КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/4148/25
Провадження № 1-кс/552/1875/25
25.09.2025 м. Полтава
Слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчої - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої СВ відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України,
встановив:
Стислий виклад фактичних обставин та доводів клопотання.
Слідча звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого посилалася на те, що СВ відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025170430000516 від 22.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.04.2025 близько 08 год 51 хв ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , йдучи по вул. Решетилівській в м. Полтаві, помітив припаркований навпроти входу до відділення АТ «Полтава-Банк», розташованому у будинку № 47Б вказаної вулиці, велосипед марки “DIOR», вартістю 3900 грн, власник якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зайшов у власних справах до вказаної банківської установи, після чого у ОСОБА_5 виник ситуативний умисел, спрямований на викрадення вказаного велосипеду.
Розцінюючи відсутність власника майна та перехожих як сприятливу обставину для здійснення крадіжки, ОСОБА_5 підійшов до вказаного велосипеду, після чого діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та продовженого відповідними указами (останній - до 10.11.2025), з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, вважаючи, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, користуючись відсутністю протиугінних пристроїв шляхом вільного доступу сів у сідло даного транспортного засобу та шляхом крутіння педалей розпочав рух по вул. Решетилівській у напрямку вул. Ковпака.
В цей час протиправні дії ОСОБА_5 були виявлені ОСОБА_7 , який спостерігав за власним велосипедом через вікно відділення АТ «Полтава-Банк» та, виявивши факт його викрадення, вибіг на вулицю, після чого почав бігти вслід за ОСОБА_5 , викрикуючи в його бік вимоги зупинитися та повернути викрадене майно.
Разом з тим, ОСОБА_5 , розуміючи, що його протиправні дії у вигляді заволодіння майном ОСОБА_7 , були викриті потерпілим та що таємне викрадення чужого майна переросло у відкрите, на зауваження потерпілого не відреагував та жодних заходів з метою припинення кримінального правопорушення не вжив, а, натомість, прискорив рух та з місця вчинення злочину зник.
Викраденим майном ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд, продавши його своєму знайомому ОСОБА_8 , чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальних збитків на загальну суму 3900 грн.
Окрім того, 07.08.2025, близько 07 год 00 хв, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту «ЗБВ», що неподалік будинку № 50/1а по вул. Решетилівській в м. Полтава, помітив раніше малознайомого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого у ОСОБА_5 виник ситуативний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень вказаній особі.
З метою реалізації свого раптово виниклого протиправного умислу, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_9 , після чого діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс не менше семи ударів правою та лівою руками, стиснутими в кулак, в область голови та обличчя потерпілого.
В результаті протиправних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження, які, за ознаками тривалості розладу здоров'я, можна розділити на дві групи: до першої групи відноситься: гематома потиличної ділянки голови, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; до другої групи відноситься: садно шкіри виличної ділянки справа, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
У вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України, підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09.09.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, та в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
10.09.2025, ОСОБА_5 до органу досудового розслідування не з'явився, ігнорував виклики до слідчого, на дзвінки не відповідав, в зв'язку з цим у даному провадженні постановою слідчого від 15.09.2025 оголошено в розшук підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 15.09.2025 надано дозвіл на затримання з метою приводу до суду підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наведених обставин слідча просила застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування вимог клопотання ствердила, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні взаємопов'язаними між собою доказами у сукупності, а саме: показаннями потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ; протоколами проведення слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ; показаннями свідка ОСОБА_8 ; протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження; протоколом огляду та вилучення велосипеду; висновком експерта № СЕ-19/117-25/11885-ТВ від 29.05.2025; висновками судово-медичних експертиз; іншими матеріалами проведених слідчих (розшукових) дій в їх сукупності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, визначених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки ОСОБА_5 не одружений, не працює, не має утриманців та законних джерел доходів, що свідчить про слабкість його соціальних зв'яків. До того ж підозрюваний з місця вчинення кримінальних правопорушень, з метою уникнення кримінальної відповідальності втік, його особа була встановлена лише завдяки оперативним діям працівників правоохоронних органів.
Враховуючи викладене, слідча вважала, що стосовно ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід саме у виді тримання під вартою, оскільки інші (менш суворі) заходи не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України і його належної поведінки.
Позиція учасників судового провадження в засіданні суду.
Слідча та прокурор в судовому засіданні вказане клопотання підтримали з мотивів наведених у ньому та просили задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 заперечила щодо задоволення клопотання, вважає, що підозра, оголошена ОСОБА_5 та клопотання слідчого є необґрунтованими, міра запобіжного заходу про яку клопоче прокурор та слідчий є невиправданими з правової точки зору. Зазначила, що ОСОБА_5 має діагноз: шизофренія, параноїдна форма, що підтверджуєються медичною документацією. Крім того, ще з квітня 2025 року вказана інформація так само достеменно була відома і органу досудового розслідування. ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв'язки, він постійно проживає разом із своєю матір'ю - ОСОБА_10 , яка повністю опікується ним, готує для нього їжу, одягає, утримує, та забезпечує всім необхідним. Той факт, що ОСОБА_5 гуляє містом, це наслідки наявної в нього хвороби, а не спосіб ухилятися від слідства та суду, він потребує лікування. Перебування ОСОБА_5 під вартою, в умовах слідчого ізолятору, тільки сприятиме погіршенню його психічного стану, та не сприятиме поліпшенню самопочуття. Просила слідчого суддю в задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_5 відмовити та обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою у вигляді домашнього арешту.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_5 проживає разом з нею, до 2020 року попав в аварію, після чого в нього почалися розлади. Зазначила, що вони зверталися за лікуванням, однак ОСОБА_5 не бажав лікуватися, його стан сильно погіршився і сина примусово лікували, виписаний з медичного закладу 28.02.2025. Також вказала, що контролювати домашній арешт ОСОБА_5 вона не зможе.
Заслухавши слідчого, прокурора та захисника, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
В свою чергу, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу, що передбачено ч.1 ст.183 КПК України.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ці обставини, за приписами ст. 178 КПК України, визначаються через оцінку: 1) вагомості доказів для підозри; 2) тяжкості можливого покарання; 3) віку та стану здоров'я; 4) міцності соціальних зв'язків (місце проживання, наявність родини, утриманців тощо); 5) наявності місця роботи або навчання; 6) репутації; 7) майнового стану; 8) наявності судимостей; 9) дотримання умов запобіжного заходу; 10) наявності повідомлення про підозру у вчиненні іншого правопорушення; 11) розміру майнової шкоди чи доходу, вагомості доказів цього.
У практиці ЄСПЛ (п. 175 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України") термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Щодо обґрунтованості підозри, суд зауважує, що в матеріалах провадження наявні докази, які переконливо свідчать про її обґрунтованість, зокрема наступними матеріалами: витягом з ЄРДР від 22.05.2025 (а.с. 7), протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с. 8-9), протоколом допиту потерпілого (а.с.10-11), заявою (а.с. 12-13), протоколом огляду (а.с. 14-18), заявою (а.с. 19), протоколом допиту свідка 9а.с. 20), протоколом огляду (а.с. 21-24), поясненнями (а.с. 25), протоколом огляду цифрового носія (а.с. 26-31), пам'яткою (а.с. 32), протоколом допиту потерпілого (а.с. 33), протоколом пред'явлення речей для впізнання за фотознімками (а.с. 34), протоколом проведення слідчого експерименту (а.с. 35-38), протоколом місця події (а.с. 39-42), протоколом допиту свідка (а.с. 43-44), витягом з ЄРДР від 08.08.2025 (а.с. 45, 46), рапортом (а.с. 47), протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с. 48), пам'яткою (а.с. 49), заявою про залучення до провадження як потерпілого (а.с. 50), протоколом допиту потерпілого (а.с. 51), довідкою (а.с. 52), висновком експерта (а.с. 53-55), повідомленням про підозру (а.с. 56-65), протоколом допиту підозрюваного (а.с. 66-67), повідомленнями (а.с. 68).
Вказані документи, на переконання слідчого судді, можуть свідчити про причетність ОСОБА_5 до попередньо інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України, тобто підозри у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Ці докази на переконання суду пов'язують підозрюваного з подією кримінального правопорушення «поза розумним сумнівом».
Щодо доведеності наявних ризиків, то ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України. Відповідно до ст. 12 КК, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України є тяжким злочином за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Це може сприяти виникненню намірів уникнути відповідальності способами, які визначені у ст.177 КПК України, а тому свідчить про існування ризиків, реальність яких залежить від обставин, пов'язаних із особою підозрюваного, оскільки сама по собі тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для тримання його під вартою.
Так, ОСОБА_5 раніше не судимий, однак може безперешкодно покинути місце проживання, переїхавши на іншу територію, оскільки ніде не працює, походження його доходів невідоме, не одружений, утриманців не має, що може спонукати останнього до продовження своєї злочинної діяльності з метою отримання засобів для існування.
Відсутність зобов'язань перед третіми особами, загроза кримінальної відповідальності і невідворотність покарання за злочин, життєві потреби та відсутність міцних соціальних зв'язків, роботи є чинниками, які можуть сприяти намірам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою застосувати до ОСОБА_5 слідчий суддя вважає за не можливе, з огляду на те, що: особисте зобов'язання - занадто м'який запобіжний захід, який не можна застосувати враховуючи особу обвинуваченої, її репутацію, наявні ризики, та тяжкість вчиненого; особиста порука - не можливо застосувати, оскільки жодна особа, яка б заслуговувала на відповідну довіру, не звернулась до органу досудового розслідування з метою поручитись за підозрюваного та такого прохання від нього самої не надходило; застава - не можливо застосувати, оскільки підозрюваний ніде не працює, не має інших легальних джерел доходу в достатньому розмірі та відповідної заяви від нього чи інших осіб про можливість сплати відповідної суми грошових коштів, в якості застави, не надходило; домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину з високим рівнем суспільної небезпеки, а тому підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню ним нових злочинів. Крім цього, ОСОБА_5 може проживати в інших місцях які не встановленні слідством, що може унеможливити виконання вказаного запобіжного заходу.
Крім того, ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин та підлягає постійному візуальному контролю, з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків та нових кримінальних правопорушень.
На переконання слідчого судді, відсутні підстави для застосування стосовно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу.
Щодо підстав для визначення судом альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Вирішуючи в даному випадку застосування запобіжного заходу з визначенням розміру застави, слідчий суддя оцінює потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчим суддею щодо підозрюваного визначається розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн, достатньої для забезпечення підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, що буде адекватним рівню суспільної небезпеки інкримінованих посягань та майновому стану підозрюваного.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Таким чином строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту фактичного затримання підозрюваного.
Враховуючи наявність ознак тяжкого психічного захворювання у підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає за можливе визначити строк тримання під вартою 30 днів, який буде достатнім для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування примусових заходів медичного характеру та зміни виду запобіжного заходу.
Керуючись ст. 177-178, 182, 183-186, 193-194, 197, 376 КПК України,
ухвалив:
Клопотання слідчої СВ відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів з можливістю альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 191 КПК України:
1) не відлучатися із м. Полтава без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими в даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії запобіжного заходу обчислювати з моменту фактичного затримання, а саме з 17 год 30 хв 24 вересня 2025 року.
Термін дії ухвали до 23 жовтня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошений судом 25.09.2025 о 12 год 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1