22.09.2025
Справа № 696/856/25
Провадження № 2/696/368/25
22 вересня 2025 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Шкреби В.В.,
при секретарі Степановій Н.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача-адвоката Мельника С.А.
відповідача в режимі відеоконференції ОСОБА_2
представника відповідача в режимі відеоконференції-адвоката Поліщука А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам'янського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є потерпілою у кримінальному провадженні №12024255350000017 (справа № 696/151/24) від 12.01.2024, за обвинуваченням ОСОБА_2 , за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України.
У даному кримінальному провадженні відповідача ОСОБА_2 , на підставі вироку Кам'янського районного суду Черкаської області від 24.12.2024 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку за ч.1 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісмсот п'ятдесят) грн.00 коп..
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20.03.2025 апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Кам'янського районного суду Черкаської області, залишено без змін.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 було спричинено сильні душевні страждання, зміну звичного способу життя, заподіяно моральної шкоди, яку вона оцінює у 20000 грн., та яку просить суд стягнути з відповідача по справі на її користь.
09.07.2025, ухвалою судді Кам'янського районного суду Черкаської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, надано строк на відзив.
25.08.2025, ухвалою Кам'янського районного суду Черкаської області підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Сторона позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали просили їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову, з підстав необгрунтованості. Підстави відмови у задоволенні позову представник відповідач зазначив у відзиві на позов, де серед іншого посилався на відсутність доказів спричинення позивачу моральної школи, та на ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді, вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 п. 9, ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Судом встановлено, що вироком Кам'янського районного суду Черкаської області від 24.12.2024 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень (а.с.5-8). Вирок набрав законної сили 20.03.2025.
Згідно вказаного вироку суду встановлено, що ОСОБА_2 12 січня 2024 року, близько 14 год. 00 хв., перебуваючи в приміщенні магазину «Універмаг», який розташований по вул. Героїв Майдану, будинок № 39, м. Кам'янка Кам'янської об'єднаної територіальної громади Черкаського району Черкаської області, під час сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, схватив руками за шию ОСОБА_1 та стиснув шию руками, внаслідок чого заподіяв тілесні ушкодження у вигляді саден шиї зліва, які відповідно до висновку експерта № 05-6-01/011 від 17 січня 2024 року за ознакою відсутності короткочасного розладу здоров'я відносяться до категорії легких.
Потерпілою у даному кримінальному провадженні є позивач по справі ОСОБА_1 .. Цивільний позов потерпілою на досудовому розслідуванні та під час судового провадження не заявлявся. Встановлені обставини вчиненого кримінального правопорушення хоч і не визнавалися відповідачем ОСОБА_2 під час розгляду в суді кримінального провадження, щодо йому висунутого обвинувачення, однак оцінку його діям було надано як судом першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанції.
Відповідно до ухвали Черкаського апеляційного суду від 20.03.2025 (справа № 696/151/24, провадження № 11-кп/821/336/25) апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Кам'янського районного суду Черкаської області, залишено без змін.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч.7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.1ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі та гідності людини. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною та достатньою аби компенсувати людські страждання, тому її розмір може мати суто умовний вираз.
Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У спірних правовідносинах законом не визначено єдиного розміру грошового відшкодування моральної шкоди у випадку відшкодування потерпілій особі моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, а тому її розмір підлягає доказуванню та має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, оскільки не може бути засобом отримання доходу чи мірою покарання за злочин (справа Мельниченко проти України).
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, як на підставу відшкодування моральної шкоди, послалась на те, що внаслідок протиправних дій відповідача, вона зазнала фізичних та душевних страждань, хвилювань, які пов'язані як із фактом заподіяння тілесних ушкоджень, так із фактом самого зазіхання щодо неї, зі сторони малознайомого чоловіка в громадському місці на очах багатьох людей. Через вказані протиправні дії, вона отримала сильний психологічний та душевний стрес, проявом якого стало погіршення стану здоров'я, депресивний стан, втрата нормального сну, апетиту, інтересу до життя та будь-якої професійної та громадської діяльності, оптимістичних поглядів на майбутнє.
Вказану спричинену моральну шкоду, заподіяну відповідачем по справі позивач оцінює у 20000 грн..
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 р., розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані як умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Суд враховує те, що між злочинними діями відповідача та завданою позивачу моральною шкодою, є прямий причинний зв'язок, діями відповідача позивачу завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, в результаті вчиненого відносно неї кримінального правопорушення.
Суд погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що така протиправна поведінка відповідача спричинила їй душевні страждання, погіршення психологічного стану здоров'я, що потребувало певного часу та зусиль для його відновлення, такі дії відповідача спричинили негативні зміни у житті позивача, вплинули на стан його психічного здоров"я.
Також суд враховує, що відповідач добровільно не вчинив жодних конкретних дій, спрямованих на добровільне відшкодування заподіяної ним моральної шкоди позивачу.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд вважає доведеним, що вчиненим відповідачем кримінальним правопорушенням позивачу завдано моральної шкоди.
Суд, визначаючи розмір шкоди, виходить з вищенаведених норм та враховує характер та обсяг завданих моральних страждань, втрат немайнового характеру, характер та тривалість заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Тому суд вважає розмір моральної шкоди в сумі 5000 грн. буде відповідати розумності і справедливості та буде достатньою компенсацією завданих позивачу моральних страждань.
З врахуванням наведеного , суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені на 25%, а тому з відповідача на користь держави підлягає до стягнення сума судового збору в розмірі 302 грн.80 коп..
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80 - 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп..
В решті позовних вимог-відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий судовий збір 302 (триста дві) грн.80 коп..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Суддя: В.В. Шкреба