24.09.2025 Провадження по справі № 2/940/541/25
Справа № 940/1318/25
Іменем України
24 вересня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :
головуючого судді Самсоненка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Зіп'юк Т.А.
розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 23.09.2024-100002092 від 23.09.2024 в розмірі 15067 грн. 84 коп. та судові витрати в сумі 2422 грн. 40 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що 23.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 23.09.2024-100002092, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 10000 грн. 00 коп. строком на 98 днів з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1500 грн. 00 коп.
ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання, зокрема надало відповідачці кредит у розмірі 10000 грн. 00 коп. У свою чергу, відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконує договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором станом на дату подачі позовної заяви у розмірі 15067 грн. 84 коп, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5668 грн. 94 коп.; заборгованості по процентам в розмірі 4367 грн. 84 коп.; комісії в розмірі 1500 грн. 00 коп.; неустойки в розмірі 3531 грн. 06 коп., яку позивач просить стягнути з відповідачки.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 14.07.2025 року відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу роз'яснено право подавати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зокрема право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи.
25.08.2025 до суду від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Скользнєвої В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту надання відповідачу кредиту в сумі зазначеній в позовній заяві. На обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором зобов'язання з погашення заборгованості. Крім того, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Щодо неустойки, зазначила, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" 2120-IX від 15.03.2022 року набрав законної сили 17.03.2022 року, відтак з 17.03.2022 року позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а саме щодо сплати неустойки у розмірі 3531,06 грн. Разом з тим, відповідачка просить стягнути з ТОВ «Споживчий Центр» на свою користь витрати на професійну правничу допомогу.
01.09.2025 до суду від представника позивача ТОВ «Споживчий Центр» Ларіонова К.О. надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що відповідачем не надано жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного, а відтак вести мову предметно про конкретні суми не доводиться. Разом з тим, зазаначив, що відповідачем не було дотримано процесуальних строків для подачі відзиву на позовну заяву. Окрім того, стороною відповідача, в порушення вимог п. 1 ст. 127 ЦПК України, не надано обґрунтованого пояснення пропуску встановленого процесуального строку подачі відзиву на позовну заяву.
Так, ухвалою судді від 14.07.2025 відповідачці було роз'яснено право подати до суду відзив проти позову та заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого поштового повідомлення 18.07.2025 ОСОБА_1 отримала копію ухвали від 14.07.2025.
Крім того, 14.08.2025 за клопотанням представнику відповідачки Скользнєвій В.В., надано останній можливість ознайомитися з матеріалами справи, шляхом приєднання його до системи «Електронний суд».
Згідно наявного у справі клопотання представника відповідача від 14.08.2025 про відкладення ( перенесення ) розгляду справи, останньою зазначено, що вона як представник, отримала доступ до електронного суду і матеріалів справи 14.08.2025.
Відзив від представника відповідачки через електронний суд надійшов до суду та зареєстрований 25.08.2025.
Відзив підписується відповідачем або його представником ( ч. 2 ст. 178 ЦПК України ).
Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом ( ч. 1 ст. 126 ЦПК України ).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Водночас як зазначено вище, відзив був поданий з боку сторони відповідача з порушенням строку наданого судом для його подачі ( 15-ти денний ), а з клопотанням про його поновлення відповідачка ( її представник ) не зверталися.
Тому, отриманий відзив судом від представника відповідачки 25.08.2025 не приймається судом до уваги.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Судом встановлено, що 23.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір №23.09.2024-100002092, за яким позивачем надано позичальнику грошові кошти в сумі 10000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом. Вiдповiдно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума Кредиту: 10000 грн. 00 коп.; строк на який надається кредит - 98 днів з дня його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 29.12.2024; процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит; комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1500 грн. 00 коп.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором, а саме надав відповідачці ОСОБА_1 кредит у сумі 10000 грн. 00 коп, що підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахунок коштів.
Відповідачка скористалась кредитними коштами, але не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість станом на дату подання позову, яка становить 15067 грн. 84 коп, та складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5668 грн. 94 коп.; заборгованості по процентам в розмірі 4367 грн. 84 коп.; комісії в розмірі 1500 грн. 00 коп.; неустойки в розмірі 3531 грн. 06 коп, що підтверджується наданим розрахунком.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Із дослідженого судом кредитного договору №23.09.2024-100002092 від 23.09.2024 встановлено, що даний договір укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.
Отже, підписання вищезазначеного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Так, надані ТОВ «Споживчий центр»докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення договору між сторонами у справі та порушення відповідачкою взятих на себе договірних зобов'язань.
Відповідачка та її представник в належний спосіб не спростували таких висновків суду, а також, не спростували розмір та розрахунок суми боргу.
Водночас, відповідачкою не надано суду і не представлено належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Самою відповідачкою факт отримання грошових коштів за кредитним договором не спростовується належними доказами.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачені в договорі строки кошти не повертала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за кредитним договором, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр»в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5668 грн. 94 коп., заборгованості по процентам в розмірі 4367 грн. 84 коп., комісії - 1500 грн. 00 коп.
Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідачки неустойки у розмірі 3531 грн. 06 коп., суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.
У цій справі кредитний договір №23.09.2024-100002092 укладений між сторонами 23.09.2024, тобто в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за прострочення зобов'язань.
Відтак, оскільки стягнення неустойки у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 неустойки в розмірі 3531 грн. 06 коп.
З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, зокрема, стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Cпоживчий центр»заборгованість за кредитним договором №23.09.2024-100002092 від 23.09.2024 у розмірі 11536 грн. 78 коп., яка складається з 5668 грн. 94 коп. заборгованість за тілом кредиту, 4367 грн. 84 коп. заборгованість за процентами, 1500 грн. 00 коп. комісії, у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення неустойки в розмір 3531 грн. 06 коп. необхідно відмовити.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, позивач ТОВ «Споживчий центр»поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2422 грн. 40 коп.
Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 11536 грн. 78 коп., що становить 76,56% від заявленої позивачем суми 15067 грн. 84 коп., відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в сумі 1854 грн. 59 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 512, 514, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором №23.09.2024-100002092 від 23.09.2024 у розмірі 11536 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять шість) гривень 78 копійок та судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1854 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири) гривні 59 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р.В. Самсоненко