Справа №694/2825/25
провадження № 2/694/1316/25
з питань підсудності
23.09.2025 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж О.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Фесенко Марія Юріївна, до Звенигородської міської ради, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,
встановила:
До Звенигородського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Фесенко Марія Юріївна, до Звенигородської міської ради, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Ознайомившись з позовною заявою, приходжу до висновку про наявність підстав для передачі справи за виключною підсудністю для розгляду до Маньківського районного суду Черкаської області виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом з тим, статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність цивільних справ і зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
З урахуванням наведеного, дана позовна заява провизначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, має пред'являтися за місцем знаходження спірного нерухомого майна, за правилами виключної підсудності.
Предметом позовної заяви у цій справі визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, об'єкт спадщини розміщений в адміністративних межах Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області.
Отже об'єкт нерухомого майна, щодо якого виник спір розташований на території, на яку розповсюджується юрисдикція Маньківського районного суду Черкаської області.
З огляду на наведене дана справа не підсудна Звенигородському районному суду Черкаської області, а тому підлягає передачі Маньківському районному суду Черкаської області, до виключної підсудності якого у порядку ч. 1 ст. 30 ЦПК України належить розгляд вищезазначеної заяви, як суду за місцем знаходження нерухомого майна. У зв'язку з чим, беручи до уваги, що позивач звернувся до суду саме за правилом виключної підсудності, то вищевказаний позов підлягає передачі до Маньківського районного суду Черкаської області.
Передаючи даний позов до Маньківського районного суду Черкаської області, Звенигородський районний суд Черкаської області враховує вимоги ст.32 ЦПК України, згідно якої спори між судами про підсудність не допускаються, оскільки даний спір є таким, що виник з приводу нерухомого майна та має бути розглянутим за місцем розташування такого майна.
Також, слід прийняти до уваги те, що згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. При цьому, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).
Разом з тим, вважаю, що розгляд судом непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.
Частиною 9 статті 187 ЦПК України, яка регулює питання відкриття провадження у справі, передбачено, що в разі, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Отже, вищевказаний позов є підсудним Маньківському районному суду Черкаської області за правилом виключної підсудності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 31-32, 353, 354 ЦПК України, суддя
ухвалила:
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Фесенко Марія Юріївна, до Звенигородської міської ради, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини передати на розгляд до Маньківського районного суду Черкаської області (місцезнаходження: 20101, смт. Маньківка, вул.Соборна 8, Черкаської області).
Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.Ю.Смовж