справа № 691/1073/25
провадження № 2-н/691/112/25
20 серпня 2025 року Городищенський районний суд Черкаської області
Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О.М. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг у розмірі 25507,00 грн. із ОСОБА_1 , -
встановив:
07 серпня 2025 року до Городищенського районного суду Черкаської області через систему «Електронний суд», надійшла заява ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг у розмірі 25507,00 грн. із ОСОБА_1 .
07 серпня 2025 року, на підставі ч.4 ст.165 ЦПК України направлено запит, з метою перевірки зазначеного у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Місце реєстрації ОСОБА_1 підтверджується довідкою виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Черкаської області від 20 серпня 2025 року.
Вивчивши матеріали за заявою ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу, приходжу до висновку про підстави для відмови, в силу наступного.
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Водночас ч.1 ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Згідно з ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Диспозиціями ч.1,3 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.З аналізу означених норм процесуального права суддя виснує, що право кожної особи на звернення до суду кореспондується наявністю обставин, що свідчать про порушення, невизнання чи оспорювання прав, свобод чи законних інтересів такої особи. Водночас розгляд справи судом здійснюється в межах заявлених такою особою вимог.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 1 ст.167 ЦПК України, розгляд заяви проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. До заявипро видачусудового наказу додаються: документ, що підтверджуєсплату судовогозбору; документ, що підтверджуєповноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору,укладеного в письмовій (втому числі електронній)формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. За змістом пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, № 2189-VIII, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Зі змісту наданих доказів до провадження суду із заявою про видачу судового наказу, слід зробити висновок, що їх недостатньо для прийняття рішення про видачу судового наказу, остільки судовий наказ це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають з повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин. Наказне провадження не передбачає участі боржника при розгляді заяви.
Суд звертає увагу на те, що в заяві про видачу судового наказу свої вимоги заявник назвав вимогами про стягнення з боржника заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. При цьому відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, заявник не є надавачем житлово-комунальних послуг.
Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, заявником додана лише копія бланку Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та копія бланку заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», однак, вказані копії бланків документів не містять анкетних даних боржника, а також останнім не підписані та не містять дати їх укладення.
Відтак, суддя приходить до висновку, що заява подана з порушеннями вимог ст.163 ЦПК України, а тому, згідно п.1 ч.1ст.165ЦПК України наявні підстави для відмови у видачі судового наказу. Враховуючи, суд вважає що заява подана з порушенням вимогст. 163 ЦПК України, що відповідно до п. 1 ч. 1ст. 165 цього Кодексує підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першоїстатті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.160, 161, 163, 165, 166 ЦПК України, суддя, -
постановив:
у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг у розмірі 25507,00 грн. із ОСОБА_1 - відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Копію ухвали суду направити заявнику, для відому.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя О. М. Савенко