальником ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області підполковника поліції Віталія Полового, вбачається, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів, встановити місце знаходження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не представилося можливим (а.с.26).
Відповідно до довідок виданих Канівським центром обслуговування споживачів ТОВ «Черкасиенергозбут», Канівським комунальним підприємством теплових мереж та Комунальним підприємством «Управління ВКГ» виданих позивачу, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 , черкаська області заборгованість відсутня (а.с.28-29).
З копії Акта про фактичне проживання від 14.06.2025, засвідченого ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_6 та ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , вбачається, що колишня дружина позивача - ОСОБА_7 та син позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 зняті з реєстрації приблизно з 05.06.1997 та в той же час виїхали за межі України до (РФ). До цього часу в квартирі не проживають, не утримують її та не доглядають за нею (а.с.81).
Відповідно до відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України №6.5-7155/6 від 16.06.2025, вбачється, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України відповідно до ст. 3 ЗУ "Про громадянство України", а також тн що є підстави вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянином України відповідно до ст. 13 ЗУ "Про громадянство України". За наявними обліками територіальних органів державної міграційної служби України (крім ГУДМС України в АР Крим, УДМС України в місті Севастополь, та окремих територіальних підрозділів ГУДМС України в Донецькій області та УДМС України в Луганській області, які тимчасово не здійснюють свої повноваження, і територіальних підрозділів ДМС, які знаходяться на територіях, де ведуться активні бойові дії), подання про втрату громадянства України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , територіальними органами ДМС не ініціювалося. Відомості щодо оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відомості щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено (а.с.77-78).
З зазначеного вище вбачається, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , відповідно інша частина квартири власності належить відповідачам на праві спільної часткової власності по 1/4 частки кожному.
Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ч. 1, 2 ст. 356 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (ч. 3 ст. 358 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника, визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (ч. 3 ст. 358 ЦК України).
Статтею 365 ЦК України передбачено підстави припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Так, згідно з ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 ЦК України).
Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16, та неодноразово підтриманій Верховним Судом.
У постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 (провадження№14-40цс21) вказано, що «право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/1754/17 (провадження №12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2019 в справі №750/11178/17 (провадження №61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім'ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім'ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, у справі для припинення права на частку у спільному майні на підставі позову іншого співвласника необхідно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України, тобто чи є: відповідна частка незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , зокрема, ОСОБА_1 належить 1/2 частки спірної квартири, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/4 частки в кожного, що в сукупності становить 1/2 іншої частини квартири.
Звертаючись до суду із даним позовом про припинення права відповідача у спільній сумісній власності, а саме у спірній квартирі, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що частка відповідачів є незначною (по 1/4 в кожного 1/4) та не може бути виділена в натурі, оскільки сукупність нерухомого майна: трикімнатна квартира, є неподільною, та спільне володіння і користування нерухомим майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Посилання позивача, що відповідачі не несуть будь-яких витрат на утримання майна, не є підставою для припинення їх права власності по 1/4 частки в кожного у спірному майні.
Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Тобто, кожен співвласник зобов'язаний брати участь в у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Виходячи зі змісту цих норм, у разі ухилення співвласника від участі у витратах на утримання спільної власності, інший співвласник може здійснити їх самостійно й вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна.
Крім того, позивач зазначає, що припинення права відповідачів на частку спірного майна не завдасть їм істотної шкоди, оскільки вони у спірному житловому будинку не проживають.
Суд вважає, що ці твердження є безпідставними, оскільки не проживання у спірному майні, не свідчить про можливість позбавлення особи права власності на частку в іншому нерухомому майні, чи то права приватної власності на інше майно.
Також суд зазначає, що в процесі розгляду справи не було встановлено, що відповідачі припинили громадянство України на набули інше громадянство, їх місце знаходження також не встановлено, державними органами не надано інформації щодо перетину державного кордрону України відповідачами.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що у відповідачів на праві власності є інша нерухомість або вони мають законні права на інше, ніж спірна квартири, місце проживання.
При цьому, як зазначено в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 686/17974/17, від 18 липня 2019 року у справі № 210/2236/15-ц при вирішенні справ про припинення права на частку у спільному майні в частині не завдання шкоди інтересам відповідача та членам його сім'ї суди насамперед зобов'язані дослідити наявність у відповідача іншого житла. У разі відсутності такого житла позбавлення особи права на частку у спільному майні, яке є єдиним зареєстрованим за ним житлом, буде розцінюватися як завдання шкоди його інтересам та інтересам членам його сім'ї.
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161св23).
Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснене: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
Позивач, на якого відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України покладений обов'язок довести суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, не довів наявність умов, передбачених ч.1 ст. 365 ЦПК України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також, слід зазначити, що позивачем не було внесено на депозитний рахунок суду попередньої вартості частки майна на яку він просить припинити право власності, а тому умови передбачені ч. 2ст. 365 Цивільного кодексу України ним не виконані.
Суд, керуючись принципом змагальності та диспозитивності, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат
При зверненні до суду позивач судовий збір не сплачував, як такий що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з огляду вищезазначеного, судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 280-283, ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно та визнання права власності - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - невідомий, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - невідомий, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Головуючий І . І . Деревенський