Справа № 690/818/24
Провадження № 2/690/23/25
12 червня 2025 року м. Багачеве
Багачевський міський суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Линдюка В.С.,
секретар судового засідання Руденко В.М.,
за участю:
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Багачевського міського суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача, повноваження якої підтверджено довіреністю від 23.10.2024 року № 2310/24-01, через систему «Електронний суд» звернулась до суду з даним цивільним позовом за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі - ТОВ «Споживчий Центр») заборгованість за кредитним договором від 06.06.2024 року № 06.06.2024-100001946 в сумі 38 480 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами 06.06.2024 року в електронній формі укладено кредитний договір № 06.06.2024-100001946 (далі - Договір № 06.06.2024-100001946), на виконання умов якого позивачем надано відповідачу грошові кошти в розмірі 13 000 грн. шляхом перерахування їх на вказаний ним картковий рахунок, на умовах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов'язався повернути отримані грошові кошти, а також сплатити комісію, пов'язану з наданням кредиту, та проценти за узгодженою процентною ставкою за кожен день користування кредитом.
ОСОБА_2 свої зобов'язання за Договором № 06.06.2024-100001946 належним чином не виконав, як наслідок, станом на 12.112.2024 року виникла заборгованість у сумі 38 480 грн., з яких: 13 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2 600 грн. - комісія, 6 500 грн. - неустойка, 16 380 грн. - заборгованість за процентами, про стягнення якої з подано позов.
Представником відповідача адвокатом Крупою Р.А., повноваження якого підтверджено ордером від 26.01.2025 року серії СА № 111626 подано до суду відзив на позовну заяву за змістом якої заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки є необґрунтованими та безпідставними. Вказана позиція мотивована тим, що так як копія квитанції від 06.06.2024 року платіжної системи LiqPay не може бути доказом перерахування позивачем коштів відповідачу, оскільки не містить інформації як щодо одержувача коштів, так і повного номеру рахунку одержувача, тож кредитний договір є неукладеним. Також вказано, що позивачем не надано чіткого та обґрунтованого розрахунку процентів, комісії та неустойки, які заявлено до стягнення, їх розмір є несправедливим, завищеним і неспівмірним з сумою основного боргу, та їх заявлено до стягнення всупереч забороні, встановленій п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Додатково зазначив, що в разі якщо суд дійде до висновку про обґрунтованість позову, то просив зменшити заявлену до стягнення суму процентів, комісії та неустойки до 1 000 грн.
Представник позивача в судові засідання не з'явився. Відповідно до змісту позовної заяви просила розгляд справи проводити за його відсутності та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення в справі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, в судові засідання неодноразово не з'явився, поважність причин неявки не повідомляв, заяв та клопотань від його імені про відкладення розгляду справи чи з інших процесуальних питань до суду не надходило.
Представник відповідача адвокат Крупа Р.А. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково вказав, що Чернюк не заперечує факт підписання 06.06.2024 року Договору № 06.06.2024-100001946, але не може достовірно підтвердити отримання коштів на його підставі, тож за відсутності доказів передання позивачем грошових коштів цей договір не може вважатись укладеним. Окрім цього зазначив про необхідність застосування до спірних взаємовідносин сторін п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, в разі визнання судом Договору № 06.06.2024-100001946 укладеним. Також просив, що врахувати, що розмір процентів заявлених до стягнення неспівмірно більший ніж розмір кредиту, вказаного в Договорі № 06.06.2024-100001946.
Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов'язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Заслухавши доводи представника відповідача, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що наявні достатні підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
06.06.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_2 , який будучи ідентифікованим системою BankID НБУ, дистанційно, через веб-сайт http://sgroshi.com.ua/ua/, шляхом погодження відповідачем з публічною офертою позивача та заповнення відповідних заявки та анкети клієнта, які ОСОБА_2 підписано з використання одноразового ідентифікатора. в електронній формі укладено Договір № 06.06.2024-100001946.
За умовами даного Договору № 06.06.2024-100001946, паспорту споживчого кредиту та заявки, які є його невід'ємними частинами, ТОВ «Споживчий Центр» зобов'язався надати ОСОБА_2 в якості кредиту грошові кошти в розмірі 13 000 грн. на строк 98 днів шляхом перерахування їх на вказаний ним картковий рахунок НОМЕР_1 , а ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит 11.09.2024 року, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом упродовж перших 4 чергових періодів (черговий період - 14 днів), а в подальшому - 1% за день користування кредитом, а також комісію, пов'язану з наданням кредиту в розмірі 650 грн., та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 650 грн. за кожен з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Також сторонами узгоджено, що загальна орієнтовна вартість кредиту становить 31 980 грн., з яких 18 980 грн. - витрати за кредитом.
Відповідно до квитанції платіжної системи LiqPay № 2472134077 на картковий рахунок НОМЕР_2 перераховано грошові кошти в розмірі 13 000 грн. з призначенням платежу «видача за договором кредиту № 06.06.2024-100001946».
Факт виконання ТОВ «Споживчий Центр» своїх зобов'язань перед ОСОБА_2 за Договором № 06.06.2024-100001946 та перерахування грошових коштів в розмірі 13 000 грн. на рахунок № НОМЕР_1 підтверджується копією квитанції платіжної системи LiqPay № 2472134077, а також інформацією акціонерного товариства «Ідея Банк» від 12.03.2025 року № Л-БТ.2025/849 та випискою з банківського рахунку ОСОБА_2 , наданими на виконання ухвали суду від 20.02.2025 року.
Згідно довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_2 за Договором № 06.06.2024-100001946 становить 38 480 грн., з яких: 13 000 грн. - основний борг, 16 380 грн. - проценти (нараховані за період часу з 06.06.2024 року по 11.09.2024 року), 2 600 грн. - комісія, 6 500 грн. - неустойка.
Перевіркою правильності заявленої до стягнення суми заборгованості за комісіями та процентами за користування кредитом за Договором № 06.06.2024-100001946 встановлено відповідність розмірів застосованих як комісій, процентної ставки, так і строку їх нарахування договірним умовам, які узгоджені сторонами.
Відомостей про виконання ОСОБА_2 своїх грошових зобов'язань за Договором № 06.06.2024-100001946 сторонами та їх представниками до суду не надано.
Встановленим судом фактам відповідають правовідносини щодо надання фінансових послуг у сфері кредитування, які врегульовано Цивільним кодексом України та законами України «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис».
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, щєо вчинений у письмовій формі, якщо: його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронною комерцією є відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».
Положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Згідно п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Положеннями ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, крім іншого, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За вказаних обставин, суд вважає доведеним, що 06.06.2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_2 укладено Договір № 06.06.2024-100001946 на підставі якого відповідачем отримано від позивача в якості кредиту грошові кошти в розмірі 13 000 грн., які він зобов'язався повернути 11.09.2024 року з одночасною сплатою різного роду комісій та процентів за користування кредитом, однак ОСОБА_2 свої зобов'язання за договірними зобов'язаннями взагалі не виконував, як наслідок, наявні підстави для стягнення з нього користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 000 грн., за процентами за користування кредитом - 16 380 грн., комісії - 2 600 грн., тобто загалом 31 980 грн., що не перевищує зазначену в Договорі № 06.06.2024-100001946 орієнтовну вартість наданого кредиту.
Доводи представника відповідача щодо неукладеності Договору № 06.06.2024-100001946 підлягають критичній оцінці, оскільки спростовуються дослідженими судом доказами.
Оцінюючи доводи представника відповідача про те, що розмір заявлених до стягнення процентів та комісії є несправедливим, завищеним та неспівмірним з сумою основного боргу, суд враховує наступне.
Відповідно до змісту п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими, крім іншого, є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
За змістом ч.ч. 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Положеннями ч. 1 ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно змісту ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Приписами ч. 7 ст. 11, ч.ч. 5, 7 ст. 12, ч. 3 ст. 16, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що нікчемними є такі договірні умови в сфері споживчого кредитування - умова договору про надання споживачеві пропозицій про зміну зазначених умов договору іншим чином, ніж таким, що дає можливість встановити дату відправлення повідомлення; умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом України «Про споживче кредитування»; договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»; умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку; умова договору про споживчий кредит, що передбачає сплату споживачем будь-якої плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту; договір, спрямований на врегулювання простроченої заборгованості, укладений кредитодавцем, новим кредитором з юридичною особою, яка не включена до реєстру колекторських компаній.
З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач, не маючи жодних обмежень щодо вільного вибору банківської чи фінансової установи для отримання коштів на умовах кредиту, діючи свідомо, оскільки доказів зворотного не надано, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився із умовами, запропонованими ТОВ «Споживчий Центр», та підписав Договір № 06.06.2024-100001946 на підставі якого отримав кошти на умовах кредиту, та в подальшому упродовж 14-денного строку з дня укладення вищевказаного договору не реалізував право на відмову від нього.
При цьому, суду не надано доказів того, що відповідач чи його представник звертались до ТОВ «Споживчий Центр» з приводу неможливості належного виконання зобов'язань за Договором № 06.06.2024-100001946, а також заявляли їм претензії чи з метою захисту порушеного права споживача фінансових послуг звертались до суду з позовом про визнання недійними окремих умов Договору № 06.06.2024-100001946, в силу його несправедливості.
Крім того, представник відповідача обмежився зазначенням у відзиві на позовну заяву доводів щодо несправедливості заявлених до стягнення розмірів процентів та комісії, водночас в межах розгляду даної справи не звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійними умов Договору № 06.06.2024-100001946, які передбачали як розмір процентів та комісії, так і строк їх нарахування, що позбавляє можливості суд визнати недійсними певні договірні умови, так як їх нікчемність законом не встановлена.
Доводи представника відповідача щодо ненадання стороною позивача розрахунків заборгованості за процентами та комісією також підлягають критичній оцінці, так як правильність нарахування перевірено судом. При цьому, представником відповідача не надано власного розрахунку заборгованості за процентами та комісією, який би він вважала вірним, а також клопотань про проведення судово-економічної експертизи з метою перевірки достовірності розрахунку заборгованості умовам укладеного Договору № 06.06.2024-100001946 не заявлялось.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року в справі № 753/7883/15 про те, що доводи сторони про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, яка на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Водночас суд, враховуючи доводи представника відповідача, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заявленої неустойки в розмірі 6 500 грн.
Вказане зумовлено тим, що згідно положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру заборгованості за процентами та комісією до 1 000 грн., за клопотанням представника позивача, суд вважає, що оскільки нараховані проценти та комісія відсутні передумови для спірні взаємовідносини сторін, які встановлені судом, зокрема проценти в сумі 16 380 грн., мають не компенсаторний характер, оскільки нараховані відповідно до ст. 1048 ЦК України за фактичне користування кредитними коштами в межах строку дії Договору № 06.06.2024-100001946, а не на підставі ст. 625 ЦК України як вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, відсутні законні підстави для зменшення заборгованості в цій частині.
Задовольняючи частково позовні вимоги з вищевказаних підстав, суд враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принципи, пов'язані з належним здійсненням правосуддя, положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суди зобов'язано давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Рішення у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 року, Рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).
Враховуючи те, що згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Споживчий Центр» судових витрат на сплату судового збору в розмірі 2 010 (дві тисячі десять) грн. 59 коп., що відповідає частині задоволених позовних вимог (83%), оскільки підстав для його звільнення від сплати судового збору судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором від 06.06.2024 року № 06.06.2024-100001946 в сумі 31 980 (тридцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 010 (дві тисячі десять) грн. 59 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 16.06.2025 року.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-а, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 12.05.2023 року територіальним підрозділом Державної міграційної служби України № 4652, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя Линдюк В.С.